ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 815/3976/16
касаційне провадження № К/9901/45251/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року (головуючий суддя - Бутенко А.В.)
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Димерлій О.О., судді - Єщенко О.В., Вербицька Н.В.)
у справі № 815/3976/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Онисс"
до Одеської митниці ДФС
про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Онисс" (далі - ТОВ фірма "Онисс", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС (далі - митниця, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення від 12 березня 2016 року № 500060702/2016/000056/2 про коригування митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12 березня 2016 року № 500060702/2016/00035, а також стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 6457,35 грн і витрати, пов`язані з отриманням грошової експертизи вартості товару, в сумі 1500,00 грн.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 27 жовтня 2016 року адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував оскаржувані акти індивідуальної дії. Стягнув на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань митниці судовий збір у розмірі 4569,08 грн та витрати на правову допомогу в сумі 1527,25 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив.
Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Митниця звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що подані позивачем документи не містили відомостей для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16 червня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою митниці.
04 липня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
22 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та компанією-нерезидентом "JIANGYIN COMAT METAL PRODUCTS CO.,Ltd" (Китайська Народна Республіка) укладено контракт від 15 грудня 2015 року № 3, за умовами якого позивач купує у вказаного контрагента товар - електролітичну білу жерсть (харчову), що відповідає державному стандарту 13345-85, GB/T 2520-2000. Продаж товару здійснюється партіями на умовах CIF Одеса (Одеський морський торговельний порт), Україна, згідно з Інкотермс-2010.
З метою декларування вказаного товару позивач 09 березня 2016 року подав до відповідача митну декларацію № 500060702/2016/002683, в якій митна вартість імпортованого товару заявлена за основним методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
Разом із митною декларацією ТОВ фірма "Онисс" до митного оформлення подано: контракт від 15 грудня 2015 року № 3; специфікацію № 2 до контракту від 15 грудня 2015 року № 3; інвойс від 22 січня 2016 року № COMNTP3216; сертифікат походження від 22 січня 2016 року № G163209005240014; експортну вантажну митну декларацію країни продавця від 22 січня 2016 року № 230520160056503982; платіжне доручення від 14 січня 2016 року № 1 на суму 3400,00 дол. США; платіжне доручення від 17 лютого 2016 року № 4 на суму 11740,88 дол. США.
На вимогу митниці позивачем 11 березня 2016 року додатково надано: переклад митної декларації країни відправлення від 22 листопада 2016 року № 230520160056503982; прайс-лист виробника від 15 грудня 2015 року; калькуляцію собівартості товару від 02 березня 2016 року; довідку про вартість, видану Одеською торгово-промисловою палатою від 11 березня 2016 року № СИО-в № 000111; специфікацію від 15 грудня 2015 року № 1, замість помилково наданої специфікації від 31 грудня 2015 року № 2; платіжне доручення в іноземній валюті від 23 грудня 2015 року № 4, замість помилково наданого платіжного доручення від 14 січня 2016 року № 1.
За результатами дослідження поданих до митного оформлення документів митницею прийнято рішення від 12 березня 2016 року № 500060702/2016/000056/2 про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12 березня 2016 року № 500060702/2016/00035.
06 липня 2016 року позивач в порядку, передбаченому статтею 55 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - МК України), додатково надав відповідачу: страховий поліс на вантажні перевезення від 22 січня 2016, виданий страховиком на ім`я страхувальника-контрагента; оборотно-сальдову відомість по рахунку 2091, якою підтверджується, що товар, отриманий ТОВ фірма "Онисс" від контрагента повністю оприбуткований за ціною контракту; лист контрагента-нерезидента від 25 квітня 2016 року з поясненнями щодо поставки товару в меншій кількості, ніж це було узгоджено сторонами в специфікації до контракту від 15 грудня 2015 року № 3; роздруковані із сайту Державної фіскальної служби України відомості про середньорозрахункову вартість товарів (електролітичну білу жерсть, харчову, товарна підпозиція 721012) при імпорті в Україну в розрізі митниць за січень, лютий та березень 2016 року.
За правилами частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу органу доходів і зборів протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31 березня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьмортранс" до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрос-Нова", про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови, який має враховуватися при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
У справі, яка розглядається, суди встановили, що позивачем подано митниці належні та допустимі докази на підтвердження ціни імпортованого товару. Зазначені документи не містять розбіжностей щодо вартості та вказують, що їх дані піддаються обчисленню.
Більш того, судами попередніх інстанцій з`ясовано, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення використана митна декларація від 30 липня 2015 року № 1100010000/2015/005222, за якою митну вартість товару скориговано за третім методом визначення митної вартості, що також підтверджує протиправність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості із застосуванням саме резервного методу.
В свою чергу, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено суду, що надані позивачем документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за імпортований товар.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.
Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -