ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 915/1190/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
у письмовому провадженні розглянув касаційну скаргу Приватного підприємства "Малмор"
на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2021 (у складі колегії суддів: Головей В.М. (головуючий), Колоколов С.І., Разюк Г.П.)
за позовом Керівника Миколаївської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради
до Приватного підприємства "Малмор"
про повернення земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог і судових рішень
1.1. Керівник Миколаївської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Приватного підприємства "Малмор" про повернення Миколаївській міській раді земельної ділянки площею 1916 кв.м з кадастровим номером 4810137200:09:050:0019 по вул. Мала Морська, 27, у місті Миколаєві у придатному для використання стані.
1.2. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2021 у справі № 915/1190/20 позов задоволено.
1.3. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Приватне підприємство "Малмор" звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.
Одночасно з апеляційною скаргою Приватне підприємство "Малмор" заявило клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду, яке обґрунтовано тим, що копію оскарженого рішення суду першої інстанції Підприємство не отримувало, про наявність спору з приводу орендованої земельної ділянки йому стало відомо 28.07.2021 шляхом моніторингу рішень Миколаївської міської ради, розміщених на офіційному веб-сайті.
1.4. Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 12.08.2021 апеляційну скаргу залишив без руху та зобов`язав скаржника протягом 10 днів з дня отримання ухвали усунути недоліки, допущені при поданні апеляційної скарги та надати обґрунтоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 10.02.2021.
1.5. 30.08.2021 до апеляційного господарського суду надійшла заява від Приватного підприємства "Малмор" про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій останній просив суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2021 з огляду на те, що до моменту подання апеляційної скарги, заявнику взагалі не було відомо про наявність даного судового провадження, а поштові відправлення не були йому вручені з незрозумілих для останнього причин, що в сукупності з обставинами, наведеними в апеляційній скарзі та поведінкою сторін орендних правовідносин, не може свідчити про неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
1.6. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2021 відмовлено у задоволенні заяви Приватного підприємства "Малмор" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2021 та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою.
1.7. Відмову у відкритті апеляційного провадження суд мотивував тим, що наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не є поважними, оскільки у даному випадку пропуск процесуального строку зумовлений не об`єктивними і незалежними від волі скаржника причинами, а суб`єктивними чинниками і поведінкою самого скаржника.
2. Короткий зміст касаційної скарги
2.1. Не погоджуючись із висновками апеляційного господарського суду, Приватне підприємство "Малмор" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2021, а справу передати до цього ж суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
2.2. Скаржник вважає оскаржувану ухвалу у справі постановленою із порушенням норм процесуального права. Зокрема, заявник наголошує, що він не мав жодної інформації про судовий розгляд справи та не отримував рішення суду першої інстанції, що й призвело до порушення строку на його оскарження.
2.3. За вказаних обставин скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції, в порушення вимог процесуального права, дійшов необґрунтованого висновку, що наведені ним причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
3. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
3.1. Переглянувши оскаржену у справі ухвалу суду апеляційної інстанції, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
3.2. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
3.3. Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абз. 8 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17.03.2020 № 5-р/2020).
3.4. За змістом статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін; правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
3.5. Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
3.6. Відповідно до частини першої статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
3.7. Згідно зі статтею 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
3.8. Як свідчать матеріали справи та встановлено судом апеляційної інстанції, процесуальні документи суду першої інстанції (ухвала про відкриття провадження у справі від 28.09.2020, ухвали суду про повідомлення від 27.10.2020 та 24.12.2020, ухвала про призначення справи до судового розгляду по суті від 24.11.2020) були направлені на адресу Приватного підприємства "Малмор" (54017, м. Миколаїв, пр. Леніна, 93/3), однак повернуті до суду із зазначенням відділенням поштового зв`язку на повідомленнях про вручення поштових відправлень причини: "адресат відсутній за вказаною адресою" .
В той же час, рішення господарського суду першої інстанції від 27.01.2021 також направлялось Приватному підприємству "Малмор" на цю ж адресу, проте було повернуто відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
3.9. 30.07.2021 засобами поштового зв`язку Приватне підприємство "Малмор" направило до Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2021 разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке заявник обґрунтував неотриманням поштової кореспонденції суду про розгляд справи № 915/1190/20, стверджуючи, що про наявність спору з приводу орендованої земельної ділянки йому стало відомо 28.07.2021 шляхом моніторингу рішень Миколаївської міської ради, розміщених на офіційному веб-сайті.
У зв`язку із неотриманням поштових відправлень суду першої інстанції, зокрема, рішення суду у цій справі, Приватне підприємство "Малмор" на підставі статті 256 Господарського процесуального кодексу України, просило поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Миколаївської області від 27.01.2021.
3.10. Відповідно до частин першої - четвертої статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.
Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка не є обов`язковою.
Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
3.11. Згідно із частиною шостою статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
3.12. Таким чином день належного вручення копії судового рішення може бути встановлений виключно з відповідної відмітки на поштовому повідомленні, або розписки про отримання копії судового рішення (зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 205/1129/19).
3.13. Крім того, положення Господарського процесуального кодексу України не дають підстав для висновку, що повернення до суду кореспонденції із зазначенням причин повернення "за закінченням терміну зберігання" або "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення", є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Повернення поштової кореспонденції з таких причин не свідчить ні про відмову сторони від одержання відправлення, ні про її відсутність за адресою, повідомленою суду.
Подібний висновок наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду у постановах від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17 та від 12.02.2019 у справі № 906/142/18.
3.14. При цьому, у рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 08.11.2018 у справі "Созонов та інші проти України" зазначено, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. ЄСПЛ дійшов висновку, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки чи інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов`язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.
3.15. У рішенні від 04.12.1995 у справі "Bellet v. France" ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
3.16. Апеляційна інстанція посилаючись на те, що скаржник повинен самостійно організувати відносини з оператором поштового зв`язку, кур`єрською службою тощо, з метою забезпечення отримання надісланої йому кореспонденції уповноваженою особою, залишила поза увагою, що ЄСПЛ у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" підкреслив, що сторони у розумні інтервали часу повинні вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.
3.17. Однак, матеріали цієї справи свідчать про те, що Відповідач не був обізнаний про існування даного судового провадження та не приймав участі у розгляді справи у суді першої інстанції, що не було спростовано судом апеляційної інстанції.
При цьому, матеріали справи також не містять жодного доказу вручення заявнику копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції, а відтак висновок суду апеляційної інстанції про відсутність поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження є передчасним.