Постанова
Іменем України
11 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 669/539/20
Провадження № 51 - 3136 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Марчука О.П., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І.А.,
прокурора Вараниці В.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020240000000136 від 29 березня 2020 року, щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Семенів Білогірського району Хмельницької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
за ст. 286 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Підгайного П.Т. на вирок Білогірського районного суду Хмельницької області від 07 серпня 2020 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 14 квітня 2021 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Білогірського районного суду Хмельницької області від 07 серпня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Строк відбуття покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з моменту приведення вироку до виконання, зарахувавши йому в строк відбуття покарання час його затримання та перебування під вартою з 29 березня 2020 року по 06 травня 2020 року включно.
До набрання вироком законної сили обвинуваченому ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Скасовано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 квітня 2020 року.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 2 451 гривню 75 копійок процесуальних витрат на залучення експертів.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
28 березня 2020 року біля 21 год. 44 хв. ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості технічно справним автомобілем "ВАЗ 2106" реєстраційний номер НОМЕР_1 зі швидкістю близько 70 км/год. по вул. Центральній в напрямку вул. Миру в межах населеного пункту с. Семенів Білогірського району Хмельницької області, в порушення вимог п. п. 2.9 (а), 12.2, 12.3, 12.4, 13.1 Правил дорожнього руху, не вибрав безпечної для руху швидкості, перевищив максимально дозволену швидкість руху в населених пунктах не більше 50 км/год., не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, при виникненні перешкоди для свого руху у вигляді велосипедиста ОСОБА_2, який рухався в попутному напрямку в межах його смуги руху дорожнім велосипедом "Аіст", не дотримався безпечної дистанції і безпечного інтервалу з велосипедистом ОСОБА_2 та через знижену реакцію внаслідок перебування в стані алкогольного сп`яніння не відреагував на перешкоду для руху, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об`їзду перешкоди, в результаті чого передньою правою частиною автомобіля допустив наїзд на задню частину велосипеда та велосипедиста ОСОБА_2 .
Внаслідок порушення зазначених правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_1 та його наїзду автомобілем "ВАЗ 2106" реєстраційний номер НОМЕР_1 на велосипедиста ОСОБА_2, останній отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, які небезпечні для життя в момент заподіяння і знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_2 .
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 14 квітня 2021 року залишено без задоволення апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Підлісного О.В., а вирок Білогірського районного суду Хмельницької області від 07 серпня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Підгайний П.Т. в інтересах засудженого ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, просить скасувати вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Посилаючись на практику касаційного суду та надаючи свою оцінку доказам і встановленим судом першої інстанції обставинам кримінального провадження, захисник вказує на те, що ні орган досудового розслідування, ні суди обох інстанцій так і не встановили дійсних обставин руху велосипеда під керуванням ОСОБА_2, який порушував правила дорожнього руху, внаслідок чого ОСОБА_1 здійснив на нього наїзд. Вказує на те, що огляд місця події, схема дорожньо-транспортної пригоди, огляд велосипеда "Аіст" складено неповно, не вказано і не встановлено всіх обставин механізму ДТП та стан велосипеда на момент зіткнення, графічно не зображено та не зафіксовано дійсне місце події, а також не зазначено усіх осіб, які приймали участь в огляді місця ДТП, не повністю зазначено анкетні дані осіб, які брали участь у цій дії. Крім того вказує про те, що ОСОБА_1 в порушення вимог ст. 104 ч. 3, ст. 237 КПК України не знайомивсяіз цими документами. Вважає, що як органом досудового розслідування, так і судами обох інстанцій не досліджено усіх обставин події належним чином та навмисно не було допитано понятих, учасників слідчих процесуальних дій, експерта, свідків, не надано їм для огляду протокол огляду місця ДТП, схеми ДТП, фототаблицю та інші матеріали, які складалися органом досудового розслідування, їх підписи на цих документах, оскільки ці документи, на думку захисника, оформлені неналежним чином та є недопустимими доказами. Вважає, що органом досудового розслідування та судами навмисно не було досліджено усіх доказів у кримінальному провадженні, не проаналізовано висновки експертиз, вихідні дані для проведення яких взяті з порушенням, оскільки зроблені на показах потерпілої та слідчому експерименті проведеному з потерпілою, яка не бачила ДТП. Зазначає, що швидкість руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 була встановлена потерпілою ОСОБА_3, яка не має посвідчення водія та експертних навиків для встановлення швидкості руху автомобіля, у зв`язку із чим висновок експерта № 10.1-0148.20 від 12 травня 2020 року складено на недопустимих вихідних даних. Вважає, що орган досудового розслідування навмисно не провів слідчий експеримент із ОСОБА_1, оскільки до настання ДТП призвели порушення правил дорожнього руху і велосипедистом. Вказує на те, що повідомлення про підозру, витяг з ЄРДР, обвинувальний акт мають різні підписи працівників органу досудового розслідування, на що суди також не звернули уваги при винесенні судового рішення щодо ОСОБА_1 . Слідчий експеримент за участю потерпілої, на думку захисника, проведено з порушенням, оскільки було залучено інший автомобіль, а потерпіла наугад вказала, що ОСОБА_1 рухався зі швидкістю 70 кілометрів на годину. Вважає, що суди в порушення вимог закону не допитали в суді експертів щодо встановлення швидкості руху ОСОБА_1, технічних пошкоджень автомобіля і велосипеда, щодо місця зіткнення відносно меж проїжджої частини дороги та те чи мали водій автомобіля ОСОБА_1 і велосипедист ОСОБА_2 технічну можливість уникнути зіткнення. Крім того, захисник не погоджується із висновками судів щодо призначеного ОСОБА_1 покарання у виді реального позбавлення волі, яке є занадто суворим, оскільки обставини, що пом`якшують покарання, дані про його особу та думка потерпілої з вказаного питання, давали судам підстави для застосування до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК України та його звільнення від відбування покарання з випробуванням. Також захисник вказує на порушення права засудженого ОСОБА_1 на захист, оскільки йому не було надано захисника при його затриманні і допиті та в порушення вимог ст. 20 КПК України не роз`яснено таке право. В матеріалах провадження відсутні письмові повідомлення та письмова відмова ОСОБА_1, які б свідчили про роз`яснення йому його конституційного права на захист. Зазначає, що розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_1 в порушення вимог ст.ст. 59, 63 Конституції України та ст. 5 п. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року було проведено без участі захисника.
В заяві потерпіла ОСОБА_3 просить призначити ОСОБА_1 покарання з випробуванням, оскільки він є інвалідом, має на утриманні батьків-пенсіонерів, раніше не судимий, відшкодував завдану їй шкоду, в тому числі всі витрати на поховання. Також зазначила, що ОСОБА_1 та його рідні допомагають їй матеріально, вести сільське господарство та виконують всю необхідну їй роботу, у зв`язку із чим претензій до нього не має. Також зазначила своє відношення щодо наданих нею показань та підписаних нею документів в матеріалах кримінального провадження.
Заперечень на касаційну скаргу захисника Підгайного П.Т. від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу захисника Підгайного П.Т. необґрунтованою і просив залишити її без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі захисника, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого, тобто кримінальному правопорушенні, передбаченому ст. 286 ч. 2 КК України, відповідає встановленим обставинам та підтверджується безпосередньо дослідженими і оціненими доказами.
Так, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 суд першої інстанції у вироку обґрунтовано послався, у тому числі і на показання самого засудженого
ОСОБА_1, який в суді повністю визнав свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, не заперечував фактичних обставин справи, підтвердив обставини скоєного ним наїзду на велосипедиста ОСОБА_2, про які зазначено в обвинувальному акті, в тому числі щодо швидкості руху керованого ним автомобіля. Зокрема ОСОБА_1 повідомив суду, що дійсно за вказаних в обвинувальному акті обставин він 28 березня 2020 року у вечірній час зі швидкістю біля 70 км/год. їхав власним автомобілем по дорозі в с. Семенів з місцевого бару до свого місця проживання. При цьому, зазначив, що перед тим, як сісти за кермо автомобіля, після 20 год. цього ж вечора, він в барі зі своїм кумом ОСОБА_4 випили на двох 0,7 л горілки. Пояснив, що в той час, коли до будинку залишалася невелика відстань, він побачив велосипедиста, який рухався в попутному для нього напрямку руху. Вказаного велосипедиста він об`їхав, однак не помітив, що попереду нього їхав ще інший велосипедист, а саме ОСОБА_2, на якого і здійснив наїзд автомобілем.
Крім власного визнання вини ОСОБА_1, суд також правильно оцінив та врахував наступні зібрані в ході досудового розслідування та досліджені в судовому засіданні докази.
Так, суд першої інстанції врахував показання потерпілої ОСОБА_3, яка в судовому засіданні вказала на обставини наїзду ОСОБА_1 на її чоловіка ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, внаслідок чого останній помер, такі показання узгоджуються із показаннями ОСОБА_1 .
Крім того, суд дав належну оцінку наступним доказам:
- протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 29 березня 2020 року з план-схемою та фототаблицею, якими за участі водія автомобіля ОСОБА_1, спеціаліста та в присутності понятих зафіксовано місце дорожньо-транспортної пригоди, дорожні умови та дорожню обстановку, розташування автомобіля та виявлені на ньому пошкодження, велосипед ОСОБА_2, його речі та саме тіло ОСОБА_2 . При цьому безпідставними є доводи касаційної скарги захисника щодо неознайомлення ОСОБА_1 із цим протоколом, оскільки він був із ним ознайомлений, що засвідчив власним підписом, та зауважень до нього не мав (а.п. 46-63). Вказаний протокол відповідає вимогам ст.ст. 223, 237 КПК України;
- протоколу огляду дорожнього велосипеда "Аіст" від 03 квітня 2020 року з фототаблицею, яким зафіксовано виявлені на велосипеді механічні пошкодження, характерні для дорожньо-транспортної пригоди, у зв`язку із чим доводи касаційної скарги про те, що органом досудового розслідування не зафіксовано стан велосипеда після ДТП є також необґрунтованими;
- протоколу проведення слідчого експерименту від 29 березня 2020 року з план-схемою та фототаблицею, в ході якого потерпіла ОСОБА_3 в присутності понятих відтворила відстань видимості автомобіля під керуванням ОСОБА_1 до місця зіткнення з велосипедистом ОСОБА_2 . Слідчий експеримент проведено із дотриманням вимог ст. 240 КПК України за участю автомобіля "ВАЗ 2106" та велосипеда "Аіст", а тому доводи касаційної скарги в цій частині також є необґрунтованими;
- протоколу проведення слідчого експерименту від 01 квітня 2020 року з фототаблицею, в ході якого потерпіла ОСОБА_3 в присутності понятих відтворила швидкість руху велосипедиста ОСОБА_2 ;
- висновку судової інженерно-транспортної експертизи технічного стану транспортного засобу від 10 квітня 2020 року № 10.2-0142:20;
- висновку судової інженерно-транспортної експертизи обставин та механізму ДТП від 12 травня 2020 року № 10.1-0148:20, згідно якого водій автомобіля "ВАЗ 2106" реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 з метою уникнення ДТП повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.2, 12.3, 12.4, 13.1 Правил дорожнього руху і мав технічну можливість уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_2 ;
- висновку судово-медичної експертизи від 01 квітня 2020 року № 621; - висновку судово-медичної експертизи від 28 квітня 2020 року № 75, яким визначено тілесні ушкодження виявлені у ОСОБА_2 внаслідок ДТП.
Під час розгляду кримінального провадження в судах обох інстанцій ні ОСОБА_1, ні його захисник Підлісний О.В. не заперечували фактичних обставин кримінального провадження та не ставили під сумнів версію події, висунуту стороною обвинувачення та зазначену в обвинувальному акті, підтверджуючи її повністю. При цьому в судовому засіданні суду першої інстанції відповідно до вимог ст.ст. 20, 22, 23 КПК України безпосередньо було досліджено усі протоколи та висновки експертиз у справі і на запитання головуючого щодо зауважень чи заперечень проти таких висновків та зафіксованих у цих письмових доказах даних ОСОБА_1 і його захисник Підлісний О.В. повідомили, що ознайомлені із вказаними висновками та погоджуються із ними повністю. Вони не вказували про необхідність проведення будь-яких додаткових слідчих дій, в тому числі і слідчого експерименту із ОСОБА_1, ні під час досудового розслідування, ні в судах, як про це зазначає захисник у касаційній скарзі. За таких обставин жоден із учасників судового провадження не просив допитувати свідків кримінального провадження або будь-кого з експертів, у зв`язку із чим доводи касаційної скарги захисника Підгайного П.Т. в цій частині щодо незаконності вироку суду також є безпідставними і не відповідають матеріалам кримінального провадження.
Необґрунтованими є також доводи касаційної скарги про те, що швидкість руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 визначена на підставі лише показань потерпілої ОСОБА_3, яка не є водієм, та не може встановити швидкість руху автомобіля, оскільки ОСОБА_1 сам вказав на те, що він рухався зі швидкістю близько 70 кілометрів на годину та під час розгляду справи в судах жодного разу не заперечував вказану обставину. Клопотання чи заяви щодо проведення експертизи із вказаного питання стороною захисту не подавалися та не заявлялися.
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за 286 ч. 2 КК України. При цьому всім наявним доказам суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
За таких обставин безпідставними є доводи касаційної скарги захисника про те, що судом не було досліджено та проаналізовано усіх доказів у кримінальному провадженні і не з`ясовано усіх обставин події ДТП за участю ОСОБА_1 та велосипедиста ОСОБА_2 .
Безпідставними є і доводи касаційної скарги про те, що підписи уповноваженої особи у повідомленні про підозру, витязі з ЄРДР та обвинувальному акті є різними, оскільки усі вказані документи підписані однією особою - слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області Маматченком Б.І. Суди не з`ясовували питання справжності підпису цієї особи, оскільки жоден із учасників судового провадження не ставив цю обставину під сумнів. Немає таких підстав і в суду касаційної інстанції.
При призначені покарання ОСОБА_1 суд першої інстанції з дотриманням положень статей 50, 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, вчиненим з необережності, дані про особу ОСОБА_1, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, раніше не судимий, має постійне місце проживання та роботи, за якими характеризується виключно позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за даними досудової доповіді ризик вчинення повторного кримінального правопорушення є середнім, а ризик небезпеки для суспільства - низьким. Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнав його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданих збитків, а вчинення злочину особою, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння, визнано обставиною, що обтяжує покарання.
Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_1 без його ізоляції від суспільства і обґрунтовано призначив йому покарання у виді позбавлення волі ближче до мінімальної межі санкції ст. 286 ч. 2 КК України, мотивувавши таке рішення.
Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам ст.ст. 370, 374 КПК України.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника Підлісного О.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у ній доводи щодо суворості призначеного покарання, визнав їх безпідставними, належним чином мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Апеляційний суд, визнаючи доводи апеляційної скарги захисника безпідставними та залишаючи її без задоволення, зокрема зазначив про те, що ОСОБА_5 вчинив необережний, проте тяжкий злочин, в стані алкогольного сп`яніння, що потягло за собою смерть ОСОБА_2, і це не дає колегії суддів апеляційного суду підстав для застосування більш м`якого покарання, а відсутність претензій з боку потерпілої не є підставою для зміни вироку та призначення ОСОБА_1 більш м`якого покарання, оскільки при призначенні покарання ці обставини судом першої інстанції були враховані.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст.ст. 370, 419 КПК України.
Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що як під час досудового розслідування, так і під час розгляду кримінального провадження в судах обох інстанцій, обвинуваченому ОСОБА_1 роз`яснювалися усі його права на усіх стадіях розгляду, в тому числі і його право на захист.
Так, з протоколу затримання від 29 березня 2020 року вбачається, що затриманому ОСОБА_1 в присутності захисника Орендарчук В.О. та двох понятих відповідно до вимог ст. 42 ч. 3 КПК України (в редакції Закону станом на 29.03.2020 року) роз`яснено право на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту мати такі побачення без обмеження їх кількості й тривалості; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних дій; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв`язку з відсутністю коштів на її оплату. Відповідне роз`яснення засвідчене особистим підписом ОСОБА_1 без зауважень (а.п. 81-83).
Крім того, як вбачається з ухвал слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 березня 2020 року та від 06 травня 2020 року розгляд клопотань про застосування та зміну ОСОБА_1 запобіжного заходу здійснювався за участю захисників Орендарчук В.О. та Бондаря В.Б.
Розгляд кримінального провадження в судах обох інстанцій також відбувався за участю захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Підлісного О.В., із яким було укладено договір 14 травня 2020 року.
06 серпня 2020 року в судовому засіданні Білогірського районного суду Хмельницької області обвинувачений ОСОБА_1 підтвердив вручення йому пам`ятки про його права та обов`язки, якою йому було вдруге роз`яснено усі його права обвинуваченого, в тому числі і право на захист.
За таких обставин, доводи касаційної скарги захисника Підгайного П.Т. щодо порушення вимог ст.ст. 59, 63 Конституції України та ст. 5 п. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у вказаному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 є безпідставними.
У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, та правильність кваліфікації його дій.
За таких обставин, суд вважає, що суди нижчих інстанцій дотрималися вимог ст.ст. 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.
Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника Підгайного П.Т. та скасування вироку та ухвали щодо ОСОБА_1 не знаходить.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд