Постанова
Іменем України
16 листопада 2021 року
м. Київ
провадження № 51-1579 ск 18
Суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Ємець О.П., розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2013 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року щодо нього,
встановив:
Постановою Верховного Суду від 12 серпня 2020 року касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2013 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року щодо нього визнано такою, що не підлягає розгляду. При цьому засудженому було роз`яснено порядок відновлення строку на касаційне оскарження.
В черговий раз до Верховного Суду надійшла касаційна скарга від засудженого ОСОБА_1 на вищевказані судові рішення з клопотанням про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Однак, касаційна скарга не може бути предметом касаційного розгляду, оскільки подана поза межами строку на касаційне оскарження, встановленого ч. 2 ст. 386 КПК 1960 року, а клопотання про поновлення пропущеного строку адресовано суду, який не наділений правом вирішувати питання про відновлення строку.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 386 КПК 1960 року строк на касаційне оскарження може бути відновлений у випадках і в порядку, передбачених ст. 353 КПК 1960 року, тобто судом, який постановив оскаржуване рішення, у разі пропуску цього строку з поважних причин.
Враховуючи, що засуджений ОСОБА_1 правом на звернення з клопотанням до суду, який постановив оскаржуване судове рішення, не скористався і вимоги процесуального закону не виконав, їй слід визнати такою, що не підлягає розгляду.