Постанова
Іменем України
11 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 569/3939/18-ц
провадження № 61-9808св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - фізична особа-підприємець ОСОБА_2,
відповідач за зустрічним позовом - фізична особа-підприємець ОСОБА_3,
третя особа за первісним та зустрічним позовами - приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Торкунова Тетяна Анатоліївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - ОСОБА_4, на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 грудня 2019 року у складі судді Кучиної Н. Г. та постанову Рівненського апеляційного суду від 11 червня 2020 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Шимківа С. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3 ), третя особа - приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Торкунова Т. А., про визнання іпотечного договору недійсним.
Позовну заяву мотивовано тим, що 17 жовтня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого остання передала в іпотеку квартиру
АДРЕСА_1, у якості забезпечення виконання зобов`язань за договором поставки від 30 листопада 2016 року № СТ-16618/11/16.
ОСОБА_1 вважала, що зазначений іпотечний договір є недійсним, оскільки він укладений сторонами за відсутності у ньому істотних умов,
що є підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.
Позивач, зазначаючи про укладення іпотечного договору з порушенням вимог пункту 2 статті 18 Закону України "Про іпотеку" та
статей 203, 215, 584 ЦК України, посилалася на те, що іпотечний договір не містив суті, розміру і строку виконання зобов`язання.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати іпотечний договір від 17 жовтня 2017 року серія НМТ № 366755, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Торкуновою Т. А. та зареєстрований у реєстрі № 801, недійсним.
У серпні 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі -
ФОП ОСОБА_2 ) звернувся до суду із зустрічним позовом
до ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Торкунова Т. А., про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Зустрічну позовну заяву мотивовано неналежним виконанням
ФОП ОСОБА_3 зобов`язань за договором поставки від 30 листопада 2016 року № СТ-16618/11/16 на загальну суму 4 396 957, 21 грн.
ФОП ОСОБА_2 вважала, що ОСОБА_1 має відповідати перед нею
за невиконання договірних зобов`язань ФОП ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_1 є майновим поручителем останнього і несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
Ураховуючи викладене, ФОП ОСОБА_2 просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 17 жовтня 2017 року, укладеним між нею, як іпотекодержателем, та ОСОБА_1,
як іпотекодавцем, яка є майновим поручителем ОСОБА_3, посвідченим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Торкуновою Т. А., зареєстрованим у реєстрі
№ 801, шляхом передачі їй права власності на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру, загальною площею 50,5 кв. м, житловою площею
30,0 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 11 грудня
2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Позов ФОП ОСОБА_2 задоволено.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором
від 17 жовтня 2017 року, укладеним між ОСОБА_2,
як іпотекодержателем, та ОСОБА_1, як іпотекодавцем, яка є майновим поручителем ОСОБА_3, посвідченим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Торкуновою Т. А., зареєстрованим у реєстрі № 801, в рахунок погашення заборгованості за договором поставки від 30 листопада 2016 року
№ СТ-16618/11/16 на загальну суму 4 396 957, 21 грн шляхом передачі ОСОБА_2 права власності на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру, загальною площею 50,5 кв. м, житловою площею 30,0 кв. м, розташовану
за адресою: АДРЕСА_2 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю підстав для задоволення первісного позову, оскільки оспорюваний правочин відповідає вимогам статті 203 ЦК України. Також у відповідності до частини першої статті 575, 584 ЦК України та пункту 2 статті 18 Закону України "Про іпотеку" в оспорюваному договорі зазначені ціна, розмір і строк виконання зобов`язання, тобто усі умови, на які посилається ОСОБА_1 у своєму позові, як на підстави для визнання його недійсним, тому позов
ОСОБА_1 є недоведеним та безпідставним.
При цьому, ураховуючи наявність заборгованості за оспорюваним договором, суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_2 має право звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок виконання
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 своїх зобов`язань.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 11 червня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області
від 11 грудня 2019 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормою права, яка підлягає застосуванню, законно та обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні первісного позову та задоволенні зустрічного позову, оскільки ОСОБА_1 не довела та не надала суду жодних доказів, які б підтверджували, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) були недодержані вимоги, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, для визнання його недійсним на підставі частини першої статті 215 ЦК України, а також
не надано суду жодних доказів для визнання його недійсним, у силу яких спірний договір іпотеки має бути визнано недійсним. Сторони оспорюваного договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності,
їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі,
ОСОБА_1 на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору. При цьому остання була ознайомлена
з умовами договору іпотеки, зокрема пунктом 1.5 договору, договір нею підписаний, що свідчить про те, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, а також, що умови договору були їй зрозумілі.
При цьому, ураховуючи наявність заборгованості за оспорюваним договором, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 має право звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок виконання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 своїх зобов`язань.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах
у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду
від 07 березня 2018 року у справі № 910/24073/16, постанові Великої палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15 (провадження № 14-384цс18), постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року у справі
№ 369/8171/15 (провадження № 61-38300св18) та постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18)
(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій й ухвалити нове судове рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 зазначає, що відповідно
до пункту 1.5 іпотечного договору зміст та розмір зобов`язання, строк
і порядок його виконання визначені договором поставки від 30 листопада 2016 року № СТ-16618/11/16, укладеним між іпотекодержателем
та ОСОБА_3, а також усіма додатковими договорами, змінами
та доповненнями до нього, які чинні на момент укладення цього договору
та можуть бути укладені після його. Посилання на додатки, укладені
в майбутньому іпотечний договір виключає можливість розуміти зміст, строк і розмір зобов`язання.
Також зазначає, що договір поставки від 30 листопада 2016 року, укладений між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 передбачає зміну прав та обов`язків лише щодо сторін договору поставки. ОСОБА_1 не знає
і не може знати зміст, розмір та строк зобов`язання правочину, якого вона не є стороною та з яким її ніхто не ознайомив.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 вважає, що положення іпотечного договору від 17 жовтня 2017 року та договору поставки від 30 листопада 2016 року у якому мало б бути встановлено основне зобов`язання, спрямовані на незаконне заволодіння майна фізичної особи у зв`язку із чим суперечать статтям 203, 215 ЦК України та порушують публічний порядок
у розумінні статті 228 ЦК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2020 року було відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 569/3939/18-ц із Рівненського міського суду Рівненської області. Зупинено дію рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 грудня 2019 року
та постанови Рівненського апеляційного суду від 11 червня 2020 року.
У серпні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ФОП ОСОБА_2 на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення
є законними та обґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17 жовтня 2017 року між ОСОБА_2 (іпотекодержатель)
та ОСОБА_1 (іпотекодавець), яка є майновим поручителем ОСОБА_3 за договором поставки та додатковою угодою, укладеними між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Торкуновою Т. А. та зареєстрований у реєстрі № 801, відповідно до умов якого, іпотекодавець ОСОБА_1 передала в іпотеку іпотекодержателю ОСОБА_2 в якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за договором поставки від 30 листопада
2016 року № СТ-16618/11/16, з урахуванням існуючих додатків, або додатків, які будуть укладені в майбутньому, а іпотекодержатель прийняв в іпотеку,
в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі предмет іпотеки, який належить іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується документами, що вказані в п. 1.3 договору.
На забезпечення виконання зобов`язань, зазначених у пункті 1.1 іпотечного договору, іпотекодавець на умовах, передбачених цим договором, передала в іпотеку нерухоме майно - двокімнатну квартиру, загальною площею
50,5 кв. м, житловою площею 30,0 кв. м, розташовану за адресою:
АДРЕСА_2 .
Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві приватної власності
та підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Мечкало О. В.
01 жовтня 2015 року за реєстровим № 1391.
Вартість предмета іпотеки становить 1 350 000,00 грн визначена сторонами на підставі звіту про оцінку предмету іпотеки (пункт 1.4 зазначеного договору).
Сторони погодили, що зміст та розмір зобов`язання, строк і порядок його виконання визначені договором поставки від 30 листопада 2016 року
№ СТ-16618/11/16, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
а також усіма додатковими договорами, додатками, змінами
та доповненнями до нього, які чинні на момент укладення цього договору
та можуть бути укладені після його підписання (договору іпотеки)
(пункт 1.5 договору іпотеки).
Відповідно до пункту 3.1.3 іпотечного договору, іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем основного зобов`язання повністю або в будь-якій його частині.
Звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено іпотекодержателем на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотекодержателя,
що міститься у пунктах 6.2. та 6.3. іпотечного договору.
Відповідно до пункту 9.1. іпотечного договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і діє
до виконання зобов`язання за основним договором в повному обсязі.
24 травня 2018 року ОСОБА_2 направлено лист-вимогу
ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (іпотекодавцю - майновому поручителю) про усунення порушення зобов`язань за договором поставки
та додатковою угодою, про виплату заборгованості за договором поставки від 30 листопада 2016 року № СТ-16618/11/16. Роз`яснено, що у разі незадоволення зазначеної вимоги, він буде здійснювати захист порушеного права шляхом зверненням до суду з вимогою про звернення стягнення
на майно на загальну суму заборгованості. Проте, така вимога залишилася без задоволення.
Станом на 24 травня 2018 року заборгованість покупця ОСОБА_3 перед постачальником ФОП ОСОБА_2 за договором поставки
від 30 листопада 2016 року № СТ-16618/11/16 становить 4 396 957,21 грн
та сторонами в судах першої й апеляційної інстанцій не заперечувалася.