Постанова
Іменем України
09 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 344/13504/20
провадження № 61-15070св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державне підприємство "Український державний конструкторсько-технологічний інститут транспорту АПК", Державна казначейська служба України,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 квітня 2021 року у складі судді Бабій О. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Томин О. О., Мелінишин Г. П., Пнівчук О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позовну заяву і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Український державний конструкторсько-технологічний інститут транспорту АПК" (далі - ДП "УДКТІТ АПК"), Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) про зобов`язання звільнити з роботи та стягнення заборгованості із заробітної плати, посилаючись на те, що Міністерство аграрної політики та продовольства України, правонаступником якого є Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, є засновником ДП "УДКТІТ АПК". На підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 09 квітня 2019 року № 181 було прийнято рішення про припинення ДП "УДКТІТ АПК" шляхом ліквідації і створено ліквідаційну комісію, головою якої призначено Гребенюка А. В. Однак до цього часу його та інших працівників не звільнено з роботи у зв`язку з ліквідацією інституту та не видано трудових книжок. У зв`язку з цим він не може звернутися до центру зайнятості, оскільки вважається працевлаштованим в інституті. Голова ліквідаційної комісії не реагує на його письмові звернення, по телефону повідомив, що не має можливості провести кінцевий розрахунок з працівниками інституту та погасити заборгованість із заробітної плати у зв`язку з відсутністю майна та коштів на рахунках інституту. Після вилучення основних засобів в інституту його статутна діяльність припинилася. Разом з цим Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України як засновник інституту несе відповідальність за його боргами. Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інститут перебуває у стані припинення з 10 квітня 2019 року. Тобто наразі інститут наділений статусом юридичної особи і зобов`язаний звільнити його з роботи у зв`язку з ліквідацією, видати відповідний наказ, зробити запис у трудовій книжці та в день звільнення видати йому належно оформлену трудову книжку і провести повний розрахунок. Кошти на проведення кінцевого розрахунку зобов`язане виділити Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Оскільки виконання рішень про стягнення коштів з державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників здійснюється на підставі виконавчих документів органами Казначейства, то кошти з державного бюджету для погашення заборгованості із заробітної плати мають бути стягнуті на його користь з ДКСУ. Посилаючись на вищевикладені обставини, з урахуванням уточнених вимог, ОСОБА_1 просив: зобов`язати ДП "УДКТІТ АПК" звільнити його з роботи у зв`язку з ліквідацією інституту, видати йому трудову книжку та провести повний розрахунок в день звільнення; стягнути з держави в особі ДКСУ за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з казначейського рахунку на його користь заборгованість із заробітної плати в сумі 229 634,30 грн.
У відзиві на позовну заяву ДКСУ заперечила проти позову і просила відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що казначейство не є органом, з якого стягується шкода, оскільки не має в своєму кошторисі передбачених для таких цілей видатків. ДКСУ є неналежним відповідачем в цій справі, так як, виходячи з наведених позивачем обставин боржником перед ним виступає його роботодавець. Крім того, ця справа містить ознаки публічного спору і повинна розглядатися адміністративним судом.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 січня 2021 року закрито провадження у справі в частині вимоги ОСОБА_1 до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про зобов`язання держави в особі Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України прийняти рішення щодо виділення коштів для проведення з ним та іншими працівниками ДП "УДКТІТ АПК" повного розрахунку при звільненні з роботи, погашення заборгованості із заробітної плати. Провадження у справі в зазначеній частині закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв`язку з тим, що заявлена вимога не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а підлягає вирішенню судом за правилами адміністративного судочинства.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 квітня 2021 року в задоволенні позову відмолено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що за відсутності бажання працювати у ДП "УДКТІТ АПК" позивач вправі подати заяву про звільнення з роботи за угодою сторін чи за власним бажанням, в тому числі, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує вимоги законодавства про працю, умови колективного чи трудового договору. Позивач не подавав заяви про звільнення з роботи із зазначених підстав, хоча стверджував, що роботодавцем порушуються норми законодавства про працю, зокрема не виплачується заробітна плата. Отже, право позивача наразі не порушено, оскільки процедура ліквідації підприємства триває, тому немає підстав для задоволення вимоги про зобов`язання звільнити його з роботи у зв`язку з ліквідацією інституту, видати трудову книжку та провести розрахунок. Крім того, ДКСУ є неналежним відповідачем в цій справі, так як боржником перед позивачем виступає його роботодавець. Позивачу та його представнику було відомо про право до початку першого судового засідання подати клопотання про заміну первісного відповідача у справі належним відповідачем, однак вони не зробили цього.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року (повний текст якої складено 31 серпня 2021 року) апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 квітня 2021 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
08 вересня 2021 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 квітня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив пункт 4 частини другої статті 389, пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України та послався на те, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні його клопотання про витребування в Івано-Франківського окружного адміністративного суду первинних бухгалтерських документів, необхідних для визначення наявної заборгованості із заробітної плати. Для визначення такої заборгованості він неодноразово звертався до Управління Держпраці в Івано-Франківській області, яке повідомило, що не має можливості для проведення позапланової перевірки через відсутність доступу до документів, які знаходяться в колишньому приміщенні інституту, яке із серпня 2016 року займає Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Тому, відмовивши в задоволенні його клопотання, суд першої інстанції безпідставно вказав на те, що він і його представник не надали жодної інформації про розмір його заробітної плати. За таких обставин суду необхідно було взяти до уваги розмір мінімальної заробітної плати в Україні з 2014 року по 2021 рік.
Заявник також зазначив, що суди попередніх інстанцій не захистили його права, а всупереч нормам чинного законодавства надали йому рекомендації, які завідомо неможливо реалізувати, щоб він звільнився за власним бажанням чи за згодою сторін, не отримавши пільг, передбачених трудовим законодавством при звільненні у зв`язку з ліквідацією підприємства. Він неодноразово звертався до ліквідатора і до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України з вимогою звільнити і розрахувати його у зв`язку з ліквідацією ДП "УДКТІТ АПК", однак його вимоги не були задоволені. Таким чином, суди попередніх інстанцій фактично примусово поставили його у становище, за якого він працевлаштований поза своєю волею.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
04 жовтня 2021 року справа № 344/13504/20 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
За змістом пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частинами першою, третьою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що з 01 серпня 2013 року ОСОБА_1 працює на посаді юрисконсульта в ДП "УДКТІТ АПК".
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником ДП "УДКТІТ АПК" є Міністерство аграрної політики України (наразі - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України).
У пункті 1.1 Статуту ДП "УДКТІТ АПК", затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 17 лютого 2014 року № 79 (далі - Статут), зазначено, що ДП "УДКТІТ АПК" засновано на основі державної власності, входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України і є підзвітним йому.
Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 Статуту передбачено, що уповноважений орган управління, зокрема приймає рішення про реорганізацію і ліквідацію підприємства.
09 квітня 2019 року в. о. міністра Міністерства аграрної політики та продовольства України видав наказ про: припинення діяльності ДП "УДКТІТ АПК" шляхом ліквідації; утворення ліквідаційної комісії підприємства та затвердження її складу; затвердження Плану заходів з ліквідації. Виконання Плану заходів у встановлені терміни наказано забезпечити голові ліквідаційної комісії Гребенюку А. В.
Пунктами 3, 11 Плану заходів з ліквідації ДП "УДКТІТ АПК", затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 09 квітня 2019 року № 181, передбачено попередити працівників ДП "УДКТІТ АПК" про звільнення у зв`язку з ліквідацією підприємства (за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України)), забезпечивши дотримання соціально-правових гарантій у порядку та на умовах, визначених законодавством. Забезпечити реалізацію заходів з ліквідації ДП "УДКТІТ АПК" у строк до 31 грудня 2019 року.
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДП "УДКТІТ АПК" перебуває в стадії припинення з 10 квітня 2019 року.
Частину будівлі ДП "УДКТІТ АПК" по вулиці Незалежності, 46 в місті Івано-Франківську віднесено до сфери управління Державної судової адміністрації України на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року № 535.
17 січня 2014 року за заявою ОСОБА_1 . Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області було видано судовий наказ про стягнення з ДП "УДКТІТ АПК" на користь ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 2 920,89 грн.
ОСОБА_1 неодноразово звертався до голови ліквідаційної комісії ДП "УДКТІТ АПК" Гребенюка А. В., Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Президента України, міністра соціальної політики України, Прем`єр-міністра України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо вирішення питання про його звільнення у зв`язку з ліквідацією ДП "УДКТІТ АПК" та про виплату йому заборгованості із заробітної плати.
Згідно з листом Івано-Франківського міського центру зайнятості від 07 травня 2020 року № 1410-03/29-20 та відповіддю на адвокатський запит від 01 жовтня 2020 року №2812-13/28-20 ОСОБА_1 відмовлено в наданні статусу безробітного, так як трудові відносини між ним і ДП "УДКТІТ АПК" не припинені, тому він відноситься до зайнятого населення.
У листі від 17 вересня 2020 року № 16-07/15-10/5965 Управління Держпраці в Івано-Франківській області зазначило про неможливість проведення позапланової перевірки на ДП "УДКТІТ АПК" через відсутність доступу до документів, які знаходяться в колишньому приміщенні інституту.
Листом від 18 вересня 2020 року № 2142-12/57142-09 Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України повідомило ОСОБА_1 про те, що ДП "УДКТІТ АПК" є окремим суб`єктом господарювання, що перебуває у сфері управління Мінекономіки. Вирішення кадрових питань відноситься до компетенції керівника підприємства, в даному випадку його функції виконує голова ліквідаційної комісії. Мінекономіки неодноразово зобов`язувало голову ліквідаційної комісії Гребенюка А. В. вжити заходів стосовно завершення процедури ліквідації ДП "УДКТІТ АПК", в тому числі й вирішити питання стосовно звільнення працівників у порядку, визначеному законодавством. Разом з тим Гребенюк А. В. як голова ліквідаційної комісії звернувся до Мінекономіки стосовно оновлення у повному складі ліквідаційної комісії підприємства.
З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків встановлено, що ОСОБА_1 не отримував доходів у період з 3 кварталу 2013 року по 4 квартал 2021 року.
Згідно з довідкою Пенсійного фонду України форми ОК-5 у серпні 2013 року ОСОБА_1 було нараховано 31,53 грн, страхувальник - ДП "УДКТІТ АПК".
З відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 19 квітня 2021 року № 0900-0803-7/14019, наданої на виконання ухвали суду, встановлено, що станом на 01 квітня 2021 року в ДП "УДКТІТ АПК" наявна заборгованість по ЄСВ в сумі 188 041,50 грн.
Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є: 1) угода сторін; розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).
Частинами першою, третьою статті 38 КЗпП України передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно зі статтею 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці (частина перша статті 49-2 КЗпП України).
Відповідно до частин першої, п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо закриття відокремлених підрозділів юридичної особи (філій, представництв) та відповідно до законодавства про працю здійснює звільнення працівників юридичної особи, що припиняється (частина п`ята статті 111 ЦК України).
Згідно з пунктами 13.2, 13.3, 13.5 Статуту ДП "УДКТІТ АПК" ліквідація підприємства здійснюється комісією, призначеною уповноваженим органом управління. З моменту призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження з управління підприємством. Підприємство вважається таким, що припинило свою діяльність з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про державну реєстрацію його припинення.