Постанова
Іменем України
11 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 183/3248/16
провадження № 61-3971св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2020 року, ухвалене у складі судді Сороки О. В., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі -
АТ КБ "ПриватБанк", банк), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" (далі - ТОВ ФК "Фінілон"), про захист прав споживачів, розірвання договорів, стягнення банківського вкладу та процентів за договором.
Позовну заяву мотивувала тим, що між нею та АТ КБ "ПриватБанк" укладено договори банківських вкладів, а саме: договір № SAMDN25000700907471, договір № SAMDN25000714585633, договір № SAMDN25000728289701, договір № SAMDN25000734200815.
ОСОБА_1 вказувала, що неодноразово зверталась до установи банку з вимогою про повернення депозитних вкладів, однак працівники банку зазначали, що всі відділення банку на території Республіки Крим закриті,
а банк жодного відношення до відокремлених структурних підрозділах Філії "Кримське республіканське управління Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - відокремлений структурний підрозділ Філії "Кримське РУ ПАТ КБ "ПриватБанк") немає.
03 липня 2015 року позивач письмово зверталася до банку із заявою про видачу їй грошових коштів разом із повним розрахунком процентів за весь період. Банк 11 липня 2015 року надав письмову відповідь, у якій відмовився виконувати свої договірні зобов`язання з посиланням на постанову Національного банку України від 06 травня 2014 року № 260 про вимушене припинення своєї діяльності на території АР Крим та м. Севастополя.
Посилаючись на порушення вимог Закону України "Про захист прав споживачів" та уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд:
- розірвати договір № SAMDN25000700907471 від 13 лютого 2008 року про банківський строковий вклад та стягнути заборгованість за вказаним договором у розмірі 280 415,64 грн;
- розірвати договір № SAMDN25000714585633 від 04 березня 2011 року про банківський строковий вклад та стягнути заборгованість за вказаним договором у розмірі 291 673,24 грн;
- розірвати договір № SAMDN25000728289701 від 30 серпня 2012 року про банківський строковий вклад та стягнути заборгованість за вказаним договором у розмірі 31 933,23 долари США;
- розірвати договір за № SAMDN25000734200815 від 29 березня 2013 року про банківський строковий вклад та стягнути заборгованість за вказаним договором у розмірі 602 630,32 грн;
- вирішити питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором вкладу № SAMDN25000700907471 від 13 лютого 2008 року у сумі 60 874,92 грн, яка складається із: 23 110,52 грн - сума депозиту разом з відсотками, 23 110,52 грн - пеня, 3 495,85 грн - 3% річних, 10 822,41 грн - інфляційні втрати, 335,62 грн - відсотки за депозитом після розірвання договору.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором вкладу № SAMDN25000714585633 від 04 березня 2011 року у сумі
67 588,60 грн, яка складається із: 25 673,97 грн - сума депозиту разом з відсотками, 25 673,97 грн - пеня, 3 847,78 грн - 3% річних, 12 022,67 грн - інфляційні втрати, 370,21 грн - відсотки за депозитом після розірвання договору.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором вкладу № SAMDN25000728289701 від 30 серпня 2012 року у сумі 8 097,78 доларів США, яка складається із: 3 726,70 доларів США - сума депозиту разом з відсотками, 558,44 доларів США - 3% річних, 55,94 доларів США - відсотки за депозитом після розірвання договору, стягнуто 105 124,28 грн - пеня.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором вкладу № SAMDN25000734200815 від 29 березня 2013 року у сумі 143 452,75 грн, яка складається із: 54 506,30 грн - сума депозиту разом з відсотками, 54 506,30 грн - пеня, 8 169,18 грн - 3% річних, 25 525,16 грн - інфляційні втрати, 745,81 грн - відсотки за депозитом після розірвання договору.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 551,20 грн, а разом - 10 551,20 грн.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1, АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення. Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05жовтня 2020 року залишено без змін.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 у частині стягнення вкладів з відсотками, 3% річних, інфляційних збитків та пені, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач уклала договір з АТ КБ "ПриватБанк", тому зобов`язання за таким договором повинен виконувати саме банк як юридична особа, а не його Кримська філія. Ліквідація філій/відділень або припинення у будь-який спосіб їх діяльності не звільняє банківську установу від виконання обов`язків за укладеними і дійсними договорами, тому з відповідача стягнено суми вкладів з відсотками, 3 % річних, інфляційні збитки та пеню, яку згідно з положенням частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зменшено за всіма договорами, оскільки розмір визначеної пені значно перевищував розмір збитків.
При цьому суд першої інстанції спростував доводи відповідача щодо відповідальності за зобов`язаннями перед позивачем ТОВ ФК "Фінілон", вказавши, що будь-які усні чи мовчазні зміни до письмового договору банківського вкладу є нікчемними. Тому договір про переведення боргу
від 17 листопада 2014 року б/н, укладений між АТ КБ "ПриватБанк" та
ТОВ ФК "Фінілон", шляхом використання мовчазної згоди без письмової згоди самого вкладника ОСОБА_1, яка є стороною письмових договорів банківського вкладу, згідно з положеннями частини першої статті 520 частини першої статті 654, частини другої статті 1059 ЦК України є нікчемним.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову у частині розірвання депозитних договорів, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що сторони встановили договором можливість одностороннього розірвання договору. При цьому, укладені між сторонами договори банківського вкладу, є строковими, не передбачають зобов`язання банка повідомляти клієнта про пролонгацію договору банківського вкладу, або погодження будь-яким способом розірвання договору, отже факт розірвання договору не пов`язується із зустрічними діями другої сторони. Звернення 03 липня 2015 року позивача до банку із заявою про повернення вкладів свідчить про дострокове розірвання договорів банківських вкладів, а тому вказані договори не можуть бути розірвані у судовому порядку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2021 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило змінити мотивувальну частину рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року у частині відмови у задоволенні позову та скасувати оскаржувані судові рішення у частині задоволення позову про стягнення вкладу, відмовивши у задоволенні позову в цій частині.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
29 березня 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, оскільки не встановили всі фактичні обставини справи. Висновки зроблені з невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення в частині задоволення позову.
Заявник стверджує, що підтвердженням укладення договору між банком та позивачем може бути оригінал договору та оригінали банківських документів: квитанцій, виписок/довідок, чого позивачем надано не було.
Крім того, банк вказує на порушення судом першої інстанції вимог статті 51 ЦК України, які не усунув суд апеляційної інстанції, оскільки суд першої інстанції не залучив до участі у справі належного відповідача - ТОВ ФК "Фінілон".
Банк стверджує, що суди неправильно застосували норми матеріального права та дійшли помилкового висновку щодо нікчемності договору переведення, укладеного 17 листопада 2014 року між банком та
ТОВ ФК "Фінілон", оскільки ототожнили договір переведення з додатковим договором про внесення змін до депозитних договорів. Заявник стверджував про неправильне застосування судами попередніх інстанцій частини першої статті 520, частини першої статті 654, частини другої статті 1059 ЦК України.
Крім того, суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 591/678/16-ц (провадження № 61-22658св18), від 12 вересня 2019 року у справі № 234/3636/16-ц (провадження № 61-28787св18), та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 284/252/17 (провадження № 14-248цс19).
Фактичні обставини справи, встановлені судами
13 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" укладений договір № SAMDN25000700907471 про банківський строковий вклад "Стандарт" у національній валюті.
Відповідно до пункту 1.1 договору ОСОБА_1 передала, а відповідач прийняв грошові кошти у сумі 18 000,00 грн. Для внесення суми вкладу банк відкриває вкладнику особовий рахунок № НОМЕР_1 . Процентна ставка на день внесення вкладу складала 14 % річних, нарахування процентів та їх виплата здійснюється за кожний календарний день. Договір укладений на строк з 12 лютого 2008 року по 13 лютого 2009 року.
Згідно з пунктом 6 договору, якщо в строк не пізніше дня закінчення строку вкладу клієнт не заявить банку про відмову від продовження строку вкладу, вклад автоматично вважається продовженим ще на один строк. Строк вкладу продовжується неодноразово без явки клієнта до банку.
На підтвердження укладення депозитного договору № SAMDN25000700907471 ОСОБА_1 надала копію договору, довідку про стан рахунків № 38533239 від 14 червня 2014 року, виписку за рахунком № НОМЕР_1 від 25 червня 2014 року.
04 березня 2011 року між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" укладений договір № SAMDN25000714585633 про банківський строковий вклад (депозит) у національній валюті, який складається із заяви про оформлення вкладу "Стандарт" від 04 березня 2011 року, Умов і Правил надання банківських послуг та Тарифів банку.
За умовами цього договору ОСОБА_1 передала, а відповідач прийняв грошові кошти у сумі 20 000,00 грн. Для внесення суми вкладу банк відкриває вкладнику особовий рахунок № НОМЕР_2 . Процентна ставка на день внесення вкладу складала 14 % річних, нарахування процентів та їх виплата здійснюється за кожний календарний день. Договір був укладений на строк з 04 березня 2011 року по 04 березня 2012 року. Умовами договору визначено, що у тому випадку, якщо по закінченню строку вкладу клієнт не заявить банку про відмову від продовження строку вкладу, вклад автоматично вважається продовженим ще на один строк. Строк вкладу продовжується неодноразово без явки клієнта до банку.
На підтвердження внесення грошових коштів за договором № SAMDN25000714585633 ОСОБА_1 надала оригінал квитанції
від 04 березня 2011 року на суму 20 000 грн.
30 серпня 2012 року між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" укладений договір № SAMDN25000728289701 про банківський строковий валютний вклад (депозит), який складається із заяви про оформлення вкладу "Мультивалютний 12 місяців" від 30 серпня 2012 року, Умов і Правил надання банківських послуг та Тарифів банку.
За умовами цього договору ОСОБА_1 передала, а відповідач прийняв на депозитний рахунок № НОМЕР_3 грошові кошти у сумі 3 000,00 доларів США. Процентна ставка на дату внесення вкладу складала 10 % річних, нарахування процентів та їх виплата здійснювалося в кінці строку вкладу. Договір був укладений на строк з 30 серпня 2012 року по 30 серпня 2013 року. Відповідно до умов договору, якщо по закінченню строку вкладу клієнт не заявить банку про відказ про продовження строку вкладу, вклад автоматично вважається продовженим ще на один строк. Строк вкладу продовжується неодноразово без явки клієнта до банку.
Факт внесення грошових коштів за депозитним договором № SAMDN25000728289701 ОСОБА_1 підтвердила оригіналом квитанції від 30 серпня 2012 року на суму 3 000 доларів США.
29 березня 2013 року між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" укладений договір № SAMDN25000734200815 про банківський строковий вклад (депозит) у національній валюті, який складається із заяви про оформлення вкладу "Стандарт" від 29 березня 2013 року, Умов і Правил надання банківських послуг та Тарифів банку. За умовами цього договору
ОСОБА_1 передала, а відповідач прийняв на депозитний рахунок
№ НОМЕР_4 грошові кошти у сумі 40 000,00 грн. Процентна ставка на день внесення вкладу складала 18 % річних, нарахування процентів та їх виплата здійснюється за кожний календарний день. Договір був укладений на строк з 29 березня 2013 року по 29 березня 2014 року. Відповідно до умов договору, якщо по закінченню строку вкладу клієнт не заявить банку про відказ про продовження строку вкладу, вклад автоматично вважається продовженим ще на один строк. Строк вкладу продовжується неодноразово без явки клієнта до банку.
На підтвердження факту укладення депозитного договору № SAMDN25000734200815 ОСОБА_1 надала копію договору, довідку про стан рахунків № 38533239 від 14 червня 2014 року, виписку за рахунком № НОМЕР_4 від 25 червня 2014 року.
17 листопада 2014 року у м. Дніпропетровську АТ КБ "ПриватБанк" уклав з ТОВ ФК "Фінілон" "Договір про переведення боргу м. Дніпропетровськ 17 листопада 2014 року" у пункті 7 якого зазначено: "Додаток № 1 - Список депозитних договорів і договорів банківського обслуговування".
Із наданого відповідачем витягу з електронного додатку "Додаток № 1 (Реєстр кредиторів) до договору переведення боргу від 17 листопада
2014 року" встановлено, що ОСОБА_1 є кредитором наступних депозитних рахунків:
- № НОМЕР_1 та суму грошових коштів, у тому числі процентів, що підлягають сплаті за договором № SAMDN25000700907471 - 3 240,87 грн та
18 512,87 грн;
- № НОМЕР_2 та суму грошових коштів, у тому числі процентів, що підлягають сплаті за договором № SAMDN25000714585633 - 339,72 грн, 20 021,92 грн та 3 600,07 грн;
- № НОМЕР_3 та суму грошових коштів, у тому числі процентів, що підлягають сплаті за договором № SAMDN25000728289701 - 3 143,99 доларів США та 299,72 доларів США;
- № НОМЕР_4 та суму грошових коштів, у тому числі процентів, що підлягають сплаті за договором № SAMDN25000734200815 - 47 353,64 грн та 673,93 грн.
03 липня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ "ПриватБанк" із заявою про повернення коштів за вказаними депозитними вкладами.
Згідно з ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2018 року проведено судову технічну експертизу документів, за результатами якої експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз
25 січня 2019 року складено висновок № 5130-18, за результатами якого встановлено зміст оригіналу квитанції від 04 березня 2011 року на суму 20 000 грн (депозитний договір № SAMDN25000700907471) та зміст оригіналу квитанції від 30 серпня 2012 року на суму 3 000 доларів США (депозитний договір № SAMDN25000728289701).
Станом на час розгляду цієї справи судом першої інстанції банк не здійснив виплату коштів за депозитними договорами, укладеним з позивачем. Вказані обставини не заперечуються та визнані сторонами.