Постанова
Іменем України
11 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 606/1316/19
провадження № 61-10620св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Беляєвої Олени Михайлівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 10 березня 2020 року у складі судді Малярчука В. В. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 червня 2020 року у складі колегії суддів: Костів О. З., Сташків Б. І., Щавурська Н. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання заповіту нікчемним.
Позовну заяву мотивувала тим, що 12 лютого 2008 року ОСОБА_4 заповів позивачці належну йому на праві власності земельну ділянку площею 2,01 га, що розташована на території Ласківецької сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Позивач звернулась до приватного нотаріуса Теребовлянського районного нотаріального округу Мешкової Н. Ф. із заявою по прийняття спадщини, однак, постановою від 06 травня 2019 року у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено у зв`язку з тим, що вищевказаний заповіт скасований заповітом від 15 лютого 2013 року, складеним ОСОБА_4 на ім`я відповідачів, який посвідченим секретарем виконкому Вербовецької сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області Василик О. А.
Позивач зазначала, що заповіт від 15 лютого 2013 року, складений ОСОБА_4 з порушенням вимог закону щодо його посвідчення і форми.
Позивач просила суд визнати заповіт ОСОБА_4, посвідчений секретарем виконкому Вербовецької сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області Василик О. А. 15 лютого 2013 року за реєстровим номером 18, нікчемним та застосувати наслідки нікчемного правочину у вигляді відновлення дійсності попереднього заповіту ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Теребовлянського районного нотаріального округу Тернопільської області Мєшковою Н. Ф. 12 лютого 2008 року та зареєстрованого в реєстрі за № 503.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішеннямвід 10 березня 2020 року Теребовлянський районний суд Тернопільської області у позові відмовив.
Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що ОСОБА_1 не довела порушення її права зі сторони відповідачів, оскільки заповіт ОСОБА_4 від 15 лютого 2013 року, який посвідчений секретарем виконкому Вербовецької сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області Василик О. А., відповідає загальним вимогам форми заповіту, складений у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення та особисто підписаний заповідачем.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановоювід 10 червня 2020 року Тернопільський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що заповіт складений за допомогою загальноприйнятих технічних засобів; зміст та умови заповіту відповідають дійсним намірам ОСОБА_4 ; текст заповіту до підписання прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_4 і власноручно ним підписаний у присутності уповноваженої на це особи - секретаря виконкому Вербовецької сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області Василик О. А.; особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено.
Доказів на підтвердження того, що оспорюваний заповіт за формою та порядком посвідчення не відповідає вимогам закону, а також, що волевиявлення ОСОБА_4 на час складення заповіту не було вільним та не відповідало його волевиявленню, позивачка не надала.
Наявність формальних помилок при складанні заповіту не свідчить про його нікчемність та не спростовує презумпцію правомірності правочину, якщо заповідач не був визнаний судом недієздатним чи обмежено дієздатним, мав право на складання заповіту, заповіт відповідав волі заповідача, власноруч підписаний заповідачем, має письмову форму, посвідчений та зареєстрований у встановленому законом порядку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року до Верховного Суду, адвокат Беляєва О. М. в інтересах ОСОБА_1 просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм матеріального права, скасувати судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою від 21 вересня 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.
У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою для відкриття касаційного провадження адвокат Беляєва О. М. в інтересах ОСОБА_1 зазначає неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права, а саме: абзацу третього пункту 157 Розділу 17 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, викладеного у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 199/10949/14-ц.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не взяли до уваги, що під час вчинення спірного заповіту не дотримано вимог щодо внесення спадкодавцем особисто відповідних відомостей до заповіту перед його підписанням.
У грудні 2020 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_2 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Ласківці Теребовлянського району Тернопільської області (а. с. 34).
Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 218718 від 11 січня 2008 року ОСОБА_4 був власником земельної ділянки площею 2,01 га, розміщеної на території Ласківецької сільської ради Теребовлянського району та призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 14). У державному акті ім`я ОСОБА_4 помилково вказано " ОСОБА_4" замість правильного " ОСОБА_4".
12 лютого 2008 року приватний нотаріус Теребовлянського районного нотаріального округу Тернопільської області Мєшкова Н. Ф. посвідчила заповіт серії НОМЕР_1, згідно з яким ОСОБА_4 заповів належну йому на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 218718, виданого Теребовлянською райдержадміністрацією Тернопільської області 11 січня 2008 року, земельну ділянку площею 2,01 га на користь ОСОБА_1 (після реєстрації шлюбу прізвище " ОСОБА_1", актовий запис № 21 від 27 лютого 2016 року) ОСОБА_1 (а.с.8). У вказаному заповіті ім`я ОСОБА_4 помилково вказано " ОСОБА_4" замість правильного " ОСОБА_4".
15 лютого 2013 року секретар виконкому Вербовецької сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області Василик О. А. посвідчив заповіт, згідно з яким ОСОБА_4 заповів належну на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 218718, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовану на території Ласковецької сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області земельну ділянку площею 2,01 га, в користь ОСОБА_3 (а. с. 9).
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 21 вересня 2018 рок, а. с. 12).
Приватний нотаріус Теребовлянського районного нотаріального округу Мєшкова Н. Ф. постановою від 06 травня 2019 року № 677/02-31 відмовила ОСОБА_1 у вчинені нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 2,0073 га після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки було виявлено, що заповіт, складений ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_1 та посвідчений приватним нотаріусом Теребовлянського районного нотаріального округу Тернопільської області Мєшковою Н. Ф. 12 лютого 2008 року за реєстровим номером 503, був скасований заповітом, складеним ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_3 та посвідченим секретарем виконкому Вербовецької сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області Василик О. А. 15 лютого 2013 року за реєстровим номером 18 (а. с. 7).
Спадкоємцем майна ОСОБА_4, яке складається із земельної ділянки площею 2,0073 га, зазначеного в заповіті від 15 лютого 2013 року, є малолітня ОСОБА_3 (свідоцтва про право на спадщину серії ННР 443869 від 13 листопада 2018 року, а. с. 35).
Власником земельної ділянки площею 2,0073 га, розміщеної на території Ласківецької сільської ради Теребовлянського району та призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва є ОСОБА_3 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13 листопада 2018 року, а. с. 36).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.