ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2021 року
м. Київ
справа №160/8411/20
адміністративне провадження № К/9901/32690/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування припису, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2021 року, постановлену у складі колегії суддів: Чепурнова Д.В. (доповідач), Сафронової С.В., Мельника В.В.,
І. Обставини справи
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування припису № 0063466 про усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт.
2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року позовну заяву задоволено повністю.
3. Не погоджуючись зі судовим рішенням, заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки оскаржив його в апеляційному порядку.
4. Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28 травня 2021 року повернув апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року.
5. Повертаючи апеляційну скаргу заявнику, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності у цій справі підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави.
5.1. Так, Третім апеляційним адміністративним судом установлено, що прокурор у поданій апеляційній скарзі не зазначає в чому полягає неналежний захист територіальним органом Укртрансбезпеки інтересів держави, в той час як додані до апеляційної скарги документи свідчать про звернення до суду прокурора з апеляційною скаргою з підстав відсутності у такого органу коштів для сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Між тим до апеляційної скарги не додано і доказів того, що територіальний орган Укртрансбезпеки усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається, оскільки прокурор не надав доказів того, що він звертався до територіального органу Укртрансбезпеки із повідомленням про виявлені порушення, зокрема наявності обґрунтованих підстав для звернення до суду відповідача з апеляційною скаргою у цій справі, що, як наслідок свідчило б про те, що прокурор дійсно пересвідчився в тому, що відповідний державний орган не здійснює захисту інтересів держави.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
6. Не погодившись з ухвалою апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
7. У доводах касаційної скарги скаржник указує, що в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, від 15.10.2019 у справі №903/129/18, у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18, від 02.04.2020 у справі №645/7199/18 (щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави), від 02.12.2020 у справі №0440/6739/18 (про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у разі неможливості сплати судового збору уповноваженим органом).
7.1. Скаржник також зазначає, що в апеляційній скарзі були доведені підстави звернення заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури до суду в інтересах держави.
7.2. Скаржник пояснює, що як на підставу для необхідності застосування представницьких повноважень, прокурор в апеляційній скарзі зазначив про нездійснення Державною службою України з безпеки на транспорті та Придніпровським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки належного захисту порушених інтересів держави, оскільки уповноважені органи, знаючи про наявність цих порушень, не вжили заходи щодо апеляційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 у справі №160/8411/20, що свідчить про невиконання ними покладених обов`язків із захисту інтересів держави та є підставою для представництва прокурором інтересів держави у вказаній справі, шляхом апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.
7.3. Крім того, касаційна скарга обґрунтована тим, що прокурором дотримано процедуру, передбачену ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", а саме: попередньо, до звернення до суду з позовом, фактично повідомлено уповноважений орган про порушення інтересів держави, чим надано цьому органу можливість самостійно відреагувати на виявлені порушення інтересів держави у належний спосіб.
7.4. Скаржник також наголошує, що суд апеляційної інстанції, в порушення ст.ст. 242, 244 КАС України не врахував, що відсутність в уповноваженого органу можливості сплатити судовий збір за подання до суду позову (заяви, скарги), свідчить про неналежне здійснення ним захисту інтересів держави, а тому прокурор набуває процесуальної дієздатності звернутися до суду з позовом в інтересах держави. Відсутність в матеріалах справи доказів звернення суб`єктів владних повноважень із клопотанням про звільнення від сплати судового збору, його відстрочення, зменшення його розміру додатково підтверджує той факт, що уповноважені органи свідомо усунулися від обов`язку захисту інтересів держави у належний процесуальний спосіб.
8. Позивач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
ІІІ. Нормативне врегулювання
9. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
10. Повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено, зокрема, Конституцією України та Законом України "Про прокуратуру".
11. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
12. Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
12.1. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
13. Частиною першою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року№ 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
14. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
15. Частиною четвертою статті 23 Закону № 1697-VII передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право:
1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом;
2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.