Постанова
Іменем України
11 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 381/837/20
провадження № 51-5631км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Матієк Т. В., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І. А.,
прокурора Матюшевої О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненнями захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Суслікова Ю. А. на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 серпня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24 липня 2020 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019110310000506 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, повернуто прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК.
Суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Суслікова Ю. А. на вищевказану ухвалу, оскільки скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі з доповненнями захисник Сусліков Ю. А., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону,просить скасувати ухвалу апеляційного суду й призначити новий розгляд у цьому суді.Вказує на те, що судом безпідставно було відмовлено у відкритті апеляційного провадження, чим обмежено його право на доступ до правосуддя. Зазначає, що норми кримінального процесуального законодавства не містять заборони апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про повернення обвинувального акту залежно від того, на яких підставах суд прийняв таке рішення.
В запереченнях на касаційну скаргу представник потерпілої ОСОБА_2 - адвокат Валько І. В. просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.
Мотиви Суду
Відповідно ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доводи касаційної скарги захисника щодо істотного порушення апеляційним судом вимог КПК, яке виразилося у безпідставній відмові цим судом у відкритті апеляційного провадження, є необґрунтованими з огляду на таке.
Положеннями ст. 392 КПК передбачено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; ухвали про застосування чи відмову в застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; інші ухвали у випадках, передбачених КПК. Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження.
Як вбачається з матеріалів провадження, ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24 липня 2020 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019110310000506 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, повернуто прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК.
Не погодившись з таким рішенням, захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Сусліков Ю. А. подав апеляційну скаргу.
Ухвалою апеляційного суду відмовлено у відкритті провадження за вказаною скаргою з тих підстав, що вона подана на судове рішення, яка не підлягає оскарженню в апеляційному порядку
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що КПК не передбачає можливості апеляційного оскарження ухвали суду про повернення обвинувального акту прокурору на виконання вимог ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень"для внесення з урахуванням вимог глави 25 цього Кодексу
З таким висновком апеляційного суду погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає вимогами кримінального процесуального закону, а також узгоджується із правовим висновком, зробленим у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 1 листопада 2021 року у справі № 161/7092/20 (провадження № 51-5946кмо20).
Зокрема Верховний Суд у згаданій вище постанові зазначив, що згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК суд має право у підготовчому судовому засіданні повернути обвинувальний акт, але у випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Оскільки кримінальний процесуальний закон не містить вичерпного переліку порушень у складанні обвинувального акта, що обумовлює його повернення, норма п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК відсилає до ст. 291 цього Кодексу, що надає можливість визначити перелік порушень, які є похідними від закріплених у цій статті вимог до підсумкового документа досудового розслідування: порушення, які стосуються змісту та форми самого обвинувального акта (неправильність або відсутність в обвинувальному акті такої інформації, як дата і місце його складання та затвердження; формулювання обвинувачення; правова кваліфікація кримінального правопорушення тощо); порушення, які стосуються змісту та наявності додатків до обвинувального акта (недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування; недолучення розписки підозрюваного про отримання копії обвинувального акта тощо).
Разом із тим, Законом України від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" (далі - Закон № 2617-VIII) внесено відповідні зміни до КПК, зокрема до глави 25 КПК, якою визначено особливості досудового розслідування кримінальних проступків.
При цьому згідно з підпунктом 5 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2617-VIIIобвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру у кримінальних провадженнях про злочини, що визначені як кримінальні проступки, які направлені до суду до набрання чинності цим Законом і не призначені на момент набрання ним чинності до судового розгляду, повертаються прокурору для внесення з урахуванням вимог
глави 25 КПК.
Відтак метою такого повернення відповідно до положень Закону № 2617-VIII є лише внесення обвинувального акта з урахуванням визначеної главою 25 КПК процедури, якою передбачено, що за встановлених у ст. 302 КПК умов прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Таким чином, підставою повернення обвинувального акта за підпунктом 5 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2617-VIII є невідповідність закону процедури внесення цього обвинувального акта, на відміну від положень п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК, де йдеться про недоліки самого підсумкового документа досудового розслідування - обвинувального акта.
До того ж, приписи підпункту 5 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2617-VIII про повернення обвинувального акта, на відміну від положень п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК, викладено як імперативну та безумовну вимогу до суду, що вказує і на відсутність предмету апеляційної перевірки згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК, а саме - "відповідності чи невідповідності обвинувального акта вимогам цього Кодексу".
Разом із тим, ч. 4 ст. 314 КПК прямо передбачає можливість оскарження в апеляційному порядку ухвали про повернення обвинувального акта, прийнятої згідно з приписами саме ст. 314 КПК, проте спеціальних норм стосовно можливості оскарження повернення обвинувального акта на підставі підпункту 5 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2617-VIII чинний КПК не містить.
З огляду на наведене, повернення обвинувального акта за підпунктом 5 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2617-VIII становить кримінально-процесуальний акт sui generis, тобто його конструкція є своєрідною, єдиною у своєму роді.
Отже, кримінально-процесуальні акти (механізми) повернення обвинувального акта прокурору в порядку, передбаченому ст. 314 КПК, та повернення обвинувального акта прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК, закріплений в підпункті 5 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2617 -VIII, не є тотожними.
Виходячи ж із закріпленого в пункті 3 ч. 1 та абзаці 1 ч. 2 ст. 392 КПКзагального правила про недопустимість окремого оскарження ухвал, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, крім випадків, визначених цим Кодексом, та відсутності в нормах КПК відповідної вказівки щодо можливості оскарження, ухвала місцевого суду про повернення обвинувального актапрокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
З урахуванням обставин даного кримінального провадження, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що захисником подано апеляційну скаргу на рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 399, 419 КПК, є належним чином вмотивованою та обґрунтованою.
Будь-яких інших істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які відповідно до ч. 2 ст. 412 КПК тягнуть за собою обов`язкове скасування оскарженої ухвали апеляційного суду, Верховний Суд не встановив.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд