Постанова суду № 127/1077/20 від 11.11.2021 про визнання договору недійсним та витребування майна із чужого володіння

Постанова

Іменем України

11 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 127/1077/20

провадження № 61-9773св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 лютого 2021 року у складі судді Гуменюка К. П. та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 травня 2021 року у складі колегії суддів: Сала Т. Б., Ковальчука О. В., Якименко М. М.

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та витребування майна із чужого володіння,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулася у січні 2020 року до суду з вищевказаним позовом, в якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений між нею та ОСОБА_2 01 вересня 2009 року та витребувати квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_3 і повернути їй.

Зазначений позов мотивований тим, що 01вересня 2009 року у результаті введення її в оману було укладено договір купівлі-продажу квартири між нею та ОСОБА_2, за умовами якого вона продала, а ОСОБА_2 купила квартиру АДРЕСА_1 .

Кошти за вказаним договором не отримувала, оскільки вважала, що підписує договір застави на шість місяців, і вона навіть не здогадувалась про те, що квартира є проданою, адже це її єдине житло, право на яке вона отримала після перебування у черзі протягом 16 років.

Вона продовжувала проживати у зазначеній квартирі разом зі своїм хворим батьком похилого віку, який не міг ходити та здійснювала оплату за житлово-комунальні послуги.

У 2011 році їй надійшов рахунок на сплату комунальних послуг, у якому було вказано прізвище ОСОБА_2 . Вона відразу звернулася до правоохоронних органів та до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Ленінський районний суд міста Вінниці рішенням від 27 вересня 2011 року у справі № 2-1347/11 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив, задовольнив зустрічний позов ОСОБА_2 щодо припинення права користування ОСОБА_1 спірною квартирою, зазначивши про недостатність доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_2 ввела ОСОБА_1 в оману.

Вінницький міський суд Вінницької області 31 травня 2019 року виніс вирок у справі № 127/6935/16-к, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1, будучи введена в оману, уклала договір купівлі-продажу спірної квартири вважаючи, що укладає договір застави належної їй квартири.

ОСОБА_2 жодних умов договору із позивачем не погоджувала, кошти не передавала, та, розуміючи, що вона не має на меті укладання договору купівлі-продажу, замовчувала інформацію про істотні умови договору.

Своїми показаннями під час судового розгляду кримінальної справи № 127/6935/16-к ОСОБА_2 підтвердила, що стосовно умов договору із ОСОБА_1 не спілкувалась, також вказала, що не пам`ятає кому передала кошти за квартиру.

У момент винесення вироку їй стало відомо про те, що саме ОСОБА_4 є винним у тому, що її було введено в оману під час укладання договору.

Отже, нею було укладено договір під впливом помилки щодо істотних умов договору. Зазначена помилка виникла внаслідок вчиненого щодо неї злочину, передбаченого частиною третьою статті 190 КК України.

Також їй стало відомо, що не зважаючи на наявність кримінального провадження, ОСОБА_2 продала квартиру ОСОБА_5, однак, кінцевим власником квартири на момент подання позову є ОСОБА_3 .

Зважаючи на те, що договір нею було укладено у результаті введення її в оману, а також під впливом помилки, вважає, що спірна квартира відчужена на користь ОСОБА_2 на незаконних підставах, а отже, ОСОБА_2 не мала права відчужувати квартиру на користь ОСОБА_5 .

Враховуючи викладене, ОСОБА_3 володіє спірною квартирою як добросовісний набувач, а оскільки квартира вибула з володіння позивача не з її волі, то вона має право витребувати своє майно від ОСОБА_3 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Вінницький міський суд Вінницької області рішенням від 01 лютого 2021 року в задоволенні позову відмовив.

Рішення місцевий суд мотивував тим, що помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 31 травня 2019 року було встановлено те, що умисел ОСОБА_4 був направлений не на заволодіння квартирою позивача, а на заволодіння її коштами в розмірі 18 000 доларів США, що складає 469 944 грн, які на підставі цивільного позову були стягнуті з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 .

Позовна вимога про витребування квартири також не підлягає задоволенню, оскільки вона є похідною вимогою, задоволення якої залежало від задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, в задоволенні якої відмовлено.

Вінницький апеляційний суд постановою від 11 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 лютого 2021 року залишив без змін.

Постанову апеляційний суд мотивував тим, що обставини, зазначені ОСОБА_2 ні вироком суду, ні матеріалами цивільної справи не спростовуються.

Факт введення ОСОБА_2 в оману ОСОБА_1 не доведений і під час розгляду в 2011 році Ленінським районним судом міста Вінниці цивільної справи, рішення якого про відмову в задоволенні позову набрало законної сили.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 на підставі статті 229 ЦК України, при цьому послався на зміст оспорюваного договору купівлі-продажу, який укладався в присутності нотаріуса, який перевірив дійсність намірів ОСОБА_1 при його укладенні, і в якому зазначається про усвідомлення нею змісту правочину, який вчиняється. Ці обставини підтвердив ОСОБА_6 - приватний нотаріус, який засвідчував оспорюваний договір та був допитаний як свідок у кримінальному провадженні.

Укладення оспорюваного договору під впливом помилки спростовується матеріалами кримінального провадження, в яких міститься замовлення-зобов`язання № С1-0000753, відповідно до якого ОСОБА_1 01 вересня 2009 року (день укладення оспорюваного договору) звернулась до КП "ВМ БТІ" із замовленням для проведення технічної інвентаризації за адресою знаходження її квартири, в якому вказувався вид послуги - "відчуження".

Ті факти, що ОСОБА_1 після укладення договору купівлі-продажу в нотаріуса в 2009 році отримала копію цього договору, а до суду з позовом про визнання договору недійсним з підстав вчинення правочину під впливом помилки звернулась в 2020 році свідчить про її усвідомленість в природі правочину.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 була присутня в нотаріуса при укладанні договору, який стосувався долі її єдиного житла, разом з тим підписала його не читаючи, свідчить про її недбалість, про яку стверджував суд першої інстанції, оскільки недбалість - це безвідповідальне ставлення до ситуації, яка вимагає обережності та точності, це той фактор небезпеки, якого можна уникнути, якщо бути уважним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Від ОСОБА_1 у червні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 лютого 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 травня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції прийняв постанову без урахування висновку Верховного Суду, висловленого у постановах від 25 березня 2021 року у справі № 712/9646/17, від 30 вересня 2020 року у справі № 676/770/18 та від 26 лютого 2020 року у справі № 308/9184/15-ц, щодо застосування статті 229 ЦК України.

Посилання у постанові апеляційного суду на те, що потерпіла у кримінальному провадженні № 127/6935/16-к ОСОБА_1 у своїх показаннях не згадувала про ОСОБА_2 як про особу, яка вводила її в оману, і так само жоден із свідків не стверджував про це не відповідають дійсності.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від представника ОСОБА_3 - адвоката Мишковської Т. М. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не наведено належного обґрунтування достатніх доказів її помилки в правовій природі договору, навпаки можливість такої помилки спростовується матеріалами справи (обставинами встановленими вироком у кримінальній справі, показаннями сторін, тощо).

Позивач у разі незаконного відчуження належної їй квартири має право не на її витребування у добросовісного набувача, а на відшкодування збитків.

Матеріальну шкоду ОСОБА_1 отримала внаслідок втрати квартири через шахрайські дії, яку стягнуто на її користь під час розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні, тому відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про витребування майна, а обраний спосіб захисту не є належним і ефективним, оскільки у разі його задоволення призведе до того, що позивач отримає і квартиру і кошти за вироком суду.

Оскаржувані судові рішення прийняті на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням всіх обставин справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 14 липня 2021 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Вінницького міського суду Вінницької області.

Справа № 127/1077/20 надійшла до Верховного Суду 28 липня 2021 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 .

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 01 вересня 2009 року було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, який посвідчено нотаріально та зареєстровано у реєстрі за № 2361.

ОСОБА_1 була зареєстрована у вказаній квартирі з 06 жовтня 1995 року на підставі ордера № 54 від 01 липня 1994 року, виданого КП "Домострой". Знята з реєстрації місця проживання 24 лютого 2012 року на підставі рішення суду.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з 13 листопада 2014 року право власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу квартири.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з 28 лютого 2019 року право власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 28 лютого 2019 року.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 вказувала на недійсність укладеного договору купівлі-продажу на підставі статей 229 ЦК України (правочин, який вчинено під впливом помилки) та 230 ЦК України (вчинення правочину під впливом обману).

В основу обґрунтування вимог ОСОБА_1 посилалася на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 31 травня 2019 року у кримінальній справі, в якому були встановленні обставини введення останньої в оману при укладанні оспорюваного договору, оскільки вона вважала, що укладає договір застави, як забезпечення договору позики.

Згідно з вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 31 травня 2019 року, ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190 КК України.

Зазначеним вироком встановлено, що весною 2009 року у невстановлений час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1 шляхом зловживання довірою. Так, ОСОБА_4, реалізовуючи свій злочинний умисел, зловживаючи довірою та переконуючи ОСОБА_1 у добросовісності своїх намірів, 01 вересня 2009 року, перебуваючи за адресою проживання останньої в квартирі АДРЕСА_1 переконав останню укласти договір застави на належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 з метою отримання грошових коштів та подальшого їх внесення в спільний розвиток бізнесу ОСОБА_4 та онука ОСОБА_1 - ОСОБА_7, який буде включений до числа керівників приватного підприємства "САНТА-МАРІЯ".

Після того, як ОСОБА_1, будучи введена в оману ОСОБА_4, надала останньому згоду на вчинення таких дій, ОСОБА_4 у телефонному режимі домовився зі своїм знайомим ОСОБА_8 про зустріч в офісному приміщенні приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6 У подальшому ОСОБА_4 особисто привіз ОСОБА_1 та ОСОБА_7 до офісу приватного нотаріуса ОСОБА_6 Перебуваючи в даному офісі 01 вересня 2009 року ОСОБА_1, будучи введена в оману ОСОБА_4, уклала договір купівлі-продажу від 01 вересня 2009 року на належну їй на праві власності квартиру. Після чого, ОСОБА_4, не маючи наміру вносити кошти в розвиток бізнесу в присутності ОСОБА_1 отримав грошові кошти в сумі 13 000 доларів США від ОСОБА_8, який, представляючи інтереси покупця ОСОБА_2, передав зазначені грошові кошти в якості оплати за умовами договору купівлі-продажу ОСОБА_1 .

У подальшому, у невстановлений час, 02 вересня 2009 року, перебуваючи в приміщенні ресторану "Піцерія Челентано", ОСОБА_4 отримав решту грошових коштів у сумі 5 000 доларів США, які надавались ОСОБА_8 від імені покупця в якості оплати за умовами вищевказаного договору купівлі-продажу, ОСОБА_1

ОСОБА_4 отримані грошові кошти в загальній сумі 18 000 доларів США до каси приватного підприємства "САНТА-МАРІЯ" не вніс, не використав їх для закупівлі товарно-матеріальних цінностей, рухомого та нерухомого майна з подальшим поставленням його на баланс приватного підприємства "САНТА-МАРІЯ", та розпорядився ними на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 143 640 грн.

Вищезгаданим вироком доводяться злочинні дії ОСОБА_4 на заволодіння коштами ОСОБА_1, і жодним чином вироком не встановлена співучасть відповідача ОСОБА_2 у діях засудженого щодо введення в оману ОСОБА_1 щодо укладеного договору.

Апеляційним судом також встановлено, що оспорюваний договір укладався у присутності нотаріуса, який перевірив дійсність намірів ОСОБА_1 при його укладенні, і в якому зазначається про усвідомлення ОСОБА_1 змісту правочину, який вчиняється. Ці обставини підтвердив ОСОБА_6 - приватний нотаріус, який засвідчував оспорюваний договір та був допитаний як свідок у кримінальному провадженні.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

................

Перейти до повного тексту