ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 640/167/20
адміністративне провадження № К/9901/17689/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Собківа Я.М., Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т. від 12 квітня 2021 року
у справі № 640/167/20
за позовом ОСОБА_1
до Кабінету Міністрів України
про визнання дій протиправними, визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2018 року № 867,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У грудні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Кабінету Міністрів України (далі також - відповідач), у якому просила визнати протиправними (неправомірними) дії (бездіяльність) Кабінету Міністрів України при виданні постанови від 19 жовтня 2018 року № 867 та визнати протиправною та нечинною з дати її видання постанову Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2018 року № 867.
2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року, позовну заяву повернуто позивачу на підставі положення пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).
3. Постановою Верховного Суду від 28 січня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року у цій справі, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
4. Скасовуючи постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року, Верховний Суд виходив із того, що доводи, викладені в апеляційній скарзі позивача суд апеляційної інстанції не перевіряв. Шостий апеляційний адміністративний суд в означеній постанові надав оцінку тільки дотриманню судом першої інстанції норм процесуального права під час розв`язання питання про наявність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір". Питання щодо наявності/відсутності підстав вважати позивача особою, яка звільнена від сплати судового збору за подання позову у цій справі на підставі положень частини третьої статті 22 Закону України "Про судовий збір" суд апеляційної інстанції не дослідив та не надав йому належної правової оцінки попри те, що в своїй апеляційній скарзі заявник виклала конкретні та важливі аргументи стосовно цієї обставини.
5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2020 року без змін.
6. 14 травня 2021 року ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року у справі № 640/167/20, у якій просила таку скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
7. Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Повертаючи позовну заяву особі, яка її подала, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що у встановлений судом строк позивач не усунула недоліки позовної заяви, яка була залишена без руху. Водночас суд першої інстанції зазначив, що надані ОСОБА_1 відомості про доходи за 2018 рік не можуть бути підставою для звільнення її від сплати судового збору, оскільки з огляду на дату подання позову до суду, попереднім календарним роком для визначення розміру доходу, що має братися до уваги під час розгляду питання про можливість звільнення позивача від сплати судового збору, є 2019 рік. Крім того, позивач у спірних відносинах не є споживачем у значенні Закону України "Про захист прав споживачів", а тому має сплачувати судовий збір на загальних підставах.
ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
9. В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення необґрунтованого судового рішення. Судом апеляційної інстанції не враховано, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви шляхом подання відповідної заяви від 16 січня 2020 року та уточненої позовної заяви на виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 8 січня 2020 року. Крім того, розгляд цієї справи необхідно проводити за правилами загального позовного провадження, проте судами попередніх інстанцій її розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень.
Суд апеляційної інстанції під час розгляду клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору, дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для звільнення від такої сплати, оскільки позивач є споживачем природного газу відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" та Закону України "Про захист прав споживачів".
10. Кабінет Міністрів України у відзиві на касаційну скаргу зазначає про те, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили обставини справи й ухвалюючи оскаржені позивачем судові рішення, правильно застосували норми матеріального права та дотримались норм процесуального права, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року без змін. Також зазначає, що відсутні підстави вважати, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів".
IV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
12. Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
13. Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
14. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
15. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів попередніх інстанцій не відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є прийнятні з огляду на наступне.
16. Вимоги до позовної заяви встановлені статтями 160,161 КАС України.
17. Відповідно до частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
18. Частиною першою статті 169 КАС України встановлено, що суддя, установивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, установлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
19. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 січня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, а її позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення виявлених судом недоліків.
20. Підставою для залишення позовної заяви без руху слугувало недотримання позивачем вимог статті 160 КАС України, а саме:
- не зазначені ідентифікаційний номер відповідача та ціна позову;
- не викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
- не зазначені докази, що підтверджують вказані обставини;
- не зазначений перелік доказів, що додаються до заяви або доказів, які не можуть бути надані;
- не зазначене обґрунтування порушення оскарженими рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;
- не зазначене власне письмове підтвердження позивача про те, що нею не поданий інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) із тим самим предметом та з тих самих підстав.
21. Суд першої інстанції запропонував позивачеві усунути недоліки позовної заяви, надавши суду такі документи:
- докази на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві;
- копії оскарженого рішення або клопотання про його витребування;
- докази на підтвердження факту заподіяння їй моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні;
- документ про сплату судового збору в розмірі 1536,80 грн.
22. Визначаючи розмір судового збору, який необхідно сплатити за подання позовної заяви у цій справі, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки електронний позов сформовано в системі "Електронний суд" 31 грудня 2019 року, а прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1 921 грн, то судовий збір підлягає сплаті у розмірі 1 536, 80 грн (із урахуванням двох вимог немайнового характеру).
23. 16 січня 2021 року позивачем, на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 січня 2020 року, подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, у якій просила звільнити від сплати судового збору, оскільки, зокрема, розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. На підтвердження зазначеного, до заяви додано довідку ГУ ДФС у м. Києві від 2 квітня 2019 року № 44074/Щ/26-15-53-04 про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з І кварталу по ІV квартал 2018 року.
24. Ухвалою Окружного адміністративний суд міста Києва від 23 січня 2020 року позовна заява повернута особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України з огляду на те, що позивач не сплатила судовий збір, а тому усунула недоліки, зазначені в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 січня 2020 року про залишення позовної заяви без руху.
25. При цьому, суд першої інстанції під час вирішення питання щодо звільнення позивача від сплати судового збору, не врахував довідку ГУ ДФС у м. Києві від 2 квітня 2019 року № 44074/Щ/26-15-53-04 про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу по 4 квартал 2018 року (що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік), оскільки 31 грудня 2019 року є останнім днем року, яким закінчується його ІV квартал, відтак, належними та достовірними відомостями, які дадуть суду змогу встановити дійсний майновий стан позивача, є відомості за І - ІV квартали 2019 року, а не за 2018 рік. Відомості щодо доходів позивача за І - ІV квартали 2019 рік до суду не надані, що унеможливлює встановлення рівня річного доходу позивача та порівняння його з розміром судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією позовною заявою.
26. Пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" установлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
27. Вказаною статтею передбачено, що позивач звільняється від сплати судового збору, якщо такий перевищує 5 відсотків розміру річного доходу саме за попередній календарний рік. Перевірці підлягає розмір річного доходу позивачки - фізичної особи за попередній календарний рік до звернення з позовною заявою, від сплати судового збору за подачу якої вона просить суд її звільнити (у цьому випадку 2018 рік), оскільки позивач звернулася із позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва 31 грудня 2019 року.
28. Колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги, що Шостим апеляційним адміністративним судом у постанові від 12 квітня 2021 року не надано оцінку зазначеним у апеляційній скарзі доводам позивача щодо наявності підстав для звільнення її від сплати судового збору за подання позовної заяви у цій справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір".
29. Водночас, як установлено судом першої інстанції, позивачем на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 січня 2020 року надано довідку ГУ ДФС у м. Києві від 2 квітня 2019 року № 44074/Щ/26-15-53-04 про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу по 4 квартал 2018 року. Із указаної довідки вбачається, що річний дохід позивача за 2018 рік становить 2 618 гривень 14 копійок.
30. Зазначене в сукупності є підставою для задоволення касаційної скарги.
31. Отже, питання щодо наявності/відсутності підстав вважати ОСОБА_1 особою, яка звільнена від сплати судового збору за подання позову у цій справі на підставі положень пункту 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд апеляційної інстанції не дослідив та не надав йому належної правової оцінки попри те, що в своїй апеляційній скарзі апелянт виклала аргументи стосовного цієї обставини.
32. Частиною першою статті 308 КАС України чітко встановлено межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, закріплюючи правило, за яким суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
33. На продовження наведених імперативних приписів законодавець у КАС України також визначив вимоги до змісту, зокрема, мотивувальної частини постанови суду апеляційної інстанції, у якій з огляду на положення пункту 3 статті 322 вказаного Кодексу обов`язково мають бути зазначені:
а) встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини;
б) доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції;
в) мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;
г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи та (або) інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду;
ґ) висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.
34. З огляду на викладене, не надавши вмотивовану правову оцінку зазначеним доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 та не перевіривши законність й обґрунтованість висновків суду першої інстанції у тій частині, якої стосуються відповідні доводи, суд апеляційної інстанції порушив вимоги частини першої статті 308 КАС України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розв`язання процесуального питання щодо наявності/відсутності правових підстав для звернення позивача до суду з відповідним позовом без обов`язку сплати судового збору за його подання.
35. Частина друга статті 353 КАС України передбачає, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
36. Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.
37. З огляду на те, що суд апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду справи порушив норми статті 308 КАС України щодо повноти апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, не надавши умотивовану правову оцінку усім доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 та не перевіривши законності й обґрунтованості висновків суду першої інстанції у тій частині, якої стосуються відповідні доводи, колегія суддів вважає, що справу № 640/167/20 належить передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для встановлення означених фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення процесуального питання щодо наявності підстав вважати ОСОБА_1 особою, яка звільнена від сплати судового збору за подання позову у цій справі на підставі положень пункту 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір"
38. Під час нового розгляду справи суду варто дослідити усі обставини, що мають значення для правильного вирішення процесуального питання, надати оцінку наявним у справі фактичним даним, зважаючи на закріплені статтею 6 КАС України вимоги принципу верховенства права та встановлені процесуальним законом межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, одночасно відповівши на кожен аргумент апеляційної скарги тією мірою, якою така відповідь вимагається з огляду на предмет спору та характер спірних відносин.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, Верховний Суд