ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 2340/4488/18
адміністративне провадження № К/9901/19593/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув у попередньому судовому засіданні справу
за касаційною скаргою Управління Держпраці у Черкаській області
на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 (суддя Гаращенко В.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2019 (колегія у складі суддів Костюк Л.О., Бужак Н.П., Пилипенко О.Є.)
у справі №2340/4488/18
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Управління Держпраці у Черкаській області
про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення штрафу.
І. РУХ СПРАВИ
1. 09.11.2018 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Черкаській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії управління Держпраці у Черкаській області по проведенню інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 з питань оформлення трудових відносин з найманими працівниками, що проводилося на підставі направлення №1356 від 09.07.2018;
- визнати протиправними дії управління Держпраці у Черкаській області по винесенню постанови №ЧК-578/371/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-415 від 31.07.2018 про накладення штрафу в розмірі 223380 грн.;
- визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Черкаській області №ЧК-578/371/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-415 від 31.07.2018 про накладення штрафу в розмірі 223380 грн.
2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано постанову управління Держпраці у Черкаській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЧК-578/371/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-415 від 31.07.2018; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2019 апеляційну скаргу Управління Держпраці у Черкаській області задоволено частково: рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 змінено, виклавши його резолютивну частину в такій редакції:
- "Визнати протиправними дії Управління Держпраці у Черкаській області по винесенню постанови про накладення штрафу №ЧК-578/371/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-415 від 31.07.2018.
- Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Черкаській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЧК-578/371/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-415 від 31.07.2018.";
- в іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 залишено без змін.
4. 12.07.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, у якій відповідач просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
5. Ухвалою Верховного Суду від 09.08.2019 відкрито провадження у справі.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Прокуратурою Черкаської області від 22.06.2018 №04/2/2-р-18 надіслано відповідачу лист ОСОБА_2 щодо нелегальної праці в ларьках з шаурмою.
7. 09.07.2018 наказом відповідача №654-Н "Про проведення інспекційного відвідування" головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 доручено у період з 10.07.2018 до 23.07.2018 провести інспекційне відвідування з питань оформлення трудових відносин з найманими працівниками суб`єктів господарювання, які здійснюють господарську діяльність з реалізації шаурми у м. Черкаси.
8. На підставі цього наказу оформлено направлення на проведення інспекційного відвідування суб`єктів господарювання, які здійснюють господарську діяльність з реалізації шаурми у м. Черкаси: на розі вулиць Смілянська-Гоголя, район ж/д вокзалу, вул. Криваліївська, район магазину " Лісовий"; станція Панське " оглядова площадка" на дамбі; район 700-річчя.
9. За результатами інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 складено акт від 11.07.2018 №ЧК-578/371/АВ (далі - акт), яким зафіксовано порушення вимог ст. 24 КЗпП України, а саме у торговому павільйоні, що належить позивачу, знаходились та здійснювали реалізацію готової їжі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
10. За наданими позивачем документами відповідачем встановлено, що між позивачем та ОСОБА_10 і ОСОБА_11 укладено 02.07.2018 цивільно-правові договори №1, №2, відповідно до який останні займались постачанням готової їжі, проте фактично вищевказані особи займались виготовленням та реалізацією їжі швидкого приготування.
11. В акті також зафіксовано, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 прийняті на посаду продавців продовольчих товарів з 11.07.2018 на підставі трудових договорів, при цьому 10.07.2018 позивач повідомив органи ДФС про прийняття працівника на роботу.
12. 11.07.2018 відповідачем винесено припис про усунення виявлених порушень №ЧК-578/371/АВ/П, яким зобов`язано позивача до 20.07.2018 усунути порушення ст. 24 КЗпП України.
13. 16.07.2018 відповідач отримав зауваження позивача до акта перевірки.
14. На підставі акта перевірки 31.11.2018 винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЧК-578/371/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-415, якою на позивача накладено штраф в розмірі 223380 грн. на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.
15. Позивач не погодився з діями по проведенню інспекційного відвідування та з постановою відповідача, звернувся за захистом своїх прав до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
16. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач порушив процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, а саме: у направленні на проведення контрольного заходу відсутнє ПІБ позивача; позивача не ознайомлено із підставами перевірки, не надано копію направлення, перевірку проведено за відсутності правових підстав; порушено процедуру розгляду матеріалів складених ревізорами, не враховано документи, надані позивачем.
Позивач зазначив, що з 02.07.2018 з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 уклав цивільно-правові договори терміном до 10.07.2018. За умовами укладених договорів вони почергово виконували роботу по реалізації виготовленої позивачем їжі швидкого приготування, оплату отримували на підставі акту наданих послуг на фактичну кількість проданої продукції, правилам внутрішнього трудового розпорядку зазначені особи не підпорядковувались.
Отже, на думку позивача, дії відповідача щодо проведення інспекційного відвідування з питань оформлення трудових відносин з найманими працівниками, що проводились на підставі направлення на проведення перевірки є протиправними, як і постанова про накладення штрафу.
17. Відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи свою позицію тим, що укладання між позивачем та ОСОБА_10 і ОСОБА_11 цивільно-правових договорів не спростовує їх допуску до роботи без належного оформлення трудових відносин, оскільки предметом таких договорів є послуги з постачання готової їжі, проте у вказаних цивільно правових договорах відсутні будь-які дані щодо предмету договору, додаткові угоди чи специфікації до вказаних договорів.
Відповідач звертав увагу на те, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 фактично виготовляли їжу швидкого приготування (шаурму) в торговому павільйоні позивача, що, в свою чергу, суперечить правовій природі договору поставки та є характерною ознакою трудового договору, за яким працівник виконує визначену трудову функцію. Обов`язки, які виконували ОСОБА_10 та ОСОБА_11, є обов`язками за професією "кухар", передбаченою Національним класифікатором України "Класифікатор професій ДК 003:2010".
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
18. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що укладені між позивачем та фізичними особами договори мають ознаки договорів цивільно-правового характеру. Відповідно, їх укладення та допуск до виконання робіт не потребує повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
19. При цьому суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Черкаській області про накладення штрафу. Однак зазначив, що необхідною умовою захисту прав позивача є також визнання протиправними дії Управління Держпраці у Черкаській області по винесенню постанови про накладення штрафу.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
20. Відповідач не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції та вважає, що висновки судів не відповідають обставинам справи, а також було допущено порушення норм матеріального та процесуального права.
21. Скаржник зазначає, що договори між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_10, ОСОБА_11 мають характер трудових, адже у цих договорах відсутні дані щодо предмету договору, крім зобов`язання "надавати послуги постачання готової їжі".
22. Також скаржник покликається на те, що передбачені предметом укладених договорів послуги постачання готової їжі можуть надаватися лише за умови набуття ОСОБА_10, ОСОБА_11 статусу фізичних осіб-підприємців відповідно до ст.712 ЦК України, що регулює питання договору поставки.
23. 27.08.2019 надійшов відзив від Позивача, в якому останній не погоджується з доводами касаційної скарги, покликається на правомірність оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій з огляду на те, що рішення про визнання цивільно-правових договорів між позивачем та ОСОБА_10, ОСОБА_11 удаваними відсутні, а недійсність таких договорів прямо не передбачена законом. Висновок судів попередніх інстанцій про наявність саме цивільно-правових відносин підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення.
25. Всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.
26. Суд звертає увагу, що предметом касаційного оскарження є виключно характер укладених договорів між позивачем та ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
27. Оцінюючи належне оформлення трудових відносин у спірний період з ОСОБА_10 і ОСОБА_11, судами попередніх інстанцій було досліджено цивільно-правові договори №1, 2 від 02.07.2018 та встановлено, що останні надавали послуги з постачання покупцям їжі швидкого приготування, виконавці не підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку та самостійно організовують процес виконання робіт. За результатами виконаних робіт сторонами підписано акти прийому передачі від 10.07.2018, що вказує на завершення процесу виконання робіт кінцевим результатом.
28. У постанові від 14.05.2020 у справі № 640/1099/19 Верховний Суд зазначив таке:
"19. З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.
Характерними ознаками трудових відносин є:
- систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);
- підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;
- виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327;
- обов`язок роботодавця надати робоче місце;
- дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.
20. Взаємовідносини фізичної особи і суб`єкта господарювання можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України.
Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
21. З аналізу наведених норм, Верховний Суд зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.
Зокрема, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегулюване - чинним законодавством України.
22. Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, 13.06.2019 у справі №815/954/18.
23. Верховний Суд вважає за необхідне наголосити на такому.
Згідно із ст. ст. 1, 2 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.
Відповідно до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору.
За приписами ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
24. Отже, відносини, що виникають з цивільно-правового договору про надання послуг, не є тотожними з трудовими правовідносинами, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та наданими виконавцем фізичними особами і може обумовлюватися свободою договору, визначеною Цивільним кодексом України. При цьому у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню".
29. З урахуванням вищенаведених висновків, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що зі змісту договорів вбачається, що останні мають ознаки договорів про надання послуг, а такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.
30. Суд відхиляє покликання скаржника на необхідність набуття ОСОБА_10, ОСОБА_11 статусу фізичних осіб-підприємців як виконавців договору поставки з огляду на таке.
31. Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. 2. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. 3. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
32. З вищезазначених приписів вбачається, що предметом договору поставки є товар (продукція, вироби). З наданих же договорів між позивачем та ОСОБА_10, ОСОБА_11 слідує, що їхнім предметом є саме надання послуг (постачання готової їжі), а тому будь-які покликання відповідача на невстановлення судами попередніх інстанцій наявності статусу суб`єкта підприємницької діяльності у виконавців договору не беруться Судом до уваги, адже цивільно-правові договори №1, 2 від 02.07.2018 не є договорами поставки.
33. Також Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що є недоведеним твердження відповідача щодо виготовлення їжі ОСОБА_10 і ОСОБА_11 під час інспекційного відвідування, оскільки контрольна закупки не здійснювалася з метою перевірки виконання певних трудових функції, а саме інспекційне відвідування було обмежено запитаннями на яких умовах ОСОБА_10 і ОСОБА_11 перебувають у позивача, що, в свою чергу, спростовує висновок відповідача про виконання ОСОБА_10 обов`язків за професією "кухар", передбаченою Національним класифікатором України "Класифікатор професій ДК 003:2010".
34. Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 повідомила, що діяла виключно в межах цивільно-правової угоди та надавала послугу постачання їжі швидкого приготування виготовленої самим позивачем, не підпорядковувалась правилам внутрішнього трудового розпорядку, з`являлась у павільйон за проханням позивача та отримала оплату лише за кількість проданої шаурми.
35. Окрім зазначеного вище, строк, на який укладені цивільно-правові договори, не перевищує одного місяця; інспектором не виявлено будь-якого штатного розпису, наявність трудових книжок, обліку робочого часу, розрахункових відомостей щодо отриманих зарплат та інших доказів, які свідчать, що позивач є роботодавцем.
36. Отже, відповідач не надав жодних достатніх доказів, які б підтвердили, що ОСОБА_10 і ОСОБА_11 займалися виготовленням їжі швидкого приготування.
37. Враховуючи зазначене, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, укладені між позивачем та фізичними особами договори мають ознаки договорів цивільно-правового характеру, а тому постанова управління Держпраці у Черкаській області №ЧК-578/371/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-415 від 31.07.2018 про накладення штрафу в розмірі 223380 грн є протиправною та підлягає скасуванню.
38. Таким чином, доводи касаційної скарги відповідача стосуються виключно незгоди з оцінкою доказів. Суд касаційної інстанції не має повноважень проводити повторну їх оцінку. Водночас відповідач не зазначає, які норми матеріального чи процесуального права порушено та в чому це полягає.
39. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні рішення і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі.
40. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
41. З огляду на результат перегляду справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -