Постанова
Іменем України
11 листопада 2021року
м. Київ
справа № 759/6309/21
провадження № 51-4117 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Короля В.В., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Сингаївської А.О.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Остапенка С.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника ТОВ "Споживчий центр" Шкаленка Є.В. на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 червня 2021 року про повернення апеляційної скарги у кримінальному провадженні № 12021100080000258 від 04 лютого 2021 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 198 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 18 травня 2021 року затверджено угоду про визнання винуватості від 29 березня 2021 року, укладену між прокурором Балабан Є.О. та підозрюваним ОСОБА_1 .
Цим же вироком ОСОБА_1 засуджено за ст. 198 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 04 лютого 2021 року приблизно о 13:34, знаходячись біля приміщення закладу "Швидко гроші" на вул. Академіка Єфремова, 1 у м. Києві, достовірно знаючи, що грошові кошти в сумі 15726 грн, які належать ТОВ "Споживчий центр" здобуті особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження за № 12021100080000934, злочинним шляхом, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою збереження та подальшого збуту зазначеного майна, за відсутності ознак легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, отримав від особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, частину вищевказаних грошових коштів в розмірі 6140 гривень у своє володіння.
Не погоджуючись із вироком суду першої інстанції, представник ТОВ "Споживчий центр" Шкаленко Є.В. оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 червня 2021 року апеляційну скаргу представника ТОВ "Споживчий центр" Шкаленка Є.В. повернуто апелянту з підстав, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник ТОВ "Споживчий центр" Шкаленко Є.В., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
При цьому зазначає, що ухвала апеляційного суду про повернення його апеляційної скарги з підстав, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою.
Аргументуючи свою позицію, Шкаленко Є.В. стверджує, що апеляційна скарга подавалась з метою скасування вироку суду та вирішення питання про повернення грошових коштів, оскільки ТОВ "Споживчий центр" як потерпіла сторона та власник майна (грошові кошти у розмірі 6140 грн, які були вилучені у ОСОБА_1 ) не був обізнаний про розгляд справи в суді першої інстанції, а тому не міг заявити цивільний позов до обвинуваченого та подати клопотання про повернення речових доказів.
Крім того, Шкаленко Є.В. вказує на безпідставність висновків апеляційного суду, зазначених в ухвалі, про те, що ТОВ "Споживчий центр" в даному кримінальному провадженні не є потерпілою стороною, а тому представник не мав правових підстав оскаржувати вирок щодо ОСОБА_1 в апеляційному порядку. При цьому, обґрунтовуючи свої доводи, Шкаленко Є.В. зазначає, що грошові кошти у розмірі 6140 грн, які особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, передала ОСОБА_1, фактично належать ТОВ "Споживчий центр", оскільки вказана особа заволоділа зазначеними коштами шляхом вчинення розбою. Водночас зазначає, що зміна правової кваліфікації дій ОСОБА_1 з ч. 3 ст. 187 КК України на ст. 198 КК України не змінює процесуального статусу юридичної особи, яка є потерпілим, що, в свою чергу, підтверджує незаконність ухвали апеляційного суду.
Крім того, представник вказує на порушення місцевим судом вимог кримінального процесуального закону, оскільки судовий розгляд обвинувального акта та угоди про визнання винуватості здійснювався за відсутності потерпілої сторони.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу представника ТОВ "Споживчий центр" Шкаленка Є.В. не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Сингаївська А.О., захисник Остапенко С.В. та засуджений ОСОБА_1 заперечували щодо задоволення касаційної скарги представника ТОВ "Споживчий центр" Шкаленка Є.В. та просили залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Як установлено ч. 1 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК України при вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ст. 412 КПК України).
Як убачається з матеріалів провадження, не погодившись із вироком Святошинського районного суду м. Києва від 18 травня 2021 року представник ТОВ "Споживчий центр" Шкаленко Є.В. подав апеляційну скаргу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 червня 2021 року апеляційну скаргу повернуто апелянту на підставах, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України.
Обґрунтовуючи свої висновки, апеляційний суд вказав, що ТОВ "Споживчий центр" визнано потерпілою стороною у виділеному кримінальному провадженні № 12021100080000934 за ч. 3 ст. 187 КК України. При цьому суд, посилаючись на положення ч. 1 ст. 55 КПК України, зазначив, що діями ОСОБА_1, які утворюють об`єктивну сторону складу злочину, передбаченого ст. 198 КК України, безпосередньо ТОВ "Споживчий центр" майнової шкоди завдано не було, а тому вказана юридична особа в рамках даного кримінального провадження № 12021100080000258 не має статусу потерпілого та відповідно до вимог ч. 4 ст. 394 КПК України позбавлена можливості оскаржувати вирок місцевого суду на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Проте ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги представника ТОВ "Споживчий центр" Шкаленка Є.В. цим вимогам не відповідає.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституції України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У своєму рішенні по справі "Воловік проти України" ЄСПЛ зазначає, що якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, що покладає на нього певний обов`язок щодо перевірки правильності рішення місцевого суду.Водночас у певних випадках така перевірка апеляційним судом може бути визнана додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Переглядаючи ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги представника ТОВ "Споживчий центр" Шкаленка Є.В. у касаційному порядку, колегія суддів дійшла висновку, що, оскільки грошові кошти в розмірі 6140 грн, якими заволодів ОСОБА_1, та які є об`єктом злочину, передбаченого ст. 198 КК України, належать саме ТОВ "Споживчий центр", що підтверджується матеріалами справи, то апеляційний суд, у даному конкретному випадку, в силу своїх повноважень мав перевірити чи стосується рішення суду першої інстанції інтересів зазначеної юридичної особи, та не позбавляти ТОВ "Споживчий центр" права на доступ до правосуддя, посилаючись лише на те, що воно в рамках даного кримінального провадження не має відповідного процесуального статусу.
Допущене апеляційним судом порушення вимог кримінального процесуального закону згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України є істотним, оскільки перешкодило ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення.
Разом з тим, відповідно до ст. 424 КПК України вирок суду першої інстанції, який не був переглянутий в порядку апеляційної процедури, не може бути предметом касаційного розгляду, а тому доводи касаційної скарги в частині незаконності рішення місцевого суду колегією суддів не перевіряються.
Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга представника ТОВ "Споживчий центр" Шкаленка Є.В. підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
При цьому Суд вважає, що за наведених вище обставин вбачаються підстави для виконання апеляційним судом вимог ст. 398 КПК України, у зв`язку з чим суд має розглянути можливість відкриття апеляційного провадження, призначення його до розгляду та, використовуючи усі процесуальні можливості, ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення, яке буде відповідати вимогам чинного законодавства України.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд