У Х В А Л А
03 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/471/19
Провадження № 11-368заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Князєва В. С.
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В.,
за участю секретаря судового засідання Сороки Л. П.,
учасники справи:
представник позивача - Кравець Р. Ю.,
представник відповідача - Цуцкірідзе І. Л.,
розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання ОСОБА_1 як представника ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі № 9901/471/19 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним і скасування рішення та до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправним, скасування рішення і
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВККС, у якому просив:
- визнати протиправними дії Комісії щодо недопуску його до другого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди" на відповідність займаній посаді судді Куйбишевського районного суду Запорізької області;
- зобов`язати ВККС вжити заходи задля його допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди" на відповідність займаній посаді судді Куйбишевського районного суду Запорізької області та завершення ним оцінювання на відповідність займаній посаді;
- визнати протиправним і скасувати рішення ВККС від 25 липня 2019 року № 667/ко-19, яким: визначено, що суддя Куйбишевського районного суду Запорізької області ОСОБА_2 не склав іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного рішенням ВККС від 07 червня 2018 року № 133/зп-18; відмовлено судді Куйбишевського районного суду Запорізької області ОСОБА_2 у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди", призначеного рішенням від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів; визнано суддю Куйбишевського районного суду Запорізької області ОСОБА_2 таким, що не відповідає займаній посаді; вирішено внести до ВРП подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Куйбишевського районного суду Запорізької області.
У листопаді 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду позов до ВРП, у якому просив визнати протиправним і скасувати рішення цього органу від 10 жовтня 2019 року № 2650/0/15 про звільнення його з посади судді Куйбишевського районного суду Запорізької області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України.
Ухвалою від 18 травня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду справи за позовами ОСОБА_2 до ВККС та ВРП об`єднав у одне провадження № 9901/471/19.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 26 липня 2021 року відмовив у задоволенні позову.
09 серпня 2021 року ОСОБА_2 направив до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу на вказане судове рішення
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 06 вересня 2021 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 липня 2021 року, а ухвалою від 20 вересня 2021 року призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін на підставі положень частини першої статті 310 та частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
03 листопада 2021 року ОСОБА_1 як представник ОСОБА_2 заявив у судовому засіданні клопотання про зупинення провадження в цій справі до вирішення справи, що розглядається в порядку конституційного провадження за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України положень частини п`ятої статті 83, підпункту "а" пункту 11 частини четвертої статті 85, частини третьої статті 88 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VII"Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VІІІ).
На обґрунтування вказаного клопотання представник скаржника зазначив, що в позовній заяві в цій справі порушуються питання щодо необмежених дискреційних повноважень ВККС, які, на думку ОСОБА_2, порушують його права та становлять невизначеність його правового становища під час проведення оцінювання. Тобто для вирішення цієї справи по суті мають бути застосовані положення норм частини п`ятої статті 83, підпункту "а" пункту 11 частини четвертої статті 85, частини третьої статті 88 Закону № 1402-VII, які є предметом конституційного провадження за конституційною скаргою ОСОБА_3 .У разі визнання вказаних норм законодавства такими, що не відповідають Конституції України, фактично буде визнано порушення принципів верховенства права, зокрема, щодо якості закону та визначеності правового становища суддів, до яких було застосовано неконституційні норми.
Проаналізувавши доводи представника скаржника, наведені у зазначеному клопотанні, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що воно не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
З огляду на зазначені вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати:
- чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства;
- чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи.
Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої полягає в тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Таким чином, у клопотанні про зупинення провадження у справі заявник повинен надати чітке обґрунтування, у чому полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.
Велика Палата Верховного Суду встановила, що Третя колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України Ухвалою від 19 грудня 2018 року відкрила конституційне провадження у справі за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини п`ятої статті 83, підпункту "а" пункту 11 частини четвертої статті 85, частини третьої статті 88 Закону № 1402-VІІІ.
Предметом позовних вимог у цій справі є, зокрема, визнання протиправним і скасування рішення ВККС від 25 липня 2019 року № 667/ко-19 про визнання судді Куйбишевського районного суду Запорізької області ОСОБА_2 таким, що не відповідає займаній посаді. Ці вимоги мають індивідуальний характер, стосуються правомірності рішення ВККС, яке позивач, посилаючись на конкретні норми права та обставини, розцінює як таке, що порушило його права і свободи.
Тобто обставини, які підлягають установленню під час вирішення спору в цій справі, не відносяться до предмета доказування у справі за конституційною скаргою ОСОБА_3 .
Клопотання представника скаржника про зупинення провадження у справі не містить будь-яких мотивів на обґрунтування висновку про неможливість адміністративному суду самостійно встановити та оцінити коло обставин, які входять до предмета судового розгляду в цій справі, зокрема задля перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
За таких обставин Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що в клопотанні сторони позивача про зупинення провадження в цій справі не вмотивовано зв`язок між очікуваними висновками рішення суду конституційної юрисдикції за наслідками розгляду згаданої конституційної скарги та предметом спору; не конкретизовано, чому з огляду на характер заявлених вимог неможливо розглянути справу без попереднього розгляду в порядку конституційного судочинства скарги ОСОБА_3 ; не зазначено, чому зібрані у справі докази не дозволяють установити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Із заявленого клопотання та наданих представником позивача обґрунтувань Велика Палата Верховного Суду не встановила необхідних умов для зупинення провадження у справі, які передбачені пунктом 3 частини першої статті 236 КАС України.
З огляду на викладене клопотання ОСОБА_1 як представника ОСОБА_2 про зупинення провадження в цій справі задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 236, 266, 310, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду