Постанова
Іменем України
09 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 754/17664/21
провадження № 51-4223км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О.В.,
прокурора Костюка О.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 12 лютого 2021 року та вирок Київського апеляційного суду від 09 червня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100030005205, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Душанбе Республіки Таджикистан, зареєстрованого у АДРЕСА_1 ), проживаючого у АДРЕСА_2 ), раніше судимого 31 січня 2011 року вироком Печерського районного суду м. Києва за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років. Звільненого у 2017 році по відбуттю терміну покарання.
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Деснянського районного суду м. Києва від 12 лютого 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, за наступних обставин.
09 листопада 2020 року приблизно о 20:00 хвилин, ОСОБА_1, знаходячись біля станції метро Лісова по вул. Кіото, 2 в м. Києві, підійшов до потерпілої ОСОБА_2, після чого шляхом ривка викрав у неї сумку, яка для потерпілої матеріальної цінності не становить, у якій знаходився мобільний телефон "Samsung G7 SM-J701F", вартістю 2000 грн, та грошові кошти в сумі 630 гр., після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 2630 грн.
Вироком Київського апеляційного суду від 09 червня 2021 року вирок районного суду в частині призначеного покарання скасовано, ухвалено свій вирок, яким призначено ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки. В іншій частині вирок залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Засуджений стверджує про порушення його права на захист, оскільки йому належним чином не були роз`яснені наслідки розгляду кримінального провадження у порядку, встановленому ч. 3 ст. 349 КПК України. Крім того, суд не роз`яснив йому право скористатися правовою допомогою. Також вказує на істотні порушення нормкримінального процесуального закону у зв`язку з розглядом судового провадження за відсутності потерпілої.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового розгляду заперечень на касаційну скаргу не надходило.
В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 434 КПК України касаційний суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення і кваліфікація кримінального правопорушення, за яке його засуджено, а також призначене покарання у касаційній скарзі не оспорюється.
Доводи засудженого про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону при розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на думку колегії суддів, є безпідставними.
Так, з матеріалів кримінального провадження, зокрема, з журналу судового засідання та технічного носія інформації на яких зафіксовано судовий процес у суді першої інстанції від 12 лютого 2021 року (а.п. 57-59) вбачається, що судом першої інстанції під час відкриття судового засідання оголошено склад суду, з`ясовано питання відводів, вручено учасникам кримінального провадження пам`ятки про їх права та обов`язки, а також належним чином роз`яснено право обвинуваченого ОСОБА_1 на кваліфіковану правову допомогу, як того вимагає положення ст. 20 КПК України. Проте, засуджений ОСОБА_1 добровільно відмовився від послуг захисника та вказав, що буде захищати свої інтереси самостійно.
Враховуючи наведене доводи засуженного про порушення його права на захист є неспроможними.
Відповідно до ст. 349 КПК України суд має право визначити обсяг доказів, що підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження. Як передбачено частиною третьою вказаної статті, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку.
Як слідує з матеріалів справи, при розгляді кримінального провадження в межах висунутого обвинувачення, ОСОБА_1 надав суду показання, повністю визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він обвинувачувався, не оспорював обставин його вчинення, як і інші учасники судового провадження, не заперечував проти його розгляду у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, заявивши, що розуміє зміст цих обставин і його процесуальних прав, роз`яснених судом. Водночас суд переконався у добровільності та істинності його позиції, а також позиції інших учасників судового провадження і роз`яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку. При цьому слід зазначити, що судом роз`яснено суть даної норми у доступній, чіткій та конкретизованій формі. ОСОБА_1 в судовому засіданні вказав, що роз`яснення йому зрозумілі, та не заперечував проти розгляду провадження без дослідження доказів.
Вищезазначене також підтверджується як журналом судового засідання від 12 лютого 2020 року, так і технічним носієм інформації на якому зафіксовано судовий процес у суді першої інстанції (а.п.57-59).
За таких обставин підстав вважати, що були порушені права ОСОБА_1 і що суд розглянув справу з порушенням вимог кримінального процесуального закону, а саме ч. 3 ст. 349 КПК України, немає.
Що стосується посилань засудженого на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки судом першої інстанції справа була розглянута без участі потерпілої, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 412 КПК України істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо, зокрема судове провадження здійснено за відсутністю потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання (п. 5 ч. 2 даної статті).
Як слідує з матеріалів провадження потерпіла належним чином повідомлялася про дату, час і місце судового засідання. Крім того, в матеріалах справи міститься клопотання потерпілої про розгляд матеріалів провадження без її участі (а.п. 22). При цьому, у судовому засіданні від 12 лютого 2021 року з`ясовувалась думка учасників кримінального провадження про розгляд справи без участі потерпілої та проти судового розгляду кримінального провадження у відсутності потерпілої не заперечували ні прокурор, ні сам засуджений.
Таким чином, доводи засудженого про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону у зв`язку з розглядом провадження за відсутності потерпілої з огляду на вищевикладене є неспроможними.
Щодо тверджень засудженого ОСОБА_1 про допущені судом апеляційної інстанції істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки останній залишив порушення норм ст. 349 КПК України поза своєю увагою, то вони є необґрунтованими.
Так, суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог ст. 404 КПК України перевірив судове рішення суду першої інстанції на відповідність вимогам КПК України та не знайшов порушень процесуального закону, зокрема положень ст. 349 КПК України. Вирок суду є законним і вмотивованим і відповідає вимогам ст.420 КПК України.
Таким чином істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Керуючись статтями 433,434,436 КПК України, Суд