У Х В А Л А
26 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 908/2587/20
Провадження № 12-62гс21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаКатеринчук Л. Й.,
суддів: Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткача І. В., Штелик С. П.
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду
справи № 908/2587/20
за касаційною скаргою Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14 червня 2021 року (у складі колегії: головуючий суддя - Березкіна О. В., судді Антонік С. Г., Іванов О. Г.)
та рішення Господарського суду Запорізької області від 25 лютого 2021 року (суддя Смірнов О. Г.)
у справі за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Лідер"
до Держави в особі Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба), Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Управління державної казначейської служби України у Новомиколаївському районі Запорізької області
про стягнення збитків на суму 30 577 988, 42 грн і
В С Т А Н О В И Л А
1. У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер" (далі - ТОВ "Лідер", позивач) звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Держави в особі Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області (далі - Новомиколаївська РДА, відповідач), яку ухвалою суду від 26 січня 2021 року замінено правонаступником - Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області (далі - Запорізька РДА), про стягнення збитків на суму 30 577 988, 42 грн, завданих унаслідок запровадження карантинних обмежень на підприємстві позивача та реквізиції тварин.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наприкінці вересня 2019 року ветеринарними фахівцями зафіксовано спалах африканської чуми свиней у регіоні здійснення господарської діяльності ТОВ "Лідер", що зумовило оголошення свиноферми позивача неблагополучним епізоотичним осередком та встановлення карантину з 24 вересня 2019 року відповідно до протоколу № 13 від 24 вересня 2019 року засідання Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Новомиколаївській РДА. На виконання цього рішення відповідача знищено все поголів`я належних позивачеві свиней, у зв`язку із чим він поніс збитки на суму 30 577 988, 42 грн, розмір яких підтверджено на засіданні Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Новомиколаївській РДА відповідно до протоколу № 21 від 04 грудня 2019 року. Відповідач не відшкодував завдані позивачеві збитки, обґрунтовуючи відсутністю необхідних коштів у районному бюджеті на 2019 рік. Позивач з огляду на встановлений частиною першою статті 353 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частиною першою статті 49 Закону України "Про ветеринарну медицину" обов`язок держави відшкодувати власнику майнову шкоду (збитки), завдані запровадженням карантину (карантинних обмежень) тварин та їх реквізиції, звернувся до суду із цим позовом, ціна якого відповідає розміру завданих позивачу збитків.
3. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02 листопада 2020 року відкрито провадження у справі та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба), Головне управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області, Державну казначейську службу України, Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Управління державної казначейської служби України у Новомиколаївському районі Запорізької області.
4. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25 лютого 2021 року позовні вимоги задоволено частково, стягнено з Державного бюджету України на користь позивача 30 509 228, 98 грн збитків та 457 638, 44 грн судового збору, у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків на суму 68 759, 44 грн відмовлено, стягнено з позивача на користь Державного бюджету України недоплачений судовий збір на суму 403 669, 83 грн.
5. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 14 червня 2021 року рішення Господарського суду Запорізької області від 25 лютого 2021 року залишив без змін.
6. Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача збитки завдано внаслідок вилучення та забою тварин (свиней) із свиноферми позивача, у зв`язку зі здійсненням карантинних обмежень, тому спірна сума збитків підлягає відшкодуванню в силу прямої вказівки закону (частина перша статті 49 Закону України "Про ветеринарну медицину" та частина перша статті 353 ЦК України).
7. Суди зазначили, що факт заподіяння збитків, їх розмір, а також існування причинно-наслідкового зв`язку між завданими збитками та заходами з карантину тварин і проведенням процедур та робіт щодо ліквідації африканської чуми свиней, профілактики карантинних хвороб підтверджується належними доказами, тому наявні підстави для відшкодування державою таких збитків на користь позивача.
8. Судами встановлено, що за даними висновку № 01 від 04 грудня 2019 року про відшкодування майнової шкоди (збитків), завданої внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень), відповідачем визнано, що позивачеві завдано шкоду на суму 30 577 988, 42 грн, з яких розмір збитків від втрат тваринництва складає 30 509 228, 98 грн та розмір збитків від втрат сировини, матеріалів і напівфабрикатів - 68 759, 44 грн. Доказів оскарження цієї оцінки суду не надано.
9. Суди, керуючись пунктом 2 Порядку відшкодування майнової шкоди (збитків), завданої особам внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин або у зв`язку з проведенням процедур і робіт щодо ліквідації особливо небезпечних (карантинних) хвороб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2012 року № 1003 (далі - Порядок № 1003), дійшли висновку про задоволення позовних вимог на суму 30 509 228, 98 грн, що становить вартість поголів`я свиней, яке вилучено в позивача з метою забою у зв`язку із введенням карантину відповідачем. У задоволенні позову про відшкодування 68 759, 44 грн збитків від втрат сировини, матеріалів і напівфабрикатів судами відмовлено.
10. У липні 2021 року Заступник керівника Запорізької обласної прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14 червня 2021 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 25 лютого 2021 року, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
11. В обґрунтування заявлених вимог прокурор зазначив, що внаслідок помилкового застосування до спірних правовідносин положень статей 22, 353 ЦК України, апеляційний та місцевий суди всупереч статті 16 ЦК України, статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статтям 7, 24 Бюджетного кодексу України, статтям 1, 37, 43, 49 Закону України "Про ветеринарну медицину", пунктам 2, 3, 7 Порядку № 1003, пунктам 1, 11 Порядку використання коштів резервного фонду бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 415, неправомірно стягнули з Державного бюджету України на користь позивача грошові кошти на суму 30 509 228, 98 грн.
12. Також прокурор зауважив, що незважаючи на публічно-правовий характер спору, суди попередніх інстанцій в порушення вимог статей 20, 231 ГПК України та статей 2, 4, 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглянули цей спір в порядку господарського судочинства. Скаржник зіслався на практику розгляду подібних спорів судами адміністративної юрисдикції із зазначенням судових рішень в адміністративних справах № 400/1238/18 та № 824/1416/19-а, які постановлено судами першої та апеляційної інстанцій. Скаржник доводив, що оцінка законності рішення відповідача щодо невиплати коштів на відшкодування збитків, завданих позивачеві внаслідок реквізиції тварин, неправомірно надана судами у цьому приватноправовому спорі.
13. Ухвалою від 17 серпня 2021 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду відкрив касаційне провадження у справі № 908/2587/20 за касаційною скаргою Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури та призначив її розгляд у судовому засіданні на 12 жовтня 2021 року.
14. Ухвалою від 12 жовтня 2021 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду справу № 908/2587/20 разом із касаційною скаргою Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14 червня 2021 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 25 лютого 2021 року передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 ГПК України з огляду на оскарження рішення та постанови судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
15. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року задоволено заяву про самовідвід судді Великої Палати Верховного Суду Сімоненко В. М., відведено суддю Сімоненко В. М. від участі у розгляді справи № 908/2587/20 за касаційною скаргою Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14 червня 2021 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 25 лютого 2021 року.
16. Відповідно до частини шостої статті 302 ГПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
17. Отже, справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 ГПК України лише за відсутності (негативний аспект) трьох указаних у цій частині статті випадків. У разі наявності хоча б одного із перелічених у частині шостій статті 302 ГПК України випадків, справа не підлягає передачі до Великої Палати Верховного Суду. Така правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/5755/19.
18. Мотивуючи ухвалу, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що прокурор не брав участі у справі під час її розгляду судом першої інстанції, а вступив у справу на стадії апеляційного провадження, подавши апеляційну скаргу на рішення місцевого суду про часткове задоволення позову з обґрунтуванням того, що позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, а спір у цій справі підвідомчий адміністративним судам. Отже, за доводами прокурора в суді апеляційної інстанції, місцевим господарським судом розглянуто спір по суті з порушенням правил підвідомчості спорів відповідно до статей 20, 231 ГПК України та статті 19 КАС України.
19. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечував підвідомчість цього спору адміністративним судам та з посиланням на приписи частини п`ятої статті 21 КАС України доводив необхідність його розгляду в порядку господарського судочинства з огляду на суб`єктний склад спору та пред`явлення до районної державної адміністрації позовної вимоги про відшкодування збитків, завданих позивачеві внаслідок запровадження карантину та реквізиції тварин позивача, без заявлення в одному провадженні вимоги про вирішення публічно-правового спору.
20. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зауважив, що постанову апеляційного суду з підстав порушення судом правил предметної юрисдикції оскаржено учасником справи (прокурором обласної прокуратури), який брав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції та ініціював апеляційне оскарження рішення місцевого суду, подавши на нього апеляційну скаргу.
21. Зазначене підтверджує, що пункт 1 частини шостої статті 302 ГПК України дотримано, тому відповідно до цього пункту доведено одну з підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
22. Оскаржуючи постанову і рішення апеляційного та місцевого судів з підстав порушення судами правил предметної юрисдикції, Заступник керівника Запорізької обласної прокуратури у поданій ним касаційній скарзі не обґрунтував порушення судами правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову в подібних правовідносинах.
23. Так, зазначення прокурором у касаційній скарзі про порушення судами приписів статей 2, 4, 19 КАС України при визначенні підвідомчості спору в цій справі господарським судам з посиланням на практику розгляду подібних спорів судами адміністративної юрисдикції у справах № 400/1238/18 та № 824/1416/19-а не є підтвердженням наявності різної практики застосування зазначених норм касаційними судами адміністративної та господарської юрисдикцій. В адміністративних справах, на які зіслався прокурор у касаційній скарзі, спори було вирішено місцевими (та апеляційними) судами, а касаційний перегляд прийнятих ними судових рішень не здійснювався, що вбачається за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, доступ до якого є відкритим.
24. Отже, скаржником не було дотримано умови, яка дозволяє передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, передбаченої пунктом 2 частини шостої статті 302 ГПК України.
25. Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що на момент розгляду цієї справи висновок Великої Палати Верховного Суду щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах (стягнення з держави збитків, завданих суб`єкту господарювання внаслідок запровадження карантинних обмежень та реквізиції тварин за рішенням органу державної влади) відсутній.
26. Відсутність практики касаційного суду щодо питання предметної юрисдикції спору про стягнення певного виду збитків (унаслідок запровадження карантинних обмежень та реквізиції тварин), не є безумовною підставою для передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
27. Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 302 ГПК України вимагається відсутність такої підстави, як викладення Великою Палатою Верховного Суду висновку щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору в подібних правовідносинах.
28. Велика Палата Верховного Суду вважає, що подібними є відносини, які мають певні спільні риси між собою за суб`єктним, об`єктним чи змістовим критеріями, а також ті, які є такими самими (тотожні, аналогічні). Основний критерій, без якого неможливо встановити подібність порівнюваних відносин - змістовий, що характеризує права й обов`язки суб`єктів цих відносин.
29. Подібними в цьому випадку є справи, предметом розгляду яких є стягнення збитків, що завдані діями державних органів та не пов`язані з визнанням протиправними дій суб`єкта владних повноважень, незалежно від особи позивача.
30. Велика Палата Верховного Суду неодноразово визначала юрисдикцію розгляду спорів про стягнення завданих державою збитків як таких, що є приватноправовими та підлягають розгляду в судах цивільної або господарської юрисдикції (в залежності від суб`єктного складу сторін), якщо така вимога не пов`язана з позовною вимогою про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень (постанова від 14 квітня 2020 року у справі № 925/1196/18 (провадження № 12-153гс19), постанова від 27 лютого 2019 року у справі № 405/4179/18 (провадження № 14-44цс19), постанова від 15 березня 2018 року у справі № 461/1930/16-ц (провадження № 14-60цс18)).
31. Отже, вбачається наявність передбаченого пунктом 3 частини шостої статті 302 ГПК України винятку, що унеможливлює передання справи Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду на розгляд Великої Палати Верховного Суду у разі оскарження судового рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
32. Згідно з частиною шостою статті 303 ГПК України, якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала.
33. За викладених обставин Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав для прийняття справи № 908/2587/20 до розгляду та повертає справу до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відповідній колегії суддів для подальшого розгляду.
Керуючись статтями 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду