П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/310/21
Провадження № 11-396заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України (далі - ВРУ) про визнання протиправною та скасування постанови
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 3 серпня 2021 року (суддя Уханенко С. А.),
УСТАНОВИЛА:
28 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВРУ про визнання протиправною та скасування постанови ВРУ від 15 липня 2021 року № 1677-IX "Про призначення позачергових виборів депутатів Карлівської міської ради Полтавського району Полтавської області". Також позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови ВРУ до вирішення спору по суті.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 3 серпня 2021 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови ВРУ від 15 липня 2021 року № 1677-IX "Про призначення позачергових виборів депутатів Карлівської міської ради Полтавського району Полтавської області" до вирішення спору по суті.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційнускаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, неповне дослідження обставин у справі, порушує питання про скасування цього рішення та ухвалення нового - про задоволення заяви про забезпечення позову.
На обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1, депутат Карлівської міської ради Полтавського району Полтавської області, зазначив, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, немотивованою й такою, що постановлена судом з грубим порушенням норм процесуального права. Зокрема, необґрунтованість оскаржуваної ухвали, на думку скаржника, полягає в неповному з`ясуванні Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду обставин, які мають значення для справи.
Позивач вважає, що 7 липня 2021 року Карлівський міський голова Світлик П. М. прийняв протиправне одноосібне рішення, звернувшись до ВРУ стосовно дострокового припинення повноважень депутатів Карлівської міської ради VIII скликання з проханням призначити відповідні позачергові вибори, на обґрунтування зазначивши, що сесії міської ради не проводяться без поважних причин у строки, встановлені законом, та не вирішувалися питання, віднесені до повноважень ради.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ВРУ погодився з висновком суду першої інстанції про те, що процесуальним законом прямо передбачена заборона на забезпечення позову шляхом зупинення актів ВРУ, а в силу положень частити другої статті 46 Регламенту ВРУ одним з видів актів є оскаржувана постанова ВРУ, та просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 3 серпня 2021 року - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі й відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких міркувань.
Як установив суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Постановою ВРУ від 15 липня 2021 року № № 1677-IX "Про призначення позачергових виборів депутатів Карлівської міської ради Полтавського району Полтавської області", зокрема, призначено позачергові вибори депутатів Карлівської міської ради Полтавського району Полтавської області на неділю 31 жовтня 2021 року.
Не погодившись із зазначеною Постановою ВРУ, депутат Карлівської міської ради Полтавського району Полтавської області ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання її протиправною та скасування, при цьому просив суд зупинити дію постанови ВРУ до вирішення справи по суті.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із частиною четвертою статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема, Верховної Ради України визначено у статті 266 КАС.
Положення статті 150 КАС регулюють питання підстав забезпечення позову.
Суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову (частина першої статті 150 КАС).
Частиною другою цієї статті забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Види забезпечення позову визначені статтею 151 КАС.
Позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку (частина перша статті 151 КАС).
Пунктом 1 частини третьої статті 151 КАС встановлено, що не допускається забезпечення позову шляхом, зокрема, зупинення актів Верховної Ради України.
Відмовляючи в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову у справі, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що процесуальними нормами адміністративного судочинства прямо визначено, що не допускається забезпечення позову шляхом, зокрема, зупинення постанови ВРУ.
За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду належним чином умотивував своє рішення, а викладені в ньому висновки узгоджуються з вимогами статті 151 КАС.
Міркування і твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не спростовують правильності такого висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеного в оскаржуваній ухвалі, та не містять жодних вагомих підстав для визнання її протиправною, необґрунтованою і такою, що підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
На підставі статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням вимог процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 150, 151, 242, 266, 292, 308, 311, 315, 316, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду