ПОСТАНОВА
Іменем України
15 листопада 2021 року
Київ
справа №580/6051/20
адміністративне провадження № К/9901/22374/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду у складі судді Кульчицького С.О. від 18.02.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Чаку Є.В., Федотова І.В., Коротких А.Ю. від 26.05.2021,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2020 року ОСОБА_1 (далі у тексті також ОСОБА_1, позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі у тексті також ГУ ПФУ в Черкаській області, Управління, пенсійний орган, відповідач), у якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо призначення з 19.02.2020 довічного грошового утримання судді у відставці позивачу у розмірі 50%, замість 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-393/20 від 25.02.2020;
- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплачувати з 19.02.2020 позивачу щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-393/20 від 25.02.2020 із урахуванням раніше проведених виплат за вказаний період (далі також спірне довічне грошове утримання).
2. В обґрунтуванні вимог позовної заяви ОСОБА_1 зазначала, що відповідач, на її переконання, протиправно, здійснюючи перерахунок спірного довічного грошового утримання судді у відставці, обчислив його у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, при цьому, неправомірно не врахувавши до стажу роботи, який надавав їй право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді, стаж роботи в органах прокуратури (25 років 7 місяців та 10 днів) і половину строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Ленінградського державного університету (2 роки і 6 місяців).
3. Позивачка наголошувала, що загалом стаж її роботи на посаді судді, з урахуванням вищевказаних періодів, становить понад 40 років, а тому, на її думку, виходячи з приписів частини третьої статті 142 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин і передбачає збільшення на два відсотки розміру грошового утримання судді за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років, розмір призначеного їй довічного грошового утримання мав би становити 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
4. У позові акцентувалась увага й на тому, що наявність у позивачки стажу роботи на посаді судді 38 років 10 місяців та 11 днів підтверджується обставинами, встановленими у рішенні Соснівського районного суду м. Черкаси від 14.04.2017 у справі №712/2907/17, а також був врахований при звільненні її з посади та призначенні їй довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків.
5. ОСОБА_1 відзначала, що відповідач не наділений правом у разі перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці приймати будь-які рішення щодо ревізії рішення про призначення такої виплати, його коригування, а також ставити під сумнів та ревізувати відповідне рішення суду, зокрема, в частині стажу роботи, що дає право на отримання довічного грошового утримання.
6. Посилаючись на вищевикладені аргументи та приписи законодавства, ОСОБА_1 вважала, що дії відповідача стосовно визначення розміру у відсотках призначеного їй довічного грошового утримання судді у відставці є протиправними і порушують її права.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
7. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18.02.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2021, у задоволенні позову відмовлено.
8. Ухвалюючи такі судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач, визначаючи розмір спірного довічного грошового утримання судді у відставці у відсотках, діяв правомірно, оскільки розрахунок такого утримання не може бути здійснений одночасно із застосуванням двох різних законів, а саме щодо відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", а розмір суддівської винагороди згідно Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", з огляду на те, що такий перерахунок ставить суддів, які вийшли у відставку по Закону №1402-VIII, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом №2453-VI, позаяк Закон №2453-VI передбачав, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 80 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді за 20 років, а Закон №1402-VIII - 50 відсотків за 20 років суддівського стажу.
9. Суди попередніх інстанцій, вирішуючи цей спір, також констатували, що визначення відсотку розміру довічного грошового утримання позивачки від суддівської винагороди працюючого судді на підставі норм Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" не призводить до порушення статті 22 Конституції України, оскільки розмір довічного грошового утримання, на який має право позивачка згідно норм вищевказаного Закону, не є меншим ніж той, який був забезпечений позивачу на підставі положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та задовольнити позов у повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Судами попередніх інстанцій установлено, що постановою Верховної Ради України від 16.07.2015 №636-VІІІ "Про звільнення суддів" позивачка звільнена із посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку.
12. З 24.06.2016 позивачка отримує щомісячне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків від розміру суддівської винагороди.
13. У зв`язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, 25.02.2020 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області із заявою про перерахунок щомісячного грошового утримання на підставі довідки про суддівську винагороду №04-393/20 від 25.02.2020, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Черкаській області.
14. Листом від 05.03.2020 №2300-0303-8/8193 Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області позивачці відмовлено у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
15. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 у справі №580/3097/20 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до статті 142 Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації у Черкаській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-393/20 від 25 лютого 2020 з 19 лютого 2020 року та виплатити різницю між нарахованими та фактично отриманими сумами.
16. 26.11.2020 позивачка звернулася до відповідача із заявою в якій просила здійснити перерахунок призначеного їй раніше довічного грошового утримання судді у відставці на підставі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 у справі №580/3097/20.
17. Листом №2300-0305-8/62725 від 09.12.2020 відповідач повідомив, що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 у справі №580/3097/20 позивачці проведено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з врахуванням 50% грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Черкаській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-393/20 від 25.02.2020. В листі також зазначено, що стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді складає 13 років 2 місяці.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
18. Підставами касаційного оскарження скаржниця зазначає пункт 3 частини четвертої та підпункти "а", "в", "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
19. Виклад таких підстав позивачка мотивує тим, що правовідносини, які є предметом спору, пов`язані з періодом роботи позивача суддею Придніпровського районного суду м. Черкаси. Згідно підпункту "г" пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції" судді займають відповідальне становище, а тому у відповідності до частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України категорія справ, де стороною є судді, не відноситься до справ незначної складності.
20. Скаржниця зазначає, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо тлумачення та застосування частини третьої статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", оскільки суди першої та апеляційної інстанції по-різному вирішують таку категорію справ, зокрема, у справах №580/3004/20, №580/3131/20, №580/3048/20, №580/1407/20, №580/6088/20, де суди погоджуються з відсотковим розміром, який був встановлений судді при виході у відставку та призначенні щомісячного довічного грошового утримання, у справі №580/2034/20 суд зарахував стаж роботи, який надав позивачу право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, тобто за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір помісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 відсотки грошового утримання судді. Вважає, що справа має виняткове значення для учасника справи, оскільки щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці це не одноразова виплата, а постійна і щомісячна, яка суттєво впливає на її майновий стан.
21. Також зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у правовідносинах щодо перерахунку на підставі частини третьої статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж роботи якого складає понад 20 років без застосування збільшення на два відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді.
22. У відзиві на касаційну скаргу відповідач висловлює незгоду із викладеними позивачкою доводами й просить у її задоволенні відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
23. Свою позицію Управління аргументує тим, що позивачка має стаж роботи на посаді судді 13 років 2 місяці, а тому вважає, що перерахунок спірного довічного грошового утримання судді у відставці повинене здійснюватися у розмірі 50 відсотків від заробітної плати працюючого судді, як це передбачено приписами частини третьої статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
24. ОСОБА_1 подала заперечення на відзив на касаційну скаргу у яких зазначає, що наведені відповідачем аргументи не містять обґрунтувань заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги і не спростовують позиції позивачки стосовно неправильного застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права.
25. У запереченнях на відзив на касаційну скаргу позивачка вкотре зауважує, що на підставі абзацу четвертого пункту 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" до стажу роботи на посаді судді, з якого обчислюється розмір призначеного їй довічного грошового утримання судді у відставці, підлягають зарахуванню періоди роботи у органах прокуратури та половина строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі, а тому, відповідно до приписів частини третьої статті 142 цього ж Закону розмір такого утримання повинен збільшуватися на два відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років.
26. Скаржниця підкреслює, що жодних мотивів з посиланням на докази та відповідні обставини, які б унеможливлювали застосування до позивачки норм частини третьої статті 142 Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" в частині збільшення розміру її довічного грошового утримання судді у відставці суди попередніх інстанцій у оскаржуваних судових рішеннях не навели, а відповідач не довів законності своїх дій стосовно неврахування усього стажу роботи позивачки, який згідно з законодавством підлягає зарахуванню до стажу роботи на посаді судді, та визначення у відсотках розміру спірного довічного грошового утримання без застосування до спірних правовідносин вищевказаних положень закону.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Передусім, колегія суддів звертає увагу на те, що право ОСОБА_1 на перерахунок призначеного їй та виплачуваного спірного довічного утримання судді у відставці на підставі норм Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" та відповідно до довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-393/20 від 25.02.2020 підтверджено у судовому порядку рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 у справі №580/3097/20, на виконання якого відповідачем й було проведено перерахунок такого утримання.
28. Тобто, обставини стосовно наявності у позивачки права на перерахунок її довічного грошового утримання судді у відставці та розміру складових суддівської винагороди, які повинні враховуватись при здійсненні такого перерахунку, не є спірними та визнаються сторонами, встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому, згідно з приписами частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України доказуванню не підлягають.
29. Спірні у цій справі правовідносини, як це випливає із суті спору й наведених позивачкою підстав позову, виникли стосовно правомірності дій відповідача щодо обчислення її довічного грошового утримання у відсотках із застосуванням положень частини третьої статті 142 Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" та з врахуванням усього стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, у тому числі, з включенням до такого стажу періодів її роботи в органах прокуратури та половини строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі.
30. ОСОБА_1 у судах попередніх інстанцій не наполягала на тому, що розмір спірного грошового утримання у відсотках повинен бути збережений і обчислений на підставі норм Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" у розмірі 90 відсотків грошової винагороди судді, працюючого на відповідній посаді.
31. Однак, позивачка, при розгляді цієї справи у судах першої і апеляційної інстанцій наголошувала, що має стаж роботи на посаді судді понад 40 років, а отже й розмір її довічного грошового утримання на підставі положень частини третьої статті 142 Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" повинен збільшуватись на два відсотки грошового утримання судді за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років й загалом становити 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
32. Таким чином, для правильного вирішення цього спору належало з`ясувати, чи підлягають застосуванню до спірних правовідносин норми частини третьої статті 142 Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" стосовно обчислення розміру спірного довічного грошового утримання у відсотках з включенням до стажу роботи на посаді судді періодів роботи ОСОБА_1 в органах прокуратури та половини строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі, які, на переконання останньої, повинні були бути враховані Управлінням при здійсненні перерахунку на підставі пункту 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього ж Закону.
33. Так, частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
34. Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
35. У силу статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
36. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон №1402-VIII.
37. За приписами частини першої статті 142 Закону №1402-VІІІ суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
38. При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (частина друга статті 142 Закону №1402-VIІІ).
39. Досліджуючи поняття щомісячне довічне грошове утримання судді, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
40. У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
41. Крім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
42. Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
43. Частинами четвертою та п`ятою статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
44. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
45. Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
46. Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
47. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI.
48. Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI .
49. Законом України від 16.10.2019 № 193-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування", який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.
50. Відповідно до пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:
а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
51. Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
52. Однак, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами.
53. Так, у пунктах 16, 17 вказаного Рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
54. Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).
55. Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013).
56. Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
57. Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
58. У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 визнав неконституційним пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.
59. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
60. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
61. При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що Конституційний Суд України визнав неконституційним весь пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону № 2453-VI.
62. На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону №1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
63. Водночас, частиною третьою цієї статті визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
64. Наведена норма неконституційною не визнавалась.
65. За наведеного правового регулювання до відносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII повинні застосовуватись виключно норми цього Закону.
66. Оскільки чинним Законом №1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами.