П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 408/5225/19-к
провадження №51-3976км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого Антонюк Н. О.,
суддів Стефанів Н. С., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Олеярника М. І.,
прокурора Нескородяного А. М.,
захисника Стародубцевої Л. О. (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Стародубцевої Лариси Олексіївни на вирок Кремінського районного суду Луганської області від 03 вересня 2020 року та ухвалу Луганського апеляційного суду від 11 травня 2021 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Парневого Біловодського району Луганської області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Біловодського районного суду Луганської області від 19 червня 2020 року,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, і
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Кремінського районного суду Луганської області від 03 вересня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.
На підставі ч. 4 ст. 70, ч. 3 ст. 72 КК покарання за вироком Біловодського районного суду Луганської області від 19 червня 2020 року у виді штрафу у розмірі 850 грн ухвалено виконувати самостійно.
Цивільний позов ОСОБА_2 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілого 8 630 грн та 100 000 грн у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів, а також інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.
Ухвалою Луганського апеляційного суду від 11 травня 2021 року апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.
Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 23 годині між обвинуваченим ОСОБА_1 та його співмешканкою ОСОБА_3 за місцем їх проживання у буд. АДРЕСА_1 під час спільного розпиття спиртних напоїв виникла сварка, в ході якої ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, маючи прямий умисел, направлений на протиправне позбавлення життя, наніс по тілу ОСОБА_3 близько 30-50 ударів шматком електричного кабелю та жіночим ременем, а після цього здавив шию потерпілої руками. Внаслідок механічної асфіксії настала смерть ОСОБА_3 .
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків цих судів фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Вказує на те, що місцевий суд усупереч вимогам статей 22, 94 КПК не забезпечив стороні захисту передбачені нормами КПК умови для реалізації своїх процесуальних прав, а саме: за наявності відповідного клопотання сторони захисту не викликав і не допитав свідка ОСОБА_4 ; спотворив та неправильно виклав у вироку показання обвинуваченого, а на звукозаписі судового засідання від 03 вересня 2020 року, в якому був допитаний ОСОБА_1, показання останнього записані нечітко та нерозбірливо; після дослідження доказів, допиту обвинуваченого місцевим судом було відмовлено у задоволенні клопотання сторони захисту про надання часу для підготовки до судових дебатів, чим порушив право ОСОБА_1 на захист.
Посилається на те, що апеляційний суд не звернув уваги на допущені місцевим судом істотні порушення вимог КПК, не надав вичерпних відповідей на доводи, зазначені в апеляційних скаргах обвинуваченого та його захисника, через що рішення цього суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити, а прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив вирок місцевого суду і ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не прибули.
Мотиви Суду
Суд заслухав суддю-доповідача, учасників судового провадження, перевірив матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи і дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Згідно із ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
З огляду на вказане аргументи касаційної скарги захисника про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи не досліджуються.
Під час касаційного розгляду кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судами нижчих інстанцій.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо доведеності винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування усіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 КПК.
Місцевий суд врахував показання ОСОБА_1, який свою вину у вчиненому діянні не визнав, оцінив інші наявні у матеріалах справи докази та визнав їх достатніми для доведення винуватості засудженого в умисному вбивстві ОСОБА_3 .
При цьому, спростовуючи версію подій обвинуваченого, місцевий суд свої висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, обґрунтував, зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 щодо обставин, які їм були відомі, та подій, очевидцями чи учасниками яких вони були; даними, які містяться у протоколах слідчих дій, висновками судових експертиз, а також дослідженими речовими доказами та іншими письмовими доказами, зміст яких детально відтворено у вироку.
Зокрема на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину суди врахували те, що усі допитані свідки зазначили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зловживали спиртними напоями, обвинувачений постійно застосовував фізичне насильство щодо потерпілої, у тому числі в день смерті останньої (наніс їй близько 30-50 ударів електричним кабелем та жіночим ременем, на яких виявлений ДНК-профіль ОСОБА_3 ). Свідок ОСОБА_11 пояснив суду, що в день вбивства він почув крик, зайшов до будинку, де побачив, що ОСОБА_1 б`є потерпілу кабелем від якоїсь електричної техніки, а вона в цей час знаходиться на підлозі. Сам засуджений у своїх показаннях суду повідомив, що ОСОБА_3 в день вбивства вживала алкоголь та не бажала їсти, він її сварив, а потім став бити шнуром. Інформацію про неодноразові факти побиття потерпілої засудженим до дня вчинення вбивства підтвердили й інші допитані судом свідки.
Смерть ОСОБА_3 настала внаслідок механічної асфіксії від удавлювання шиї руками (що спростовує версію обвинуваченого про настання смерті потерпілої внаслідок падіння). Під час цієї події в приміщенні, крім обвинуваченого та потерпілої, нікого не було, а при дослідженні піднігтьового вмісту рук ОСОБА_1 знайдено клітини, які могли утворитися при змішуванні клітин обвинуваченого та потерпілої (висновок судово-медичної цитологічної експертизи № 16/ц від 09 липня 2019 року). Потерпіла була в стані алкогольного сп`яніння тяжкого ступеню (вміст алкоголю в крові 3,36 %, в сечі 4,32 %) і цей факт пояснює відсутність на місці вчинення кримінального правопорушення слідів боротьби.
Місцевий суд, визнавши зазначені докази достовірними, допустимими, а в сукупності - достатніми, з чим погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, і правильно кваліфікував його дії.
Крім цього, варто зазначити, що чинний КПК не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин чи елементів складу злочину на підставі сукупності непрямих доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину чи елемент складу злочину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку.
Навпаки, положення ст. 94 КПК визначають, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Як засвідчує судова практика, доказування досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) винуватості особи.
Судовий розгляд у цьому провадженні відбувався відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства, і, як наслідок, колегія суддів констатує дотримання судами загальної справедливості судового розгляду.
Що стосується доводів касаційної скарги захисника про допущені місцевим судом істотні порушення вимог КПК, які залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції, то вони є безпідставними, оскільки вказані доводи сторони захисту були предметом ретельної перевірки апеляційного суду, який належним чином їх розглянув, визнав їх необґрунтованими, навівши належні й докладні мотиви своїх висновків, з якими погоджується Верховний Суд.
Так, не знайшли свого підтвердження у матеріалах кримінального провадження доводи захисника про безпідставну відмову місцевого суду у задоволенні клопотання сторони захисту щодо виклику та допиту свідка ОСОБА_4 .
Як убачається із досліджених матеріалів кримінального провадження, в судовому засіданні місцевого суду 10 липня 2020 року обвинуваченим ОСОБА_1 було заявлено клопотання про виклик і допит в якості свідка ОСОБА_4, яке місцевий суд задовольнив та з цією метою відклав судовий розгляд на іншу дату (т. 3, а.к.п. 238-239).
Для забезпечення участі свідка ОСОБА_4 місцевим судом були вжиті заходи, передбачені вимогами КПК, а саме на відому адресу проживання останнього за допомогою засобів поштового зв`язку було направлено повістку, що підтверджується наявним у матеріалах справи зворотнім повідомленням, яке повернулося на адресу суду після вручення листа адресату (т. 4, а.к.п. 1).
В наступне судове засідання свідок ОСОБА_4 не з`явився і про причини своєї неявки суду не повідомив, у результаті чого на підставі клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 місцевий суд постановив ухвалу про відкладення судового засідання і доставку вказаного свідка приводом шляхом його примусового супроводження до зали судового засідання суду першої інстанції особою, яка виконує ухвалу про привід (т. 2, а.к.п. 10-11).
За результатами виконання ухвали місцевого суду про привід свідка ОСОБА_4 на адресу суду першої інстанції за підписом начальника Білогородського ВП ГУ НП в Луганській області був направлений лист із копією пояснень ОСОБА_12 (батька свідка), який проживає за тією ж адресою, що і ОСОБА_4, з яких убачається, що ОСОБА_4 за вказаною адресою тривалий час не проживає та зі слів батька поїхав до м. Харкова з метою працевлаштування і останньому невідомо місцезнаходження сина (т. 4, а.к.п. 19-23).
Крім того, сторона захисту, будучи першочергово зацікавленою в допиті свідка ОСОБА_4, не вживала будь-яких заходів для встановлення місця перебування останнього і забезпечення його явки в судове засідання, а також в ході усього апеляційного розгляду не заявляла клопотань про виклик і допит цього свідка у суді апеляційної інстанції.
Таким чином, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про використання місцевим судом усіх передбачених КПК можливостей для виклику свідка ОСОБА_4 у судове засідання за клопотанням сторони захисту для подальшого його допиту і за неможливості встановлення місцезнаходження вказаного свідка підставно прийняв рішення про закінчення дослідження доказів та переходу до наступної стадії судового розгляду - судових дебатів, яке не потягло за собою неповноту судового розгляду і не завадило встановленню істини у цьому кримінальному провадженні. З такими висновками апеляційного суду погоджується і колегія суддів.
Твердження захисника про те, що місцевий суд у вироку спотворив та неправильно виклав показання обвинуваченого ОСОБА_1, а також, що показання останнього на звукозаписі судового засідання записані нечітко та нерозбірливо,Суд відхиляє з огляду на таке.
Так, у ході дослідження звукозапису судового засідання місцевого суду від 03 вересня 2020 року, в якому був допитаний ОСОБА_1 встановлено, що показання засудженого викладені у вироку місцевого суду в обсязі, достатньому для цілей цього провадження, без будь-яких перекручувань. Крім того, слід наголосити на тому, що суд у вироку не повинен дослівно викладати показання особи, а лише має вказувати обставини, встановлені з її показань.
Під час касаційного розгляду сторона захисту пояснила в чому, на її думку, полягає неточність у відтворенні судом показань ОСОБА_1 . Однак Суд констатує, що повідомлена стороною захисту інформація відображена у вироку суду першої інстанції і її зміст відповідає тому, що був озвучений під час касаційного розгляду. Таким чином, доводи сторони захисту про перекручування судом показань ОСОБА_1 у вироку суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження.
Колегія суддів наголошує, що засуджений своєї винуватості у інкримінованому діянні не визнав.
При цьому, як вже зазначалося вище, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, була доведена поза розумним сумнівом шляхом дослідження та співставлення усіх наявних у матеріалах кримінального провадження доказів, а показання обвинуваченого в такому випадку не були визначальними, а навпаки були спростовані іншими доказами по справі.
Таким чином, посилання захисника на погану якість технічного запису судового засідання місцевого суду від 03 вересня 2020 року, в якому допитувався обвинувачений, у цьому кримінальному провадженні саме по собі не впливає на правильність встановлених судом обставин. Крім того, у матеріалах кримінального провадження наявний диск із звукозаписом цього судового засідання, під час дослідження якого було встановлено, що на ньому зафіксовано всю послідовність подій, які відбувалися у цьому судовому засіданні.
Також предметом ретельної перевірки апеляційного суду були й твердження сторони захисту про порушення права ОСОБА_1 на захист, яке виразилося у незадоволенні клопотання сторони захисту про надання часу для підготовки до судових дебатів і обґрунтовано були визнані цим судом безпідставними, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 363 КПК за відсутності клопотань про доповнення судового розгляду або після вирішення цих клопотань, якщо вони були подані, суд постановляє ухвалу про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів.
Так, КПК не покладає на суд обов`язку оголошувати перерву перед судовими дебатами з метою надання сторонам часу для підготовки до них.
В ході касаційної перевірки матеріалів кримінального провадження було встановлено, що захисник Стародубцева Л. О. вступила в справу з 13 січня 2020 року і, починаючи із судового засідання, яке відбулося 10 лютого 2020 року, приймала участь у всіх судових засіданнях місцевого суду. При цьому в судовому засіданні 10 липня 2020 року на стадії завершення дослідження усіх наданих стороною обвинувачення доказів (суду залишалося лише допитати обвинуваченого), ОСОБА_1 було заявлено клопотання про виклик та допит свідка ОСОБА_4, яке цим судом було задоволено і відкладено розгляд справи на іншу дату.
Надалі наступне судове засідання 11 серпня 2020 року було відкладено через неявку свідка в судове засідання на 03 вересня 2020 року, в якому через неможливість встановлення місцезнаходження ОСОБА_4 у задоволенні клопотання обвинуваченого про допит цієї особи як свідка було відмовлено, допитано ОСОБА_1 та завершено стадію з`ясування обставин та перевірки їх доказами.
Таким чином, у сторони захисту було достатньо часу для підготовки до судових дебатів.
Апеляційний суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, зокрема журнали та звукозаписи судових засідань місцевого суду, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що суд першої інстанції, не оголосивши перерву в судовому засіданні перед судовими дебатами, не припустився будь-яких порушень вимог КПК, оскільки, завершуючи стадію з`ясування обставин та перевірки їх доказами, вирішив клопотання і, впевнившись в можливості закінчення попередньої стадії, прийняв рішення про перехід до судових дебатів, при цьому сторони кримінального провадження знаходилися в рівних умовах.
Також слід наголосити про те, що безпосередня наявність клопотання за відсутності належного його обґрунтування не є підставою для обов`язкового його задоволення.
Колегія суддів погоджується із такими висновками апеляційного суду.
Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, й у порядку, визначеному ст. 405 КПК, переглянув кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого та його захисника на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у них доводи, аналогічні доводам касаційної скарги, та визнав їх необґрунтованими, належно мотивувавши своє рішення. З такими висновками погоджується Верховний Суд.
Істотних порушень судами попередніх інстанцій вимог КПК при постановленні вироку місцевого суду та ухвали суду апеляційної інстанції Верховний Суд не встановив.
Вирок місцевого суду відповідає положенням статей 370, 374 КПК, а ухвала апеляційного суду є вмотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Оскільки істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, то касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Керуючись статтями 433, 436, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд