ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 910/8965/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
секретарів судового засідання - Корнієнко О.В., Денисюк І.Г.,
за участю представників:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан" -Гішка В.С., Крикуненка С.В.,
Публічного акціонерного товариства
"Комерційний банк "Преміум" - Кебкала В.Г.,
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Фінансова компанія Актівітіс" - Гаврилюк М.В.,
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Управляюча компанія Актівітіс" - не з`явився,
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Логістик Транссервіс" -Онученка Д.С., Войтенка І.В.,
Державного реєстратора приватного нотаріуса Київського
міського нотаріального округу Нотари Олега Івановича - не з`явився,
Державного реєстратора Комунального підприємства
"Центр державної реєстрації" Тарнавської Світлани Володимирівни - не з`явився,
Державного реєстратора Комунального підприємства
"Центр державної реєстрації" Демченко Марини Олександрівни - не з`явився,
Державного реєстратора приватного нотаріуса Київського
міського нотаріального округу Толочко Яни Миколаївни - не з`явився,
Державного реєстратора приватного нотаріуса Київського
міського нотаріального округу Суляєвої Аделі Рашидівни - не з`явився,
Державного реєстратора приватного нотаріуса Київського
міського нотаріального округу Чигріна Андрія Олеговича - не з`явився,
Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Поінт" - не з`явився,
Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 (у складі колегії суддів: Євсіков О.О. (головуючий), Попікова О.В., Корсак В.А.)
у справі № 910/8965/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан"
до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Преміум", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Актівітіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Транссервіс",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Преміум": Державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Нотари Олега Івановича, Державного реєстратора Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Тарнавської Світлани Володимирівни, Державного реєстратора Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Демченко Марини Олександрівни, Державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Толочко Яни Миколаївни, Державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суляєвої Аделі Рашидівни, Державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чигріна Андрія Олеговича, Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Поінт",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,
про скасування рішень державних реєстраторів, витребування нерухомого майна,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Проскан" (далі - ТОВ "Проскан") звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Преміум" (далі - ПАТ "Комерційний банк "Преміум"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Актівітіс" (далі - ТОВ "Фінансова компанія Актівітіс"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс" (далі - ТОВ "Управляюча компанія Актівітіс"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Транссервіс" (далі - ТОВ "Логістик Транссервіс"), у якому, з урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог, просило скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень згідно з переліком, наведеним позивачем; витребувати із чужого незаконного володіння ТОВ "Логістик Транссервіс" на користь позивача об`єкти нерухомого майна, які розташовано на земельній ділянці площею 2,1396 га, кадастровий номер: 8000000000:75:201:0052, включено до складу цілісного майнового комплексу, що має реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1714941480000 та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога (Солом`янський, Голосіївський, Святошинський райони), 22.
Позовні вимоги обґрунтовано обставинами вибуття спірних об`єктів нерухомого майна з володіння позивача внаслідок неправомірних дій ПАТ "Комерційний банк "Преміум" та наявністю правових підстав для витребування цього майна з чужого незаконного володіння.
Суди розглядали справу неодноразово.
Постановою Верховного Суду від 11.03.2020 було скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2019, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 позов ТОВ "Проскан" задоволено повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у липні 2021 року ТОВ "Проскан" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2021, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 залишити в силі.
Також ТОВ "Проскан" подало до Верховного Суду заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.07.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 910/8965/18 за касаційною скаргою ТОВ "Проскан" з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 08.09.2021.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.07.2021 задоволено заяву ТОВ "Проскан" про забезпечення позову у справі № 910/8965/18.
ПАТ "Комерційний банк "Преміум", ТОВ "Фінансова компанія Актівітіс", ТОВ "Логістик Транссервіс" у відзивах на касаційну скаргу зазначили про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просили залишити оскаржене судове рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
08.09.2021 до Верховного Суду від ПАТ "Комерційний банк "Преміум" надійшли письмові пояснення.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.09.2021 розгляд касаційної скарги ТОВ "Проскан" відкладено на 29.09.2021.
22.09.2021 до Верховного Суду від ТОВ "Проскан" надійшли письмові пояснення та звернення у справі.
28.09.2021 до Верховного Суду від ТОВ "Проскан" надійшла заява в порядку статті 42 ГПК.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.09.2021 у судовому засіданні в справі № 910/8965/18 оголошено перерву до 06.10.2021.
ТОВ "Управляюча компанія Актівітіс" та треті особи в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, із заявою до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки їх представників у судове засідання або з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до частини 4 статті 197 ГПК не зверталися.
Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.
У судовому засіданні 06.10.2021 представник ТОВ "Проскан" Крикуненко С.В. заявив усні клопотання про відкладення розгляду справи та про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, письмове обґрунтування якого буде надано пізніше.
Суд, обговоривши заявлені клопотання, відмовив у їх задоволенні, оскільки вони не обґрунтовані підставами, передбаченими нормами процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до свідоцтва про право власності від 28.09.2005, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за ТОВ "Проскан" зареєстровано право приватної власності на комплекс будівель - виробнича база площею 6 148,0 кв. м, за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 22; у подальшому після реконструкції будівлі (літ. В) площею 4 807,50 кв. м, позивачу видано свідоцтво про право власності від 26.11.2012 (серія САЕ № 777147), яким посвідчено право приватної власності ТОВ "Проскан" на будівлю виробничої бази площею 7 321,90 кв. м, за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 22 (літери В, Вʼ).
04.07.2013 між ПАТ "Комерційний банк "Преміум" (кредитодавець) і ТОВ "Проскан" (позичальник) укладено кредитний договір № 26/КЛ/13 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання шляхом відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії, а позичальник зобов`язався отримати кредит/транш кредиту, використати його за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом/траншем кредиту, комісії та інші платежі, встановлені цим договором, а також додатковими договорами до нього, що складають невід`ємну частину договору.
У забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором 04.07.2013 між ТОВ "Проскан" (іпотекодавець) і ПАТ "Комерційний банк "Преміум" (іпотекодержатель) укладено іпотечний договір, за яким іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, а саме: будівлю виробничої бази (літери В, Вʼ) площею 7 321,90 кв. м (згідно з переліком) і комплекс будівель - виробнича база площею 6 148,0 кв. м (згідно з переліком) за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 22, що знаходяться на земельній ділянці площею 2,1396 га, переданій іпотекодавцю в оренду на підставі договору оренди земельної ділянки від 23.05.2000 строком на 49 років.
05.02.2015 між ПАТ "Комерційний банк "Преміум" (кредитор), ТОВ "Проскан" (позичальник-1) і Товариством з обмеженою відповідальністю "А-Поінт" (далі - ТОВ "А-Поінт", позичальник-2) укладено договір № 1 переведення боргу (частини боргу) за кредитним договором № 26/КЛ/13 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 04.07.2013, за умовами якого ТОВ "Проскан" за згодою кредитора переводить на ТОВ "А-Поінт", а останній шляхом підписання цього договору приймає на себе частину боргу та зобов`язання ТОВ "Проскан" за кредитним договором від 04.07.2013 № 26/КЛ/13, а саме: - зобов`язання повернути кредитору не пізніше 03.07.2015 кредитні кошти в розмірі 1 000 000,00 дол. США, отримані позичальником-1 у межах кредитної лінії відповідно до умов кредитного договору № 26/КЛ/13, у порядку, визначеному умовами кредитного договору від 05.02.2015 № 6/КЛ/15, який укладається між ПАТ "Комерційний банк "Преміум" і ТОВ "А-Поінт" одночасно з укладенням цього договору; - щомісячно сплачувати проценти за користування кредитними коштами в розмірі 13 % річних у строки та в порядку, визначеними умовами кредитного договору № 6/КЛ/15; - сплатити неустойку (пеню, штраф) у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за кредитним договором № 6/КЛ/15. За умовами пункту 1.2 договору позичальник-1 переводить, а позичальник-2 набуває (приймає на себе) борг (частину боргу) позичальника-1 за кредитним договором у розмірі, визначеному умовами цього договору та кредитного договору № 6/КЛ/15. У пункті 8.1 договору визначено, що він вступає в силу у дату його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним.
05.02.2015 між ПАТ "Комерційний банк "Преміум" і ТОВ "А-Поінт" (позичальник) укладено кредитний договір № 6/КЛ/15 про надання кредиту у формі відновлювальної мультивалютної відкличної лінії, за умовами якого банк відкриває позичальнику відновлювальну мільтивалютну кредитну лінію у доларах США з лімітом у сумі, еквівалент якої не може перевищувати 1 000 000,00 дол. США, та здійснює управління цією кредитною лінією, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах встановленого строку кредитування: з 05.02.2015 по 03.07.2015 включно. Цільове використання (мета) кредиту: переведення боргу згідно з договором переведення боргу від 05.02.2015 № 1.
20.02.2015 у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 05.02.2015 № 6/КЛ/15 між ТОВ "Проскан" (іпотекодавець) і ПАТ "Комерційний банк "Преміум" (іпотекодержатель) уклали іпотечний договір № 6/КЛ/15/І, предметом іпотеки за яким є нерухоме майно - будівля виробничої бази (літери В, Вʼ) площею 7 321,9 кв. м, а також комплекс будівель - виробнича база площею 6 148,0 кв. м, за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 22, що складаються з будівель згідно з наведеним переліком, які знаходяться на земельній ділянці площею 2,1396 га, переданій в оренду іпотекодавцю за договором оренди земельної ділянки від 23.05.2000 строком на 49 років.
26.02.2015 між ПАТ "Комерційний банк "Преміум" (кредитор), ТОВ "Проскан" (позичальник-1) і ТОВ "А-Поінт" (позичальник-2) укладено договір № 2 переведення боргу (частини боргу) за кредитним договором на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 04.07.2013 № 26/КЛ/13, за умовами якого позичальник-1 за згодою кредитора переводить на позичальника-2, а останній шляхом підписання договору приймає на себе частину боргу та зобов`язання позичальника-1 за кредитним договором від 04.07.2013 № 26/КЛ/13, а саме: - зобов`язання повернути кредитору не пізніше 03.07.2015 кредитні кошти в розмірі 1 000 000,00 дол. США, отримані позичальником-1 від кредитора в межах кредитної лінії відповідно до умов кредитного договору від 04.07.2013 № 26/КЛ/13, у порядку, визначеному умовами кредитного договору від 05.02.2015 № 6/КЛ/15, який укладається між кредитором та позичальником-2 одночасно з укладенням цього договору; - щомісячно сплачувати проценти за користування кредитними коштами із розрахунку 13 % річних у строки та в порядку, визначеному умовами кредитного договору від 05.02.2015 № 6/КЛ/15; - сплатити неустойку (пеню, штраф) у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за кредитним договором від 05.02.2015 № 6/КЛ/15. За умовами пункту 1.2 договору позичальник-1 переводить, а позичальник-2 набуває (приймає на себе) борг (частину боргу) позичальника-1 за кредитним договором у розмірі, визначеному умовами цього договору та кредитного договору № 6/КЛ/15. У пункті 8.1 договору визначено, що він вступає в силу у дату його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним.
26.02.2015 між ПАТ "Комерційний банк "Преміум" і ТОВ "А-Поінт" (позичальник) укладено договір № 1 про внесення змін до кредитного договору № 6/КЛ/15 від 05.02.2015, згідно з яким текст кредитного договору № 6/КЛ/15 викладено в новій редакції. Відповідно до пунктів 1.1-1.3 кредитного договору, викладених в новій редакції, банк відкриває позичальнику відновлювальну мільтивалютну кредитну лінію у доларах США з лімітом у сумі, еквівалент якої не може перевищувати 2 000 000,00 дол. США або у гривні у сумі, еквівалент якої не може перевищувати 2 000 000,00 дол. США за курсом, встановленим Національним банком України в день надання коштів на умовах, передбачених цим договором, та здійснює управління цією кредитною лінією, а позичальник зобов`язується повернути кредит в строк до 03.07.2015 та сплатити проценти за користування кредитними коштами. Цільове використання (мета) кредиту: кредитні кошти позичальнику не надаються, а погашаються ним відповідно до умов договору про переведення боргу (частини боргу) за кредитним договором від 04.07.2013 № 26/КЛ/13. Надання позичальнику кредитних коштів буде можливе лише після погашення існуючої кредитної заборгованості (суми кредиту) в розмірі 2 000 000,00 дол. США. При цьому цільове використання таких кредитних коштів буде погоджено сторонами додатково, про що будуть внесено відповідні зміни до умов цього договору.
03.07.2015 між ТОВ "Проскан" (іпотекодавець) і ПАТ "Комерційний банк "Преміум" (іпотекодержатель) укладено договір про внесення змін до іпотечного договору № 6/КЛ/15/І, яким пункт 1.1 іпотечного договору викладено в іншій редакції, за змістом якої сторони визначили, що цей договір забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору № 6/КЛ/15 від 05.02.2015, укладеного між іпотекодержателем та ТОВ "А-Поінт", згідно з умовами якого позичальник зобов`язався повернути заставодержателю кредит, наданий у доларах США та/або гривні у формі мультивалютної кредитної лінії з лімітом кредитної лінії, що становить еквівалент 2 000 000,00 дол. США не пізніше 05.10.2015 та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
Разом із тим судами встановлено, що у розділі 7 іпотечного договору передбачено застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, за змістом пункту 7.1 якого це застереження про задоволення вимог іпотекодержателя згідно статті 36 Закону України "Про іпотеку" своїми правовими наслідками для сторін є договором про задоволення вимог іпотекодержателя та визначає один із можливих позасудових способів звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя без будь-якого додаткового погодження (окремого уповноваження) з боку іпотекодавця, а саме шляхом, зокрема набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання по кредитному договору в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про іпотеку" (підпункт 7.1.2). Підписанням цього договору іпотекодавець та іпотекодержатель дійшли згоди про перехід права власності на предмет іпотеки іпотекодержателя після спливу 40-денного строку з моменту надсилання письмової вимоги на адресу іпотекодавця - попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки. В даному випадку цей договір буде виступати правовстановлюючим документом та правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.
12.05.2017 ПАТ "Комерційний банк "Преміум" направило на адреси ТОВ "А-Поінт" і ТОВ "Проскан" вимоги від 11.05.2017 № 01304/267 та № 01304/268 про усунення порушення зобов`язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки.
У вимозі ПАТ "Комерційний банк "Преміум" від 11.05.2017 № 01304/267 до ТОВ "А-Поінт" на підставі умов кредитного договору від 05.02.2015 № 6/КЛ/15, іпотечного договору від 20.02.2015 № 6/КЛ/15/І, статей 36, 37, 38, 39 Закону України "Про іпотеку" банк вимагав в тридцятиденний строк погасити у повному обсязі всю заборгованість за цим договором та попередив про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.
У вимозі ПАТ "Комерційний банк "Преміум" від 11.05.2017 № 01304/268 до ТОВ "Проскан" на підставі двох кредитних договорів від 04.07.2013 № 26/КЛ/13, від 05.02.2015 № 6/КЛ/15, іпотечного договору від 04.07.2013 та іпотечного договору № 6/КЛ/15/І від 20.02.2015, статей 36, 37, 38, 39 Закону України "Про іпотеку" банк вимагав від позивача в тридцятиденний строк погасити у повному обсязі всю заборгованість за цими договорами та попередив про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.
У подальшому за рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексні номери 36351509, 36351442 від 27.07.2017 приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Нотари О.І. припинено обтяження номер запису про обтяження 16413501 на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 96197380000 (будівля виробничої бази (літери В, Вʼ), загальна площа 7 321,9 кв. м, адреса: м. Київ, Кільцева дорога (Солом., Голос., Святош. p-ни) (вулиця Велика Окружна), будинок 22); припинено обтяження номер запису про обтяження 16413903 на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 96323380000 (комплекс будівель-виробнича база, загальна площа 6 148 кв. м; адреса: м. Київ, Кільцева дорога (Солом., Голос., Святош. p-ни) (вулиця Велика Окружна), будинок 22). Підстава припинення обтяження: ухвала суду № 759/11666/16-ц, видана 12.07.2017 Апеляційним судом м. Києва.
28.07.2017 державними реєстраторами Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Тарнавською С.В., Демченко М.О. на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексні номери 36363395, 36363403 внесено записи № 21614474, № 21614555 про право власності (про перехід права власності), згідно з якими ПАТ "Комерційний банк "Преміум" є власником комплексу будівель - виробнича база, загальною площею 6 148,0 кв. м (із зазначенням переліку об`єктів) та будівлі виробничої бази (літери В, Вʼ) площею 7 321,9 кв. м, за адресою: Києві по вулиці Кільцева дорога (Солом., Голос., Святош. p-ни), № 22, які знаходяться на земельній ділянці, площею 2,1396 га.
10.08.2017 між ПАТ "Комерційний банк "Преміум" (продавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Актівітіс ЛТД" (далі - ТОВ "Актівітіс ЛТД", найменування змінено на ТОВ "Фінансова компанія Актівітіс"; покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність, а покупець зобов`язався прийняти: будівлю виробничої бази (літери В, Вʼ) площею 7 321,9 кв. м та комплекс будівель - виробнича база площею 6 148,0 кв. м, за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 22. За домовленістю сторін продаж нерухомого майна вчиняється в національній валюті за 52 998 749,90 грн. Розрахунки за нерухоме майно здійснюються покупцем до кінця банківського дня після підписання цього договору.
11.08.2017 між ПАТ "Комерційний банк "Преміум" (сторона-1) і ТОВ "Актівітіс ЛТД" (сторона-2) підписано угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, за умовами якої сторона-1 має перед стороною-2 непогашене зобов`язання у сумі 52 998 749,90 грн, яке виникло на підставі договорів відступлення права вимоги від 28.07.2017 № 2807-пв/1 та № 2807-пв/2, а сторона-2 має перед стороною-1 непогашене зобов`язання у сумі 52 998 749,90 грн, яке виникло за договором купівлі-продажу від 10.08.2017. Сторони договору відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов`язаннями на суму 52 998 749,90 грн.
07.09.2017 між ТОВ "Актівітіс ЛТД" (установник) і ТОВ "Управляюча компанія Актівітіс" (управитель) укладено договір управління майном, за умовами якого управитель взяв на себе зобов`язання здійснювати управління майном будівлею виробничої бази (літери В, Вʼ) площею 7 321,9 кв. м та комплексом будівель - виробнича база площею 6 148,0 кв. м, за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 22, а також вчиняти юридичні та інші встановлені сторонами дії від свого імені, але за рахунок та в інтересах установника.
За розподільчим балансом, затвердженим рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Актівітіс ЛТД" (оформлене протоколом від 11.10.2017 № 14) про перехід частини майна, прав та обов`язків до ТОВ "Логістик Транссервіс", активи та пасиви (майно, статутний капітал), права та обов`язки від ТОВ "Актівітіс ЛТД" перейшли до ТОВ "Логістик Транссервіс", яке створюється шляхом виділу з ТОВ "Актівітіс ЛТД". Відповідно до цього розподільчого балансу у власність ТОВ "Логістик Транссервіс" перейшли будівлі виробничої бази (літери В, Вʼ) площею 7 321,9 кв. м та комплекс будівель - виробнича база площею 6 148,0 кв. м, за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 22, які розташовані на земельній ділянці площею 2,1396 га.
20.10.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чигріном А.О. зареєстровано право власності на зазначене майно за ТОВ "Логістик Транссервіс".
ТОВ "Проскан", звертаючись до суду з позовом у справі, яка розглядається, послалося на те, що ПАТ "Комерційний банк "Преміум" у порушення чинного законодавства набуло право власності на майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 20.02.2015 № 6/КЛ/15/1, а в подальшому за відсутності достатніх правових підстав розпорядилося ним, внаслідок чого спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивача без його волі, чим порушено права позивача на володіння, користування та розпорядження цим майном, які підлягають захисту шляхом скасування рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та витребування цього майна із чужого незаконного володіння ТОВ "Логістик Транссервіс".
За результатами нового розгляду справи суд першої інстанції позов задовольнив та мотивував таке рішення обставинами невиконання ПАТ "Комерційний банк "Преміум" положень статей 35, 37 Закону України "Про іпотеку", що не давало державним реєстраторам підстав для вчинення реєстраційних дій з реєстрації права власності на спірне майно за банком. Оскільки спірне майно вибуло з володіння позивача не з його волі, внаслідок неправомірних дій ПАТ "Комерційний банк "Преміум", між позивачем і ТОВ "Логістик Транссервіс" не існує зобов`язальних правовідносин, а останнім спірне майно набуте безвідплатно у особи, яка не мала права його відчужувати, то позивач, будучи законним власником спірного майна вправі витребувати це майно з володіння ТОВ "Логістик Транссервіс" на підставі приписів пункту 3 частини 1, частини 3 статті 388 ЦК.
Апеляційний господарський суд скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що позивачем не доведено обставин, які є підставою для скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та витребування із чужого незаконного володіння ТОВ "Логістик Транссервіс" на користь позивача об`єктів нерухомого майна в порядку статті 388 ЦК.
ТОВ "Проскан" у поданій касаційній скарзі послалося, зокрема на те, що суд апеляційної інстанції при вирішенні справи неправильно застосував/не застосував положення пунктів 2, 5 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності", частин 5, 6 статті 54, частини 3 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції від 13.05.2020, пункту 4-1 частини 1 статті 602 ЦК, частини 4 статті 6, частин 10-12 статті 42, частини 2 статті 76, частини 7 статті 77, частини 3 статті 79 Закону України "Про банки та банківську діяльність" у редакції від 13.05.2020, пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статей 35, 37 Закону України "Про іпотеку". При цьому скаржник зазначив, що ним застосовано ефективний спосіб захисту свого порушеного, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду; суд апеляційної інстанції при вирішенні спору дійшов необґрунтованого та незаконного висновку про не перебування ПАТ "Комерційний банк "Преміум" в процедурі ліквідації на момент набуття банком права власності на спірне нерухоме майно та подальшого відчуження зазначеного майна на користь ТОВ "Фінансова компанія Актівітіс"; з огляду на положення статті 42 Закону України "Про банки та банківську діяльність" суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності у голови правління ПАТ "Комерційний банк "Преміум" Первака Л.М. повноважень на вчинення правочинів щодо спірного майна; позва увагою суду апеляційної інстанції залишилося те, що недотримання колишніми посадовими особами ПАТ "Комерційний банк "Преміум" вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у тому числі щодо направлення позивачу незаконної вимоги від 11.05.2017 № 01304/268 щодо погашення заборгованості на підставі кредитних договорів, призвело до незаконного вибуття спірного майна з володіння позивача та безоплатного відчуження цього майна на користь третьої особи; судом не враховано, що правочини, які вчинено органами управління та керівниками банку після початку процедури ліквідації такого банку, є нікчемними; судом не надано оцінки змісту пункту 7.1 іпотечного договору від 20.02.2015 № 6/КЛ/15/1; судом не надано належної оцінки тому, що зняття обтяження зі спірного нерухомого майна відбулося на підставі підробленої ухвали Апеляційного суду м. Києва від 12.07.2017 у справі № 759/11666/16-ц; суд дійшов необґрунтованого висновку стосовно відплатного отримання спірного нерухомого майна ТОВ "Логістик Транссервіс" та відсутності підстав для застосування частини 3 статті 388 ЦК. При обґрунтуванні підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, скаржник послався на те, що судом апеляційної інстанції при вирішенні справи в оскарженому судовому рішенні застосовано (не застосовано) зазначені норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16, від 21.02.2018 у справі № 915/297/17, від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, від 19.06.2019 у справі № 917/2101/17, Верховного Суду України від 01.02.2017 у справі № 6-2360цс16, від 18.01.2017 у справі № 6-2552цс16, від 25.05.2016 у справі № 6-605цс16.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши судове рішення у межах, передбачених статтею 300 ГПК, виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Наведені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Одним із судових способів захисту речових прав є витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикація). Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Так, відповідно до статті 387 ЦК власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача, передбачене статтею 388 ЦК, у частині 1 якої зазначено, що в разі якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Згідно з частиною 3 статті 388 ЦК якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Отже, можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина 3 статті 388 ЦК). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини 1-3 статті 388 ЦК).
У постанові від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (подібні за змістом висновки сформульовано, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).
При новому розгляді справи та на виконання вказівок, викладених Верховним Судом у постанові від 11.03.2020 у справі, яка розглядається, судом апеляційної інстанції (з огляду на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, зокрема від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц) установлено, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права, оскільки за змістом положень статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.
Доводи ТОВ "Проскан", наведені у касаційній скарзі, стосовно того, що судом апеляційної інстанції при вирішенні справи у постанові не наведено висновків щодо ефективного способу захисту порушених прав позивача, спростовуються змістом самої постанови суду апеляційної інстанції, тому є безпідставними. Разом із тим, пославшись на правові висновки, наведені у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 915/297/17 (про визнання недійсним правочину щодо переходу до відповідача права власності на нежитлову будівлю), від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 (про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги), від 19.06.2019 у справі № 917/2101/17 (про визнання недійсним правочину щодо переходу права власності), скаржником не зазначено, у чому саме полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та які висновки Верховного Суду у цих справах, в контексті цього доводу касаційної скарги, не було враховано судом апеляційної інстанції.
Водночас при дослідженні обставин вибуття спірного майна з володіння позивача судом апеляційної інстанції установлено, що першими у ланцюгу правочинів, за якими спірне майно вибуло з володіння ТОВ "Проскан", були іпотечні договори, які у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися та умовами яких сторони передбачили таке застереження щодо задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку згідно зі статтею 36 Закону України "Про іпотеку", як набуття іпотекодержателем - ПАТ "Комерційний банк "Преміум" права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання за кредитним договором у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про іпотеку". Тобто у цих умовах договору виражена воля іпотекодавця ТОВ "Проскан" на відчуження предметів іпотеки у порядку і спосіб, визначений сторонами відповідно до вимог законодавства.
За змістом частини 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
У частині 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що за умовами іпотечного договору сторони домовилися про застосування позасудового порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, а, відтак, дійшли згоди, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель набуває права на звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, в один із способів звернення стягнення на предмет іпотеки, який передбачено Законом України "Про іпотеку".
Будь-яких обставин належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором, що відповідно до статей 598, 599 ЦК є підставою для припинення як основного зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, яке є похідним від основного, судом апеляційної інстанції встановлено не було.
Разом із тим за встановлених у справі обставин у зв`язку з невиконанням ТОВ "А-Поінт" і ТОВ "Проскан" зобов`язань за кредитними договорами таке право іпотекодержателя було реалізоване ПАТ "Комерційний банк "Преміум" шляхом направлення 12.05.2017 на адреси ТОВ "А-Поінт" і ТОВ "Проскан" вимоги від 11.05.2017 № 01304/267 та № 01304/268 про усунення порушення зобов`язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, невиконання яких в подальшому стало підставою для вчинення відповідної реєстраційної дії.
Крім того, досліджуючи обсяг повноважень посадових осіб ПАТ "Комерційний банк "Преміум" на вчинення відповідних дій, у тому числі на момент направлення вимоги про сплату заборгованості позивачу як іпотекодавцю та наступної реєстрації банком права власності на спірний предмет іпотеки, на виконання вказівок Верховного Суду, судом апеляційної інстанції установлено таке.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 10.02.2016 № 68/БТ "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Преміум" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 10.02.2016 № 134 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Преміум" та делегування повноважень ліквідатора банку". За цим рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Комерційний банк "Преміум", призначено уповноважену особу Фонду та делеговані всі повноваження ліквідатора ПАТ "Комерційний банк "Преміум", визначені положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у тому числі з підписанням всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Тімоніну О.О. з 11.02.2016 по 10.02.2018 включно.
Також судом установлено обставини того, що правомірність зазначеної постанови Національного банку України від 10.02.2016 № 68/БТ було предметом розгляду в межах адміністративної справи № 826/2607/16, і у період часу, коли посадовими особами ПАТ "Комерційний банк "Преміум" були вчинено відповідні дії у справі, яка розглядається, набрали законної сили і діяли судові рішення про задоволення позовних вимог в цій адміністративній справі № 826/2607/16. При цьому у процесі розгляду справи судом касаційної інстанції питання щодо зупинення виконання рішень про задоволення позову не вирішувалося.
Разом із тим судом апеляційної інстанції установлено, що у матеріалах справи, яка розглядається, відсутні докази того, що у зазначений вище період з 14.11.2016 і, щонайменше, до 01.08.2017 уповноважена особа Фонду гарантування вкладів продовжувала (поновила) фактичне і реальне управління ПАТ "Комерційний банк "Преміум" чи вживала будь-яких заходів з перешкоджання здійснення такого управління іншими особами. При цьому за встановлених судом обставин фактичне та реальне управління ПАТ "Комерційний банк "Преміум" здійснював голова правління.
Також судом апеляційної інстанції установлено, що вимоги від 11.05.2017 № 01304/267 та № 01304/268 про усунення порушення зобов`язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, направлені 12.05.2017 у тому числі на адресу позивача, було підписано першим заступником голови правління ПАТ "Комерційний банк "Преміум" Шарікадзе В.Т., призначеного на відповідну посаду згідно з наказом наказу № 121-К від 01.09.2014, який перебував на цій посаді до 28.07.2017. Відповідно до наказу голови правління від 01.12.2016 № 6/1-О першому заступнику голови правління банку Шарікадзе В.Т. надано повноваження щодо стягнення проблемної заборгованості з позичальників, у тому числі щодо підписання документів (листів, запитів, вимог, повідомлень, розрахунків заборгованості, позовних заяв тощо, в т. ч. вимог, адресованих позичальникам, поручителям, заставодавцям, іпотекодавця) щодо погашення заборгованості за кредитними договорами, щодо виконання зобов`язань за договорами поруки, застави та інших договорів забезпечення, а також вимог щодо усунення порушень в зобов`язаннях. Водночас 01.12.2016 ПАТ "Комерційний банк "Преміум" на ім`я першого заступника голови правління Шарікадзе В.Т. було видано довіреність для здійснення господарської діяльності банку на фірмовому бланку № 012877.
Обставин того, що юридично значущі дії, вчинені від імені ПАТ "Комерційний банк "Преміум" Шарікадзе В.Т. щодо стягнення з позичальника/ іпотекодавця заборгованості за кредитним договором, було оспорено ПАТ "Комерційний банк "Преміум" або уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, судом апеляційної інстанції встановлено не було, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку про прийняття банком виконаного за іпотечним договором, що відповідно до положень статті 241 ЦК свідчить про схвалення правочину юридичною особою.
Разом із тим, суд апеляційної інстанції, врахувавши правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16, зокрема про те, що скасування судом або визнання неправомірним (незаконним) рішення Фонду про запровадження тимчасової адміністрації чи початок процедури ліквідації банку не означає автоматичного припинення управління банком Фондом; управління банком Фондом у такому разі припиняється лише після прийняття НБУ рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, відновлення банківської ліцензії і повернення банку під нагляд НБУ, у справі, яка розглядається, встановив, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, залучений до участі у справі як третя особа, не оспорював жодним чином ані законність факту направлення вимог від 11.05.2017 № 01304/267 та від 11.05.2017 № 01304/268, підписаних першим заступником голови правління банком Шарікадзе В.Т., ані законність звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечними договорами від 04.07.2013 та № 6/КЛ/15/І від 20.02.2015 шляхом прийняття іпотечного майна у власність, ані подальший продаж майна, ані здійснення між банком і покупцем зарахування зустрічних однорідних вимог.
Встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, з урахуванням положень законодавства, якими урегульовано питання щодо представництва юридичної особи її виконавчим органом у відносинах з третіми особами, зумовили висновок суду апеляційної інстанції про відсутність дефекту в компетенції членів органу правління ПАТ "Комерційний банк "Преміум" при вчиненні дій щодо усунення порушень у кредитних зобов`язаннях, забезпечених іпотекою, у спірних правовідносинах.
Посилання ТОВ "Проскан" у касаційній скарзі про не застосування при вирішенні справи положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності", частин 5, 6 статті 54, частини 3 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції від 13.05.2020, пункту 4-1 частини 1 статті 602 ЦК, частини 4 статті 6, частин 10-12 статті 42, частини 2 статті 76, частини 7 статті 77, частини 3 статті 79 Закону України "Про банки та банківську діяльність", які, на думку скаржника мають бути застосовано до спірних правовідносин у чинній редакції, по-перше не обґрунтовано підставами касаційного оскарження судового рішення, визначеного пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, а по-друге, не спростовують встановлені судом апеляційної інстанції обставини та висновки цього суду щодо належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання, що передує застосовуванню позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до умов укладеного іпотечного договору та положень Закону України "Про іпотеку".
Доводи ТОВ "Проскан" щодо незаконного зняття обтяжень зі спірного нерухомого майна також не можна визнати цілком обґрунтованими, оскільки суд апеляційної інстанції, застосувавши стандарт доказування вірогідності доказів, закріплений у статті 79 ГПК, при наданні оцінки рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.07.2017 приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Нотари О.І., якими припинено обтяження на об`єкти нерухомого майна, встановив, що ухвала Святошинського районного суду міста Києва від 29.08.2016, прийнята у межах розгляду справи № 759/11666/16-ц, якою було накладено арешт на спірне нерухоме майно, була скасована постановою Апеляційного суду міста Києва від 05.02.2018 за апеляційною скаргою ПАТ "Комерційний банк "Преміум", у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно було відмовлено, отже, за обґрунтованими висновками суду апеляційної інстанції, рішення, якими припинено обтяження спірного майна, яке було накладене на підставі скасованого судового акта, не породжують жодних правових наслідків для ТОВ "Проскан".
Висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 01.02.2017 у справі № 6-2360цс16, від 18.01.2017 у справі № 6-2552цс16, від 25.05.2016 у справі № 6-605цс16 стосовно того, що сама по собі відсутність в реєстрі прав технічного запису про певне обтяження, якщо про таке обтяження відомо порушнику, не впливає на дійсність такого обтяження, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, не можна визнати належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, оскільки такі висновки Суду зроблено за інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, що зумовило прийняття відповідного рішення.
Оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. При цьому встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет і підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
Аналіз висновків, зроблених у судових рішеннях у справі, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведених постановах як Верховного Суду, так і Верховного Суду України, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.
З огляду на конкретні, встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, яка розглядається, відсутні підстави для висновку про застосування судом в оскаржуваному рішенні норм права, без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у наведених скаржником постановах Верховного Суду України та Верховного Суду.
Також не знайшли свого підтвердження доводи ТОВ "Проскан" стосовно необґрунтованості висновку суду апеляційної інстанції щодо відплатного отримання ТОВ "Логістик Транссервіс" спірного нерухомого майна.
Як встановлено судом апеляційної інстанції ТОВ "Логістик Транссервіс" створено шляхом виділу з ТОВ "Актівітіс ЛТД" (найменування змінено на ТОВ "Фінансова компанія Актівітіс"). Відповідно до розподільчого балансу у власність ТОВ "Логістик Транссервіс" перейшли будівлі виробничої бази (літери В, Вʼ) площею 7 321,9 кв. м та комплекс будівель - виробнича база площею 6 148,0 кв. м, за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 22, які розташовані на земельній ділянці площею 2,1396 га.
Відповідно до статті 109 ЦК виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.
За висновками суду апеляційної інстанції, виділ полягає у перерозподілі активів і зобов`язань, на базі яких і створюється нова юридична особа, за розподільчим балансом, який неможливо визнати цивільно-правовим договором (оплатним чи безвідплатним). Наслідком виділу є перехід за розподільчим балансом до нової юридичної особи, що утворилася в результаті виділу, частини майна, прав та обов`язків юридичної особи, з якої був здійснений виділ і яка не припиняється, а продовжує функціонувати за зменшеного обсягу активів та пасивів, тобто має місце часткове правонаступництво. Отже, хоч норми ЦК що регулюють процедуру виділу, не передбачають правонаступництва, проте перехід прав та обов`язків до новостворюваної особи (осіб) визначається розподільчим балансом, що є актом юридичної особи, з якої виділяється нова особа.
Судом апеляційної інстанції установлено, що оскільки в результаті виділу до ТОВ "Логістик Транссервіс" за розподільчим балансом від ТОВ "Актівітіс ЛТД" (найменування змінено на ТОВ "Фінансова компанія Актівітіс") перейшло право власності на майно, придбане останнім за відплатним договором, то таке майно не можна вважати набутим безвідплатно в розумінні частини 3 статті 388 ЦК, а тому і відсутні підстави для його витребування, у тому числі відповідно до наведеної норми.
Отже, оцінивши у сукупності докази, подані сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень, відповідно до встановлених фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Будь-яких обставин, які є обов`язковою підставою для скасування постановлених у справі судових рішень відповідно до частини 1 статті 310 ГПК, касаційна скарга ТОВ "Проскан" не містить.
Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною 2 статті 287 ГПК, не спростовують наведених висновків та не впливають на них.
Аргументи, наведені у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.
Загалом обґрунтування касаційної скарги стосується повторного дослідження обставин, що вже були встановлені судом апеляційної інстанції під час розгляду справи, та переоцінки тих доказів, які вже оцінювалися судом в процесі розгляду цієї справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскарженого судового рішення не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.
Керуючись статтями 145, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд