ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2021 року
м. Київ
справа №640/3095/19
адміністративне провадження № К/9901/127/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2019 року (у складі судді Васильченко І.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року (у складі: головуючого судді - Мєзєнцева Є.І., суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.) у справі №640/3095/19, -
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Міністерства економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України (далі - Мінекономіки, відповідач), в якій просив:
визнати дії Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо несвоєчасного проведення повного розрахунку з ОСОБА_1, неправомірними та протиправними;
стягнути з Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку з 13 вересня 2013 року по 26 грудня 2018 року у розмірі 9 784 728,99 грн
2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що його було звільнено з роботи з 12 вересня 2013 року у зв`язку із реорганізацією Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном, відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України); у січні 2016 року Управлінням пенсійного фонду в Святошинському районі м. Києва позивачу була оформлена пенсія державного службовця з 13.09.2013 року на підставі рішення судового рішення у справі 759/6670/15-а; у лютому 2016 року звернувшись до відповідача із заявою про виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів у зв`язку із виходом на пенсію, позивач отримав відмову у такій виплаті.
3. Позивач зазначав, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.09.2018 у справі 826/2772/16, зобов`язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів; на виконання вказаних рішень 26 грудня 2018 року відповідачем було проведено виплату вказаної грошової допомоги; оскільки відповідачем виплату вказаної грошової допомоги було проведено лише у грудні 2018 року, на думку позивача, відповідачем порушено норми Кодексу законів про працю України, а тому є підстави для застосування положень статей 116 та 117 КЗпП України, а саме зобов`язати відповідача виплатити позивачу за період з 13 вересня 2013 року по 26 грудня 2018 року середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 9 784 728,99 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
4. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2019 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
5. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України; при цьому стаття 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати грошової компенсації.
6. Суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що у даному випадку статті 116 та 117 КЗпП України не застосовуються, а зобов`язання роботодавців виплатити грошову допомогу замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
7. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права із порушенням норм процесуального права, просить, скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року у справі №640/3095/19, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
8. В обґрунтування скарги касатор зазначає, що при винесенні оскаржуваної постанови, судом апеляційної інстанції не вірно застосовано положення статей 116 та 117 КЗпП України, які в обов`язковому порядку повинні були застосовані до спірних правовідносин, судами не правильно застосовано правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду та судової практики Європейського Суду з прав людини, зокмема у справі "Меньшакова проти України" від 08.10.2010 в контексті правовідносин, що склалися.
9. ОСОБА_1 вважає що, так як рішення про оформлення пенсії з 13 вересня 2013 року було оформлено відповідно до судового рішення лише у січні 2016 року, а відповідачем було виплачено грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів лише 26 грудня 2018 року, то має місце порушення норм Кодексу законів про працю України; на час звільнення у позивача було право на отримання грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів і це право було прописано в наказі про звільнення, однак з вини відповідача вказана сума була виплачена лише 26 грудня 2018 року, а не в день звільнення.
10. У відзиві на касаційну скаргу від 07.02.2020 Мінекономіки вважає доводи позивача безпідставними та необґрунтованими, вимоги касаційної скарги такими, що не підлягають задоволенню та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, відтак відповідач просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року у справі №640/3095/19 - без змін.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
11. Касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Верховного Суду 02 січня 2020 року.
12. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2020 визначено склад суду: суддя-доповідач Жук А.В., судді: Білак М.В., Калашнікова О.В.
13. Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року у справі №640/3095/19.
14. Ухвалою судді Верховного Суду від 10.11.2021 дану адміністративну справу призначено до письмового розгляду за наявними у ній матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном від 12.09.2013 №592к ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника управління - начальника відділу документального забезпечення та контролю Управління документального забезпечення роботи та контролю 12 вересня 2013 року і зв`язку з реорганізацією Агентства держмайна України відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України. Пунктом 3 вказаного наказу визначено, що у разі призначення пенсії державного службовця виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі 10 місячних окладів на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу".
16. Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 07 липня 2015 року по справі №759/6670/15-а, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 грудня 2015 року, визнано неправомірними дії УПФУ в Святошинському районі м. Києва щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за віком у відповідності до Закону України "Про державну службу" та зобов`язано призначити ОСОБА_1 пенсію за віком у відповідності до Закону України "Про державну службу" починаючи з 13 вересня 2013 року у редакції Закону, яка діяла на вказану дату.
17. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.09.2018 у справі №826/2772/16, зобов`язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів.
18. На виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2016 у справі 826/2772/16 відповідачем 26 грудня 2018 року було проведено виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів.
19. Звернувшись 23 січня 2019 року до відповідача із заявою про виплату за період з 13 вересня 2013 року по 26 грудня 2018 року середнього заробітку за час затримки розрахунку, позивач отримав відмову.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №4бО-ІХ, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), зокрема до Глави 2 "Касаційне провадження" Розділу III "Перегляд судових рішень".
21. Разом з тим, пунктом 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
22. Оскільки касаційна скарга подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-1Х, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.
23. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
24. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
25. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
26. Для правильного вирішення даної адміністративної справи слід дати відповідь на питання, чи може вважатись грошова допомога, передбачена частиною 13 статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723, яка стягнута рішенням суду, сумою належною працівнику до виплати при звільненні, у випадку звільнення такого працівника не у зв`язку із виходом на пенсію державного службовця, в розумінні статті 116 КЗпП України.
27. Організаційно правові засади пенсійного забезпечення і грошової допомоги державним службовцям за законом №3723 врегульовуються, зокрема статтею 37 цього Закону.
28. Так, відповідно до частини 1 статті 37 Закону №3723 на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
29. Відповідно до частини 13 статті 37 Закону №3723 Державним службовцям у разі виходу на пенсію за наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
30. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
31. Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
32. Необхідно зазначити, що частина 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці" №108/95-ВР (далі - Закон №108/95-ВР) встановлює, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
33. Стаття 2 Закону №108/95-ВР вказує, що основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
34. В розумінні положень статті 2 Закону №108/95-ВР грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів, яка підлягала до виплати державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років, є державною гарантією, яка встановлювалась Законом №3723-XII. Така грошова допомога охоплюється поняттям заробітної плати, яка підлягає виплаті незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування такої грошової допомоги. Більш того, у статті 37 Закону №3723-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для характеристики статусу особи, яка має право на таку доплату, використовується термін державний службовець, що додатково підтверджує належність такої грошової доплати до складової заробітної плати.
35. До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 25 червня 2018 року у справі 826/27427/15.
36. Задля правильного вирішення даної справи, слід врахувати встановлені обставини та висновки судів у справах №759/6670/15-а (за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії) та №826/2772/16 (за позовом ОСОБА_1 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії) тощо.
37. Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
38. Судами у наведених вище та цій справі встановлено, що наказом Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном від 12.09.2013 №592к ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника управління - начальника відділу документального забезпечення та контролю Управління документального забезпечення роботи та контролю 12 вересня 2013 року і зв`язку з реорганізацією Агентства держмайна України відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України.
39. Пунктом 3 вказаного наказу визначено: "у разі призначення пенсії державного службовця виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі 10 місячних окладів на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу"."
40. 17 грудня 2013 року листом Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва, розглянувши заяву ОСОБА_1 від 04.12.2013 року № 201/17053, відмовило позивачу, щодо призначення пенсії за віком згідно Закону України "Про державну службу" з мотивів того, що відповідно статті 7 підпункту "д" Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління ПФУ від 25.11.2005 року № 22-1 до заяви для призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону України "Про зайнятість населення" додається клопотання (направлення) про достроковий вихід на пенсію.
41. 07 квітня 2015 року позивач звернувся із заявою до Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про переведення пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" з 13 вересня 2013 року відповідно до діючого законодавства на 13.09.2013 року.
42. Проте, листом від 10.04.2015 за №588/8-П Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва, відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком згідно Закону України "Про державну службу" з 13 вересня 2013 року, посилаючись на те, що пенсія на умовах, передбачених статті 37 Закону України "Про державну службу", виплачується при досягненні пенсійного віку. Крім того, відповідним листом позивача було проінформовано, що він не має права на одержання пенсії за нормами Закону України "Про державну службу".
43. Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 07 липня 2015 року по справі №759/6670/15-а, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 грудня 2015 року, визнано неправомірними дії УПФУ в Святошинському районі м. Києва щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за віком у відповідності до Закону України "Про державну службу" та зобов`язано призначити ОСОБА_1 пенсію за віком у відповідності до Закону України "Про державну службу" починаючи з 13 вересня 2013 року у редакції Закону, яка діяла на вказану дату.
44. Суди у наведеній справі №759/6670/15-а дійшли, зокрема, висновків, що так як позивач досяг віку, передбаченого законом для призначення пенсії за віком, мав необхідний страховий стаж та стаж роботи державного службовця, висловив бажання отримувати пенсію державного службовця, що у сукупності ґрунтується на нормах статті 37 Закону України "Про державну службу", то мав право на призначення та отримання пенсії державного службовця згідно з Законом України "Про державну службу".
45. 03 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, як правонаступника прав та обов`язків Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном, із заявою виплатити грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів.
46. Листом від 16.02.2016 № 2102-13/4163-09 відповідач відмовив здійснити виплату з посиланням на відсутність підстав для вищевказаної виплати.
47. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.09.2018 у справі №826/2772/16, зобов`язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів.
48. Суди у справі №826/2772/16 дійшли, зокрема висновків, що за приписами частини 13 статті 37 Закону № 3723-ХІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів; відповідно до означеної норми грошова допомога є одноразовою і входить до матеріального та соціально-побутового забезпечення державних службовців і є складовою частиною трудового договору (контракту), (розділ VII зазначеного Закону).
49. Рішенням Конституційного Суду України від 26.11.2013 року № 11-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини тринадцятої статті 37 Закону України "Про державну службу" в системному зв`язку з положеннями пункту 2 частини першої, частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України, статті 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" - надано офіційне тлумачення положенню частини 13 стаття 37 Закону №3723-XII.
50. Так, відповідно до вказаного Рішення грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів виплачується державному службовцю за умов виходу на пенсію з посади державного службовця та наявності страхового стажу, у тому числі стажу державної служби не менше 10 років. Жодних додаткових умов для виплати грошової допомоги державному службовцю у разі виходу його на пенсію в частині тринадцятій статті 37 Закону №3723-XII не встановлено.
51. За таких обставин, право на одержання допомоги відповідно до частини 13 статті 37 Закону №3723-XII пов`язане з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця та припиненням цієї роботи у зв`язку з виходом на пенсію державного службовця.
52. Як вказували суди у вказаній справі, розірвання трудового договору з державним службовцем з підстав, визначених у пункті 2 статті 40 КЗпП України, не може нівелювати право державного службовця на отримання зазначеної грошової допомоги за умови наявності стажу державної служби не менше 10 років.
53. Тобто, у разі дострокового виходу на пенсію державного службовця з посади в органах державної влади відповідно до чинного законодавства державний службовець за наявності стажу державної служби не менше 10 років і страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, яке не пов`язане з досягненням пенсійного віку, визначеного частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII.
54. Судами у вказаній справі було встановлено, що право ОСОБА_1 на отримання пенсії за віком у відповідності до Закону №3723-XII з 13.09.2013 року у редакції Закону, яка діяла на вказану дату, підтверджено таким, що набрало законної сили, рішенням суду.
55. Встановлено, що в подальшому на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2016 у справі №826/2772/16 відповідачем 26 грудня 2018 року було проведено виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів.
56. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що в цій справі ОСОБА_1 було звільнено не у зв`язку із виходом на пенсію державного службовця, а на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України (у зв`язку з реорганізацією), а отже право на пенсію державного службовця позивач набув внаслідок виконання судового рішення.
57. На час здійснення повного розрахунку при звільненні на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України (у зв`язку з реорганізацією), ОСОБА_1 ще не набув права на пенсію, однак, на виконання постанови суду у справі 759/6670/15-а позивачу було призначено пенсію державного службовця, а на виконання постанови у справі 826/2772/16 було виплачено позивачу суму грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів.
58. Окрім того, слід зазначити, що із встановлених обставин даної адміністративної справи та справ №759/6670/15-а, №826/2772/16 вбачається відсутність на час звільнення ОСОБА_1, спору щодо розміру виплат при звільненні, а в подальшому фактично мав місце спір щодо наявності права на виплату грошової допомоги, передбаченої частиною 13 Закону України "Про державну службу", особі, яка була звільнена на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, та яка мала на момент звільнення відповідний пенсійний вік та необхідний стаж державної служби.
59. Відтак, Верховний Суд наголошує, що в даній справі судами встановлено такі обставини, що є суттєвими для правильного вирішення справи:
59.1. Позивача 12 вересня 2013 року було звільнено з посади державної служби на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, а не у зв`язку із набуттям пенсії державного службовця;
59.2. Пенсію державного службовця позивачу було призначено на виконання постанови Святошинського районного суду м. Києва від 07 липня 2015 року по справі №759/6670/15-а;
59.3. Суму грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів було виплачено 26 грудня 2018 року на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2016 у справі №826/2772/16;
60. За таких обставин, право на отримання грошової допомоги, передбаченої частиною 13 статті 37 Закону України "Про державну службу" (в редакції на момент звільнення), ОСОБА_1 набув після звільнення, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є безпідставними.
61. Подібний за змістом підхід висвітлений у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі №806/1126/16.
62. З урахуванням вказаних обставин, Верховний Суд вважає, що встановлений судовим рішенням обов`язок виплатити грошову допомогу, яку, згідно частини 13 статті 37 Закону України "Про державну службу" належить виплачувати особам, що оформили пенсію з посади державної служби, не дає підстав вважати, що така виплата, в контексті обставин цієї справи, підпадає під дію диспозиції норми статті 116 КЗпП України щодо визначення такої виплати як такої, яку належить виплатити при звільненні та застосувати, відповідальність, передбачену статтею 117 у вигляді стягнення середнього заробітку за час розрахунку при звільненні.
63. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо несвоєчасного проведення повного розрахунку та стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13 вересня 2013 року по 26 грудня 2018 року в розмірі 9 784 728,99 грн.
64. Доводи касаційної скарги зазначених вище висновків не спростовують
65. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
66. Пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини 1 статті 349 КАС України).
67. Відповідно до частин 1 - 2 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
68. Частиною 4 статті 351 КАС України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
69. З огляду на те, що суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з інших мотивів, враховуючи правильність вирішення даної справи, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, а оскаржувані судові рішення - змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції даної постанови.
70. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -