Постанова
іменем України
11 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 369/11736/18
провадження № 51-1989км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Марчука О. П., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового
засідання Замкового І. А.,
прокурора Матюшевої О. В.,
захисника Козоріза С. В.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Київського апеляційного суду від 20 січня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110200002937, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Київ, жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого за вироком Апеляційного суду Київської області від 12 лютого 2007 року за пунктами 4, 7, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 296 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років, звільненого 22 лютого 2016 року у зв`язку з відбуттям строку покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 листопада 2019 року ОСОБА_1 засуджено за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.
Згідно з вироком суду 11 травня 2018 приблизно о 23:00 ОСОБА_1, будучи особою, яка раніше вчиняла умисне вбивство, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та знаходячись поблизу буд. № 11 по вул. Братів Гавришів у м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області, маючи прямий умисел направлений на вбивство, в ході сварки на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_2, завдав останньому одного удару в груди предметом схожим на ніж, який тримав у руці, чим спричинив потерпілому проникаюче колото-різане поранення грудей зліва з ушкодженням легені, аорти та стравоходу, від чого розвилась крововтрата, яке є тяжким тілесним ушкодженням та від якого настала його смерть.
Апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора, вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасував та ухвалив в цій частині новий вирок, яким призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років. В решті вирок суду залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість, просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. На думку засудженого, суд апеляційної інстанції необґрунтовано визнав обставиною, що обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння. При призначенні покарання не врахував в повній мірі дані про його особу, обставини справи та наявність обставин, що його пом`якшують. Тому, рішення апеляційного суду є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу і просили її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення цієї скарги.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація дій за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК в касаційній скарзі не оспорюються і згідно з вимогами ч. 2 ст. 433 КПК Судом не перевіряються.
Доводи, викладені у касаційній скарзі засудженого про невідповідність призначеного апеляційним судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість, на думку Суду, є необґрунтованими з огляду на таке.
Так, ст. 115 КК передбачено покарання за вчинення вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій особі. Відповідно до ст. 3 Конституції України життя людини - є найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.
Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.
Як убачається з вироку суду першої інстанції, обґрунтовуючи висновок щодо виду і розміру покарання ОСОБА_1 та призначаючи йому покарання у виді позбавлення волі, місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є особливо тяжким злочином проти життя і здоров`я особи, дані про особу винного, котрий раніше судимий за вбивство, визнав вину та щиро розкаявся у вчиненому, вибачився перед потерпілою, урахував суд думку останньої, молодий вік ОСОБА_1 та дані про його соціальні зв`язки.
Обставинами, які пом`якшують покарання суд визнав щире каяття, яке полягало у відвертому осуді засудженим своєї протиправної поведінки та готовності нести відповідальність за вчинене. Обставин, що обтяжують покарання, суд не встановив.
З урахуванням вищенаведеного, місцевий суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК у виді позбавлення волі на строк 11 років, та не знайшов підстав для призначення йому покарання у виді довічного позбавлення волі.
Прокурором вирок місцевого суду було оскаржено в апеляційному порядку. При цьому прокурор в апеляційній скарзі просив скасувати вказане рішення, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через м`якість.
Як визначено положеннями ч. 2 ст. 409 КПК, підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Скасовуючи вирок місцевого суду в частині призначеного покарання, апеляційний суд частково погодився з доводами, викладеними в касаційній скарзі прокурора, та дійшов висновку, що місцевий суд, призначаючи покарання, належним чином не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який має найвищій ступінь суспільної небезпечності та призвів до незворотних наслідків у вигляді смерті людини, характеризується абсолютною зневагою до життя людини, яке є найвищою соціальною цінністю та невід`ємним її правом.
Крім того, суд обґрунтовано зазначив, що місцевий суд встановивши, що ОСОБА_1 вчинив вбивство ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, безпідставно не визнав це обставиною, яка обтяжує покарання, пославшись на те, що потерпілий також перебував у стані алкогольного сп`яніння.
Суд апеляційної інстанції у вироку вказав, що факт перебування потерпілого у стані алкогольного сп`яніння ніяким чином не зменшує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину та не дає підстав не враховувати вчинення засудженим злочину у стані алкогольного сп`яніння як обставину, яка обтяжує покарання, що навпаки було зроблено місцевим судом.
Також суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що при призначенні ОСОБА_1 покарання місцевим судом належним чином не було враховано негативні дані про особу винного, його стійку антисоціальну спрямованість та схильність до вчинення злочинів проти життя і здоров`я.
При цьому суд зазначив, що ОСОБА_1 раніше вже було засуджено за вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, вчиненого групою осіб, та умисного вбивства, вчиненого з особливою жорстокістю, з хуліганських мотивів, за попередньою змовою групою осіб. Разом із цим ОСОБА_1, звільнившись з місць позбавлення волі, на шлях виправлення не став та знову вчинив умисне вбивство людини.
З огляду на викладене апеляційний суд констатував, що призначене ОСОБА_1 покарання є явно несправедливим внаслідок м`якості та буде недостатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.
Таким чином, врахувавши дані про особу засудженого у поєднанні із тяжкістю вчиненого ним злочину, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років, що буде відповідати принципу справедливості.
Колегія суддів погоджується з такими висновками апеляційного суду та вважає їх обґрунтованими.
Покарання засудженому призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, воно відповідає вимогам статей 50, 65 КК, засадам справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації.
Таким чином, підстав вважати призначене засудженому покарання явно несправедливим через його м`суворість, про що він зазначає у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Вирок суду апеляційної інстанції є законним, вмотивованим та обґрунтованим, відповідає вимогам статей 370, 374, 420 КПК, підстав для його скасування чи зміни в ході касаційного розгляду не встановлено.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність при розгляді кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено, а тому касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд