Постанова
Іменем України
09 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 676/3824/19
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/4820/46/21
Провадження № 51 - 2571 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Марчука О.П., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О.В.,
прокурора Костюка О.С.,
засудженого ОСОБА_1,
його захисника адвоката Савлівої Л.О. в режимі
відеоконференції,
перекладача Ніколаєнка А.Ф.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019240070000446 від 15 квітня
2019 року, щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Маріуполя Донецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 березня
2018 року за ст. 309 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк
2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки,
за ст. 187 ч. 3 КК України,
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката
Савлівої Л.О. на вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від
29 жовтня 2019 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 21 квітня
2021 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 29 жовтня
2019 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 187 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, окрім житла.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 березня 2018 року і за сукупністю вироків ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, окрім житла.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з 29 жовтня
2019 року та зараховано у строк покарання попереднє ув`язнення з 15 квітня
2019 року по 28 жовтня 2019 року.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 1 884 гривні 12 копійок процесуальних витрат за проведення судових експертиз.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 15 квітня 2019 року приблизно о 13 годині з метою викрадення чужого майна шляхом відкриття замка вхідних дверей металевою відмичкою проник до приміщення квартири АДРЕСА_3, де у коридорі з трюмо взяв подарунковий конверт, в якому знаходились гроші в сумі 1 000 гривень, та намагався його таємно викрасти. Однак, у цей час протиправні дії ОСОБА_1 були виявленні потерпілим ОСОБА_2, який увійшов до квартири та висунув вимогу їх припинити. Розуміючи, що його дії викриті потерпілим, ОСОБА_1 з метою заволодіння чужим майном вчинив напад на ОСОБА_2, в ході якого схопив потерпілого за перший палець кисті лівої руки своїми руками, викрутив його навколо вертикальної осі, чим заподіяв тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді перелому тіла основної фаланги першого пальця лівої кисті, синця по всіх поверхнях у всіх відділах першого пальця та долоневої поверхні лівої кисті. Скориставшись дезорієнтованим станом ОСОБА_2, ОСОБА_1 вибіг з квартири та зник у невідомому напрямку, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на суму 1 000 гривень.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 21 квітня 2021 року зазначений вирок суду першої інстанції залишено без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Савлівої Л.О. - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Савліва Л.О. в інтересах засудженого ОСОБА_1, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 є незаконними та необґрунтованими, оскільки вони ґрунтуються лише на показаннях потерпілого та недопустимих доказах. Зокрема, вказує на недопустимість: протоколу огляду місця події від 15 квітня 2019 року в приміщенні квартири потерпілого, оскільки мав місце фактично обшук, слідчу дію проведено до внесення відомостей до ЄРДР та без ухвали слідчого судді; протоколу слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_2, який був по суті допитом; висновку експерта від 06 червня 2019 року № 4.1-211:19 та речових доказів, як похідних, а показання свідків, на його думку, є суперечливими. Зазначає, що суд апеляційної інстанції у порушення вимог ст. 419 КПК України не перевірив належним чином доводів апеляційних скарг сторони захисту про непричетність ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, застосування до ОСОБА_1 незаконних методів слідства та не надав на них вичерпних відповідей, безпідставно відхилив клопотання захисту про дослідження письмових доказів, про допит свідків і призначення судових експертиз та про зміну запобіжного заходу, а питання про відвід колегії, який заявив обвинувачений, вирішено протягом лічених хвилин. Крім того, указує на те, що судом апеляційної інстанції проігноровано прохання обвинуваченого ОСОБА_1 про необхідність конфіденційної розмови із захисником для узгодження позиції.
Заперечень на касаційну скаргу захисника Савлівої Л.О. від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Савліва Л.О. у судовому засіданні висловили доводи на підтримання касаційної скарги захисника та просили її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу захисника Савлівої Л.О. необґрунтованою і просив залишити її без задоволення. На спростування доводів захисника про неналежну перевірку за фактом застосування до ОСОБА_1 незаконних методів слідства просив долучити до матеріалів кримінального провадження копію постанови слідчого ДБР від 26 травня 2020 року про закриття кримінального провадження.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для здоров`я особи, яка зазнала нападу, поєднаному з проникненням у житло, відповідає встановленим обставинам та підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими судом першої інстанції доказами.
Суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу ОСОБА_1 та на підтвердження його винуватості з наведенням відповідного обґрунтування послався, у тому числі: на показання самого ОСОБА_1, який не заперечував, що в м. Кам`янці-Подільському потерпілий ОСОБА_2 застосував до нього силу, відірвав лямку рюкзака та порвав куртку, а після затримання працівники поліції в присутності понятих оглядали його речі і одяг, серед його особистих речей були напальчники, рукавиці та конверт; на показання потерпілого ОСОБА_2 про обставини вчинення на нього розбійного нападу, який суду повідомив, що після виявлення ОСОБА_1 в своїй квартирі з конвертом, в якому було 1 000 гривень, вони почали боротися та в ході боротьби ОСОБА_1 скрутив йому палець, коли наздогнав ОСОБА_1 на вулиці, завдав йому декілька ударів в область дихальних шляхів, останній викинув чохол для ключів та відмички, підтвердив, що в його квартирі вилучили паспорт ОСОБА_1 та будівельні рукавички, одну з яких виявили при вході до квартири, а другу - на сходинковій площадці; на показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про те, що 15 квітня
2019 року остання привітала свого онука ОСОБА_3 з днем народження та подарувала конверт з написом "Від бабусі" з 1 000 гривень у середині, до події у ОСОБА_2 не було перелому пальця лівої кисті, підтвердили факт виявлення паспорту та рукавиць, які їм не належать; на показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які брали участь як поняті під час затримання ОСОБА_1 та обшуку затриманої особи, про виявлення серед речей напальчників, подарункового конверту з написом "Від бабусі" з коштами в середині та робочих рукавиць.
Доводи касаційної скарги про недопустимість окремих письмових доказів є безпідставними.
Суд першої інстанції безпосередньо дослідив на предмет допустимості та обґрунтовано послався у вироку на дані, що містяться в протоколі огляду місця події від 15 квітня 2019 року, в ході якого оглянуто сходовий марш третього під`їзду та приміщення квартири
АДРЕСА_3, і виявлено та вилучено на шостій сходинці, що веде до третього поверху, рукавицю коричневого кольору з блакитними крапочками, біля других вхідних дверей в лівому куті на підлозі рукавицю коричневого кольору з блакитними крапочками, біля входу на відстані 45 см на підлозі паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, серії НОМЕР_1, та сліди засобу захисту рук.
Виходячи із аналізу кримінальних процесуальних норм, які містяться в ст. 214 ч. 3, ст. 233 ч. 1, ст. 234 ч. 2 та ст. 237 ч. 2 КПК України, огляд місця події в невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведено за добровільною згодою особи, яка ним володіє, за умови, що були наявні процесуальні гарантії, які захищали здатність особи висловлювати свою справжню думку при наданні такої згоди. Такий підхід узгоджується положеннями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 30 Конституції України.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 листопада 2013 року в справі "Бєлоусов проти України" нагадав, що будь-яке втручання згідно зі ст. 8 п. 1 Конвенції повинно бути виправданим у розумінні п. 2 як таке, що здійснюється "згідно із законом" і є "необхідним у демократичному суспільстві" задля досягнення однієї або більше законних цілей, що в ньому наводяться. Формулювання "згідно із законом" вимагає від оскаржуваного заходу як підґрунтя в національному законодавстві, так і його відповідності принципові верховенства права. Головною метою ст. 8 Конвенції є захист особи від свавільного втручання державних органів. Високий суд дійшов до висновку, що огляд працівниками міліції житла заявника не проводився згідно із законом, оскільки дозвіл на огляд отримано за обставин, в яких були відсутні процесуальні гарантії, що захищають його здатність висловлювати свою справжню думку.
Із матеріалів кримінального провадження убачається, що приміщення квартири, в якій ОСОБА_1 вчинив розбій, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 . 15 квітня 2017 року по прибуттю працівників поліції на місце за викликом у період часу з 13 години 15 хвилин по
14 годину 50 хвилин, слідчий СВ Кам`янець-Подільського відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області Жара С.В. у присутності двох понятих та за участю спеціаліста і ОСОБА_2 провела огляд місця події з метою фіксації обставин вчинення кримінального правопорушення. У матеріалах кримінального провадження міститься згода ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на огляд їх помешкання. Наведені обставини не ставлять під сумнів добровільність згоди подружжя ОСОБА_2, оскільки були наявні всі процесуальні гарантії, які захищали здатність потерпілого висловлювати свою справжню думку. Тобто, огляд проведено уповноваженою особою з дотриманням гарантій захисту права власності і його результати оформлено з дотриманням вимог статей 104, 223, 237 КПК України. Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені 15 квітня 2019 року о 14 годині 47 хвилин старшим слідчим СВ Кам`янець-Подільського відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області Марцінівим С.М., який входить до групи слідчих.
Суд також оцінив та обґрунтовано послався у вироку як на доказ винуватості ОСОБА_1 на дані, які містяться в протоколі слідчого експерименту від
07 травня 2019 року та відеозапису слідчої дії за участю потерпілого
ОСОБА_2, в ході якого потерпілий розповів та на місці показав обставини вчинення на нього розбійного нападу. Зазначену слідчу дії проведено також за письмовою згодою ОСОБА_3 та ОСОБА_2, тобто з дотриманням гарантій захисту права власності та результати оформлено з дотриманням вимог статей 104, 223, 240 КПК України.
Крім того, суд дослідив на предмет допустимості та обґрунтовано послався на підтвердження винуватості ОСОБА_1 і на дані, які містяться: в протоколі огляду місця події від 15 квітня 2019 року, в ході якого оглянуто земельну ділянку в районі будинку АДРЕСА_5 і виявлено шкіряний гаманець та два металеві предмети прямокутної форми; в довідці Кам`янець-Подільського травматологічного пункту від 15 квітня 2019 року № 2485 про звернення ОСОБА_2 ; протоколі затримання ОСОБА_1 від
15 квітня 2019 року, під час якого було проведено обшук затриманої особи і серед речей виявлено та вилучено, у тому числі, гумові напальчники жовтого кольору, синтетичні рукавички синього кольору, поліетиленовий пакет з написом "Напальчники медичні гумові", сувенірний паперовий конверт "З днем народження", в середині якого знаходились гроші в сумі 1 000 гривень номіналом по 200 гривень та міститься напис на внутрішній стороні "Вітаю бабуся"; протоколі огляду речових доказів від 04 травня 2019 року, в ході якого на зовнішній поверхні подарункового конверту "З днем народження" виявлено слід, який відображається малюнком у вигляді паралельно розташованих точкових рядів; на висновок судово-медичної експертизи від 24 квітня 2019 року № 142 про характер, локалізацію та тяжкість тілесних ушкоджень, заподіяних ОСОБА_2 ; на висновок судової трасологічної експертизи від 06 червня 2019 року № 4.1-0211:19к про те, що слід на конверті залишено рукавичкою на ліву руку, яка надійшла на дослідження; на висновок судової психіатричної експертизи від 08 травня 2019 року № 25 про те, що
ОСОБА_1 будь-яким психічним захворюванням не страждає, не страждав таким і на час інкримінованого злочину, а тому міг та може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Судом безпосередньо оглянуто в судому засіданні свідоцтво про народження ОСОБА_3, який є сином ОСОБА_2 і дійсно народився ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, серії НОМЕР_1, який було вилучено під час огляду місця події.
Суд першої інстанції належним чином перевірив версію сторони захисту щодо непричетності ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, не погодився з такою версією та визнав її способом захисту від пред`явленого обвинувачення, навівши відповідне обґрунтування.
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ст. 187 ч. 3 КК України. При цьому всім наявним доказам суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Що стосується доводів захисника Савлівої Л.О. про неналежну перевірку доводів про застосування до ОСОБА_1 незаконних методів слідства, то вони є необґрунтованими.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що Другим слідчим відділом слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому, на підставі повідомлення представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Петльованого В.Б. 15 липня 2019 року були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 62019240000000583 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч. 2 КК України, та проводилось відповідне розслідування.
Судом першої інстанції в рамках перевірки таких доводів були допитані свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які повідомили, що під час затримання ОСОБА_1 та огляду його речей не було підвищення голосу працівником поліції та будь якого іншого тиску на учасників процесуальної дії. Свідки підтвердили, що на голові ОСОБА_1 бачили садно.
Потерпілий ОСОБА_2 також суду повідомляв про фізичну боротьбу з ОСОБА_1 у приміщенні квартири та про завдання ударів останньому під час затримання.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 24 квітня 2019 року № 138 у ОСОБА_1 виявлені легкі тілесні ушкодження у вигляді садна в лобно-скроневій ділянці зліва та синця в області тіла грудини.
При з`ясуванні зазначених обставин в суді апеляційної інстанції захисник
Савліва Л.О. та прокурор підтвердили, що постановою слідчого ДБР від 26 травня 2020 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62019240000000583 від 15 липня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч. 2 КК України, закрито. Зазначений процесуальний документ касаційний суд за клопотанням прокурора Костюка О.С. долучив до матеріалів кримінального провадження.
Захисник також повідомила про оскарження до суду зазначеної постанови про закриття кримінального провадження і призначення судового розгляду за її скаргою на 23 квітня 2021 року, у зв`язку з чим просила у судовому засіданні від 21 квітня 2021 року відкласти апеляційний розгляд на інший день для отримання результатів розгляду її скарги. Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 квітня 2021 року скаргу адвоката Савлівої Л.О. на зазначену постанову слідчого ДБР про закриття кримінального провадження повернуто скаржнику.
Захисник Савліва Л.О. касаційному суду підтвердила зазначені обставини та повідомила, що не оскаржувала в апеляційному порядку зазначену ухвалу слідчого судді від 23 квітня 2021 року.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що перевірку за фактом застосування до
ОСОБА_1 незаконних методів слідства проведено належно та повно в розумінні статей 3, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, шляхом офіційного розслідування уповноваженим органом та прийняття відповідного процесуального рішення за наслідками такого розслідування.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката
Савлівої Л.О. на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у них доводи, у тому числі про неповноту судового розгляду, непричетність
ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, недопустимість доказів, які аналогічні доводам касаційної скарги захисника, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими.
Відповідно до вимог ст. 404 ч. 3 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
В апеляційних скаргах обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Савлівої Л.О. відсутні клопотання про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження.
Із журналу судового засідання від 27 травня 2020 року та аудіозапису цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, вбачається, що захисник Савліва Л.О. просила суд повторно дослідити письмові докази, про недопустимість яких зазначено в апеляційних скаргах, та долучити медичні документи про стан здоров`я ОСОБА_1 . Апеляційний розгляд було відкладено на 15 жовтня 2020 року з метою надання часу стороні захисту підготувати обґрунтоване клопотання про повторне дослідження доказів з дотриманням вимог ст. 404 ч. 3 КПК України та підготовки медичної документації для долучення до матеріалів кримінального провадження.
У подальшому ні обвинувачений ОСОБА_1, ні його захисник - адвокат
Савліва Л.О. не заявляли клопотань про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, зокрема про повторне дослідження письмових доказів, які вони вважають недопустимими, в порядку
ст. 404 ч. 3 КПК України.
Клопотання про долучення медичної документації було задоволено та відповідна документація оглянута в судовому засіданні.
Що стосується клопотання про призначення молекулярно-генетичної експертизи, то воно було розглянуте судом апеляційної інстанції в судовому засіданні від 09 грудня 2020 року та відмовлено в його задоволенні з наведенням відповідних мотивів.
Кримінальне провадження в суді апеляційної інстанції тривало з грудня 2019 року по квітень 2021 року. Судові засідання відкладалися неодноразово за клопотаннями сторони захисту. Із журналу судового засідання від 09 грудня 2020 року та аудіозапису цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, вбачається, що судове засідання було відкладено саме для узгодження правової позиції обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Савлівої Л.О. А тому чергове клопотання про відкладення апеляційного розгляду для узгодження позиції, заявлене стороною захисту в судовому засіданні 21 квітня 2021 року, судом апеляційної інстанції обґрунтовано визнано зловживанням процесуальними правами.
Заявлений обвинуваченим ОСОБА_1 відвід колегії суддів апеляційного суду в судовому засіданні від 21 квітня 2021 року розглянуто з дотриманням вимог
статей 75, 80, 81 КПК України.
Питання обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 у виді тримання під вартою, його продовження вирішувалось з дотриманням вимог статей 176-178, 183, 186, 197, 199, 331 КПК України.
Відповідно до ст. 331 ч. 1 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Під час кримінального провадження в суді першої інстанції ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 12 вересня
2019 року в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який було відмовлено. Ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 12 вересня
2019 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 до 30 листопада 2019 року включно. Вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2019 року до набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Що стосується клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_1 від захисника Савлівої Л.О., яке надійшло до апеляційного суду 01 вересня 2020 року під час апеляційного розгляду, то в судовому засіданні від 15 жовтня 2020 року суддя-доповідач повідомила, що воно буде вирішено в нарадчій кімнаті під час ухвалення рішення по суті. А тому доводи касаційної скарги і в цій частині також безпідставні.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини
ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
ст. 187 ч. 3 КК України, та правильність кваліфікації його дій.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди нижчих інстанцій дотрималися вимог статей 10, 22 КПК України та врахували практику Європейського суду з прав людини, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.
Покарання, призначене ОСОБА_1, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам статей 50, 65 КК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.
За таких обставин, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника Савлівої Л.О. та скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 не знаходить.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд