Постанова
Іменем України
09 листопада 2021 року
м. Київ
справа №742/1829/19
провадження №51-2541км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Марчука О. П., Матієк Т. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Зленка О. В.,
захисника Дуденок О. О. (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018270210000188, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Сильченкове Талалаївського району Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України,
за касаційною скаргою захисника Дуденок О. О. в інтересах засудженого
ОСОБА_1 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області
від 23 жовтня 2020 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23 жовтня 2020 року, залишеним без зміни ухвалою Чернігівського апеляційного суду
від 18 лютого 2021 року, ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 367 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
що становить 5 100 грн, з позбавленням права обіймати посади в органах
державної влади та місцевого самоврядування, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків на строк 2 роки.
На підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України ОСОБА_1 звільнено від покарання у зв`язку
із закінчення строків давності.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь управління освіти Прилуцької міської ради 157 446 грн в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної злочином.
Вирішено питання про стягнення судових витрат та долю речових доказів.
Згідно з вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, перебуваючи на посаді начальника управління освіти Прилуцької міської ради згідно розпорядження Прилуцької міської ради №67-ос від 23 червня 2014 року, будучи посадовою особою місцевого самоврядування та службовою особою, яка виконує функції з виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків в Управлінні освіти Прилуцької міської ради, керівником управління освіти Прилуцької міської ради, тобто розпорядника бюджетних коштів, в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 2, ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі", п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 26, ст. 121 Бюджетного кодексу України (далі - БКУ), п. 22, 23 Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2016 р. № 710 "Про ефективне використання державних коштів", п. 5 Положення про управління освіти Прилуцької міської ради, посадової інструкції начальника управління освіти Прилуцької міської ради, неналежно виконуючи свої посадові обов`язки через несумлінне ставлення до них, не організував внутрішній контроль та не забезпечив його здійснення в управлінні освіти Прилуцької міської ради при закупівлі товарів без здійснення процедур державних закупівель, без перевірки ринкової вартості придбаваного товару 11 вересня 2017 року уклав від імені управління освіти Прилуцької міської ради з ФОП ОСОБА_2 три договори купівлі-продажу товарів за запропонованими останнім цінами на загальну суму 396 000 грн, що були суттєво вищими від ринкових цін на такі товари, при тому, що загальна вартість закуплених товарів за середніми ринковими цінами складала 183 886 грн, чим заподіяв управлінню освіти Прилуцької міської ради матеріальних збитків
на загальну суму 157 446 грн.
Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржені судові рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вказує на те, що пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення є неконкретним та розпливчастим, оскільки не містить чітких вказівок на конкретні посилання на те, які саме обов`язки неналежно виконував обвинувачений. З огляду на положення ст. 26 БКУ в редакції, чинній на момент укладення договорів, посилання в обвинувальному акті та у вироку суду на те, що ОСОБА_1 не організував внутрішній контроль та
не забезпечив його здійснення в управлінні освіти Прилуцької міської ради
при закупівлі товарів, вважає безпідставним. Крім того, зазначає, що посадовою інструкцією начальника управління освіти не передбачено обов`язків перевіряти ринкові ціни перед укладенням договорів. Стверджує, що в умовах, що склалися, ОСОБА_1 не мав реальної можливості належним чином виконати свої посадові обов`язки щодо визначення ринкової вартості спеціальних музичних та освітлювальних товарів, адже з висновків експертів убачається, що окрім назви, необхідно мати й інші спеціальні технічні характеристики щодо товарів, які були представлені експертам, та на час укладення договорів були невідомі
її підзахисному. До того ж, як зазначила захисник, ОСОБА_1 не володіє спеціальними знаннями, які необхідні для з`ясування дійсної вартості товарів. Також захисник вказує на відсутність кримінальної відповідальності
за порушення проведення процедур закупівель. Крім того, зазначає, що музичні товари та прибори освітлення речовими доказами не визнавалися і не були представлені стороні захисту під час ознайомлення з матеріалами справи. Крім цього, на переконання захисника, сторона обвинувачення не надала суду належних та допустимих доказів завдання істотної шкоди державним інтересам службовою недбалістю ОСОБА_1 у передбаченому розмірі, і жоден із досліджених висновків експерта цього не доводить. Зазначає про те, що відомості про вчинення службової недбалості, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, взагалі не були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР). На переконання захисника, усі докази, отримані
у кримінальному провадженні, зареєстрованому за № 12018270210000188
від 17 лютого 2018 року за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, є недопустимими
в кримінальному провадженні про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 367 КК України, на що суд апеляційної інстанції уваги
не звернув та відповідей на аналогічні доводи апеляційної скарги в порушення
ст. 419 КПК України не надав. Стверджує, що судами при вирішенні питання
про задоволення цивільного позову, заявленого прокурором в інтересах держави, не враховано повноважень останнього бути цивільним позивачем з урахуванням того, що вони мають бути належним чином обґрунтованими у заявленому позові. Також вказує на те, що стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди
є протиправним.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурор, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, просить залишити вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
Захисник просила задовольнити подану нею касаційну скаргу.
Засуджений підтримав касаційну скаргу захисника.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника і просив постановлені у кримінальному провадженні судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому касаційний суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Тобто касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на які є посилання в касаційній скарзі захисника, оскільки такі обставини, що були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, відповідно до вимог
ст. 438 КПК України не підлягають перегляду в касаційному порядку.
Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Як передбачено ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог
щодо кримінального провадження, встановлених цим Кодексом, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин,
які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, тобто з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
За фактичних обставин кримінального провадження, встановлених судом першої інстанції, викладених у вироку та перевірених апеляційним судом, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, колегія суддів касаційного суду вважає правильним і таким, що підтверджується зібраними доказами, перевіреними у судовому засіданні в установленому кримінальним процесуальним законом порядку та належно оціненими у судовому рішенні судом у їх сукупності
з точки зору достатності та взаємозв`язку.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в ході судового провадження ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні службової недбалості не визнав та пояснив, що він понад 20 років працював в управлінні освіти і завжди
сумлінно виконував покладені на нього обов`язки; вартість придбаного
обладнання визначалася керівництвом Центру творчості дітей та юнацтва і
ФОП ОСОБА_2, і в нього не було підстав вважати, що ціни в договорах завищені; Управління освіти Прилуцької міськради не мало в своєму штаті посадових осіб, які б здійснювали аудит, і у нього не було повноважень
на створення в управлінні такого підрозділу, а сам він не міг здійснити перевірку дійсної вартості закуплених товарів, оскільки не був у цьому компетентним.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 КК України службова недбалість - це невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.
Об`єктивна сторона службової недбалості включає в себе наявність наступних складових: 1) діяння у формі невиконання чи неналежного виконання службовою особою своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них (дія чи бездіяльність); 2) суспільно небезпечні наслідки у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб (ч. 1 ст. 367 КК України) або тяжких наслідків (ч. 2 ст. 367 КК України); 3) причинний зв`язок між діянням (бездіяльністю) та наслідками.
Службова недбалість може виявлятися у формі: а) бездіяльності, коли суб`єкт повністю не виконує покладені на нього службові обов`язки, або б) дії, коли покладені на нього службові обов`язки хоча і виконуються, але неналежним чином - не так, як того потребують інтереси служби, тобто не відповідно до закону та умов, що склалися, або відповідно до них, але неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччі з встановленим порядком тощо.
Системний аналіз положень ст. 367 КК України дає підстави вважати,
що відповідальність за цією нормою настає лише у випадку, якщо дії, невиконання чи неналежне виконання яких спричинило передбачені в зазначеній статті наслідки, входили у коло службових обов`язків цієї службової особи, або якщо обов`язок діяти відповідним чином юридично був включений (законом, указом, постановою, наказом, інструкцією тощо) до кола службових повноважень такої особи.
Службова недбалість - це злочин, який може бути вчинений тільки
з необережності.Отже, зсуб`єктивної сторони цей злочин характеризується злочинною самовпевненістю (службова особа передбачає, що внаслідок невиконання чи неналежного виконання нею своїх службових обов`язків правам і законним інтересам може бути завдано істотну шкоду, але легковажно розраховує на її відвернення) або злочинною недбалістю (службова особа не передбачає,
що в результаті її поведінки може бути завдано істотну шкоду, хоча повинна була і могла це передбачити).
Як слідує з формулювання обвинувачення, визнаного місцевим судом доведеним, ОСОБА_1, будучи посадовою особою місцевого самоврядування та службовою особою, яка виконує функції з виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків в Управлінні освіти Прилуцької міської ради, 11 вересня 2017 року неналежно виконав свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, чим спричинив істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам та інтересам територіальної громади.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі" під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість,
що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом.
Згідно ст. 3 ЗУ "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за такими принципами: максимальна економія та ефективність; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 БКУ, що закріплює принцип ефективності та результативності, при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
Згідно ч. 1 ст. 3 ст. 26 БКУ контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень.
Частина 3 ст. 26 БКУ передбачає, що розпорядники бюджетних коштів в особі
їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та організовують їх здійснення у своїх закладах та у підвідомчих бюджетних установах.
Внутрішнім контролем є комплекс заходів, що застосовується керівником
для забезпечення дотримання законності та ефективності використання бюджетних коштів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, завдань, планів і вимог щодо діяльності бюджетної установи та її підвідомчих установ.
Основні засади здійснення внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту та порядок утворення підрозділів внутрішнього аудиту визначаються Кабінетом Міністрів України, організаційно-методологічні засади здійснення внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту визначаються Міністерством фінансів України, яке забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державного внутрішнього фінансового контролю, у тому числі здійснює оцінку функціонування систем внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту.
Зокрема, 14 вересня 2012 року наказом № 995 Міністерства фінансів України затверджено методичні рекомендації з організації внутрішнього контролю розпорядниками бюджетних коштів у своїх закладах та у підвідомчих бюджетних установах, з метою забезпечення реалізації абзацу першого частини третьої
статті 26 БКУ, (досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень).
Відповідно до абзацу 3 пункту 1.3 вказаних вище Методичних рекомендацій основою внутрішнього контролю (фінансового управління і контролю) є відповідальність керівника за управління та розвиток установи в цілому (управлінська відповідальність та підзвітність), до основних завдань якого належить планування та організація діяльності, формування адекватної структури внутрішнього контролю, нагляд за здійсненням внутрішнього контролю та управління ризиками для досягнення впевненості в межах розумного в тому,
що мета і цілі установи будуть досягнуті, а рішення, включаючи фінансові, виконуватимуться з урахуванням принципів законності, економічності, ефективності, результативності та прозорості. При цьому внутрішній контроль має ґрунтуватись на принципах об`єктивності - отримання повної та достовірної інформації, що ґрунтується на документальних та фактичних даних і виключає вилив суб`єктивних факторів.
Згідно посадової інструкції начальника управління Прилуцької міської ради
в обов`язки ОСОБА_1, зокрема, входило керівництво діяльністю управління, забезпечення виконання покладених на управління завдань; представництво інтересів міста в галузі освіти у відносинах з юридичними та фізичними особами; розпорядження коштами, в межах затвердженого кошторису та здійснення бізнес-планів; планування роботи управління і аналіз стану її виконання; видача у межах компетенції управління наказів, організація і контроль їх виконання; використання відповідної статистичної інформації та інших даних від державних органів влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, необхідних для виконання посадових обов`язків.
Відповідно до п. 5 положення про управління освіти Прилуцької міськради, затвердженого рішенням сесії міської ради від 28квітня 2016 року, управління очолює начальник, який здійснює керівництво діяльністю управління, представляючи інтереси міста в галузі освіти у відносинах з юридичними та фізичними особами. До повноважень начальника управління освіти відносилось, зокрема: затвердження положення про підрозділи управління, функціональні обов`язки його працівників, видання в межах компетенції управління наказів, організація та контроль їх виконання.
Згідно п. 5.2.10 вищевказаного Положення начальник управління є головним розпорядником бюджетних коштів, які виділяються на утримання управління.
Відповідно до Розпорядження Прилуцького міського голови від 23 серпня
2017 року № 227р для покращення матеріально-технічної бази Центру творчості дітей та юнацтва виділено 515 000 грн. З них 500 000 грн складала субвенція
з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій між місцевими бюджетами та 15 000 грн - співфінансування субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам
за рахунок вільного залишку.
Відповідно до Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на модернізацію та оновлення матеріально-технічної бази професійно-технічних навчальних закладів, затвердженого Постановою КМУ від 30 листопада 2016 року № 925, розпорядниками субвенції за місцевими бюджетами є структурні підрозділи з питань освіти і науки, які визначаються рішенням відповідної місцевої ради про такий бюджет, згідно із законодавством. Статтею 4 Порядку передбачено, що використання субвенції здійснюється в обсязі, передбаченому
в Державному бюджеті України на відповідний рік, з урахуванням вимог постанови КМУ від 11 жовтня 2016 року № 710 "Про ефективне використання державних коштів". В Додатку до вказаної постанови КМУ також додатково передбачено відповідні заходи щодо ефективного та раціонального використання державних коштів, передбачених для утримання органів державної влади та інших державних органів, утворених органами державної влади підприємств, установ та організацій, які використовують кошти державного бюджету, зокрема: пункт 22 - здійснення управління бюджетними коштами в межах встановлених бюджетних повноважень із забезпеченням ефективного та раціонального використання бюджетних коштів, належної організації та координації роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів; пункт 23 - забезпечення внутрішнього контролю за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів. При цьому, в ст. 11 Порядку передбачено, що контроль за цільовим та ефективним витрачанням субвенції здійснюються в установленому законодавством порядку.
В порушення вищевказаних норм законодавства, зокрема вимог п. 3 ч. 1 ст. 2, ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі", п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 26, ст. 121 Бюджетного кодексу України, п. 22, 23 Додатку до постанови Кабінету Міністрів України
від 11 жовтня 2016 р. № 710 "Про ефективне використання державних коштів",
п. 5 Положення про управління освіти Прилуцької міської ради, посадової інструкції начальника управління освіти Прилуцької міської ради, ОСОБА_1, будучи службовою особою, яка виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов`язки, керівником управління освіти Прилуцької міської ради, тобто розпорядника бюджетних коштів, неналежно виконуючи свої посадові обов`язки, через несумлінне ставлення до них, не організував внутрішній контроль та не забезпечив його здійснення в управлінні освіти Прилуцької міської ради
при закупівлі товарів без здійснення процедур державних закупівель,
без перевірки ринкової вартості придбаваного товару, 11 вересня 2017 року уклав від імені управління освіти Прилуцької міської ради з ФОП ОСОБА_2
три договори купівлі-продажу товарів за запропонованими останнім цінами
на загальну суму 396000 грн, що були суттєво вищими від ринкових цін на такі товари, при тому, що загальна вартість закуплених товарів за середніми ринковими цінами складала 183 886 грн, чим заподіяв управлінню освіти Прилуцької міської ради матеріальних збитків на загальну суму 157446 грн.
З огляду на наведене, доводи захисника про неконкретність та розпливчатість пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення, зважаючи на відсутність у ньому конкретних посилань на те, які саме обов`язки він виконував неналежно,
є безпідставними та спростовуються його змістом.
Крім того, слід зазначити, що всупереч доводів в касаційній скарзі щодо відсутності в ч. 3 ст. 26 БКУ в редакції, чинній на момент укладення договорів, визначеного у розпорядників бюджетних коштів в особі їх керівників обов`язку організовувати внутрішній контроль та внутрішній аудит, вказане передбачено
як в чинній станом на 11 вересня 2017 року, так і в чинній на даний час редакціях БКУ. Вказана норма вірно процитована як в обвинуваченні, так і в оскаржуваних судових рішеннях.
Доводи касаційної скарги з приводу того, що ОСОБА_1 не мав реальної можливості належним чином виконати свої посадові обов`язки щодо визначення ринкової вартості спеціальних музичних та освітлювальних товарів через відсутність спеціальних технічних характеристик цих товарів, а також відсутність
у нього спеціальних знань, необхідних для з`ясування дійсної вартості товарів,
є неспроможними, з огляду на таке.
Як убачається з копії витягу Розпорядження Прилуцької міської ради
від 23 червня 2014 року № 67-0с, яким ОСОБА_1 призначено на посаду начальника управління освіти Прилуцької міської ради, посадової інструкції начальника управління освіти Прилуцької міськради, положення про управління освіти, затвердженого Рішенням міського голови від 28 квітня 2016 року, начальник управління є головним розпорядником коштів, які виділяються
на утримання Управління. Тобто ОСОБА_1, обіймаючи посаду начальника управління освіти Прилуцької міської ради, виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції та був розпорядником бюджетних коштів і
на нього покладався обов`язок щодо ефективного їх використання.
Як встановлено судами, в підпорядкуванні ОСОБА_1 перебувала велика кількість працівників управління освіти, серед яких лише 17 працівників централізованої бухгалтерії з економічною освітою, посадові обов`язки яких ОСОБА_1 як начальник управління освіти мав повноваження визначати, зокрема, зобов`язати перевірити вартість товару, який закупався управлінням освіти. Крім того, він мав повноваження користуватися статистичною інформацією та іншими даними
від державних органів влади та місцевого самоврядування, підприємств, організацій, необхідних для виконання посадових обов`язків. Також останній мав можливість дізнатися ринкову вартість товару, який закуповувався, шляхом моніторингу вартості товарі в системі Інтернет, в тому числі шляхом огляду електронного майданчика закупівель, розміщених на сайті https://zakupki.prom.ua.
Отже, на переконання колегії суддів, поза розумним сумнівом встановлено,
що ОСОБА_1 повинен був і мав можливість організувати роботу підпорядкованої установи таким чином, щоб при здійсненні закупівель певних товарів їх ціна була перевірена та використання бюджетних коштів відбувалось економно.
Посилання захисника на ненадання стороною обвинувачення належних та допустимих доказів завдання істотної шкоди державним інтересам службовою недбалістю ОСОБА_1 є безпідставними з огляду на таке.
Істотна шкода є обов`язковою ознакою складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.
з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України", який набув чинності 4 червня 2014 року, внесено зміни
до п.3 примітки до ст.364 КК України, який застосовується і для визначення складу злочину, передбаченого ст. 367 КК України.
Відповідно до змін, внесених Законом №1261-VII, "істотною шкодою у статтях 364, 364-1, 365, 365-2, 367 КК України вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян".
Середньоринкові ціни на придбане обладнання згідно судових товарознавчих експертиз, проведених під час досудового розслідування (де оцінку проведено
за наданими слідчим у письмовому вигляді характеристиками) та в суді
(де експертом було безпосередньо досліджено предмети оцінки) суттєво
не відрізняються. При цьому в обох випадках сума заподіяної шкоди у вигляді переплати за товар удвічі перевищує розмір "істотної шкоди", яка станом
на 2017 рік складала 80000 грн.
Вищевказані доводи були предметом ретельної перевірки судів першої та апеляційної інстанцій, які навели в оскаржених рішеннях обґрунтовані мотиви визнання цих доводів безпідставними і такими, що не відповідають матеріалам провадження, з чим погоджується і колегія суддів.
Незважаючи на позицію ОСОБА_1 під час судового провадження, висновок
про наявність в його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України та доведеність його винуватості у вчиненому достатньо вмотивований і ґрунтується на доказах, які були предметом дослідження суду першої інстанції, зокрема
на показаннях свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 ОСОБА_7, ОСОБА_8 .
Окрім показань свідків, вина ОСОБА_1 підтверджується даними, що містяться
у трьох договорах купівлі-продажу товарів № б/н від 11 вересня
2017 року, платіжних дорученнях № 4109, 4161, 4211, 4214, 4215, 4216
від 14 вересня 2017 року, накладних № 61, 62, 63 від 11 вересня 2017 року, висновках експерта за результатами проведення судово-товарознавчих експертиз №2408-2416/18-24 від 16 травня 2018 року та №479-487/20-24 від 20 лютого
2020 року, висновку судово-товарознавчої експертизи № 3155 від 22 серпня
2018 року, висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №4347/4591/18-24 від 30 жовтня 2018 року, довідці перевірки Управління освіти Прилуцької міської ради Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області від 01 жовтня 2018 року, листі Центру творчості дітей та юнацтва Прилуцької міської ради № 119 від 06 червня 2017 року на адресу начальника управління освіти Прилуцької міської ради ОСОБА_1, розпорядженні Кабінету Міністрів України № 310-р від 11 травня 2017 року, листі управління освіти Прилуцької міської ради Чернігівської області від 04 серпня
2017 року №01-16/964 на адресу міського голови м. Прилуки ОСОБА_8, рішенні Прилуцької міськради Чернігівської області від 15 серпня 2017 року № 2, протоколі № 68 від 11 вересня 2017 року, листі Прилуцького управління державної казначейської служби України в Чернігівській області, копії витягу Розпорядження Прилуцької міської ради від 23 червня 2014 року № 67-0с, посадовій інструкції начальника управління освіти Прилуцької міської ради, листі управління Прилуцької міської ради Чернігівської області №01-18/148 від 01 лютого 2019 року.
Вказані докази об`єктивно узгоджуються між собою, а тому місцевий суд, проаналізувавши їх, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1
ст. 367 КК України.
Що стосується доводів захисника про те, що докази, здобуті у кримінальному провадженні, зареєстрованому за № 12018270210000188 від 17 лютого 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, є недопустимими у кримінальному провадженні про притягнення останнього до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 367 КК України, оскільки відомостей до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, внесено не було, то слід зазначити наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 40 КПК України слідчий уповноважений починати досудове розслідування за наявності передбачених цим Кодексом підстав, якими за змістом ч. 1 ст. 214 КПК України можуть бути заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або самостійне виявлення слідчим з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про його вчинення.
Відповідно до п. п. 1, 4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК України до ЄРДР вносяться відомості
про дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України
про кримінальну відповідальність.
Як убачається із наведених положень процесуального закону, однією із складових відомостей, які слідчий (прокурор) вносить до ЄРДР, є попередня кваліфікація. Тобто, зважаючи на той факт, що відомості (короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, та його попередня кваліфікація) вносять до здійснення досудового розслідування, лише згодом стане зрозуміло, чи була попередня кваліфікація, яку внесено до ЄРДР, відповідною вчиненому діянню, або внесено припущення, яке не було підтверджено, і діяння має іншу кваліфікацію.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 16 лютого
2018 року до Прилуцького ВП ГУНП надійшов рапорт оперуповноваженого УЗЕ
в Чернігівській області Очеретян В. В. про те, що в ході перевірки було встановлено здійснення начальником управління освіти Прилуцької міської ради ОСОБА_1 розтрати та привласнення бюджетних коштів під час виконання договорів
про закупівлю світлової апаратури, укладених із ФОП ОСОБА_2, чим завдано збитків державному бюджету.
На підставі вказаної інформації 17 лютого 2018 року слідчим було
внесено відомості до ЄРДР про вчинення ОСОБА_1 кримінального
правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України (кримінальне провадження
№ 2018270210000188).
Цього ж дня заступник начальника СВ Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області доручив слідчому Дреймаловцю А. В. провести досудове розслідування
у кримінальному провадженні № 2018270210000188 від 17 лютого 2018 року.
В подальшому постановами начальника СВ Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області від 19 лютого 2018 року було замінено слідчого Дреймаловця А. В.
на слідчого Кондратьєву Н. В., а від 18 червня 2018 року - на слідчого
Ткаченко Д. С.
10 жовтня 2018 року слідчий Ткаченко Д. С. виніс постанову про перекваліфікацію злочину у кримінальному провадженні № 2018270210000188 з ч. 1 ст. 191 КК України на ч. 1 ст. 367 цього Кодексу.
Повідомлення про підозру ОСОБА_1 вручено 26 березня 2019 року за ч. 1
ст. 367 КК України, обвинувачення висунуто також за вказаною статтею і остаточно його дії кваліфіковані судом в оскарженому вироку.
Незалежно від попередньої правової кваліфікації досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні з самого початку здійснювалося за подіями, пов`язаними з укладенням начальником управління освіти Прилуцької міської ради ОСОБА_1 договорів про закупівлю світлової апаратури із ФОП ОСОБА_2 .
З огляду на наведене, стверджувати, що докази у цьому кримінальному провадженні зібрані в межах незареєстрованого кримінального провадження, немає підстав.
Доводи захисника про те, що музичні товари та прибори освітлення речовими доказами не визнавалися і не були представлені стороні захисту під час ознайомлення з матеріалами справи були предметом розгляду та перевірки судів першої і апеляційної інстанцій, їм було надано повний, всебічний і об`єктивний аналіз та відповідну оцінку, з якою погоджується і колегія суддів.
Що стосується доводів захисника з приводу задоволення цивільного позову, заявленого прокурором в інтересах держави, то вони є необґрунтованими з огляду на нижченаведене.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений пред`являти цивільний позов в інтересах держави.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом. Прокурор, який пред`являє цивільний позов у кримінальному провадженні, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді, передбачених Законом України "Про прокуратуру".
Згідно з приписами ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень,
до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Оскільки "інтереси держави" є поняттям оціночним, прокурор у кожному окремому випадку визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор обґрунтовано звернувся із цивільним позовом в інтересах держави в особі Управління освіти Прилуцької міської ради, оскільки він уповноважений на це згідно вищевказаних вимог Закону, про що і зазначив у поданому позові.
Оскільки діями засудженого ОСОБА_1 завдано збитків державі в особі Управління освіти Прилуцької міської ради (начальником якого він був), цивільний позов від прокуратури не викликає сумнівів.
При цьому безпідставними є також доводи, наведені в касаційній скарзі, щодо неправильності рішення суду про стягнення із засудженого за позовом прокурора 157 446 грн збитків на користь управління освіти Прилуцької міської ради, пред`явленим відповідно до ч. 3 ст. 128 КПКУкраїни, оскільки матеріальна шкода, заподіяна злочином,підтверджується матеріалами кримінального провадження.
Крім того, слід акцентувати, що доводи, викладені в касаційній скарзі захисника, були наведені і в його апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції перевірив їх та визнав безпідставними. При цьому апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги захисника, навів в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення та підстави, на яких апеляційну скаргу визнав необґрунтованою.
Постановлені у кримінальному провадженні судові рішення є належно вмотивованими та обґрунтованими, їх зміст відповідає вимогам статей 370, 374, 419 КПК України, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися під час їх постановлення.
Таким чином, у ході перевірки матеріалів провадження колегія суддів
не встановила підстав для задоволення касаційної скарги захисника.
Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування судових рішень, касаційний суд не встановив, а тому підстави для задоволення касаційної скарги захисника відсутні.