Постанова
Іменем України
12 листопада 2021 року
місто Київ
справа № 633/403/18
провадження № 61-17578св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 у листопаді 2018 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - Держгеокадастр) та ОСОБА_1 про:
- визнання незаконним та скасування наказу Держгеокадастру від 04 травня 2016 року № 3615-СГ;
- зобов`язання ОСОБА_1 повернути у віддання держави в особі Держгеокадастру земельну ділянку, площею 4, 8367 га, кадастровий номер 6324681000:02:001:1077;
- скасування рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряна Гамлета Аветіковича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 червня 2016 року № 29846125.
Позивач на обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що розпорядженням Печенізької районної державної адміністрації Харківської області
(далі - Печенізька РДА) 20 листопада 2012 року № 453 затверджений проект землеустрою та надані в оренду ОСОБА_2 земельні ділянки, загальною площею 101, 8581 га (рілля), для ведення фермерського господарства. У подальшому розпорядженням Печенізької РДА від 14 листопада 2013 року № 30 внесені зміни до зазначеного розпорядження, а саме надано в оренду ОСОБА_2 земельні ділянки, загальною площею 101, 8581 га, у т. ч. земельна ділянка № НОМЕР_1, площею 39, 5459 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1061), та земельна ділянка № НОМЕР_2, площею 62, 3122 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1062), які в подальшому на підставі договорів оренди земельних ділянок передані ОСОБА_2 в оренду на 49 років для ведення фермерського господарства.
14 квітня 2015 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладений договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Фермерського господарства "Олта" (далі - ФГ "Олта"), відповідно до якого ОСОБА_2 стала власником 90, 00 % статутного капіталу товариства, право власності по 5 % кожна отримали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Рішенням загальних зборів членів ФГ "Олта" прийнято у користування ФГ "Олта" земельні ділянки з кадастровими номерами 6324681000:02:001:1061, 6324681000:02:001:1062. Отже, ОСОБА_2 не було створене нове фермерське господарство для обробки спірних земельних ділянок, а землі були передані вже існуючому господарству. Це стало підставою звернення до суду з позовом про визнання незаконними та скасування розпоряджень про передачу в оренду земельних ділянок ОСОБА_2 та визнання недійсним договору оренди, але ОСОБА_2 усунула допущені нею порушення і 15 липня 2015 року створила та зареєструвала Фермерське господарство "Олта-А" (далі - ФГ "Олта-А").
09 вересня 2015 року ОСОБА_2 звернулася до Держгеокадастру з клопотанням про поділ земельних ділянок та отримала відповідний дозвіл, на підставі якого здійснила поділ земельної ділянки, кадастровий № 6324681000:02:001:1062, площею 62, 3122 га, на 13 земельних ділянок. 01 березня 2016 року було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 30 грудня 2014 року, відповідно до якої в оренду ОСОБА_2 передаються 13 земельних ділянок, загальною площею 62, 3122 га з кадастровими номерами з 6324681000:02:001:1067 до 6324681000:02:001:1079, в тому числі земельна ділянка з кадастровим номером 6324681000:02:001:1077, площею 4, 8367 га.
02 квітня 2016 року відбулися загальні збори засновників ФГ "Олта-А", на яких прийняте рішення про приватизацію земельної ділянки № 6324681000:02:001:1062, площею 62, 3122 га, яка вже була розподілена на 13 земельних ділянок між засновниками та членами ФГ. 04 травня 2016 року Держгеокадастр видав наказ № 3612-СГ про передачу земельної ділянки з кадастровим номером 6324681000:02:001:1077 ОСОБА_1 на підставі його особистої заяви. В наказі містяться недостовірні дані про те, що земельна ділянка перебуває в користуванні ОСОБА_2 . Рішенням засновників ФГ "Олта-А" подальше використання земельної ділянки № 6324681000:02:001:1062, площею 62, 3122 га, припинене. На теперішній час ФГ "Олта-А" знаходиться в процесі ліквідації на підставі рішення засновників.
Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_2 не мала на меті створення та ведення фермерського господарства, наказ про передачу земельних ділянок у приватну власність члена ФГ "Олта-А" ОСОБА_1 прийнятий з порушенням чинного законодавства, спірна земельна ділянка перебувала у власності держави і в оренді у ОСОБА_2 як фізичної особи, тобто член ФГ "Олта-А" не мав законних підстав для отримання її безоплатно у приватну власність.
Стислий виклад заперечень відповідача
ОСОБА_1 позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печенізького районного суду Харківської області від 13 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції зазначив, що прокурор не надав належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для задоволення позову. На час приватизації спірної земельної ділянки ОСОБА_1 був членом ФГ "ОЛТА-А", яке, в свою чергу, було засноване на базі двох земельних ділянок, загальною площею 101, 8581 га, у тому числі, земельної ділянки № НОМЕР_1, площею 39, 5459 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1061), та земельної ділянки № НОМЕР_2, площею 62, 3122 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1062), які перебували в оренді у ОСОБА_2 на підставі договорів оренди від 30 грудня 2014 року і які остання внесла до статутного капіталу
ФГ "ОЛТА-А". Зазначене свідчить про використання земельних ділянок фермерським господарством і дотримання вимог Закону України "Про фермерське господарство". Відповідно до вимог статті 13 зазначеного Закону ОСОБА_1 як член ФГ "Олта-А" мав право на приватизацію земельної ділянки та виконав встановлену процедуру приватизації. Прокурор не довів, що спірна земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням. Відсутність у ФГ "Олта-А" зареєстрованої сільськогосподарської техніки не свідчить про те, що господарство створене фіктивно, з метою отримання додаткових земельних ділянок на позаконкурсній основі. Прокурором не доведено на підставі належних та достовірних доказів наявності порушень зі сторони Держгеокадастру при передачі у власність фізичній особі ОСОБА_1 земельної ділянки. Позбавлення ОСОБА_1 права на земельну ділянку призведе до порушення права власності/права подальшого використання земельної ділянки. Оскільки право власності на земельну ділянку отримане ОСОБА_5 на законних підставах, воно має бути захищено відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що встановлює право кожної фізичної та юридична особи на мирне володіння своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Постановою Харківського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ Держгеокадастру "Про передачу земельної ділянки у власність" від 04 травня 2016 року № 3615-СГ. Зобов`язано ОСОБА_1 повернути у відання держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку, площею 4, 8367 га, кадастровий номер 6324681000:02:001:1077. Скасовано рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряна Г. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 червня 2016 року № 29846125. Здійснено розподіл судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду обґрунтовувалося тим, що Держгеокадастр, передаючи у власність ОСОБА_5 для ведення фермерського господарства земельну ділянку у розмірі частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на підставі спрощеної процедури, без проведення земельних торгів, не пересвідчилося в його дійсній спроможності вести фермерське господарство, тобто самостійно виробляти (вирощувати) товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією, відповідно до задекларованої у заяві мети, не перевірило, чи не є така заява штучним використанням процедури створення фермерського господарства, як спрощеного, пільгового порядку одержання земельної ділянки для використання її іншими суб`єктами господарювання в обхід передбаченої законом процедури - проведенням прилюдних торгів.
Апеляційний суд також зазначив, що задоволення позову не свідчить про непропорційне втручання держави у право ОСОБА_5 на мирне володіння майном, оскільки таке право він набув з порушенням процедури отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, передбаченої законом.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 27 листопада 2020 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року, залишити без змін рішення Печенізького районного суду Харківської області від 13 листопада 2019 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявником як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначено, що:
- оскаржуване судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права;
- судом апеляційної інстанцій ухвалено рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження
№ 14-104цс19), від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 (провадження № 14-350цс19);
- суд апеляційної інстанцій фактично вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, а саме Фермерського господарства "Олта-А", ОСОБА_2 .
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Держгеокадастр надав суду відзив, у якому просив скаргу задовольнити.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені
пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваної постанови апеляційного суду визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом Держгеокадастру у Харківській області від 04 травня 2016 року № 3615-СГ передано громадянину члену ФГ "Олта-А" ОСОБА_1 у власність для ведення фермерського господарства земельну ділянку у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Борщівської сільської ради, площею 4, 8367 га, в тому числі рілля, площею 4, 8367 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1077), зареєстровану у Державному реєстрі речових прав 24 лютого 2016 року (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 863676163246), із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають в оренді ФГ "Олта-А" згідно з договором оренди землі від 30 грудня 2014 року, розташовану за межами населених пунктів на території Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області.
Для отримання у власність цієї земельної ділянки ОСОБА_1 12 квітня 2016 року звернувся із заявою від 08 квітня 2016 року до ГУ Держгеокадастру у Харківській області, що містить перелік доданих в копіях документів: договору оренди землі від 30 грудня 2014 року б/н, додаткової угоди до договору оренди землі від 01 березня 2016 року № б/н, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, довідки про середній розмір земельної частки (паю) на території Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області, протоколу № 4 загальних зборів членів фермерського господарства від 02 квітня 2016 року, статуту фермерського господарства "Олта-А", відомостей з ЄДРПОУ, виписки з державної реєстраційної служби, копії паспорта та ідентифікаційного коду.
Матеріали справи свідчать про те, що земельна ділянка, площею 4, 8367 га, у тому числі рілля, площею 4, 8367 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1077), була утворена в результаті поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, площею 62, 3122 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1062), що у 2014 році надана у користування ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства на підставі договору оренди землі від 30 грудня 2014 року в редакції додаткової угоди від 01 березня 2016 року.
Дані про укладення договору оренди спірної земельної ділянки з ФГ "Олта-А" у матеріалах справи відсутні.
Доказів надання ОСОБА_2 даних щодо перспектив діяльності фермерського господарства під час надання їй земельної ділянки, кадастровий номер 6324681000:02:001:1062, площею 62, 3122 га, розташованої на території Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області, матеріали справи не містять.
Натомість докази, що містяться в матеріалах справи, доводять, що 15 липня 2015 року ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_6 засноване Фермерське господарство "Олта-А", яке з 18 січня 2017 року знаходиться у стані припинення. Відомостей про оброблення зазначеним фермерським господарством наданої земельної ділянки, про сплату ОСОБА_2 орендної плати, земельного податку за користування спірною земельною ділянкою матеріали справи не містять.
ОСОБА_1 не надав суду доказів про прийняття та затвердження статуту ФГ "Олта-А", прийняття його до зазначеного фермерського господарства як члена сім`ї ОСОБА_2, розмір його земельної частки (паю) відповідно до статуту та здійснення ним особистої праці на спірній земельній ділянці.
Судом встановлено, що належна перевірка під час передачі земельної ділянки ОСОБА_2, а відповідно і ФГ "Олта-А" та ОСОБА_1 проведена не була, ці особи не мали наміру на спірній земельній ділянці вести фермерське господарство, виробляти сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією, доказів того, що вони приступили або здійснювали таку діяльність суду не надано.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України "Про фермерське господарство" та і