Постанова
Іменем України
11 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 131/709/18
провадження № 61-11425св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ТАС", ОСОБА_4, про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 09 квітня 2021 року, ухвалене суддею Балтаком Д. О., та постанову Вінницького апеляційного суду від 08 червня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: Міхасішина І. В., Войтюка Ю. Б., Супруна В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
21 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що 16 серпня 2016 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю велосипеда під її керуванням та технічно несправного автомобіля марки ЗИЛ-431412, номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і перебував під керуванням ОСОБА_4, який не мав прав керувати транспортним засобом.
Вироком Липовецького районного суду Вінницької області від 14 листопада 2017 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, та призначено йому покарання у вигляді трьох років обмеження волі.
Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості та тривалий час перебувала на лікуванні, що призвело до тяжких моральних страждань.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ТАС" (далі - ПрАТ "СК "ТАС") виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування в загальному розмірі 67 281 грн 11 коп., з яких 64 078 грн відшкодування матеріальної шкоди та 3 303 грн 86 коп. - моральної шкоди.
Позивачка посилалася на те, що зазначена компенсаціє є замалою, оскільки через отримані тілесні ушкодження вона переживає негативні емоції та моральні страждання, стан її здоров`я до сьогодні не поновлений, їй встановлена безстроково друга група інвалідності, тобто на все життя вона стала непрацездатною особою. Крім того, вказувала, що ОСОБА_4 не мав прав керування транспортними засобами, а автомобіль марки ЗИЛ-431412 був переданий йому до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з якими він перебуває у фактичних трудових відносинах, і які володіють зазначеним транспортним засобом на підставі довіреності.
Ураховуючи викладене, позивачка просила стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на її користь 200 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень
Справа судами розглядалася неодноразово.
Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 09 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 08 червня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані недоведеністю існування трудових відносин між винуватцем ДТП ОСОБА_4 та відповідачами, а також тим, що ОСОБА_4 заволодів автомобілем марки ЗИЛ, яким скоїв наїзд на позивача, незаконно, тому володільці цього транспортного засобу не повинні нести відповідальність з відшкодування їй моральної шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 09 квітня 2021 року, постанову Вінницького апеляційного суду від 08 червня 2021 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Заявник посилалася на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
У вересні 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому посилалися на законність і обґрунтованість судових рішень та просили залишити їх без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Обставини справи та висновки за результатами розгляду справи, зроблені судами
Судами встановлено, що автомобіль марки ЗИЛ-431412, державний номерний знак НОМЕР_1, належить на праві власності ОСОБА_5
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 володіють вказаним транспортним засобом на підставі довіреності від 20 червня 2014 року.
Згідно полісу серії АЕ № 8696486 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у ПрАТ "СК "ТАС".
16 серпня 2016 року ОСОБА_4, не маючи посвідчення водія, керуючи технічно несправним вантажним автомобілем марки ЗИЛ-431412, державний номерний знак НОМЕР_1, не впоравшись з керуванням, виїхав на пішохідну доріжку та здійснив наїзд на ОСОБА_1, яка в цей час рухалась у зустрічному напрямку на велосипеді.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я.
Того ж дня до чергової частини Іллінецького відділення поліції Гайсинського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області надійшло повідомлення від ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_7 (при уточнені анкетних даних особу було встановлено за прізвищем ОСОБА_4 ) незаконно заволодів його автомобілем марки ЗИЛ-431412, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Вироком Липовецького районного суду Вінницької області від 14 листопада 2017 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України та призначено покарання у вигляді трьох років обмеження волі. Вирок суду вступив в закону силу 15 грудня 2017 року.
На виконання страхових зобов`язань ПрАТ "Страхова група "ТАС" за заявою ОСОБА_1 проведено відшкодування витрат на лікування травм, які були отримані внаслідок ДТП, на суму 67 281 грн 11 коп., яка складається з 64 078 грн матеріальної шкоди та 3 303 грн 86 коп. моральної шкоди.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я.
Частиною першою статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Тлумачення статей 11 та 1167 ЦК України дозволяє стверджувати, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
За положеннями статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).
Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Судами враховано, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 жовтня 2016 року внесено запис про незаконне заволодіння транспортним засобом вантажним автомобілем марки ЗИЛ-431412, державний номерний знак НОМЕР_1 . Кримінальне розслідування по даному правопорушенню триває.
Частиною 3 статті 1187 ЦК України встановлено, що особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об?єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов?язана відшкодувати її на загальних підставах.
Ураховуючи викладене, суди дійшли висновку, що доказів добровільної передачі відповідачами автомобіля ОСОБА_4 немає, відтак, і відшкодування моральної шкоди за їх рахунок є безпідставним.
Крім того, цивільно-правова відповідальність власника вантажного автомобіля марки ЗИЛ-431412, державний номерний знак НОМЕР_1, була застрахована у ПрАТ "Страхова група "ТАС". Згідно з полісом № АЕ6963638 страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 100 000 грн.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Наведений висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження
№ 14-176цс18) та від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18).
Як вже зазначалося, на виконання страхових зобов`язань ПрАТ "Страхова група "ТАС" виплатило ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 64 078 грн та моральну шкоду у розмірі 3 303 грн 86 коп.
ОСОБА_1 мала право оспорити рішення ПрАТ "Страхова група "ТАС" щодо визначення страховиком суми моральної шкоди, якщо вважала її недостатньою, проте цього не зробила.