ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 467/931/19
провадження № 51-3061км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Анісімова Г.М., Іваненка І.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Письменної Н.Д.,
прокурора Єременка М.В.,
у режимі відеоконференції
захисника Соколіка В.Д.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Соколіка Віталія Дмитровича на вирок Арбузинського районного суду Миколаївської області від 28 квітня 2020 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 16 березня 2021 року, постановлені у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Кагул Молдови, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Арбузинського районного суду Миколаївської області від 28 квітня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Цим вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він 22 травня 2019 року в обідній час, у будинку АДРЕСА_2, належному потерпілому ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, умисно наніс йому не менше 8 ударів металевим відром у ділянку голови, чим спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала його смерть.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 16 березня 2021 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Соколік В.Д. не погоджується із судовими рішеннями, постановленими стосовно ОСОБА_1, просить їх скасувати з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, і призначити новий розгляді в суді першої інстанції.
Стверджує, що місцевий суд поклав в основу рішення про винуватість ОСОБА_1 протокол огляду домоволодіння потерпілого, який є недопустимим, внаслідок відсутності процесуальної підстави для його проведення. Тому, на переконання захисника, похідні від вказаної слідчої дії докази є також недопустимими. Вказує сторона захисту також і на порушення, допущені під час затримання ОСОБА_1 та його особистого обшуку. А тому, враховуючи викладене, стверджує, що допустимих доказів, які би доводили винуватість ОСОБА_1 у інкримінованому йому злочині матеріали справи не містять.
Апеляційний суд на вказані порушення уваги не звернув та, більше того, не виконав приписи частини 3 статті 404 КПК, оскільки не прийняв вмотивованого рішення стосовно заявленого стороною захисту клопотання про дослідження доказів.
Таким чином ухвала апеляційного суду не відповідає приписам статті 419 КПК.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Соколік В.Д. наполягав на задоволенні його касаційної скарги за доводами, викладеними у ній.
Прокурор Єременко М.В. стверджував про безпідставність доводів, наведених стороною захисту, а тому просив судові рішення, постановлені щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.
Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Виходячи зі змісту вимог статті 370 КПК, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як зазначено в частині 2 статті 419 КПК, при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. На виконання цієї вимоги в ухвалі слід проаналізувати, зіставивши з наявними у справі та додатково поданими матеріалами, всі наведені в апеляційній скарзі доводи й обґрунтувати кожен із них.
Відповідно до частини 3 статті 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Зі змісту зазначеної вище норми слідує, що учасник апеляційного розгляду має, принаймні, обґрунтувати своє клопотання, чому він вважає обставини, встановлені під час кримінального провадження, були досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями для того, щоб у суду апеляційної інстанції виник обов`язок їх повторно дослідити або зазначити, які докази не досліджувалися судом першої інстанції з посиланням на заявлені під час судового розгляду клопотання чи дані про те, що ці докази стали відомі після ухвалення судового рішення, щоб суд апеляційної інстанції, реалізуючи свої дискреційні повноваження, міг вирішити таке клопотання.
Наявне у матеріалах провадження клопотання про повторне дослідження висновків експертів № 188 та № 426, протоколу огляду місця події та протоколу затримання ОСОБА_1 не містить жодного обґрунтування (т. 2 а.с.228).
Як встановлено касаційною перевіркою, під час розгляду провадження в суді апеляційної інстанції сторона захисту заявила, що у неї немає клопотань. Не посилався на необхідність повторного дослідження доказів захисник і упродовж усього апеляційного провадження.
Апеляційна скарга захисника Соколіка В.Д., який діяв в інтересах засудженого ОСОБА_1, містила доводи про недопустимість доказів, покладених в основу рішення про винуватість його підзахисного у вчиненні інкримінованого йому злочину, зокрема, протоколу огляду місця події та висновку експерта № 188, як похідного від нього, та протоколу затримання та особистого обшуку ОСОБА_1 .
Перевіряючи зазначені вище доводи, суд апеляційної інстанції по суті дослідив ці матеріали, оцінивши дотримання вимог КПК під час їх отримання та доказове значення для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_1 .
Так, апеляційний суд зазначив: "Огляд житлового будинку проводився за письмовою згодою потерпілого ОСОБА_3 та за його участю, про що свідчать відповідні записи та підписи у вказаному протоколі, а також показання потерпілого в суді.
Суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_3 є рідним сином потерпілого, проживав разом з ним, визнаний потерпілим та надав письмову заяву про дозвіл працівникам поліції провести огляд домоволодіння по АДРЕСА_2 (т. 1 а.с.93).
Тому є правильними висновки суду першої інстанції, що при наданні дозволу працівникам поліції на доступ до домоволодіння потерпілий ОСОБА_3 діяв як правонаступник майнових прав батька та потенційний власник цього майна. Окрім того, пояснення потерпілого спростовують твердження захисника про те, що потерпілий приїхав після проведення огляду і лише тоді надав дозвіл на проведення огляду будинку".
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції та, посилаючись на рішення Верховного Суду, додатково зазначає.
Законодавцем, окрім можливості проникнення до житла чи іншого володіння особи на підставі судового рішення, передбачено іншу процесуальну гарантію захисту прав особи, а саме можливість проникнути до житла чи іншого володіння особи за добровільною згодою особи, яка ним володіє (постанова Верховного Суду від 19 березня 2020 року (справа № 390/2268/15-к, провадження № 51-3583 км 19)).
Отримання слідчим згоди від власника житла є рівноцінним ухвалі слідчого судді та правовою підставою для проникнення до житла і здійснення в ньому огляду. Положення, викладені у частині 1 статті 233 КПК, є абсолютно визначеними і не пов`язані з положеннями частини 3 статті 233 КПК (постанова Верховного Суду від 21 травня 2019 року (справа № 753/24114/16-к, провадження № 51-497км17)).
Дозвіл на доступ до домоволодіння померлої може дати потерпілий, який діє як правонаступник майнових прав та потенційний власник майна (постанова Верховного Суду від 26 лютого 2019 року (справа № 390/1056/16-к, провадження № 51-3182км18)).
Крім того, колегія суддів вважає нерелевантним посилання захисника у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 591/6423/15-к та від 27 травня 2020 року у справі № 279/1021/16-к.
Дійсно, Верховним Судом неодноразово зазначалося про неприпустимість проведення обшуку під виглядом огляду місця події, оскільки таким чином нівелюються вимоги судового контролю, передбачені статтею 233 та частиною 2 статті 234 КПК.
Проте, у даному кримінальному провадженні, виходячи зі спрямованості, змісту та обстановки проведеної слідчої (розшукової) дії не виникає сумнівів про те, що здійснювався саме огляд місця події, а не обшук.
У зв`язку з цим підстави для визнання висновку судово-медичного експерта від 23 травня 2019 року № 188, яким встановлені причини смерті, характер та локалізація тілесних ушкоджень та факт алкогольного отруєння ОСОБА_2, як похідного від огляду місця події доказу, відсутні.
Стосовно протоколу затримання та особистого обшуку ОСОБА_1 апеляційний суд зазначив: "Зі змісту протоколу затримання ОСОБА_1 безпосередньо після вчинення злочину вбачається, що 22 травня 2019 року слідчим в присутності двох понятих проведено обшук затриманої особи та вилучено чоловічу сорочку, на якій в хаотичному порядку наявні плями речовини бурого кольору, схожою на кров (т.1, а.с. 203-206). Зазначений протокол долучено до матеріалів кримінального провадження, досліджений судом першої інстанції, та на нього міститься посилання у вироку, що спростовує доводи апелянта про те, що він нібито не був предметом розгляду в суді".
Крім того, судом першої інстанції було докладно проаналізований порядок затримання ОСОБА_1 з огляду на позицію сторони захисту про недопустимість його результатів у зв`язку з тим, що фактично підозрюваний був затриманий 22 травня 2019 року о 16 год 50 хвилин, а захисник Соколік В.Д., який діяв на підставі доручення, виданого Регіональним центром з надання БВПД в Миколаївській області, прибув до місця затримання о 19 годині. При цьому, будь-яких зауважень з приводу порушення порядку проведення затримання та обшуку захисник у протоколі не заявляв.
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про дотримання під час затримання та особистого обшуку вимог чинного кримінального процесуального закону і відсутність підстав для визнання їх результатів недопустимими доказами.
Висновок експерта від13 червня 2019 року № 426 (т. 2 а.с.32-37), об`єктом якого було знаряддя злочину, досліджувався судом першої інстанції, однак, у зв`язку з тим, що на його поверхні не виявлено слідів папілярних узорів (слідів пальців рук та долонних поверхонь рук), місцевий суд зазначив, що цей висновок не містить доказової інформації.
Виходячи з наведеного вище, колегія суддів не убачає у даному кримінальному порушення судом апеляційної інстанції вимог статті 404 КПК.
У касаційній скарзі захисник Соколік В.Д. просить, крім ухвали Миколаївського апеляційного суду від 16 березня 2021 року, скасувати вирок Арбузинського районного суду Миколаївської області від 28 квітня 2020 року і призначити новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_1 у суді першої інстанції. Проте, жодних з підстав для призначення нового розгляду у суді першої інстанції, визначених статтею 415 КПК, не наводить.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що подана захисником Соколіком В.Д. касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд