Постанова
Іменем України
2 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 727/2307/17
провадження № 51-1км19
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого
Бущенка А.П.,
суддів
Шевченко Т.В., Стороженка С.О.,
за участю: секретаря судового засідання
Червінської М.П.,
засудженого
ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
захисника
Меленюк О.М. (в режимі відеоконференції),
прокурора
Чабанюк Т.В.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Меленюк О.М. на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 червня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 3 жовтня 2018 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Чалкіно Хабаровського краю Російської Федерації, жителя м. Чернівців,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Оскаржені судові рішення
1. Шевченківський районний суд м. Чернівців вироком від 27 червня 2018 року засудив ОСОБА_1 за частиною 2 статті 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, окрім житла. На підставі частини 4 статті 70 КК до призначеного покарання суд частково приєднав невідбуте покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2017 року і визначив ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років і 6 місяців з конфіскацією майна, окрім житла.
2. Суд визнав доведеним, що 31 серпня 2002 року близько 22:30 біля кафе "Літо" у парку ім. Т.Г. Шевченка у м. Чернівцях засуджений за попередньою змовою з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 здійснили напад на ОСОБА_4 з метою заволодіння його майном. Діючи за попередньою домовленістю, ОСОБА_3 виманила потерпілого в темне місце позаду кафе, де ОСОБА_2 схопив потерпілого за шию і повалив на землю, а засуджений завдав тому кількох ударів у голову і тулуб, заподіявши легких тілесних ушкоджень, від чого останній втратив свідомість, після чого засуджений заволодів його мобільним телефоном.
3. Апеляційний суд Чернівецької області ухвалою від 3 жовтня 2018 року залишив цей вирок без змін.
Вимоги і доводи касаційної скарги
4. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на пункти 1 і 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати оскаржені вирок і ухвалу.
5. Сторона захисту стверджує, що суди проігнорували досліджені в судовому засіданні докази, а саме висновок експерта, відповідно до якого в потерпілого не виявлено характерних для удушення тілесних ушкоджень, а також не виключена ймовірність отримання ушкоджень обличчя при падінні з положення стоячи. Крім того, потерпілий за медичною допомогою не звертався, після інциденту повернувся до кафе розпивати алкогольні напої з товаришами.
6. Також захист вважає, що залишилися без уваги ті факти, що у 2002 році прокуратура вважала безпідставною кваліфікацію дій засудженого і його спільника за частиною 2 статті 187 КК, тоді як ОСОБА_3 було обвинувачено за частиною 2 статті 186 КК.
7. Окрім того, захисник стверджує, що жоден доказ у справі не підтверджує вини засудженого в учиненні розбою. Вважає, що суди на порушення принципу змагальності сторін вибірково взяли до уваги лише докази на підтвердження версії сторони обвинувачення.
8. Також захист вважає недопустимим доказом явку з повинною, на яку послався суд у вироку, оскільки засуджений її підписав під примусом та без участі захисника.
Позиції учасників судового провадження
9. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
10. У судовому засіданні засуджений та захисник підтримали доводи касаційної скарги та просили її задовольнити.
11. Прокурор вважала, що в задоволенні касаційної скарги сторони захисту належить відмовити. Водночас, на її думку, необхідно змінити судові рішення і замінити прізвище ОСОБА_2 виразом "особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження.
Оцінка Суду
12. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що в задоволенні касаційної скарги належить відмовити.
13. Відповідно до статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
14. Суд касаційної інстанції є судом права, тому оцінка доказів у справі є завданням судів попередніх інстанцій. Однак за наявності відповідних доводів сторони у справі Суд здійснює перевірку того, чи додержалися суди процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом.
15. Основним аргументом захисника є те, що винуватість засудженого в учиненні розбою не підтверджено належними та допустимими доказами, а його дії мали бути кваліфіковані за частиною 2 статті 186 КК. Суд не погоджується з таким твердженням.
16. Розбоєм є напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.
17. Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України небезпечне для життя чи здоров`я насильство (стаття 187, частина 3 статті 189 КК) - це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров`я в момент їх вчинення. До них слід відносити, зокрема, і насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, придушення за шию, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо.
18. Суди попередніх інстанцій встановили факт спричинення ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень, що супроводжувались придушенням за шию, від чого потерпілий втратив свідомість. Цей висновок суди обґрунтували, окрім показань потерпілого, також протоколами відтворення обстановки та обставин події від 5 вересня 2002 року за участю ОСОБА_2 та засудженого, які підтвердили факт придушення потерпілого за шию. Наведений судом аналіз досліджених доказів не дає Суду підстав ставити під сумнів висновок про правильність кваліфікації дій засудженого за частиною 2 статті 187 КК.
19. Засудження ОСОБА_3 за іншою статтею не виключає можливості кваліфікації дій засудженого за частиною 2 статті 187 КК, адже кваліфікація злочину, вчиненого групою, залежить, у тому числі, від дій та спрямованості умислу кожного учасника групи.
20. Суд погоджується зі стороною захисту в тому, що явка з повинною не може бути взята до уваги як доказ обвинувачення, оскільки містить відомості, повідомлені засудженим без додержання гарантій, наданих підозрюваній особі.
21. Однак, як уже зазначалося вище, винуватість засудженого була доведена іншими доказами, у тому числі показаннями очевидців події, наданими в судовому засіданні. Крім того, позиція сторони захисту зводилася головним чином до того, що дії засудженого потрібно було кваліфікувати за статтею 186 КК, а не статтею 187 КК, і, таким чином, будь-яких заперечень щодо самої події злочину та причетності до нього засудженого стороною захисту надано не було.
22. Отже, за обставин цієї справи Суд не вважає згадку явки з повинною у вироку таким порушенням кримінального процесуального закону, який дає підстави для скасування вироку.
23. Інші доводи, наведені в касаційній скарзі, аналогічні доводам апеляційної скарги, і апеляційний суд дав вичерпні відповіді щодо їх необґрунтованості.
24. Таким чином, апеляційний суд провів розгляд відповідно до вимог кримінального процесуального закону і погодився з висновками суду першої інстанції щодо доведеності вини засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину, надавши умотивовані відповіді на аргументи, наведені в апеляційній скарзі сторони захисту. Ухвала апеляційного суду не суперечить вимогам статті 419 КПК.
25. З огляду на наведене, Суд не встановив підстав для скасування оскаржених судових рішень та задоволення касаційної скарги сторони захисту.
26. Суд також відхиляє вимогу прокурора, висловлену під час касаційного розгляду, щодо зміни в тексті вироку посилання на ОСОБА_2 . Відповідно до частини 2 статті 433 КПК Суд, вирішуючи справу, може вийти за межі касаційної скарги і прийняти рішення на користь інших засуджених, від яких не надійшли скарги, у разі задоволення скарги. У цьому випадку ОСОБА_2 не є засудженим, і Суд не знайшов підстав для задоволення касаційної скарги, тому відсутні умови, які дають Суду підстави для виходу за межі скарги.
На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 червня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 3 жовтня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Меленюк О.М. - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.