УХВАЛА
09 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 1-3/2007
провадження № 13-228зво21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Крет Г. Р.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А.,
Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Катеринчук Л. Й., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В.
розглянула заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами на підставі п. 1 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) вироку Апеляційного суду Сумської області від 14 червня 2007 року і
встановила:
Вироком Апеляційного суду Сумської області від 14 червня 2007 року, залишеним без зміни ухвалою Верховного Суду України від 16 жовтня 2007 року, ОСОБА_1 було засуджено за пунктами 6, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 121, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК) із застосуванням ст. 70, ч. 2 ст. 71 цього Кодексу до покарання у виді довічного позбавлення волі із конфіскацією майна.
Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року
№ 6-(ІІ)/2021, засуджений ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) із заявою про перегляд вироку Апеляційного суду Сумської області від 14 червня 2007 року за виключними обставинами, у якій просить вказане судове рішення у частині призначеного покарання у виді довічного позбавлення волі скасувати і постановити нове рішення, у якому визначити покарання, яке матиме кінцеву мету та відповідатиме вимогам Конституції України.
Велика Палата, перевіривши подану заяву, дійшла висновку, що у відкритті провадження за нею належить відмовити з огляду на таке.
За змістом п. 1 ч. 3 ст. 459 КПК установлення неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення є виключною обставиною за умови застосування судом відповідних норм при вирішенні конкретної справи.
Конституційний Суд України рішенням свого Другого сенату від 16 вересня
2021 року № 6-р(ІІ)/2021 визнав такими, що не відповідають Основному Закону України, положення ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 82 КК через неможливість їх застосування до осіб, засуджених до довічного позбавлення волі. Верховну Раду України було зобов`язано невідкладно привести вказані статті КК у відповідність до Конституції України, зокрема, законодавчо унормувати порядок заміни довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням та порядок застосування умовно-дострокового звільнення від його відбування.
Отже, виконання приписів Конституційного Суду України, відображених у рішенні, на яке посилається засуджений, насамперед повинно бути здійснено шляхом унесення Верховною Радою України змін до норм права, котрі регулюють звільнення від відбування покарання та заміну його невідбутої частини більш м`яким, з метою поширення їх дії на такий вид заходу примусу, як довічне позбавлення волі.
Удосконалення нормативно-правових актів є прерогативою законодавчої влади і не належать до повноважень суду будь-якої інстанції. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України, повноваженнями якої охоплюється внесення змін до чинного законодавства України.
Крім того, питання про умовно-дострокове звільнення осіб від відбування призначеного покарання та заміна його невідбутої частини більш м`яким вирішуються під час виконання вироку в порядку ст. 539 КПК, тобто місцевим судом, у межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.
З огляду на викладене Велика Палата не має правових підстав для перегляду за виключними обставинами оспорюваного судового рішення.
Щодо посилань заявника на рішення Європейського суду з прав людини від 11 березня 2021 року у справі "Дембо та інші проти України" (у тому числі заява ОСОБА_1 ), у якому констатовано порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення, то, варто зазначити, що Велика Палата за заявою ОСОБА_1 ухвалою від 12 травня 2021 року вже відмовила у відкритті провадження про перегляд за виключними обставинами на підставі п. 2 ч. 3 ст. 459 КПК вироку Апеляційного суду Сумської області від 14 червня 2007 року.
Таким чином, у відкритті провадження за зверненням засудженого
ОСОБА_1 слід відмовити, а заяву - повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтями 459, 463, 464 КПК, Велика Палата Верховного Суду