ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 461/2767/20
провадження № 51-2185 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді Марчук Н.О.,
суддів Макаровець А.М., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря
судового засідання Крота І.М.,
прокурора Єременка М.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами прокурора та засудженого на вирок Галицького районного суду м. Львова від 07 травня 2020 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 березня 2021 року стосовно
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та жителя
АДРЕСА_1 ),
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Галицького районного суду м. Львова від 07 травня 2020 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 18 березня 2021 року, ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Франківського районного суду м. Львова від 24 жовтня 2019 року й визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 25 лютого 2020 року приблизно о 13:55, знаходячись у приміщенні аптеки "Подорожник" на просп. Чорновола, 26 у м. Львові, повторно, таємно викрав дві коробки крему "Віші Аквалія Термаль пробуджуючий зволожуючий бальзам для очей 15 мл", вартістю 407 грн 90 коп., заподіявши ПП "Соломія-Сервіс" матеріальну шкоду на вказану суму.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
Засуджений у касаційній скарзі, не погоджуючись із судовими рішеннями, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що суд першої інстанції:
- провівши 07 травня 2020 року підготовче судове засідання, призначив судовий розгляд справи через дві години на цей же день, чим порушив його право на захист, та не повідомив потерпілого належним чином про час і місце судового розгляду;
- провів судовий розгляд в порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України, формально - не дослідив відеозапис із камери спостереження, тим самим не встановив його винуватість у вчиненні інкримінованого злочину;
- не переконався в тому, що за відсутності захисника його згода на розгляд кримінального провадження у спрощеному порядку була усвідомленою.
Крім того, засуджений стверджує, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на порушення, допущені судом першої інстанції.
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухвалою апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального, просить її скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що суд першої інстанції, провівши 07 травня 2020 року підготовче судове засідання та призначивши справу до розгляду на цей же день, не повідомив належним чином потерпілого про час і місце судового розгляду, чим порушив право останнього на доступ до правосуддя.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечив проти поданих касаційних скарг, просив залишити без зміни ухвалені стосовно ОСОБА_1 судові рішення.
Мотиви Суду
Положенням ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доводи, зазначені у касаційних скаргах прокурора та засудженого, про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме розгляд справи по суті у день проведення підготовчого судового засідання, без участі потерпілого та не повідомлення останнього належним чином про час та дату судового розгляду, Суд уважає безпідставними з огляду на таке.
Частинами 1, 2 статті 316 КПК України визначено, що після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду; судовий розгляд має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення.
Оскільки чинним законодавством не встановлено заборону на проведення судового розгляду раніше десятиденного терміну після підготовчого судового засідання, то, на думку колегії суддів, суд першої інстанції не порушив у даному провадженні вимог кримінального процесуального закону. Водночас, Суд враховує й те, що учасники провадження не висловлювали своїх заперечень щодо проведення судового розгляду відразу після завершення підготовчого судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 314 КПК України підготовче судове засідання відбувається за участю обвинуваченого (крім випадків, коли здійснювалося спеціальне досудове розслідування), прокурора, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду.
Положенням п. 1 ч. 3 ст. 56 КПК Українивизначено, що під час судового провадження в будь-якій інстанції потерпілий має право бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду.
Згідно з ч. 2 ст. 318 КПК України судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов`язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, передбачених цим Кодексом. У судове засідання викликаються потерпілий та інші учасники кримінального провадження.
При цьому, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду (ст. 325 КПК України).
Участь особи у кримінальному провадженні потерпілого пов`язана з реалізацією наданих йому прав і виконання покладених на нього обов`язків. Ціль участі потерпілого у кримінальному провадженні пов`язана з необхідністю відновити порушені права або компенсувати завдану злочином шкоду (або одночасно перше і друге).
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції належним чином повідомив представника потерпілого ПП "Соломія-Сервіс" - Кравець М.Ю. про час та місце судового розгляду. У свою чергу Кравець М.Ю. до початку судового розгляду подала на адресу суду заяви про розгляд даного кримінального провадження без її участі та про повне відшкодування заподіяної шкоди (а.к.п. 14, 15).
Колегія суддів уважає, що суд першої інстанції, враховуючи подані заяви представника потерпілого ПП "Соломія-Сервіс" - Кравець М.Ю. та висловлені в судовому засіданні позиції прокурора й обвинуваченого, дійшов обґрунтованого висновку про можливість проведення судового розгляду за відсутності представника потерпілого.
Представник потерпілого ПП "Соломія-Сервіс" - Кравець М.Ю. зі скаргами щодо скасування вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 через порушення її права на доступ до правосуддя до судів апеляційної чи касаційної інстанцій не зверталась.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції провів судовий розгляд у порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України, формально, не роз`яснив йому належним чином наслідків застосування такого порядку, не дослідив відеозапис з камери спостереження,Суд уважає безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Разом із тим, роз`яснення учасникам судового провадження спрощеного порядку розгляду не повинно носити формальний характер. Це означає, що суд, перш ніж постановити рішення про здійснення розгляду кримінального провадження на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, повинен роз`яснити їм суть даної норми, однак, не обмежитися цитуванням самої статті, а у доступній, чіткій та конкретизованій формі викласти її зміст, тим самим дати розгорнуте пояснення сторонам. Метою такого роз`яснення є однакове, правильне і точне розуміння усіма учасниками судового провадження змісту цієї норми, виявлення її сутності, яку законодавець вклав у словесне формулювання. Водночас, суд має упевнитися і в тому, що учасниками судового провадження суть такого роз`яснення сприйнята правильно та переконатися у добровільності їхніх позицій.
Отже, визнання вини, не заперечення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому особа обвинувачується, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є обов`язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
Як убачається із журналу та аудіозапису судового засідання від 07 травня 2020 року, під час розгляду справи ОСОБА_1 повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину, погоджувався із кваліфікацією дій, підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, надав згоду на розгляд кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, заявивши, що розуміє зміст цих обставин. При цьому, суд першої інстанції переконався у правильності розуміння ОСОБА_1 змісту обвинувачення, у добровільності його позиції, у тому, що він діє з власного бажання, без примусу, і належно роз`яснив йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Після чіткого, детального та розгорнутого пояснення судом першої інстанції змісту ч. 3 ст. 349 КПК України обвинувачений ОСОБА_1 заявив про можливість проведення судового розгляду за спрощеним порядком, а також про те, що йому зрозумілі правові наслідки такого розгляду.
Колегія суддів уважає, що під час розгляду даного кримінального провадження у суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_1 жодним чином не був обмежений у можливості реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі, шляхом подання відповідних клопотань чи заяв про зміну обсягу та порядку дослідження доказів. Проте, обвинувачений під час судового розгляду будь-яких клопотань чи заяв щодо зміни обсягу та порядку дослідження доказів не подавав та не просив суд дослідити відеозапис із камери спостереження.
Крім того, як убачається з копії вироку Франківського районного суду м. Львова від 21 жовтня 2019 року стосовно ОСОБА_1, долученого до матеріалів кримінального провадження, розгляд справи здійснювався також упорядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України, тобто обвинувачений був обізнаний щодо розгляду кримінального провадження за спрощеним порядком та наслідків такого розгляду.
Усі наведені вище обставини, в своїй сукупності, дають підстави вважати, що суд першої інстанції в повній мірі дотримався процедури, передбаченої ч. 3 ст. 349 КПК України, а тому підстав уважати, що судовий розгляд проведено формально, без дотримання вимог КПК України, колегія суддів касаційного суду не знаходить.
Що стосується доводів касаційної скарги засудженого про порушення його права на захист під час судового розгляду, то Суд також не може з ними погодитись, виходячи з наступного.
Положеннями чинного законодавства передбачено низку процесуальних гарантій, які забезпечують обізнаність обвинуваченого про його права та обов`язки. При цьому законодавець встановив обов`язковість такого інформування якомога швидше. Так, відповідно до ч. 8 ст. 42 КПК України підозрюваному, обвинуваченому вручається пам`ятка про його процесуальні права та обов`язки одночасно з їх повідомленням особою, яка здійснює таке повідомлення. Тобто законодавець встановив такі гарантії з метою забезпечення реалізації підозрюваним, обвинуваченим своїх прав, в тому числі права на захист, протягом всього кримінального провадження.
Під час касаційної перевірки встановлено, що ОСОБА_1 вручалася пам`ятка про його права та обов`язки під час досудового розслідування, а також і в ході судового розгляду (а.к.п. 17). Зокрема, під час розгляду кримінального провадження суд першої інстанції ОСОБА_1 вручив пам`ятку про права та обов`язки особи (обвинуваченого), яка бере участь у судовому розгляді, передбачені КПК України, а також детально роз`яснив указані права, зокрема й право на правову допомогу. Проте обвинувачений у судовому засіданні заявив, що йому зрозумілі його права та обов`язки, свої права буде захищати самостійно, скористатись послугами безоплатної правової допомоги він не бажає, що підтверджується журналом та аудіозаписом судового засідання (а.к.п. 35-38).
Колегія суддів касаційного суду також уважає за необхідне заначити про те, що в даному кримінальному провадженні суд першої інстанції під час судового розгляду не порушив право ОСОБА_1 на захист, адже його права, в тому числі на захист, неодноразово роз`яснювались останньому на різних стадіях цього кримінального провадження; обвинувальний акт надійшов до суду першої інстанції 30 березня 2020 року, за яким призначено підготовче судове засідання та проведено судовий розгляд 07 травня 2020 року, що свідчить про те, що обвинувачений мав достатньо часу та можливостей для підготовки лінії свого захисту під час судового розгляду.
До того ж участь захисника у даному кримінальному провадженні є необов`язковою, тому Суд не вбачає порушень права ОСОБА_1 на захист під час розгляду справи.
Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, суд першої інстанції, як убачається з мотивувальної частини вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, наявність обставин, що пом`якшують покарання - щирого каяття, добровільного усунення заподіяної шкоди, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, дані про його особу, зокрема те, що він раніше судимий за умисні злочини проти власності, вчинив даний злочин, не відбувши покарання, призначене за попереднім вироком, одружений, має на утриманні двох дітей, не працює, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, тобто дотримався вимог статей 50, 65-67, 71 КК України.
Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.
Не погоджуючись із вироком суду першої інстанції лише в частині призначеного покарання, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване ним рішення, призначивши йому більш м`яке покарання. При цьому ОСОБА_1 не висловлював своїх міркувань щодо можливих істотних порушень вимог КПК України.
Суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 щодо міри призначеного покарання, у межах своїх повноважень та із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, передбачених статтями 404, 405, 407, 414КПК України, перевірив матеріали кримінального провадження та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, постановлена ухвала відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
За таких обставин доводи касаційних скарг засудженого та прокурора, на думку Суду, слід визнати неспроможними, а відтак їхні скарги - залишити без задоволення.
Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.
Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд