ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 235/2890/20
провадження № 51-1817 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді Марчук Н.О.,
суддів Макаровець А.М., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря
судового засідання Крота І.М.,
прокурора Єременка М.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого на вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 04 листопада 2020 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 19 січня 2021 року стосовно
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця с. Новоторецьке Красноармійського
району Донецької області, який проживає за
адресою:
АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 04 листопада 2020 року, залишеним без змін ухвалою Донецького апеляційного суду від 19 січня 2021 року, засуджено ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, до покарання у виді штрафу в розмірі п`ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 10 квітня 2020 року приблизно о 09 год, знаходячись біля домоволодіння на АДРЕСА_1, під час конфлікту з ОСОБА_2, що виник раптово на ґрунті неприязних відносин, умисно наніс останній один удар рукою в ліву тім`яно-потиличну частину голови, спричинивши потерпілій легких тілесних ушкоджень.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати та закрити кримінальне провадження. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що:
- постанова про призначення групи прокурорів від 10 квітня 2020 року не підписана першим заступником керівника Красноармійської місцевої прокуратури Ковальовим С.В., а відтак всі подальші процесуальні документи є неправомірними;
- досудове розслідування кримінального провадження проведено однобічно;
- висновок судово-медичної експертизи № 66 від 24 квітня 2020 року суперечить показанням потерпілої;
- суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив та не спростував доводів його апеляційної скарги та постановив рішення, яке не відповідає вимогам КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженого, просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Положенням ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому, безумовно, повинна відповідати вимогам ст. 370 КПК України.
Тобто суд апеляційної інстанції має перевірити і проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у справі матеріалами та дати на кожен доречний і важливий аргумент сторони вичерпну відповідь у своєму рішенні.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка зобов`язана перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження обставин й оцінки доказів з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України.
Проте суд апеляційної інстанції вказаних вимог закону під час апеляційного перегляду цього кримінального провадження не дотримався.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1, не погоджуючись із вироком суду першої інстанції стосовно нього через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просив дослідити матеріали кримінального провадження, а саме постанову про призначення групи прокурорів від 10 квітня 2020 року (т. 1 а.с. 8), скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити новий вирок, яким виправдати його.
Суд апеляційної інстанції, спростовуючи доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо відсутності в матеріалах кримінального провадження підписаної копії постанови про призначення групи прокурорів, зазначив про те, що в матеріалах кримінального провадження дійсно міститься непідписана постанова про призначення групи прокурорів, проте її відсутність сама по собі не означає, що цей слідчий або прокурор не мав відповідних повноважень. Крім того, колегія суддів апеляційного суду вказала на те, що кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає, щоб кожне рішення, яке приймається у зв`язку з розслідуванням кримінального провадження, викладалось у формі постанови, а відтак відсутність підпису на постанові про призначення групи прокурорів від 10 квітня 2020 року, яка знаходиться в матеріалах кримінального провадження не свідчить про відсутність факту призначення процесуальними керівниками - прокурорів прокуратури Кузьменко В.В. та Лейко Н.Л. та відсутність у них відповідних повноважень. До того ж, відомості про слідчих та прокурорів були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Проте колегія суддів касаційного суду не може погодитись з такою позицією суду апеляційної інстанції, оскільки вона не ґрунтується на вимогах закону та суперечить висновкам Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 лютого 2021 року (справа № 754/7061/15).
Так, відповідно до цих правових висновків за змістом статей 36, 37, 110 КПК України рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, обов`язково повинно прийматися у формі постанови, яка має міститися у матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень. Така постанова має відповідати передбаченим КПК України вимогам до процесуального рішення в формі постанови, у тому числі, бути підписаною службовою особою, яка її прийняла. Відсутність зазначеної постанови в матеріалах досудового розслідування або її непідписання керівником відповідного органу прокуратури обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних повноважень.
Тобто, здійснення досудового розслідування неуповноваженими на те особами (органами) визнається істотним порушенням прав людини і основоположних свобод та має наслідком визнання отриманих доказів недопустимими.
Враховуючи, що вказані порушення, за умови їхнього підтвердження, можуть вплинути на законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1, відповідні доводи обвинуваченого потребували ретельної перевірки з наведенням докладних мотивів визнання їх необґрунтованими, чого суд апеляційної інстанції не зробив.
З огляду на викладене, колегія суддів касаційного суду вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, а допущені цим судом порушення вимог кримінального процесуального закону у силу положень ч. 1 ст. 412 цього Кодексу є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Що стосується доводів касаційної скарги засудженого щодо однобічного розслідування та суперечностей між висновком судової-медичної експертизи та показаннями потерпілої, то вони стосуються неповноти досудового розслідування та не є предметом касаційного перегляду в розумінні ст. 438 КПК України.
За таких обставин, касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду стосовно ОСОБА_1 - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати вищенаведене, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги й ухвалити законне та обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд