ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 923/1008/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
позивача - Чабанюка В.С.,
відповідача-1 - не з`явились,
відповідача-2 - не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Проектна організація "Агро-Прайм"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2021 (головуючий суддя - Будішевська Л.О., судді: Таран С.В., Поліщук Л.В.) та рішення Господарського суду Херсонської області від 04.02.2021 (суддя Павленко Н.М.)
у справі №923/1008/20
за позовом Приватного підприємства "Проектна організація "Агро-Прайм"
до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Регіон Груп",
2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Український волоський горіх"
про визнання договору недійсним,
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст позовних вимог
1.1.У жовтні 2020 року Приватне підприємство "Проектна організація "Агро-Прайм" (далі - ПП "Проектна організація "Агро-Прайм") звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Регіон Груп" (далі - ТОВ "Юг-Регіон Груп") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Український волоський горіх" (далі - ТОВ "Український волоський горіх"), в якому просило суд визнати недійсним укладений між останніми договір відступлення права вимоги від 06.03.2020.
1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір укладено всупереч норм частини третьої статті 512 та статті 515 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України,) оскільки зобов`язання за основним договором нерозривно пов`язане з особою первісного кредитора - ТОВ "Український волоський горіх".
2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
2.1.06.06.2018 між ТОВ "Український волоський горіх" (замовник) та ПП "Проектна організація "Вознесенськ Агропрайм" (назву змінено на ПП "Проектна організація "Агро-Прайм") (виконавець) укладено договір про надання послуг (далі - договір від 06.06.2018), за умовами пункту 1.1 якого ТОВ "Український волоський горіх" доручає, а ПП "Проектна організація "Агро-Прайм" зобов`язується надати такі послуги: укладення, супровід і державна реєстрація прав за договорами емфітевзису 1000 га земельних ділянок єдиним масивом, які знаходяться в межах території Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області. Договори емфітевзису укладаються від імені ТОВ "Український волоський горіх" строком на 49 років за зразком, який закріплений в додатку №2 до договору.
2.2.За надання послуг, передбачених договором, ТОВ "Український волоський горіх" сплачує ПП "Проектна організація "Агро-Прайм" згідно з протоколом погодження договірної ціни суму договору, що становить 7700,00 грн за 1 га земельної ділянки. Загальна сума договору складає 7700000 грн (пункт 3.1 договору від 06.06.2018).
2.3.Договір від 06.06.2018 набирає чинності з моменту його укладання і діє протягом 4 місяців, а саме до 06.10.2018, але до повного виконання сторонами своїх обов`язків за ним (пункт 8.1 договору від 06.06.2018).
2.4.30.07.2018 між ТОВ "Український волоський горіх" та ПП "Проектна організація "Агро-Прайм" укладено додаткову угоду №1 до договору від 06.06.2018, за умовами якої сторонами внесені зміни до договору від 06.06.2018, а саме:
- внесено зміни до пункту 3.3 Розділу 3 "Вартість послуг та порядок розрахунків", доповнено його підпунктом такого змісту: "Виконавець зобов`язується першочергово укласти 15 договорів емфітевзису на земельні ділянки, визначені в пункту 1.1 договору у строк 10 календарних днів з дати укладання цієї додаткової угоди.";
- внесено зміни до пункту 3.6 договору: "У випадку, якщо у визначений строк, а саме - до 01 вересня 2018 року замовнику не буде надано належним чином оформлені довіреності на уповноваження виконавця з укладання договорів емфітевзису на 1000 (одну тисячу) гектарів земельних ділянок відповідно до пункту 1.1 договору, виконавець повертає всі сплачені замовником кошти на розрахунковий рахунок замовника у строк 5 календарних днів з дати їх вимоги, всі укладені договори емфітевзису переуступаються виконавцю, земельні ділянки щодо яких було укладено такі договори та/або довіреності повертаються виконавцю.".
2.5.06.03.2020 між ТОВ "Український волоський горіх" (первісний кредитор) та ТОВ "Юг-Регіон Груп" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (далі договір від 06.03.2020), за умовами якого ТОВ "Український волоський горіх" відступає ТОВ "Юг-Регіон Груп" право вимоги за договором від 06.06.2018, укладеним між ТОВ "Український волоський горіх" та ПП "Проектна організація "Агро-Прайм" (боржник), в обсягах і на умовах, встановлених договором між ТОВ "Український волоський горіх" та ПП "Проектна організація "Агро-Прайм".
2.6.Зазначаючи про те, що договір про відступлення прав вимоги від 06.03.2020 не відповідає положенням частини третьої статті 512 та статті 515 ЦК України, оскільки зобов`язання за договором від 06.06.2018 нерозривно пов`язане з ТОВ "Український волоський горіх", ПП "Проектна організація "Агро-Прайм" звернулось до господарського суду з цим позовом.
3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1.Господарський суд Херсонської області рішенням від 04.02.2021 у справі №923/1008/20, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2021, у задоволенні позову ПП "Проектна організація "Агро-Прайм" повністю відмовив.
3.2.Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зобов`язання ТОВ "Український волоський горіх" за договором від 06.06.2018, в якому останнього (як кредитора) було замінено на нового кредитора - ТОВ "Юг-Регіон Груп", не підпадає під визначення зобов`язань, зазначених у статті 515 ЦК України, за якими не допускається заміна кредитора та не є зобов`язанням, яке нерозривно пов`язане з ТОВ "Український волоський горіх". Також суд зазначив, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами порушення його суб`єктивних прав та законних інтересів внаслідок укладення відповідачами договору від 06.03.2020.
4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи
4.1.ПП "Проектна організація "Агро-Прайм" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2021 та рішення Господарського суду Херсонської області від 04.02.2021 у справі №923/1008/20; позовні вимоги ПП "Проектна організація "Агро-Прайм" задовольнити; визнати недійсним укладений між ТОВ "Юг-Регіон Груп" та ТОВ "Український волоський горіх" договір відступлення права вимоги від 06.03.2020.
4.2.Підставою касаційного оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій у цій справі скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), зазначаючи, що:
-при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10.11.2020 у справі №638/22396/14-ц, стосовно застосування частини третьої статті 512 ЦК України;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 515 ЦК України.
4.3.Скаржник стверджує, що оскільки зобов`язання за основним договором нерозривно пов`язане з особою первісного кредитора - ТОВ "Український волоський горіх", укладення спірного договору порушує норми статей 512, 515, 1000 ЦК України.
4.4.Відповідачі не скористались правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
5.Позиція Верховного Суду
Щодо підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
5.1.Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша та друга статті 300 ГПК України).
5.2.Як вже зазначалось, касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
5.3.Отже, відповідно до положень наведених норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.4.Визначення подібності правовідносин міститься у правових висновках, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
5.5.Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі №910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин та об`єкт (предмет).
5.6.Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 у справі №925/3/7, пункт 40 постанови від 25.04.2018 у справі №910/24257/16). Такі ж висновки були викладені у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 року у справі №923/682/16.
5.7.Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц).
5.8.Щодо доводів скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.11.2020 у справі №638/22396/14-ц, стосовно застосування частини третьої статті 512 ЦК України, колегія суддів зазначає таке.
5.9.З постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №638/22396/14-ц вбачається, що у грудні 2014 року Акціонерне товариство закритого типу "Гея" (далі - АТЗТ "Гея") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, посилаючись на те, що 19.07.2006, на забезпечення виконання фізичною особою-підприємцем Ковальовою-Рибалко Г.Ю. умов кредитного договору, укладеного між АТЗТ "Гея" та Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" (далі - АППБ "Аваль"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен банк Аваль"), було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого позивач передав в іпотеку нежитлову будівлю літера "А-2" загальною площею 2 232,4 кв.м по АДРЕСА_1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.01.2013 , яке набрало законної сили, звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах. 28.11.2014 ПАТ "Райффайзен банк Аваль" на підставі договору факторингу та договору цесії відступило право вимоги за вказаними вище договорами кредиту та іпотеки публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Хрещатик" (далі - ПАТ КБ "Хрещатик"), яке того ж дня відчужило це право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг" (далі - ТОВ "Арма Факторинг"). ТОВ "Арма Факторинг" 28.11.2014 відчужило право вимоги за цими кредитним договором та договором іпотеки ОСОБА_1 Посилаючись на те, що договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором ОСОБА_1 було укладено із порушенням вимог частини першої статті 203 та статті 215 ЦК України, позивач просив визнати цей договір недійсним та скасувати у Державному реєстрі іпотек запис про зміну іпотекодержателя. Позивач вказував, що фізична особа ОСОБА_1 не може бути стороною договору факторингу, оскільки він не є юридичною особою, не включений до реєстру фінансових або банківських установ, не має ліцензії на здійснення відповідної діяльності, зокрема щодо факторингових операцій. Відтак, на думку позивача, договір про відступлення відповідачеві права вимоги за договором іпотеки підлягає визнанню недійсним. Вирішуючи спір у цій справі, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки договорами факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, то воно повинно здійснюватися відповідно до положень глави, яка регулює відносини з факторингу (частина другої статті 1083 ЦК України). Іншими словами наступне відступлення права грошової вимоги має здійснюватися шляхом укладення саме договору факторингу з відповідним суб`єктним складом його сторін (стаття 1079 ЦК України), а не шляхом укладення договору про відступлення права вимоги з фізичною особою. Як вбачається з встановлених судами обставин, з укладенням оспорюваного договору про відступлення права вимоги відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка не може надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права. Фактично сторони спірних договорів уклали ряд угод, завдяки яким здійснили перехід права на вимогу іпотечного майна від банку до фізичної особи. При цьому, оскільки договір факторингу не може бути укладений між банком та фізичною особою, його сторони задіяли спосіб переходу формально начебто правильний, проте за змістом такий, що лише приховав дійсні наміри сторін. Крім того, відступлення прав за іпотечним договором ТОВ "Арма Факторинг" могло вчинити лише за умови одночасного здійснення відступлення права вимоги за основним зобов`язанням (кредитним договором) шляхом укладення договору факторингу, стороною якого ОСОБА_1 бути не міг. З огляду на вказані обставини, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оспорюваний договір відступлення прав від 28.11.2014 укладений з порушенням частини третьої статті 512, статті 1054, частини третьої статті 1079, частини другої статті 1083 ЦК України, статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
5.10.Водночас, у справі №923/1008/20, предмет спору не стосується питання заміни кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка не може надавати фінансові послуги відповідно до норм законодавства, позовні вимоги у справі №923/1008/20 обґрунтовані не обставинами неможливості відповідача виступати стороною спірного договору взагалі, а посиланням на те, що договір від 06.06.2018 за своєю правовою природою є договором доручення, виконання якого нерозривно пов`язано з особою кредитора, оскільки мало призвести до створення, зміни або припинення прав та обов`язків саме ТОВ "Український волоський горіх", а не будь-якої іншої особи.
5.11.З огляду на викладене вище, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення ухвалено судами без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №638/22396/14-ц, оскільки підстави позовів, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, у зазначеній справі та у справі №923/1008/20 є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.
5.12.Звідси висновок, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.