ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 826/16282/16
адміністративне провадження № К/9901/3086/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві в особі ліквідаційної комісії, начальника управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ в м. Києві Андрієвського Анатолія Михайловича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Управління поліції охорони в м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2020 року (у складі судді Добрянської Я.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 січня 2021 року у складі колегії суддів: Головуючого судді: Коротких А.Ю., суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.), у справі №826/16282/16,
ВСТАНОВИВ:
І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
1. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2018 у цій справі, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ в місті Києві від 06 листопада 2015 року № 487о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 з органів МВС.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді командира взводу № 3 спеціальної групи затримання Дніпровського районного відділу Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ в місті Києві з 07 листопада 2015 року.
2. На виконання вищезазначеного рішення 11 серпня 2020 року видано виконавчий лист.
3. 09 вересня 2020 року до суду від позивача надійшла заява про заміну сторони - боржника по виконавчому листу №826/16282/16 від 11.08.2020 з Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ в місті Києві (04050, м. Київ, вул. Студентська, 9, код ЄДРПОУ:08596920) на правонаступника - Управління поліції охорони в м. Києві (04050, м. Київ, вул. Студентська, 9, код ЄДРПОУ: 40109147).
4. В обґрунтування поданої заяви позивачем зазначалось, що Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ в місті Києві (04050, м. Київ, вул. Студентська, 9, код ЄДРПОУ:08596920) з 28 листопада 2019 року припинено в результаті ліквідації. Таким чином, Управління поліції охорони в м. Києві (04050, м. Київ, вул. Студентська, 9, код ЄДРПОУ: 40109147) є правонаступником Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ в місті Києві.
5. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2020 року, залишену без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 січня 2021 року заяву ОСОБА_1 про заміну боржника у виконавчому листі, виданого 11 серпня 2020 року у справі №826/16282/16, задоволено.
Замінено управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ в місті Києві (04050, м. Київ, вул. Студентська, 9, код ЄДРПОУ:08596920) на Управління поліції охорони в м. Києві (04050, м. Київ, вул. Студентська, 9, код ЄДРПОУ: 40109147).
6. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1139 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2015 року № 834" передбачено, що органи поліції охорони, утворені як територіальні органи Національної поліції, є правонаступниками Департаменту Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ та відповідних державних установ Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ, що ліквідуються в установленому законодавством порядку; відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань діяльність Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ в місті Києві (04050, м. Київ, вул. Студентська, 9, код ЄДРПОУ:08596920) з 28 листопада 2019 року припинено в результаті ліквідації.
7. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновків, що Управління поліції охорони в м. Києві є правонаступником Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ в місті Києві.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
8. Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, Управління поліції охорони в м. Києві звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, неправильне та неповне дослідження доказів, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касатор просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2020 в частині заміни відповідачів в адміністративній справі № 826/16282/16 правонаступником - Управління поліції охорони в м. Києві та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.01.2021.
9. В обґрунтування заявленої скарги касатор зазначає, що в даному випадку мало місце безумовне припинення Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ в місті Києві в зв`язку з ліквідацією юридичної особи без правонаступництва; для заміни сторони у судовому провадженні має бути надано доказ - витяг з ЄДР, в якому зазначаються відомості про правонаступника, проте, як вбачається з витягу Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ в місті Києві, така інформація відсутня.
10. Підсумовуючи, касатор зазначав, що в частині заміни сторони (боржника) його правонаступниками у порядку процесуального правонаступництва, судами не враховано те, що у даному випадку правонаступництва (як похідного правонабуття) у розумінні приписів статей 52, 379 КАС України, не відбулось.
11. Від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, зобов`язати Управління поліції охорони в м. Києві терміново виконати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2018 у справі 826/16282/16, прийняти рішення щодо реагування на невиконання рішення суду Управлінням поліції охорони в м. Києві в межах чинного законодавства та наданих повноважень тощо.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
12. Касаційна скарга Управління поліції охорони в м. Києві до Верховного Суду надійшла 27 січня 2021 року.
13. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2021 визначено склад колегії суддів: Головуючий суддя - Жук А.В., судді: Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
14. Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою Управління поліції охорони в м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 січня 2021 року у справі №826/16282/16.
15. Ухвалою судді Верховного Суду від 10 листопада 2021 року дану справу призначено до попереднього розгляду за наявними у ній матеріалами.
IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
17. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
18. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
19. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII) виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
20. Згідно із частиною першою та другою статті 15 Закону № 1404-VIII сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
21. Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 15 Закону № 1404-VIII у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
22. Відповідно до частини першої статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
23. Питання правонаступництва в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) було предметом розгляду Верховним Судом, який у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову від 11 жовтня 2019 року у справі № 812/1408/16, в яких Суд зазначив наступне.
24. Виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, встановлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством встановлено головну умову, за якої тягар боржника може бути перекладено на іншу особу - це вибуття сторони виконавчого провадження.
25. За приписами статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
26. Таким чином, виходячи зі змісту наведеної вище норми, процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов`язанні. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 КАС України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.
27. Отже, ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід`ємною частиною, а тому заміна сторони в зобов`язанні (правонаступництво) на стадії виконавчого провадження є зміною судового рішення, передбаченою чинним законодавством, що оформлюється ухвалою (стаття 52 КАС України).
28. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15.
29. Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
30. У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.
31. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13 березня 2019 року (справа № 524/4478/17), від 20 лютого 2019 року (справа № 826/16659/15) .
32. Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
33. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 2а-23895/09/1270.
34. У такому разі також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.
35. Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.
36. При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.
37. Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.
38. Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.
39. При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.
40. У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.
41. Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень.
42. Аналогічні висновки були висловлені Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 11.10.2019 у справі № 812/1408/16.
43. Як вірно було зазначено судом апеляційної інстанції, коли відбувається публічне правонаступництво, вирішальним є встановлення факту переходу повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) від одного суб`єкта владних повноважень до іншого, а не факту державної реєстрації припинення вибувшого з публічних правовідносин суб`єкта владних повноважень як юридичної особи.
44. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1139 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2015 року № 834" передбачено, що органи поліції охорони, утворені як територіальні органи Національної поліції, є правонаступниками Департаменту Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ та відповідних державних установ Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ, що ліквідуються в установленому законодавством порядку.
45. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ в місті Києві (04050, м. Київ, вул. Студентська, 9, код ЄДРПОУ:08596920) з 28 листопада 2019 року припинено в результаті ліквідації.
46. З урахуванням зазначених вище приписів та висновків, відсутність у витязі з Єдиного державного реєстру відомостей щодо правонаступництва Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ в місті Києві не свідчить про відсутність правонаступництва іншим суб`єктом.
47. Таким чином, Управління поліції охорони в м. Києві (04050, м. Київ, вул. Студентська, 9, код ЄДРПОУ: 40109147) є правонаступником управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ в місті Києві (04050, м. Київ, вул. Студентська, 9, код ЄДРПОУ:08596920).
48. З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, а доводи касаційної скарги зазначених вище висновків не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
49. Щодо вимог позивача про зобов`язання Управлінням поліції охорони в м. Києві терміново виконати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2018 у справі 826/16282/16, викладених у запереченнях на касаційну скаргу, Верховний Суд зазначає наступне.
50. Стаття 129 Конституції України визначає, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.
51. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.
Судове рішення є обов`язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
52. Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.
53. Відповідно до частин 2-3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
54. Стаття 382 Кодексу адміністративного судочинства України визначає порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
55. Так, відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
56. З огляду на наведене, враховуючи межі та повноваження, які встановлююся для суду касаційної інстанції, норми Кодексу адміністративного судочинства України не наділяють суд касаційної інстанції повноваженнями щодо здійснення судового контролю в даній ситуації.
57. Щодо вимог позивача про прийняття рішення щодо реагування на невиконання рішення суду Управлінням поліції охорони в м. Києві в межах чинного законодавства та наданих повноважень, викладених у запереченнях на касаційну скаргу, Верховний Суд зазначає наступне.
58. Відповідно до статті 358 КАС України cуд касаційної інстанції у випадках і порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
59. Відповідно до частин 1-5 статті 249 КАС України Суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.
В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
60. Враховуючи зазначене, доводи позивача, викладені в запереченнях на касаційну скаргу, в розумінні наведених вище законодавчих приписів та із врахуванням обставин справи, не є підставою для винесення окремої ухвали по відношенню до відповідача.
61. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
62. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
63. Беручи до уваги, що судами попередніх інстанцій не допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
64. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -