Постанова
Іменем України
03 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 367/644/21
провадження № 61-9608св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_3, на постанову Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Ігнатченко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст заявлених вимог
У лютому 2021 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернулась із позовом до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області, про визначення місця проживання дітей, у якому просила суд визначити місце проживання малолітніх громадян України ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, з матір`ю ОСОБА_1 .
Разом із позовною заявою представник позивача подала заяву про забезпечення позову.
Заява мотивована тим, що позивач є законним представником малолітніх дітей - ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .
Позивач у шлюбі із ОСОБА_2 не перебувала.
Діти постійно проживають разом із матір`ю у м. Ірпінь.
Відповідач із дітьми та позивачем не проживає, спільне господарство не веде, з дітьми спілкується час від часу.
ОСОБА_2 вважає себе громадянином Республіки Польщі та на цій підставі вважає дітей також громадянами Республіки Польщі, тому є ризик, що відповідач, як батько дітей, вивезе до Республіки Польщі дітей без згоди позивача.
Просила заборонити виїзд малолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України без обопільної згоди батьків до вирішення спору у даній цивільній справі.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 01 лютого 2021 року відмовлено представнику позивача ОСОБА_1 - адвокату Фадєєвій Н. І. у задоволенні заяви про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області, про визначення місця проживання дітей.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що обраний спосіб забезпечення позову шляхом заборони виїзду неповнолітніх дітей за кордон України, не відповідає вимогам статті 150 ЦПК України, а тому в задоволенні заяви слід відмовити.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задоволено.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 01 лютого 2021 року про відмову в забезпеченні позову у даній справі скасовано.
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Фадєєвої Н. І про забезпечення позову задоволено.
Заборонено виїзд неповнолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (виписка зі свідоцтва про народження №8215/2011, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану у м. Люблін, Республіка Польща) за межі України без обопільної згоди батьків до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Заборонено виїзд неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 17 лютого 2016 року, а/з №419) за межі України без обопільної згоди батьків до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що існують реальні ризики вивезення малолітніх дітей їх батьком - ОСОБА_2 за межі України без згоди матері - ОСОБА_1, що унеможливить в подальшому виконання рішення суду у даній справі, в разі задоволення заявленого позову.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції не дав належної оцінки доказам, не встановив, що між сторонами у справі дійсно існує спір щодо визначення місця проживання дітей, не врахував особливості правовідносин, які виникли між сторонами та обставин, які підтверджують належність неповнолітніх дітей до громадянства іншої країни, та дійшов помилкових висновків про відсутність у суду повноважень для застосування в якості забезпечення позову заборони виїзду за межі України неповнолітнім дітям, без обопільної згоди батьків, до вирішення справи по суті.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.
Із урахуванням цього, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_3, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року та залишити в силі ухвалу Ірпінського міського суду від 01 лютого 2021 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що в цивільному процесуальному законодавстві відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому статтями 149-150 ЦПК України застосовувати заборону виїзду за межі України, як спосіб забезпечення позову. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 643/5842/16-ц.
Позиція інших учасників прави
У липні 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_4, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року - в силі.
Відзив обґрунтований тим, що пунктом 2 частини 1 статті 150 ЦПК України прямо передбачено такий вид забезпечення позову як заборона вчиняти певні дії. Крім того, пунктом 10 частини 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов може бути забезпечено і іншими заходами, ніж перелічені в цій частині, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорених прав та інтересів, якщо таких захист або поновлення не забезпечується заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Забезпечення позову шляхом заборони виїзду дітей за межі України без обопільної згоди батьків є зваженим заходом, який, з одного боку, забезпечить розгляд справи і виконання рішення, а, з іншого боку, в найменшій мірі зачіпає інтереси дітей та не порушує їх життя, а отже рішення апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
У жовтні 2021 року матеріали цивільної справи № 367/644/21 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 17 червня 2021 рокузазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (порушення норм процесуального права).