ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 420/2764/21
адміністративне провадження № К/9901/20113/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: суддів - Калашнікової О.В., Мартинюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1, подану адвокатом Дмітрієвим Русланом Борисовичем,
на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року (головуючий суддя - Вовченко O.A.)
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року (головуючий суддя - Коваль М.П., судді: Кравець О.О., Зуєва Л.Є.)
у справі №420/2764/21
за позовом ОСОБА_1
до Національної поліції України,
третя особа, яка не заявляє позовних вимог щодо предмета спору Головне управління Національної поліції в Одеській області,
про визнання протиправним та скасування наказу.
I. ПРОЦЕДУРА
1. 24 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ голови Національної поліції України №502 о/с "По особовому складу" від 17 травня 2019 року.
2. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду належним чином оформленої позовної заяви, доказів сплати 908,00 грн. судового збору та доказів звернення у строки, визначені статтею 122 КАС України, чи належним чином обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
3. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року, позовну заяву повернуто позивачу.
4. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове рішення, яким поновити строк звернення до суду.
5. У відзиві на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на законність рішень судів попередніх інстанцій, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
6. Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
7. Повертаючи позовну заяву у зв`язку з неусуненням її недоліків, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом та не наведено жодної обставини, що засвідчила б про поважні причини пропуску вказаного строку, що, в свою чергу, позбавило можливості суд поновити його.
III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
8. ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що вони прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.
9. Доводи касаційної скарги фактично є аналогічними доводам, що були наведені скаржником в апеляційній скарзі.
10. Зокрема, скаржник зазначив, що є інвалідом ІІІ групи, що підтверджується копією довідки МСЕК та копіями посвідчень інваліда. Саме хворобливий стан його здоров`я став підставою для термінового звільнення з органів національної поліції. З часу звільнення по наступний час систематично проходить стаціонарне лікування наслідків отриманої при виконанні службових обов`язків травми, має довготривалий процес одужання та реабілітації, що підтверджується виписками стаціонарного хворого та програмою реабілітації інваліда.
11. Посилається на те, що шестимісячний строк звернення до суду ним не пропущений, оскільки лише з моменту офіційного отримання акту державного органу особа, права якої порушені таким актом, має реальну можливість дізнатися про його зміст, а тому саме з цього моменту необхідно відраховувати строк звернення до суду.
12. Вказує, що клопотання про поновлення строку для звернення до суду обґрунтоване тим, що його не ознайомили та він не отримав своєчасно спірний наказ. Копію такого наказу отримав лише 05 грудня 2020 року на підставі запиту.
13. Серед іншого позивач не погоджується з висновком судів про те, що спірні правовідносини у даній справі виникли з приводу звільнення з публічної служби, а тому до них підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду, оскільки він не оскаржує факт звільнення.
14. Окрім зазначеного, скаржник посилається на те, що до дати звернення до касаційної інстанції (07 жовтня 2019 року) та до фактичного прийняття Верховним Судом (29 вересня 2020 року) рішення у справі №1540/4207/18, він не знав та не міг знати чи порушує або чи буде порушувати видання спірного наказу його соціальні права на отримання в ГУ НП в Одеській області одноразової грошової допомоги, на яку має право відповідно до статті 97 Закону України "Про Національну поліцію України" та Порядку та умовам виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4, оскільки скориставшись правом на судовий захист шляхом оскарження у касаційному порядку постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року, чекав вирішення вказаного питання вищою судовою інстанцією. Тільки після отримання у листопаді 2020 року повного тексту постанови Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі №1540/4207/18, він дізнався, що видання головою Національної поліції України наказу від 17 травня 2019 року №502о/с, позбавило його права на отримання в ГУ НП в Одеській області одноразової грошової допомоги.
15. Крім того, позивач вказує, що касаційну скаргу було подано його представником, з якою ознайомлений не був.
16. На думку позивача, наведені обставини створили об`єктивні перешкоди для своєчасного звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування спірного наказу.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.
18. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині другій статті 328 КАС України, та посилання позивача на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
19. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в частині дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом, необхідно вказати таке.
20. Частиною третьою статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
21. За змістом статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
22. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
23. Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
24. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).
25. Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
26. Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 статті 4 КАС України).
27. Предметом розгляду справи є правомірність наказу Національної поліції України №502о/с "По особовому складу" від 17 травня 2019 року про скасування пункту наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 18 травня 2016 року №356о/с про внесення змін до пункту наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 14 березня 2016 року №108 о/с у частині звільнення майора поліції ОСОБА_1 (М-106687), старшого інспектора дозвільної системи Київського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, яким вирішено уважати майора поліції ОСОБА_1 звільненим за пунктом 2 (через хворобу) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
28. Отже, розглядуваний спір є спором щодо проходження публічної служби, тому строк звернення до суду з вказаним позовом становить один місяць, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав.
29. Тому доводи касаційної скарги про те, що до спірних правовідносин у даній справі не підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду, оскільки позивач не оскаржує факт звільнення є безпідставними.
30. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
31. Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
32. Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
33. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
34. Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
35. Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
36. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
37. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
38. Початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
39. Отже, з метою встановлення факту дотримання чи порушення процесуального строку, відведеного на подання позовної заяви, необхідно встановити момент, коли позивач дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, та моменту її звернення до суду з позовом.
40. Суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без руху, зокрема, встановив, що позивачем у позовній заяві не зазначено, коли він дізнався про оскаржуваний наказ чи коли він його отримав.
41. Водночас судом встановлено, що в провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №1540/4207/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування висновку та зобов`язання вчинити певні дії.
42. Під час апеляційного перегляду рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №1540/4207/18, до апеляційної скарги Національної поліції України було додано копію наказу голови Національної поліції України від 17 травня 2019 року №502о/с, який є предметом оскарження у межах цієї справи. В подальшому, ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції особисто подано відзив на апеляційну скаргу, датований 25 червня 2019 року, зі змісту якого вбачається, що останній ознайомлений зі змістом наказу голови Національної поліції України від 17 травня 2019 року №502о/с.
43. Згідно з інформацією з програмного забезпечення "Діловодство спеціалізованого суду" 07 жовтня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року по справі №1540/4207/18, в якій позивач в обґрунтування скарги, у тому числі, зазначає про незгоду з посиланням суду апеляційної інстанції на наказ Національної поліції України від 17 травня 2019 року №502о/с.
44. Тобто, станом на час звернення до Верховного Суду ОСОБА_1 було відомо про існування наказу Національної поліції України від 17 травня 2019 року №502о/с та про його зміст та, відповідно, повинен був дізнатись про порушення зазначеним наказом своїх прав.
45. На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, позивачем подано до суду, зокрема, заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначив, що спірний наказ йому не вручали та не ознайомлювали, а його копію отримав 05 грудня 2020 року на підставі запиту. До дати звернення до касаційної інстанції (07 жовтня 2019 року) та до фактичного прийняття Верховним Судом (29 вересня 2020 року) рішення у справі №1540/4207/18, він не знав та не міг знати чи порушує або чи буде порушувати видання спірного наказу соціальні права на отримання в ГУ НП в Одеській області одноразової грошової допомоги, оскільки скориставшись правом на судовий захист шляхом оскарження у касаційному порядку постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року, він чекав вирішення вказаного питання вищою судовою інстанцією. Тільки після отримання у листопаді 2020 року повного тексту постанови Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі №1540/4207/18 дізнався, що видання спірного наказу позбавило його права на отримання в ГУ НП в Одеській області одноразової грошової допомоги. Також послався на введення на території України карантину як на підставу пропуску строку звернення до суду.
46. Суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, обґрунтовано не взяв до уваги доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду про визнання незаконним та скасування наказу Національної поліції України № 502 о/с "По особовому складу" від 17 травня 2019 року про поновлення на роботі.
47. За висновками суду першої інстанції, ОСОБА_1 не надав доказів щодо вчинення ним усіх необхідних дій, які свідчать про бажання реалізації його процесуальних прав з метою їх захисту, а наведені причини пропуску з огляду на їх зміст не можна визнати такими, що створювали чи могли створити в майбутньому перешкоди для звернення до суду. Жодних інших обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом, позивачем не наведено, існування будь-яких перепон у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів не зазначено та судом не встановлено.
48. При цьому, апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновком суду першої інстанції, що зволікання позивача зі зверненням до суду з вказаним позовом через його бажання дочекатись вирішення касаційної скарги Верховним Судом у справі №1540/4207/18, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки касаційне оскарження постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року по справі №1540/4207/18 не позбавляло його права на оскарження наказу Національної поліції України від 17 травня 2019 року №502о/с.
49. Враховуючи викладене, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, 25 червня 2019 року позивачу було достовірно відомо про існування та зміст спірного наказу, а тому місячний строк звернення до суду ним був пропущений.
50. За таких обставин, а також за відсутності поважних підстав пропуску позивачем строку звернення до суду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов законного та обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви позивачеві.
51. Разом з тим, апеляційний суд обґрунтовано не взяв до уваги посилання позивача на незадовільний стан його здоров`я, як на підставу поновлення строку звернення до суду, що були зазначені в апеляційній скарзі. Крім того, як слушно зауважив суд, навіть за наявності у позивача певних проблем зі здоров`ям, зазначені обставини не заважали йому особисто подавати заяви по суті справи у межах справи №1540/4207/18.
52. У зв`язку з цим, Верховний Суд не бере до уваги доводи позивача в касаційній скарзі щодо незадовільного стану його здоров`я, які є аналогічними доводам апеляційної скарги на які апеляційний суд надав вичерпні відповіді.
53. Аргументи скаржника про те, що касаційну скаргу 07 жовтня 2019 року до Верховного Суду на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року у справі №1540/4207/18 було подано його представником, а тому з її змістом він не був ознайомлений, Верховний Суд вважає необґрунтованими, оскільки як встановлено апеляційним судом вказана касаційна скарга була підписана особисто позивачем, у зв`язку з чим, останній був обізнаний щодо її змісту.
54. Також Верховний Суд погоджується з висновками судів про необґрунтованість доводів позивача про те, що він не знав та не міг знати чи порушує або чи буде порушуватиме видання спірного наказу його соціальні права на отримання в ГУ НП в Одеській області одноразової грошової допомоги, оскільки предметом розгляду цієї справи є правомірність наказу Національної поліції України від 17 травня 2019 року №502о/с, а не право на отримання одноразової грошової допомоги.
55. Ураховуючи наведене, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.
56. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
57. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 350, 356 КАС України, Верховний Суд