Постанова
іменем України
9 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 686/9247/15
провадження № 51-2040км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Короля В.В. та Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
захисника Шкодяка І.А.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 6 вересня 2019 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 16 лютого 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015240010000751, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що судимості не мав,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 6 вересня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 4 статті 190 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього належного йому майна, крім житла.
Строк відбуття покарання визначено обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.
На підставі частини 5 статті 72 КК ОСОБА_1 у строк покарання зараховано строк його попереднього ув`язнення з 13 по 16 лютого 2015 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_1 : на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 1 716 600 грн та моральну шкоду у розмірі 25 000 грн; і на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 793 560 грн та моральну шкоду в розмірі 25 000 грн.
Вирішено питання з речовими доказами.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він протягом січня-лютого 2015 року, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою потерпілих, під приводом проведення операцій з обміну валюти за значно нижчим від ринкового курсом, заволодів грошовими коштами в особливо великих розмірах потерпілих ОСОБА_2, подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за наступних обставин.
Так, у період часу з 12 по 23 січня 2015 року ОСОБА_1 з метою подальшого заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2 шляхом зловживання довірою останнього, вдало провів для нього три операції по обміну валюти, створивши в потерпілого враження про можливість її придбання, зокрема доларів США, за курсом, що значно нижчий від ринкового, а саме 17, 5 грн за 1 долар США.
Після цього, реалізуючи свій злочинний умисел на вчинення шахрайства, ОСОБА_1, перебуваючи 23 січня 2015 року в післяобідній час біля кіоску № 127 ДП "Ринок Дубово" на вул. Купріна, 54/1 у м. Хмельницькому, зловживаючи довірою ОСОБА_2, умисно заволодів його грошовими коштами в сумі 659 360 грн для їх обміну на долари США за курсом 17,15 грн за 1 долар США. Однак для досягнення свого злочинного наміру та заволодіння грошовими коштами потерпілого в більшому розмірі обвинувачений, перебуваючи 25 січня 2015 року, близько 17:30, в кіоску № 127 за зазначеною вище адресою, повернув ОСОБА_2 кошти лише в сумі 13 000 доларів США, при цьому повідомивши потерпілому неправдиві відомості про здійснення обміну всієї наданої йому раніше суми на долари США за курсом 17,15 гр. за 1 долар, та, зловживаючи довірою, спонукав до залишення решти коштів в його користуванні під приводом повторного подвійного обміну національної валюти на іноземну, не повернувши, таким чином, ОСОБА_2 388 960 грн.
29 січня 2015 року, перебуваючи на узбіччі дороги біля ТОВ "Кондитерський цех "Стожари", що на вул. Купріна, 54/6 в м. Хмельницькому, шляхом зловживання довірою ОСОБА_2 отримав від нього 30 000 доларів США, які згідно із досягнутою домовленістю мав поміняти на гривні за курсом 20,8 грн за 1 долар США, після чого за отримані після обміну кошти в сумі 624 000 грн знов придбати іноземну валюту за курсом 17,05 грн. за 1 долар США.
Також 2 лютого 2015 року близько 12:00 ОСОБА_1, перебуваючи в приміщенні кіоску № НОМЕР_1 ДП "Ринок Дубово", що на вул. Купріна, 54/1 у м. Хмельницькому, зловживаючи довірою ОСОБА_2 та продовжуючи переконувати його в можливості придбання іноземної валюти за курсом, нижчим від ринкового, повідомив йому неправдиву інформацію про спроможність здійснити указану операцію та знову отримав від потерпілого гроші в розмірі 30 000 доларів США, які згідно з домовленістю мав поміняти на гривні за ринковим курсом - 20,8 грн за 1 долар США, після чого за отримані кошти в розмірі 624 000 грн знов придбати іноземну валюту за курсом 17,05 грн за 1 долар США. Хоча в дійсності обвинувачений не мав на меті виконувати взяті на себе зобов`язання та не мав реальної можливості здійснити обмін валюти за вказаним курсом, а при пред`явленні вимоги ОСОБА_2 кошти йому не повернув, привласнивши їх.
Усього у такий спосіб ОСОБА_1 умисно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою заволодів коштами ОСОБА_2 в сумі 388 960 грн та 60 000 доларів США, що в перерахунку згідно з ринковим курсом 20,8 грн за 1 долар США становить 1 млн 248 тис. грн, чим спричинив потерпілому майнової шкоди на загальну суму 1 млн 636 тис. 960 грн.
Також у період часу з 20 по 25 січня 2015 року обвинувачений з метою подальшого заволодіння коштами подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання їх довірою, вдало провів для них дві операції з обміну валюти, створивши враження в потерпілих про можливість придбання іноземної валюти, зокрема доларів США, за курсом, значно нижчим від ринкового, а саме 17,5 грн за 1 долар США.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння шахрайським шляхом коштами потерпілих, ОСОБА_1, перебуваючи 25 січня 2015 року близько 15:00 в автомобілі подружжя ОСОБА_5 на автостоянці біля супермаркету "Класт" по вул. Купріна, 54/1 у м. Хмельницькому, діючи повторно, отримав від ОСОБА_3 для обміну на долари США кошти в розмірі 744 269 грн, які остання попередньо того ж дня отримала внаслідок обміну 36 845 доларів США на умовах неофіційного курсу обміну валют у м. Хмельницькому - 20,2 грн за 1 долар, та з метою досягнення максимального рівня довіри потерпілих зменшив курс купівлі іноземної валюти для обміну зазначених коштів до курсу 17,1 грн за 1 долар США.
29 січня 2015 року близько 15:00 ОСОБА_1, зустрівшись із потерпілими на автостоянці за вищевказаною адресою, з метою досягнення свого злочинного наміру на заволодіння їх грошовими коштами повідомив ОСОБА_3 неправдиві відомості про здійснення обміну отриманих від них гривень на долари США за курсом 17,1 грн. за 1 долар та для досягнення довіри потерпілих повернув ОСОБА_3 та ОСОБА_4 частину коштів, а саме 30 000 доларів США, що з урахуванням неофіційного курсу валют у м. Хмельницькому станом на момент обміну грошових коштів потерпілими, а саме 25 січня 2015 року (20,2 грн за 1 долар США), становило 606 000 грн., переконавши їх при цьому в повному розрахунку в подальшому, який фактично не здійснив, заволодівши таким чином шляхом зловживання довірою потерпілих їх грошовими коштами в розмірі 138 269 грн.
Продовжуючи свою злочинну діяльність та усвідомлюючи, що володіє високим рівнем довіри потерпілих, ОСОБА_1 2 лютого 2015 року в обідню пору з метою подальшого заволодіння коштами подружжя ОСОБА_5 шляхом зловживання довірою, діючи повторно, повідомив їм про можливість придбання іноземної валюти, а саме доларів США, за курсом, що нижчий від ринкового, тобто по 17,1 грн. за 1 долар, після чого, перебуваючи біля магазину "Купрінка" на вулиці М.Раскової, 60 у м. Хмельницькому в автомобілі потерпілої, отримав від ОСОБА_3 гроші в сумі 695 291 грн.
У подальшому з метою збільшення рівня довіри до себе ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_3, що має можливість повернути їй 10 000 доларів США, які був винен з попереднього разу обміну валюти. Продемонструвавши при цьому гроші, але не маючи на меті їх повертати, ОСОБА_1 переконав потерпілу залишити кошти йому. Отримавши на це від неї усну добровільну згоду, ОСОБА_1 самостійно здійснив обмін зазначених 10 000 доларів США на гривні по курсу 20,6 грн. за 1 долар США, отримавши таким чином 206 000 грн, після чого запевнив потерпілу, що здійснить обмін цих коштів, а саме 206 000 грн, на валюту за курсом 17,1 грн за 1 долар США, чим створив уявне враження у потерпілих щодо можливості проведення обміну валют по курсу, нижчому від ринкового.
Отримавши від подружжя ОСОБА_5 кошти в розмірі 695 291 грн. та не маючи на меті виконувати взяті на себе зобов`язання, ОСОБА_1 і при пред`явленні вимоги потерпілої кошти ні в українській гривні, ні в доларах США їй не повернув, а з метою підтримання довіри та приховування своєї злочинної діяльності та відвернення небезпеки щодо можливого звернення потерпілих до правоохоронних органів, перебуваючи 4-5 лютого поблизу Тойота - центру "Грандмотор", що розташований по вул. Винницькій, 1/1 у м. Хмельницькому, двічі передав ОСОБА_3 грошові кошти відповідно в розмірі 26 000 грн та 14 000 грн, а всього 40 000 грн, не маючи на меті повертати інші грошові кошти, якими попередньо заволодів шахрайським шляхом.
Усього таким чином ОСОБА_1 під приводом проведення обміну валют за курсом, нижчим від ринкового, хоча ні реальної можливості, ні мети виконувати взяті на себе зобов`язання не мав, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою, заволодів грошовими коштами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на загальну суму 793 560 грн ( 138 269+ 695 291=833 560 - 40 000= 793 560), чим заподіяв останнім матеріальної шкоди на зазначену суму.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 16 лютого 2021 року вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 6 вересня 2019 року стосовно ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
У касаційній скарзі засуджений просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження щодо нього на підставі відсутності в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 КК.
При цьому посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд всупереч практиці Верховного Суду, першої інстанції не призначив експертизи щодо встановлення розміру шкоди, що стало причиною неправильної кваліфікації його дій. При цьому зазначає, що суд у вироку неправомірно розрахував розмір шкоди та послався на ринковий курс долара США, хоча повинен був врахувати курс національної валюти за розрахунками Національного банку України на час вчинення злочину.
Крім того засуджений вказує на те, що потерпілі надавали йому кошти з метою здійснення підприємницької діяльності, тобто з метою отримання прибутку. Він не переховувався від потерпілих і не зловживав їхньою довірою, як зазначив суд, усі отримували прибуток від проведених ним фінансових операцій. Однак у кожній підприємницькій діяльності є ризики, які повинні були врахувати потерпілі, при цьому нікого не обманював.
Також засуджений зазначає, що потерпілі постійно вказували різні суми щодо спричиненої їм шкоди, їх показання є непослідовні, а розрахунок завданої матеріальної шкоди з урахуванням упущеної вигоди суперечить нормам кримінального матеріального права.
Крім того, засуджений вказує, що суд апеляційної інстанції формально підійшов до розгляду кримінального провадження, а саме щодо визначення сум матеріальних збитків, та неправомірно підтримав висновки місцевого суду щодо розрахунків за ринковим курсом долара США.
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого та захисника, які підтримали касаційну скаргу, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги,обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, й перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви Суду.
Відповідно до частини 1 статті 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений не погоджується з пред`явленим обвинуваченням, вважає себе невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 КК, при цьому зазначає, що у кримінальному провадженні відсутні докази, які би вказували на його винуватість.
Однак ці доводи засудженого є безпідставними з огляду на таке.
Шахрайство - це форма заволодіння майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. При цьому шахрайство - це злочин з матеріальним складом, обов`язковою ознакою якого є настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяної шкоди, внаслідок заволодіння майном або придбання права на нього у відповідний спосіб.
Як встановлено судами факт зловживання довірою потерпілих ОСОБА_1 та заподіяння їм шкоди мав місце.
Суд першої інстанції, обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку показання потерпілих ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які показали, що ОСОБА_1 спочатку повертав їм кошти на вигідних для них умовах щодо обміну валют, однак потім почав їх частково повертати, а потім переховувався від них та гроші не повернув, привласнивши собі. Такі показання потерпілих підтвердив свідок ОСОБА_6, який познайомив подружжя ОСОБА_5 з ОСОБА_1 з метою вигідних для них валютних операцій і був очевидцем того, як ОСОБА_1 ОСОБА_2 передав 30 000 доларів США, а потім засуджений повернув їх ОСОБА_3, оскільки події відбувались при ньому в його автомобілі. Свідок ОСОБА_7 показав, що неодноразово надавав кошти ОСОБА_1, який запевняв його, що вкладає їх у товар, однак потім батьки ОСОБА_1 повернули йому кошти в розмірі 270 000 грн.
Також суд дослідив протоколи прийняття від потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заяв про вчинення злочину, зміст яких свідчить про заволодіння коштами потерпілих шляхом зловживання довірою, копії розписок про повернення ОСОБА_1 . ОСОБА_2 боргу в розмірі 100 000 грн у період проведення досудового слідства, дані протоколу огляду копій належного ОСОБА_3 блокнота, в якому зафіксовано факти передачі грошей ОСОБА_1 .
Як установив суд першої інстанції, усі показання потерпілих та свідків є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, не викликають у суду сумнівів у їх правдивості та в сукупності підтверджують розмір переданої суми грошей. Факт зловживання довірою підтверджується показаннями самого ОСОБА_1, який не заперечував отримання коштів від потерпілих та часткового повернення сум на невигідних для себе умовах, а в подальшому пропонував надати йому кошти в більших розмірах, які не повернув. Таким чином, дії ОСОБА_1 щодо заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, в особливо великих розмірах у суді встановлено та повністю доведено доказами, які досліджені під час судового розгляду.
Вирок суду є законним, обґрунтованим і відповідає вимогам статті 374 КПК, а доводи захисників щодо відсутності складу злочину в діях його підзахисного є неспроможними.
Суд апеляційної інстанції докладно обґрунтував доводи, зазначені в апеляційній скарзі захисника та засудженого, які є аналогічними до змісту касаційної скарги засудженого при цьому спростував посилання в апеляційній скарзі на те, що в його діях відсутній склад інкримінованого йому злочину.
Проаналізувавши зібрані у справі докази, апеляційний суд зазначив, що у кримінальному провадженні відсутні докази ведення ОСОБА_1 господарської діяльності разом із потерпілим ОСОБА_2 та подружжям ОСОБА_5, а посилання засудженого на те, що під приводом обміну валют, яку він здійснював, мав місце комерційний ризик, не спростовує висновку суду про вчинення ОСОБА_1 шахрайських дій по відношенню до потерпілих, оскільки факт зловживання довірою прослідковується з поведінки ОСОБА_1 під час вчинення злочину, а саме повернення перших наданих йому коштів на умовах, які не були вигідними для потерпілих, а також поступове збільшення розміру грошей, які він пропонував обміняти, а в подальшому не повернув.
Тобто суд апеляційної інстанції обґрунтовано та вмотивовано надав відповіді на доводи апеляційної скарги захисника та засудженого стосовно його винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Колегія суддів дійшла висновку, що в даному кримінальному провадженні судами першої та апеляційної інстанцій була належним чином перевірена як версія сторони обвинувачення, так і версія сторони захисту. При цьому версія сторони захисту не була підтверджена жодними об`єктивними даними, яких би було достатньо для розумного сумніву у невинуватості ОСОБА_1 з огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини.
Що стосується доводів касаційної скарги засудженого в частині обчислення суми заподіяної шкоди потерпілим, то суд апеляційної інстанції належним чином обґрунтував свій висновок та зазначив, що потерпілі під час судового розгляду в апеляційній інстанції чітко вказували на суми, які передавали ОСОБА_1, розмір грошових коштів було підтверджено свідками в судовому засіданні, самим засудженим та нотатками у блокноті потерпілих ОСОБА_5 .
Посилання засудженого у скарзі на обов`язковість проведення експертизи у вказаному кримінальному провадженні також не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 242 КПК у редакції Закону №1261-VII слідчий або прокурор зобов`язані забезпечити проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди, розміру шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням.
Як зазначено в постанові об`єднаної палати Кримінального касаційного суду у складі Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у кожному кримінальному провадженні для визначення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, має обмежений характер, оскільки не стосується тих випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити без спеціальних знань, а достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування, наприклад, щодо вартості викраденої безпосередньо з магазину роздрібної торгівлі товарної продукції, на яку є роздрібна ціна) чи проведення простих арифметичних розрахунків (щодо розміру збитків у гривнях при викраденні цінних паперів, що мають грошовий еквівалент, та валютних коштів інших країн).
Під час судового розгляду судом були встановлені грошові суми, які передавались потерпілими та якими заволодів ОСОБА_1, їх розмір, а також підтверджено факт передачі грошей. З урахуванням того, що предметом злочину були саме гроші, то колегія суддів погоджується з висновками попередніх судів щодо відсутності необхідності проводити експертизу у вказаному кримінальному провадженні.
Посилання засудженого на те, що перерахунок суми у розмірі 60 000 доларів США, що в розрахунку згідно з ринковим курсом 20,8 грн за 1 долар США становить 1 млн 248 тис. грн, здійснено не у відповідності до офіційного курсу та можуть вплинути на кваліфікацію дій засудженого, також є безпідставними.
Суд апеляційної інстанції у своїх висновках правильно зазначив, що така сума зумовлена домовленістю між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки виходячи саме із домовленості ОСОБА_1 обіцяючи прибуток від обміну валют, хоча мав на меті заволодіти коштами потерпілого. Крім того, згідно з приміткою до статті 185 КК, яка діяла на час вчинення злочину, в особливо великих розмірах визначається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину. Як убачається з установлених судом сум, така шкода більше ніж у два рази перевищує 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а тому з урахуванням курсу НБУ, на який посилається засуджений (16,14 грн за 1 долар США ), така сума коштів, якими заволодів ОСОБА_1, жодним чином не буде впливати на кваліфікацію злочину, передбаченого частиною 4 статті 190 КК.
Твердження засудженого про те, що судом не розмежовано його підприємницьку діяльність та можливі ознаки кримінального правопорушення, є недоречними.
Засада диспозитивності - це конституційно-правове положення, згідно з яким суб`єктам кримінального процесу надано та забезпечено можливість вільно в межах закону обирати способи поведінки для захисту своїх кримінально-правових і процесуальних прав, а також впливати на хід та результати кримінально-процесуальної діяльності ( п.4 ч.3 ст. 129; ч.1 ст.63 Конституції України, ст. 26 КПК).
Як правильно зазначив у своїх висновках суд апеляційної інстанції, засуджений та його захисник жодним чином не підтвердили наявності будь-яких господарських відносин як суб`єктів підприємницької діяльності між ОСОБА_1 та потерпілими, оскільки ними не укладались договори про купівлю-продаж валюти та не здійснювалися будь-які інші домовленості, спрямовані на отримання спільної вигоди, доказів цього матеріали кримінального провадження не містять.
Проте з наведених у суді доказів убачається, що всі дії ОСОБА_1 були спрямовані на те, щоб ввійти в довіру потерпілих, а потім заволодіти їх грошима. При цьому останній розумів, що він зловживає довірою потерпілих, намагаючись запевнити їх розпискою про отримання коштів, а також надав свій паспорт потерпілому, спочатку повертав гроші, потім під приводом вигідного для них курсу за 1 долар США, пропонував надати більші суми, що вказує, на думку Суду, не про наміри в подальшому повернути борг, а про наміри заволодіти їхньою довірою, а в подальшому і грошима, чого він і досяг.
З уваги на такі докази суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, дійшли правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 4 статті 190 КК.
Доводи засудженого в частині істотних порушень вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції, щодо повторного дослідження доказів також не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Згідно з доктринальними положеннями кримінального процесуального права при апеляційному перегляді в суду не виникає обов`язку досліджувати всю сукупність доказів із дотриманням засади безпосередності, якщо він по-новому (інакше) не тлумачить докази, отримані в суді першої інстанції.
Положення статті 94 КПК зобов`язують суд оцінювати кожен доказ, спираючись на всебічне, повне й неупереджене дослідження всіх обставин кримінального провадження. При цьому жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд апеляційної інстанції дотримався загальних засад кримінального провадження, закріплених у статті 7 КПК, та погодився з висновками суду першої інстанції, при цьому перевірив докази та надав вмотивовані відповіді на доводи апеляційної скарги захисника та засудженого. Разом з тим, сторона захисту не надавала нових доказів, а тому клопотання про повторне дослідження доказів апеляційний суд визнав необґрунтованим.
Посилання ж засудженого на те, що суд апеляційної інстанції неправильно сприйняв показання свідка ОСОБА_8 та переоцінив їх, є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції погодився з оцінкою такого доказу судом першої інстанції та зазначив, що з показань свідка убачається, що ОСОБА_1 представив ОСОБА_2 свідка ОСОБА_8, як свою бабусю, однак вона такою для засудженого не є.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином розглянуто кримінальне провадження, перевірені доводи апеляційних скарг та надані вмотивовані відповіді.
Таким чином, доводи, викладені в касаційній скарзі засудженого, не були підтверджені під час перевірки матеріалів кримінального провадження, а відтак
судові рішення є законними, обґрунтованими та вмотивованими, а тому касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд