Постанова
Іменем України
27 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 398/3072/17
провадження № 51-6014км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Іваненка І. В.,
суддів Анісімова Г.М., Фоміна С.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Швидченко О.В.,
прокурора Нескородяного А. М.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника (відеоконференція) Тимченка Б.О.,
перекладача Ніколаєнка А.Ф.,
потерпілої (відеоконференція) ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 з доповненнями та його захисника Тимченка Б.О. на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 вересня 2020 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 14 січня 2021 року, в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017120070001568, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Кіровограда, мешканця АДРЕСА_1 ), в силу положень ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області вироком від 25 вересня 2020 року визнав винуватими ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, і призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 14 січня 2021 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Тимченка Б.О. залишив без задоволення, а вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 вересня 2020 року - без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 03 червня 2017 року, приблизно о 06.00 год., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, на подвір`ї будинку АДРЕСА_1, під час конфлікту на ґрунті ревнощів з ОСОБА_3, маючи умисел на спричинення останньому тілесних ушкоджень, завдав останньому не менше 16 ударів кулаками і ногами по тулубу, обличчю та кінцівкам, від чого потерпілий втратив рівновагу та впав на землю. В результаті зазначених дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження, які в сукупності та в комплексі з ознаками шоку відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер у лікарні від травматичного шоку, що розвинувся внаслідок вищевказаних тілесних ушкоджень.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах з доповненнями засуджений ОСОБА_1 та його захисник Тимченко Б.О. просять скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону й неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Просять призначити новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_1 в суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не надав йому достатньо часу для підготовки до судових дебатів, чим позбавив можливості виступити в дебатах, а також не надав останнього слова, що порушує його право на захист.
Також вважає, що судами першої та апеляційної інстанції було порушено презумпцію невинуватості, оскільки суди здійснювались з обвинувальним ухилом, а він змушений був доводити свою невинуватість. Крім цього, зазначає, що захисник здійснював його захист неналежно, оскільки обрав іншу позицію ніж підзахисний, не наполягав на його невинуватості.
Засуджений посилається на те, що його діяння за ч. 2 ст. 121 КК України кваліфіковано помилково, оскільки судами не взяті до уваги та не оцінені належним чином показання ОСОБА_1 про те, що потерпілий його душив і він виключно захищався від протиправних дій ОСОБА_3, які загрожували його життю та здоров`ю, тому його діяння мають бути кваліфіковані за ст. 119 КК України. При цьому зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність у нього умислу саме на спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, а не на захист від неправомірних дій потерпілого.
Також ОСОБА_1 вважає, що висунуте йому обвинувачення є неконкретним, заснованим на припущеннях, не містить даних про форму вини, мотив, місце, спосіб та мету вчиненого злочину.
При цьому вказує, що йому не було належним чином вручено обвинувального акта, оскільки в матеріалах справи відсутня його розписка про це; вручена копія обвинувального акта, який перекладений на російську мову, не містить підпису перекладача, а також переклад здійснений особою, яка не мала права здійснювати такі дії, що завадило засудженому зрозуміти суть висунутого обвинувачення. Враховуючи викладене, вважає, що обвинувачення йому не пред`явлене.
Крім цього, вважає, що показання свідків, наведені у вироку суду, є недопустимими доказами, оскільки ці свідки не були очевидцями подій, які відбувалися на подвір`ї між ним та потерпілим, а матеріали справи не містять доказів, які б доводили його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, поза розумним сумнівом. Також зазначає, що судом першої інстанції не було безпосередньо досліджено письмових доказів.
Крім цього, вказує, що в матеріалах провадження відсутній технічний носій інформації, на якому зафіксовані судові засідання від 05 серпня 2019 року та з 13 січня по 10 квітня 2020 року.
Апеляційний суд, на думку засудженого, належним чином не перевірив доводів поданих апеляційних скарг, безпідставно усупереч вимогам ст. 404 КПК України повторно не дослідив докази, чим порушив право на захист засудженого, що свідчить про упереджене ставлення до нього.
Вважає, що судом апеляційної інстанції порушено принцип безпосередності дослідження доказів, оскільки у своїй ухвалі він послався на докази, які досліджувались судом першої інстанції, однак не досліджувались безпосередньо апеляційним судом. Враховуючи викладене, вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Крім цього, засуджений у касаційній скарзі зазначає про невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду, невірну оцінку та недостовірність окремих доказів.
Захисник Тимченко Б.О. у касаційній скарзі зазначає, що діяння засудженого за ч. 2 ст. 121 КК України кваліфіковано неправильно, оскільки ОСОБА_1 не наносив потерпілому 16 цілеспрямованих ударів по тулубу і обличчю, а його дії були спрямовані на припинення протиправних дій потерпілого, які створювали реальну небезпеку для життя та здоров`я засудженого. Враховуючи викладене, захисник вважає за необхідне діяння ОСОБА_1 кваліфікувати за ч. 1 ст. 119 КК України.
Захисник також вважає можливим виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства, враховуючи дані про його особу та ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Крім цього, засуджений ОСОБА_1 подав до суду клопотання про передачу кримінального провадження щодо нього на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою забезпечення однакового застосування судами норм права в подібних правовідносинах.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та захисник підтримали подані касаційні скарги і просили їх задовольнити.
Прокурор та потерпіла заперечували проти задоволення касаційних скарг.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.