Постанова
Іменем України
15 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 524/7552/18
провадження № 61-173св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
заявник - товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Берізка",
заінтересовані особи: головний державний виконавець Автозаводського відділу державної виконавчої служби міста Кременчук Головного територіального управління юстиції в Полтавській області Братчун Оксана Олександрівна, приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Берізка" на ухвалу Автозаводського районного суду міста Кременчука від 12 листопада 2020 року у складі судді Нестеренка С. Г. та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Бутенко С. Б., Обідіної О. І., у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Берізка" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Автозаводського районного суду міста Кременчука від 25 липня 2019 року у справі за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Берізка" на дії та бездіяльність головного державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби міста Кременчук Головного територіального управління юстиції в Полтавській області Братчун Оксани Олександрівни та приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст заяви
У липні 2020 року Олефір П. П., який діє від імені ТОВ "Фірма "Берізка", звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Автозаводського районного суду міста Кременчука від 25 липня 2019 року у справі № 524/7552/18 в частині відмови в задоволенні скарги на рішення, дії та бездіяльність головного державного виконавця Автозаводського ВДВС міста Кременчук Головного територіального управління юстиції в Полтавській області Братчун О. О.
Просив скасувати зазначену ухвалу в частині відмови у задоволенні скарги ТОВ "Фірма "Берізка" на бездіяльність головного державного виконавця Автозаводського ВДВС міста Кременчук Головного територіального управління юстиції в Полтавській області Братчун О. О. у виконавчому провадженні № 48907085 з примусового виконання рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 20 липня 2015 року у справі № 524/5164/15-ц та прийняти нову ухвалу, якою задовольнити скаргу, скасувати постанови головного державного виконавця Автозаводського ВДВС міста Кременчук Головного територіального управління юстиції в Полтавській області Братчун О. О. про арешт майна ТОВ "Фірма "Берізка" від 01 жовтня 2015 року та про закриття виконавчого провадження № 48907085 від 27 січня 2015 року.
Заявник зазначав як нововиявлену обставину - дату роздруківки ним 24 квітня 2020 року постанов Верховного Суду з питань оскарження бездіяльності державного виконавця, які визначені як триваюче правопорушення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 12 листопада 2020 року, яка залишена без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року, відмовлено Олефіру П. П., який діє від імені ТОВ "Фірма "Берізка", про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Автозаводського районного суду міста Кременчука від 25 липня 2019 року у справі за скаргою ТОВ "Фірма "Берізка" на дії та бездіяльність головного державного виконавця Автозаводського ВДВС міста Кременчук Головного територіального управління юстиції в Полтавській області Братчун О. О. щодо закриття провадження у справі за скаргою ТОВ "Фірма "Берізка" в частині вимог про оскарження дій та бездіяльності головного державного виконавця Автозаводського ВДВС міста Кременчук Головного територіального управління юстиції в Полтавській області Братчун О. О. по ЗВП № 32189927 у зв`язку з тим, що скарга в цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а також залишення без розгляду скарги ТОВ "Фірма "Берізка" в частині вимог про оскарження дій та бездіяльності головного державного виконавця Автозаводського ВДВС міста Кременчук Головного територіального управління юстиції в Полтавській області Братчун О. О. по ВП № 48908075 у зв`язку з пропуском без поважних причин строків оскарження.
Залишено в силі ухвалу Автозаводського районного суду міста Кременчука від 25 липня 2019 року у справі за скаргою ТОВ "Фірма "Берізка" на дії та бездіяльність головного державного виконавця Автозаводського ВДВС міста Кременчук Головного територіального управління юстиції в Полтавській області Братчун О. О. щодо закриття провадження у справі за скаргою ТОВ "Фірма "Берізка" в частині вимог про оскарження дій та бездіяльності головного державного виконавця Автозаводського ВДВС міста Кременчук Головного територіального управління юстиції в Полтавській області Братчун О. О.по ЗВП № 32189927 у зв`язку з тим, що скарга в цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а також залишення без розгляду скарги ТОВ "Фірма "Берізка" в частині вимог про оскарження дій та бездіяльності головного державного виконавця Автозаводського ВДВС міста Кременчук Головного територіального управління юстиції в Полтавській області Братчун О. О. по ВП № 48908075 у зв`язку з пропуском без поважних причин строків оскарження.
Ухвала суду першої інстанції, з якою погодився суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що посилання заявника на обставини, як нововиявлені обставини, щодо наявної судової практики по інших справах, а також на те, що дії та бездіяльність державного та приватного виконавців є взаємопов`язаними та такими, що свідчать про наявність триваючого правопорушення, не заслуговують уваги, оскільки такі обставини були відомі учасникам справи та, до того ж, такі обставини у розумінні вказаних норм права не є підставами для перегляду ухвали суду першої інстанції від 25 липня 2019 року за нововиявленими обставинами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2020 року до Верховного Суду, ТОВ "Фірма "Берізка", посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Автозаводського районного суду міста Кременчука.
23 лютого 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не повно з`ясовано обставини справи. Заявник зазначає, що наявні підстави для перегляду ухвали Автозаводського районного суду міста Кременчука від 25 липня 2019 року за нововиявленими обставинами.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука від 25 липня 2019 року у справі № 524/7552/18 клопотання Автозаводського ВДВС міста Кременчук Головного територіального управління юстиції в Полтавській області за підписом начальника Шевченко М. С., представника Автозаводського ВДВС міста Кременчук Головного територіального управління юстиції в Полтавській області Шамало Ю. В., головного державного виконавця Автозаводського ВДВС міста Кременчук Головного територіального управління юстиції в Полтавській області Братчун О. О. задоволено.
Закрито провадження у справі за скаргою Олефіра П. П. в інтересах ТОВ "Фірма "Берізка" в частині вимог про оскарження дій та бездіяльності головного державного виконавця Автозаводського ВДВС міста Кременчук Головного територіального управління юстиції в Полтавській області Братчун О. О. по ЗВП № 32189927 у зв`язку з тим, що скарга в цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Залишено без розгляду скаргу Олефіра П. П. в інтересах ТОВ "Фірма "Берізка" в частині вимог про оскарження дій та бездіяльності головного державного виконавця Автозаводського ВДВС міста Кременчук Головного територіального управління юстиції в Полтавській області Братчун О. О. по ВП № 48908075 у зв`язку з пропуском без поважних причин строків оскарження.
Клопотання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. задоволено.
Залишено без розгляду скаргу Олефіра П. П. в інтересах ТОВ "Фірма "Берізка" в частині вимог про оскарження дій та бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. по ВП № 55777563 у зв`язку з пропуском без поважних причин строків оскарження.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року ухвала суду першої інстанції від 25 липня 2019 року була скасована в частині вимог скарги щодо оскарження дій та бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. по ВП № 55777563, в іншій частині ухвала місцевого суду була залишена без змін.
Постановою Верховного Суду від 25 березня 2020 року ухвала суду першої інстанції від 25 липня 2019 року та постанова апеляційного суду в частині вимог за скаргою на дії та бездіяльність державних виконавців була залишена без змін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин першої, другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
За змістом наведених норм права необхідними умовами визнання обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, нововиявленими є те, що зазначені обставини є істотними та існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Перший критерій для віднесення обставин до категорії нововиявлених для суду становить істотність цих обставин для вирішення справи.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби така обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Другим критерієм для віднесення обставин до категорії нововиявлених для суду є доведеність того, що такі обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.
Частиною третьою статті 429 ЦПК України передбачено, що за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Встановивши, що обставини, на які посилався заявник у заяві про перегляд ухвали суду першої інстанції, не є нововиявленими обставинами в розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні його заяви.
Суди не уповноважені здійснювати повторну оцінку фактичних даних, на які посилається заявник як на підставу для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, які вже були предметом розгляду судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій, перевірені та оцінені ними.
Таке обмеження узгоджується з принципом юридичної визначеності, що базується на положенні римського права res judicata, відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в законну силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Устименко проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нелюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої та апеляційної інстанції, не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновку суду першої та апеляційної інстанцій.
Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.