ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 120/1809/19-а
адміністративне провадження № К/9901/33311/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Шишова О.О.,
суддів -Дашутіна І.В., Яковенка М.М.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року (прийняту в складі: головуючого судді Яремчука К.О.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Матохнюка Д.Б., суддів Совгири Д.І., Шидловського В.Б.),
У С Т А Н О В И В:
1. ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі- відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002801305 та №0002821305, які прийняті Вінницькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області 05 лютого 2019 року.
2. Обґрунтовуючи позовну заяву позивач зазначив, що Відповідач необґрунтовано нарахував податок на суму списаного боргу за кредитним договором, визначивши таку суму як додаткове благо. Позивач посилався на положення пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, згідно яких сума списаного боргу позивача не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року позов задоволено.
3.1. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0002801305 та №0002821305, що прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у Вінницькій області 05 лютого 2019 року.
4. Ухвалюючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій зробили висновок, що матеріали справи свідчать про те, що іпотечний кредит Позивача не був погашений станом на 01.01.2014 року, операція з прощення (анулювання кредиту) здійснена після 01.01.2015 року, отже спірні правовідносини підпадають під дію пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України. Прощена товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" заборгованість по кредиту не перевищує суму, визначену положеннями пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, що свідчить про необґрунтованість віднесення прощеної позивачу суми кредиту до оподатковуваного доходу.
5. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
6. У поданій касаційній скарзі посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме положень підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
6.1. Податковий орган вказує, що з метою правильного застосування положень пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України необхідно враховувати, що оскільки саме кредитор відображає в Податковому розрахунку суму доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ), затвердженого наказом Мінфіну від 13.01.2015 року №4, то саме банківська установа була зобов`язана врахувати положення пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України та у звітності форми 1-ДФ вказати дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, з курсовою різницею.
6.2. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №420/3542/19 стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 3 та 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
7. Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
8. На адресу Верховного Суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу, в якому він проти касаційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
9. Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
10. Так, судами попередніх інстанцій установлено, що між закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" та ОСОБА_1 04 грудня 2007 року укладено кредитний договір №CNL-B00/205/2007 року, згідно з умовами якого банк зобов`язується надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 90000,00 доларів США. Водночас, ОСОБА_1 зобов`язується прийняти вказані кошти та повернути їх банку в порядку та на умовах, визначених в договорі, не пізніше 04 грудня 2012 року.
11. 21 січня 2008 року між закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" та ОСОБА_1 укладено договір №CM-SMEB00/176/2008, згідно з умовами цього договору банк зобов`язується надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 375000,00 доларів США. Водночас, ОСОБА_1 зобов`язується прийняти вказані кошти та повернути їх банку в порядку та на умовах, визначених в договорі, не пізніше 19 січня 2018 року.
12. 06 березня 2008 року між закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" та ОСОБА_1 укладено договір №CM-SMEBOO/199/2008, згідно з умовами якого банк зобов`язується надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 200000,00 доларів США. Водночас, ОСОБА_1 зобов`язується прийняти вказані кошти та повернути їх банку в порядку та на умовах, визначених в договорі, не пізніше 05 березня 2018 року.
13. У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 10 грудня 2010 року акціонерне товариство "ОТП Банк" відступило товариству з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" право вимоги боргових зобов`язань за вказаними вище кредитними договорами.
14. 18 серпня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" та ОСОБА_1 укладено додатковий договір №6 до кредитного договору CNL-B00/205/2007 від 04 грудня 2007 року. Згідно з пунктом 2.1 додаткового договору сторони його домовилися внести зміни та доповнення до кредитного договору наступного змісту: незважаючи на інші положення кредитного договору сторони домовились, що позичальник до 18 серпня 2015 року зобов`язується погасити боргові зобов`язання в розмірі 345000 гривень. Також сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів буде здійснюватися в національній валюті України - гривні із застосуванням для розрахунку платежу офіційного курсу долара США до української гривні, встановленого Національним банком України на день сплати. Порядок виконання боргових зобов`язань - шляхом внесення готівки на поточний рахунок банку. Пунктом 2.1.3 додаткового договору визначено, що за умови належного виконання позичальником умов кредитного договору та цього додаткового договору сторони домовились, зокрема, що кредитор здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі еквівалентному 1367591,09 гривень і позичальник буде вважатись таким, що погасив свої боргові зобов`язання перед кредитором в повному обсязі. Пунктом 3.4 додаткового договору також визначено, що підписанням цього додаткового договору позичальник підтверджує, що кредитор повідомив його про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній податковій декларації.
15. Також 15 лютого 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" та ОСОБА_1 укладено додатковий договір №7 до кредитного договору №CM-SMEB00/176/2008 від 21 січня 2008 року. Згідно з пунктом 2.1 додаткового договору сторони його домовилися внести зміни та доповнення до кредитного договору наступного змісту: незважаючи на інші положення кредитного договору сторони домовились, що позичальник до 15 лютого 2017 року зобов`язується погасити боргові зобов`язання в розмірі 2000000 гривень та витрати на ведення претензійно-позовної роботи. Також сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів буде здійснюватися в національній валюті України - гривні із застосуванням для розрахунку платежу офіційного курсу долара США до української гривні, встановленого Національним банком України на день сплати. Порядок виконання боргових зобов`язань - шляхом внесення готівки на поточний рахунок банку. Пунктом 2.1.3 додаткового договору визначено, що за умови належного виконання позичальником умов кредитного договору та цього додаткового договору сторони домовились, зокрема, що кредитор здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі еквівалентному 10001156,16 гривень і позичальник буде вважатись таким, що погасив свої боргові зобов`язання перед кредитором в повному обсязі. Пунктом 2.1.4 додаткового договору також визначено, що при прощенні боргу у позичальника відповідно до вимог підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України виникає оподатковуваний дохід та позичальник зобов`язаний подати до податкового органу декларацію, сплатити податки та збори з такого доходу в порядку та у розмірах, встановлених чинним законодавством України. Шляхом підписання позичальником додаткового договору позичальник стверджує, що кредитор проінформував його про необхідність сплати податків і зборів з суми прощеного боргу. Водночас, до пункту 2.1.4 додаткового договору вказано примітку, у якій наведено зміст підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент підписання додаткового договору).
16. 15 лютого 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" та ОСОБА_1 також укладено додатковий договір №6 до кредитного договору №CM-SMEBOO/199/2008 від 06 березня 2008 року. Згідно з пунктом 2.1 додаткового договору сторони його домовилися внести зміни та доповнення до кредитного договору наступного змісту: незважаючи на інші положення кредитного договору сторони домовились, що позичальник в період часу до 15 лютого 2017 року зобов`язується погасити боргові зобов`язання в розмірі 850000 гривень. Також сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів буде здійснюватися в національній валюті України - гривні із застосуванням для розрахунку платежу офіційного курсу долара США до української гривні, встановленого Національним банком України на день сплати. Порядок виконання боргових зобов`язань - шляхом внесення готівки на поточний рахунок банку. Пунктом 2.1.3 додаткового договору визначено, що за умови належного виконання позичальником умов кредитного договору та цього додаткового договору сторони домовились, зокрема, що кредитор здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі еквівалентному 4998932,00 гривень і позичальник буде вважатись таким, що погасив свої боргові зобов`язання перед кредитором в повному обсязі. Пунктом 2.1.4 додаткового договору передбачено, що при прощенні боргу у позичальника відповідно до вимог підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України виникає оподатковуваний дохід та позичальник зобов`язаний подати до податкового органу декларацію, сплатити податки та збори з такого доходу в порядку та у розмірах, встановлених чинним законодавством України. Шляхом підписання позичальником додаткового договору позичальник стверджує, що кредитор проінформував його про необхідність сплати податків і зборів з суми прощеного боргу. Водночас, до пункту 2.1.4 додаткового договору вказано примітку, у якій наведено зміст підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент підписання додаткового договору).
17. У період з 10 по 14 грудня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Вінницькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих як додаткове благо, в період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.
18. За результатами проведеної перевірки складено акт №6123/13/2017206395 від 18 грудня 2018 року, у якому зафіксовано виявлені в ході перевірки порушення, що полягають у неподанні ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік та не відображенні доходу, отриманого платником як додаткове благо в сумі 1367591,09 гривень, а також неподанні податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік та не відображенні доходу, отриманого платником як додаткове благо в сумі 15000088,16 гривень, у зв`язку із чим не сплачено податку з відповідних сум. У висновках акту перевірки йдеться про те, що в ході перевірки виявлено порушення ОСОБА_1 : підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 2972925,09 гривень, в тому числі за 2015 рік - 272909,22 гривень, за 2017 рік - 2700015,87 гривень; підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з військового збору в розмірі 245515,19 гривень, в тому числі за 2015 рік - 20513,87 гривень, за 2017 рік - 225001,32 гривень.
19. На підставі вказаного акту перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у Вінницькій області 05 лютого 2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0002801305, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3716156,36 гривень, а також №0002821305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "військовий збір" в розмірі 306893,99 гривень.
20. Не погодившись із указаними податковими повідомленнями-рішеннями від 05.02.2019 року №0002801305 та №0002821305, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
21. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить з такого.
22. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України) у редакції, що були чинними на момент їх виникнення.
23. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
24. Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.
25. Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.
26. Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і надалі у редакції, чинній на момент прощення боргу) додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
27. Згідно з підпунктами 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний, у тому числі, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
28. Підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України визначено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
29. Пунктом 164.1 статті 164 ПК України встановлено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
30. Так, відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
31. Аналіз наведених норм законів дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
32. Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.
33. Колегія суддів звертає увагу на те, що 28 липня 2021 року Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі №826/12872/17 ухвалив постанову, в якій сформовано наступні висновки:
- додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі, коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг;
- під додатковим благом розуміється основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором;
- якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку..
34. Тобто, під додатковим благом розуміється основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.
35. При цьому, Верховний Суд зауважує, що 07.05.2015 набув чинності Закон України від 09.04.2015 №321-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань" (далі - Закон №321-VIII), згідно з яким підрозділ 1 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України доповнено пунктом 8 у наступній редакції: не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, непогашених до 1 січня 2014 року.
36. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року. При цьому, згідно з пунктом 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, обов`язковою умовою для застосування зазначеної норми є зміна валюти зобов`язання за відповідним кредитом з іноземної валюти у гривню.
37. Водночас, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не з`ясували, чи укладалися між позивачем та банком угоди про зміну валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню.
38. Також суди не встановили, що чи було анульовано (прощено) основну суму боргу (кредиту), чи суму різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України.
39. Разом з тим, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
40. У зв`язку з зазначеним, колегія суддів не дає оцінку доводам скаржника про неправильне застосуванням судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
41. Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
42. У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили при цьому фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
43. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.
44. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, суд, -