УХВАЛА
26 жовтня 2021 року
м. Київ
справа №1-15-2006
провадження № 13-217зво21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Григор`євої І. В.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула заяву про самовідвід судді Великої Палати Верховного Суду Гриціва М. І. у провадженні за заявою засудженого ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами на підставі п. 2 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) вироку Апеляційного суду Черкаської області від 12 грудня 2006 року і
встановила:
Як убачається з матеріалів провадження за заявою, вироком Апеляційного суду Черкаської області від 12 грудня 2006 року, залишеним 20 березня 2007 року без зміни Верховним Судом України, ОСОБА_1 було засуджено за пунктами 2, 6, 10 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 152, ч. 3 ст. 153 Кримінального кодексу України до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Справа розглядалася за процедурою Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 грудня 2020 року в справі "Лопата та інші проти України" (заяви № 84210/17 та 23 інших, у тому числі ОСОБА_1 ) констатував порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) стосовно довічного ув`язнення без перспективи звільнення і постановив, що факт визнання існування порушення становить достатню справедливу сатисфакцію.
Посилаючись на вказану позицію ЄСПЛ, ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) із заявою про перегляд за виключними обставинами постановленого 12 грудня 2006 року вироку апеляційного суду. На думку заявника,констатоване порушення Конвенції доводить неправомірність призначеного йому заходу примусу як такого, що суперечить міжнародним стандартам. Засуджений вважає, що для відновлення порушеного його права необхідно скасувати вказаний вирок у частині покарання і направити справу на новий судовий розгляд.
СуддяВеликої Палати Гриців М. І. 26 жовтня 2021 року заявив самовідвід від участі у розгляді заяви ОСОБА_1 на підставі ч. 4 ст. 55 КПК 1960 року, зважаючи на те, що він брав участь у справі заявника під час її касаційного перегляду 20 березня 2007 року.
Перевіривши заяву судді Гриціва М. І. та наявні у Верховному Суді матеріали, Велика Палата дійшла висновку про необхідність її задоволення на наступних підставах.
За приписами ч. 4 ст. 55 КПК 1960 року суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участь у її перегляді Верховним Судом.
У силу ч. 1 ст. 56 КПК 1960 року за наявності підстав, передбачених статтями 54-55 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 КПК 1960 року, ч. 1 ст. 80 КПК за наявності підстав, передбачених статтями 54 і 55 КПК 1960 року та статтями 75-79 КПК, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.
У заяві судді Гриціва М. І. йдеться про неможливість його участі у розгляді заяви ОСОБА_1, оскільки він раніше, входячи до складу колегії суддів Верховного Суду України вже переглядав у касаційному порядку справу заявника (провадження №5-1052к07) й висловив свою позицію у цій справі, у тому числі з питання призначеного засудженому покарання.
З урахуванням наведених обставин й законодавчих приписів Велика Палата вважає, що заява про самовідвід підлягає задоволенню зметою уникнення повторної участі судді Гриціва М. І. у розгляді справи та запобігання виникненню у сторін сумніву стосовно об`єктивності, безсторонності й неупередженості суду.
З огляду на викладене, керуючись статтями 55, 57 КПК 1960 року, Велика Палата Верховного Суду