УХВАЛА
26 жовтня 2021 року
м. Київ
справа №1-1/2006
провадження № 13-221зво21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаЛобойка Л. М.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд судових рішень за виключними обставинами і
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Апеляційного суду Чернігівської області від 24 липня 2006 року, залишеним без зміни ухвалою Верховного Суду України від 20 серпня 2007 року, ОСОБА_1 було засуджено за пунктами 6, 9, 12, 13 частини 2 статті 115; частиною 4 статті 187, частиною 3 статті 289, статтею 257 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді довічного позбавлення волі.
Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року № 6-р(ІІ)/2021, засуджений ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) із заявою про перегляд зазначених вироку й ухвали за виключними обставинами. На думку заявника, визнання неконституційними окремих положень статей 81, 82 КК є підставою для заміни призначеного йому покарання на позбавлення волі на певний строк відповідно до частини 2 статті 63 КК.
Велика Палата, перевіряючи подану заяву виходить з такого.
За змістом пункту 1 частини 3 статті 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення є виключною обставиною за умови застосування судом відповідних норм при вирішенні конкретної справи.
Конституційний Суд України рішенням свого Другого сенату від 16 вересня 2021 року № 6-р(ІІ)/2021 визнав такими, що не відповідають Основному Закону України, положення частини 1 статті 81, частини 1 статті 82 КК через неможливість їх застосування до осіб, засуджених до довічного позбавлення волі. Верховну Раду України зобов`язано невідкладно привести вказані статті КК у відповідність до Конституції України, законодавчо унормувати порядок заміни довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням або умовно-дострокового звільнення.
Отже, виконання приписів Конституційного Суду України, відображених у рішенні, на яке посилається засуджений, насамперед повинно бути здійснено шляхом унесення Верховною Радою України змін до норм права, котрі регулюють звільнення від відбування покарання та заміну його невідбутої частини більш м`яким, з метою поширення їх дії на такий вид покарання як довічне позбавлення волі.
Окрім того, відповідно до положень розділу VIII КПК питання про умовно-дострокове звільнення осіб від відбування призначеного покарання та заміна його невідбутої частини більш м`яким вирішуються під час виконання вироку в порядку статті 539 КПК, тобто місцевим судом, у межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.
З огляду на викладене Велика Палата не має правових підстав для перегляду за виключними обставинами оспорюваних судових рішень.
Таким чином, у відкритті провадження за зверненням засудженого ОСОБА_1 слід відмовити, а заяву - повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтями 459, 463, 464 КПК, Велика Палата