Постанова
іменем України
11 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 752/6632/18
провадження № 51-2584км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Марчука О. П., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового
засідання Замкового І. А.,
прокурора Рибачук Г. А.,
захисника Кравченка В. П.,
виправданого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури на вирок Святошинського районного суду міста Києва від 4 лютого 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100010007237, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 301 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 4 лютого 2020 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 301 КК та виправдано, оскільки не доведено, що в його діянні є склад інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він 7 березня 2017 року, перебуваючи за місцем свого проживання ( АДРЕСА_1 ), використовуючи доступ до мережі Інтернет, встановив на жорсткий магнітний диск системного блоку персонального комп`ютера програму "eMule". Після встановлення вищевказаної програми останній визначив папку, на яку в подальшому завантажував із мережі Інтернет файли, а також в дану папку копіював раніше завантажені файли з наданням можливості іншим особам - користувачам системи "eMule" завантажувати їх. При цьому ОСОБА_1, достовірно знаючи, що в разі не знаття ним із роздачі завантажених відео та фото файлів, вони будуть знаходитись у вільному розповсюджуванні для інших користувачів системи "eMule".
Крім того, 23 вересня 2017 року о 23:31 перебуваючи за місцем свого проживання у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на розповсюдження відеопродукції порнографічного характеру, що містить дитячу порнографію. Діючи умисно, протиправно, з єдиним умислом, ОСОБА_1, за допомогою програми "eMule" завантажив на власний персональний комп`ютер відео -файл, який, згідно висновку експерта має ознаки продукції порнографічного характеру, що містить дитячу порнографію та в подальшому розповсюдив його за допомогою вищевказаної програми та власного персонального комп`ютера, для вільного доступу у всесвітній мережі Інтернет іншим користувачам програми eMule".
Аналогічні дії щодо розповсюдження предметів порнографічного характеру, що містять дитячу порнографію, ОСОБА_1 було вчинено 25 та 26 вересня 2017 року.
Наведені дії ОСОБА_1 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 4 ст. 301 КК як розповсюдження предметів порнографічного характеру, що містять дитячу порнографію.
Виправдовуючи ОСОБА_1, суд у вироку послався на те, що стороною обвинувачення не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу інкримінованих йому злочинів, оскільки не було доведено у нього умислу на розповсюдження порнографічних предметів.
Апеляційний суд залишив апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а вирок - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вказує на те, що місцевий суд обрав вибірковий підхід до оцінки доказів і фактично послався лише на показання засудженого. Також зазначає, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про повторне дослідження доказів, безпосередньо належним чином не дослідив їх, не дав вмотивованої відповіді на усі доводи апеляційної скарги прокурора. Відтак судові рішення є незаконними та підлягають скасуванню.
У запереченнях на касаційну скаргу захисник просить залишити її без задоволення, а рішення судів без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор частково підтримав касаційну скаргу, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді.
Виправданий та його захисник заперечували проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок.
У п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК визначено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
Доводи, наведені у касаційній скарзі прокурора, про істотні порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону, зокрема ст. 419 КПК, є обґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими згідно зі ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна відповідати вимогам статей 370, 419 КПК.
Відповідно до ст. 419 КПК у мотивувальній частині ухвали апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При залишенні заявлених вимог без задоволення, в ухвалі має бути зазначено підстави, за яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Тобто суд апеляційної інстанції повинен перевірити і проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у справі матеріалами та дати на кожен вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права.
Апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією, яка зобов`язана перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
Однак цих вимог кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок, в повному обсязі не дотримався.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції на підставі зібраних під час досудового розслідування та досліджених у ході судового розгляду доказів, дійшов висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 301 КК.
Не погодившись із вироком місцевого суду, прокурор подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просив скасувати згадане судове рішення й ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 301 КК та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 55 КК призначити додаткове покарання у виді позбавлення права займати певні посади. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки. Крім того, стверджував про порушення судом першої інстанції вимог ст. 94 КПК і наявність у справі належних, допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Також сторона обвинувачення зазначила про необхідність повторного дослідження окремих доказів.
Проте суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін вирок щодо ОСОБА_1 і без задоволення апеляційну скаргу сторони обвинувачення, належним чином не розглянув викладених у ній доводів, не навів переконливих мотивів для їх спростування. У своїй ухвалі згаданий суд обмежився загальним формулюванням про правильність висновків суду першої інстанції щодо невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, та не розкрив суті зібраних у провадженні доказів, не проаналізував їх у контексті з конкретними доводами, зазначеними в апеляційній скарзі.
Зокрема, апеляційний суд належним чином не перевірив та не дав обґрунтованих відповідей на доводи сторони обвинувачення з приводу обізнаності та бажання ОСОБА_1 розповсюджувати файли порнографічного характеру.
Так, з апеляційної скарги прокурора вбачається, що останній вказував на те, що ОСОБА_1, встановивши на свій персональний комп`ютер програму "eMule" та в подальшому завантажуючи за допомогою неїна жорсткий диск свого комп`ютера відеофайли порнографічного характеру, був обізнаний в тому, що дані файли можуть завантажувати й інші користувачі вищевказаної програми.
Таким чином, суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив та не дав вичерпних відповідей на доводи у апеляційній скарзі сторони обвинувачення про безпідставне виправдання ОСОБА_1 ч. 4 ст. 301 КК, чим порушив вимоги ст. 419 КПК, дійшовши передчасного висновку про законність вироку суду першої інстанції.
З огляду на викладене Суд вважає, що апеляційний розгляд у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 було здійснено формально, а закріплених у ст. 2 вказаного Кодексу завдань кримінального провадження не виконано, а тому постановлена цим судом ухвала не може вважатися такою, що відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Оскільки ухвалу апеляційного суду було постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, вона підлягає скасуванню на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Отже, зважаючи на доводи, наведені в касаційній скарзі прокурора, її слід задовольнити частково.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд