П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 800/521/17
Провадження № 11-245заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В.,
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 червня 2021 року(у складі колегії суддів Блажівської Н. Є., Бившевої Л. І., Желтобрюх І. Л., Ханової Р. Ф., Яковенка М. М.) про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2018 року у справі № 800/521/17 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИЛА:
Рух справи
1. 22 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання незаконним і скасування рішення ВРП від 31 жовтня 2017 року № 3505/0/15-17 "Про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Самарського районного суду міста Дніпропетровська" та про зобов`язання ВРП розглянути повторно рекомендацію Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) від 25 березня 2015 року № 340/бо-15 і матеріали до неї щодо обрання ОСОБА_1 на посаду судді Самарського районного суду міста Дніпропетровська безстроково з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.
2. Касаційний адміністративний суд у складі Верхового Суду рішенням від 29 січня 2018 року відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .
3. Велика Палата Верховного Суду постановою від 10 травня 2018 року апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_1 залишила без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2018 року у справі № 800/521/17 - без змін.
4. У лютому 2021 року ОСОБА_1, посилаючись на наявність підстав, передбачених статтею 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), звернулась до Касаційного адміністративного суду у складі Верхового Суду із заявою про перегляд рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2018 року за нововиявленими обставинами, у якій просила задовольнити заяву, скасувавши рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2018 року у справі № 800/521/17 та ухвалити нове рішення.
5. Заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що при ухваленні спірного рішення відповідачем не враховано факти допущення порушень ВККС при розгляді скарги, поданої ОСОБА_2, щодо ОСОБА_1 ; рішення ВРП прийнято з порушенням вимог чинного законодавства; викладенні в ньому висновки не відповідають фактичним обставинам справи, суперечать нормам Конституції України та міжнародного права, грубо порушують гарантії судді щодо перебування на посаді, при цьому воно прийнято поза межами наданих повноважень ВРП; практика ВРП при прийнятті рішень також і за результатами розгляду рекомендацій ВККС щодо призначення суддів за подібних обставин є непослідовною.
Істотними для справи обставинами, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи ОСОБА_1 вважає наявність: рішення Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 800/383/17 (адміністративне провадження № П/9901/384/18); рішення Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 800/539/17; постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2018 року у справі № 800/539/17 (П/9901/69/18) (провадження № 11-710асі18); рішення ВРП "Про внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_3 на посаду судді Полтавського окружного адміністративного суду" від 22 жовтня 2019 року № 2778/0/15-19; рішення ВРП "Про внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_4 на посаду судді Печерського районного суду міста Києва" від 03 грудня 2020 року № 3364/0/15-20; постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 9901/251/19, рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 лютого 2021 у справі № 9901/395/20 (адміністративне провадження № 11/9901/395/20). ОСОБА_1 у заяві посилається на викладені в зазначених рішеннях висновки, які слугували підставою для скасування ВРП рішень щодо відмови у внесенні Президентові України подання про призначення суддів безстроково.
ОСОБА_1 зауважує, що про такі нововиявлені обставини вона дізналась 20 лютого 2021 року з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень після опублікування рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 9901/395/20 за позовом ОСОБА_5 до ВРП про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
ОСОБА_1 також посилається на висновки, викладені в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 800/372/16 за заявою ОСОБА_6 до Вищої ради юстиції.
6. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 червня 2021 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верхового Суду від 29 січня 2018 року у справі № 800/521/17 та залишено в силі рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верхового Суду від 29 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ВРП про визнання незаконним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
7. Не погодившись із ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 червня 2021 року, ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на допущення судом першої інстанції порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, відсутність дослідження дійсних обставин справи та оцінки обґрунтування заяви позивачки, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 03 червня 2021 року у справі № 800/521/17, а заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задовольнити, скасувавши рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2018 року у справі № 800/521/17 та ухвалити нове рішення.
8. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2021 року заяву про самовідвід судді Великої Палати Верховного Суду Гриціва М. І. задоволено та відведено суддю Гриціва М. І. від участі у розгляді справи № 800/521/17.
9. 25 червня 2021 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 800/521/17 передано судді-доповідачу Анцуповій Т. О.
10. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 30 червня 2021 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 червня 2021 року, а ухвалою від 20 липня 2021 року призначила справу № 800/521/17 до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.
11. 15 липня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду від ВРП надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Висновки суду першої інстанції
12. Відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що заява ОСОБА_1 не містить нововиявлених обставин, визначених частиною другою статті 361 КАС України, для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
13. Суд першої інстанції врахував вимоги КАС України, прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а також оцінку судами обставин справи № 800/521/17.
14. За висновком суду першої інстанції, доводи заяви про перегляд судового рішення зводяться до того, що суди в інших справах застосовували по-іншому норми права та задовольняли позовні вимоги за позовами суддів до ВРП (Вищої ради юстиції). Водночас відповідно до усталеної практики Верховного Суду не є нововиявленою обставина, яка виявлена після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок у тлумаченні правових норм, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, яка існувала на час вирішення справи, але про існування якої заявнику стало відомо після ухвалення судового рішення.
15. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду звернув увагу, що наведені ОСОБА_1 у заяві обґрунтування свідчать про її фактичну незгоду з висновком Верховного Суду в рішенні від 29 січня 2019 року щодо відмови в задоволенні позову в цій справі та не можуть вважатися нововиявленими за своїм визначенням, не впливають на правильність рішення Верховного Суду і не мають істотного значення для правильного вирішення спору, оскільки правові висновки, викладені в судовому рішенні в подібних правовідносинах, не є нововиявленими обставинами в розумінні статті 361 КАС України.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
16. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 наголошує, що, обґрунтовуючи наявність нововиявлених обставин, вона послалася на вагомі й непереборні обставини, які існували на час розгляду справи № 800/521/17, але були опубліковані вже після її розгляду, зокрема на такі висновки Верховного Суду: "…строк притягнення до відповідальності за який закінчився, не можуть бути підставами для висновку про наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вилинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з призначенням на посаду судді" (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2018 року у справі № 800/539/17 (П/9901/69/18); "Висновки дисциплінарного органу ВРП про відсутність в діях судді порушення присяги не можуть бути підставою для обґрунтування сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням, оскільки такі висновки є суперечливими" (рішення Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 800/383/17 (адміністративне провадження № П/9901/384/18)); "Закриття дисциплінарного провадження за спливом строку в силу положень статті 110 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" не може мати для судді жодних негативних наслідків" (справа № 800/383/17 (адміністративне провадження № П/9901/384/18)); "Чинним законодавством (ані Законом № 1402-VIII, ані Законом № 1798- VIII) не встановлено вичерпний перелік законних (офіційних) джерел, з яких ВРП може встановити обставини, які викликають обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інші обставини, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади" (пункт 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 9901/251/19).
17. Скаржниця зазначає про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що наведені в заяві обґрунтування не впливають на правильність рішення Верховного Суду від 29 січня 2018 року та не мають істотного значення для правильного вирішення спору. Натомість наголошує, що наведені нею нововиявлені обставини - це вагомі й непереборні обставини (формулювання правового висновку Верховного Суду), які існували на момент первинного провадження у справі, але містили в собі ознаки, які не охоплювалися трактуванням Великої Палати Верховного Суду, були опубліковані після розгляду справи за її позовом та є необхідними і достатніми для прийняття іншого судового рішення в цій справі; на момент первинного провадження у справі ці обставини не були встановлені судом, об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду, оскільки новий Верховний Суд тільки почав роботу та висновки в такій категорії справ тільки почали формуватися (як стало відомо заявнику саме з рішення Верховного Суду від 16 лютого 2021 року); ці обставини беззаперечно є істотними, та врахування їх судом буде мати наслідком прийняття іншого судового рішення ніж те, яке було прийняте раніше, оскільки рішення ВРП про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення заявниці суддею суперечить саме цим істотним обставинам.
18. Спростовуючи висновки суду першої інстанції, скаржниця зазначає про відсутність зміни правової позиції, оскільки в судовому рішенні, яке вона просить переглянути, правова позиція взагалі відсутня та на час розгляду справи її не існувало.
19. Скаржниця вважає, що наведені в оскаржуваній ухвалі позиції ЄСПЛ не мають відношення до цієї справи. Натомість наголошує, що зміст рішення від 29 січня 2018 року у справі за її позовом та постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2018 року у справі № 800/539/17 свідчить про непряму дискримінацію щодо ОСОБА_1 .
20. Посилаючись на практику ЄСПЛ, скаржниця стверджує про те, що вирішення колізій у законодавстві завжди має тлумачитися на користь особи. Тому наголошує, що застосування наведених ОСОБА_1 правових висновків у справі № 800/521/17 відновить її права.
Позиція ВРП щодо апеляційної скарги
21. У відзиві ВРП зазначає про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
22. На переконання відповідача, предмет дослідження в цій справі - це, зокрема, те, чи зазначені ОСОБА_1 у заяві про перегляд рішення є нововиявленими обставинами.
23. Наводячи норми КАС України, практику Верховного Суду, відповідач звертає увагу, що всі зазначені ОСОБА_1 рішення прийняті судами та ВРП вже після постановлення судового рішення у справі № 800/521/17, а тому не існували під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява. Тож такі обставини є новими, але не нововиявленими і не можуть бути підставою для перегляду рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2018 року за нововиявленими обставинами згідно зі статтею 361 КАС України.
24. Відповідач наголошує, що обставини, на які посилається позивачка, не є істотними в розумінні статті 361 КАС України, не впливають на правильність рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2018 року у справі № 800/521/17, а тому з метою дотримання принципу правової визначеності в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Оцінка Великої Палати Верховного Суду
25. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.
26. Відповідно до змісту частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.
27. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання (частина перша статті 129-1 Конституції України).
28. Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
29. Частиною другою статті 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
30. За змістом частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
31. Відповідно до частини другої статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
32. Наведений перелік підстав для перегляду судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами, який визначений у частині другій статті 361 КАС України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 800/578/17).
33. Оцінюючи, чи наведені скаржницею обставини є підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами в розумінні частини другої статті 361 КАС України, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
34. В ухвалі від 03 червня 2021 року суд першої інстанції зазначив, що під час розгляду справи судом установлено, що ВККС рішенням від 25 березня 2015 року № 340/бо-15 рекомендувала ОСОБА_1 для обрання на посаду судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська безстроково та внесла відповідне подання до Верховної Ради України. У цьому рішенні ВККС зазначила, що за результатами звернень щодо професійної діяльності кандидата на посаду судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1, які надійшли до ВККС, не встановлено визначених законом обставин, що перешкоджають рекомендуванню її для обрання на посаду судді безстроково.
35. Верховна Рада України отримала рішення ВККС і підготувала проекти постанови від 14 травня 2015 року № 2726-1 та від 15 вересня 2015 року № 3105 "Про обрання суддів". Однак це питання Верховною Радою України не було розглянуто.
36. Листом від 28 жовтня 2016 року Верховна Рада України передала до ВРП матеріали щодо призначення ОСОБА_1 на посаду судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська.
37. ВРП рішенням від 31 жовтня 2017 року № 3505/0/15-17 відмовила у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська з підстав існування обґрунтованих обставин, що можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з призначенням ОСОБА_1 на посаду судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська.
38. Не погодившись із цим рішенням ВРП, ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду.
Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 10 травня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суди за результатами аналізу норм, які регулюють спірні правовідносини, дійшли висновку, що, приймаючи оскаржуване рішення, ВРП діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, пропорційно, з урахуванням права судді на участь у процесі прийняття рішення.
39. Водночас, на переконання скаржниці, нововиявленими обставинами в межах цієї справи є правові висновки, викладені Верховним Судом після прийняття рішення від 29 січня 2018 року у справі № 800/521/17, що є необхідними і достатніми для прийняття іншого судового рішення в цій справі. Окрім цього у своїй заяві про перегляд скаржниця посилається на рішення ВРП про внесення подань про призначення суддів.
40. Велика Палата Верховного Суду вважає такі доводи скаржниці необґрунтованими.
41. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є важливою гарантією захисту прав і свобод людини, зокрема, у сфері адміністративного судочинства. Перегляд судових рішень, які набрали законної сили, є додатковим засобом забезпечення законності судового рішення і є резервним механізмом захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і забезпечення справедливого та ефективного здійснення правосуддя.
Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду відповідні факти та аргументи. Метою перегляду справи за нововиявленими обставинами є не ревізія судових рішень або усунення судових помилок, а перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення.
Інститут перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами за своєю природою передбачає баланс між принципами правової визначеності та res judicata і правом на справедливий суд.
Законодавство, у тому числі й КАС України, не містить визначення поняття "нововиявлені обставини", проте за своєю юридичною суттю нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного, повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.
Ураховуючи викладене, сутність перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами - це встановлення наявності або відсутності нововиявлених обставин і повторний розгляд справи у разі їх встановлення з метою досягнення істини у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 826/20239/16).
42. Нововиявлені обставини характеризуються сукупністю таких ознак:
- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;
- на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не були та не могли бути відомі ані заявникові, ані суду;
- істотність цих обставин для справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би суттєво змінити, або прийняти інше рішення, ніж те, яке було прийняте).
43. Частиною четвертою статті 361 КАС України визначено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Наведене свідчить, що обставини, які виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, не можуть визнаватися нововиявленими.
До того ж не вважається нововиявленими обставинами зміна правової позиції суду в інших подібних справах (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/798/18).
44. Отже, оскільки висновки Верховного Суду, на які посилається ОСОБА_1 як на підставу для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, були сформульовані після 29 січня 2018 року, не існували під час розгляду, вирішення справи та ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява, то вони не можуть бути визнані нововиявленими для справи № 800/521/17. З наведених підстав не можуть бути визнані нововиявленими обставинами і рішення ВРП, на які покликається ОСОБА_1 у своїй заяві про перегляд. Обґрунтування скаржниці фактично зводяться до її незгоди з висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо відмови в задоволенні позову.
45. Частиною другою статті 6 КАС України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.
46. За нормами статей 1 та 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини.
47. У рішеннях ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року у справі Pravednaya v. Russia та від 06 грудня 2005 року у справі Popov v. Moldova № 2 зазначено, що процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
48. У параграфі 33 рішення від 19 лютого 2009 року у справі "Христов проти України" ЄСПЛ зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
49. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно із цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, тому сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення ЄСПЛ від 24 липня 2003 року у справі Ryabykh v. Russia та від 09 червня 2011 року у справі "Желтяков проти України").
50. Отже, наведені ОСОБА_1 рішення не є нововиявленими обставинами і не дають підстави для перегляду у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2018 року у справі № 800/521/17. Відтак Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заява ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами не містить нововиявлених обставин, визначених частиною другою статті 361 КАС України, для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
51. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.