ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 520/7983/21
адміністративне провадження № К/9901/32423/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Стрелець Т.Г., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу № 520/7983/21
за позовом ОСОБА_1 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, Державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Сендик-Полянської Ірини Михайлівни про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду (суддя Рубан В.В.) від 17 травня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Чалий І.С., судді: Катунов В.В., Бершов Г.Є.) від 22 липня 2021 року,
В С Т А Н О В И В :
В травні 2021 ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, Державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Сендик - Полянської Ірини Михайлівни, в якому просила:
- скасувати рішення державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 20 квітня 2021 року за № 57756139 про відмову ОСОБА_1 у державній реєстрації прав та їх обтяжень (щодо права власності) на квартиру АДРЕСА_1 ;
- зобов`язати Департамент реєстрації Харківської міської ради зареєструвати право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 ;
- стягнути з Департаменту реєстрації Харківської міської ради та Державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Сендик - Полянської Ірини Михайлівни на користь позивача понесені нею і документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1 816 грн. 00 коп. та витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 10 240 грн. 00 коп., а всього 12 056 (дванадцять тисяч п`ятдесят шість) грн. 00 коп.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі №520/7983/21.
Судами встановлено, що рішенням державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Сендик - Полянської Ірини Михайлівни від 20 квітня 2021 №57756139 відмовлено позивачу у державній реєстрації права власності (форма власності: приватна) на квартиру АДРЕСА_1 .
Відмовляючи у державній реєстрації, реєстратор посилався на те, що судовим рішенням від 23 грудня 2019 року у справі №642/999/18, яке набрало законної сили й є обов`язковим до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, визначено спосіб реалізації права позивача шляхом продажу квартири будь-якій третій особі, що, в свою чергу, позбавляє реєстратора можливості провести дії щодо державної реєстрації права власності на вказану квартиру за позивачем.
Не погоджуючись із рішенням державного реєстратора позивач звернулася до суду із цим позовом.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що спір виник стосовно майнового права по відношенню до відповідного нерухомого майна (квартири), що свідчить про відсутність ознак публічно-правового спору у даній справі (навіть незважаючи на те, що відповідачем зазначено державного реєстратора) та належність спірних правовідносин до цивільної юрисдикції.
Не погоджуючись з такими рішення суддів попередніх інстанцій, позивач подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що позовні вимоги полягають виключно у скасуванні рішення державного реєстратора та зобов`язанні його вчинити певні дії. Натомість, жодних спорів між позивачем та боржниками чи іпотекодавцем немає, а відтак цей спір має публічно-правовий характер і повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Департамент реєстрації Харківської міської ради у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За правилами п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Виникнення спірних правовідносин обумовлено прийняттям Державним реєстратором протиправного, на думку позивача, рішення про відмову в реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майно.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон №1952-IV (тут і далі - у редакції, чинній на момент прийняття Державним реєстратором оскаржуваного рішення) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно із приписами пункту 1 частини 3 статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:
відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;
відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;
відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;
наявність обтяжень прав на нерухоме майно;
наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.
Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав (частина перша статті 11 Закону № 1952-IV).
У силу приписів статті 37 Закону № 1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Якщо суб`єкт владних повноважень порушує права чи законні інтереси, зокрема, фізичної особи, що спричиняє спір саме у сфері публічно-правових відносин, така особа вправі звернутися до суду адміністративної юрисдикції й очікувати судового захисту від цього суду, позаяк саме цей суд є тим судом, юрисдикція якого поширюється на справи в публічно-правових спорах юридичної особи із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішення, дій чи бездіяльності.
Беручи до уваги наведені правові норми у контексті вирішення питання юрисдикційної належності позову ОСОБА_1 щодо оскарження рішення державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Сендик - Полянської Ірини Михайлівни від 20 квітня 2021 №57756139 про відмову у державній реєстрації права власності на квартиру, Верховний Суд дійшов висновку, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції адміністративних судів.
Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 05.02.2020 у справі № 243/4405/17 та від 28.11.2018 у справі №490/5986/17-ц та Верховний Суд у постановах від 14.07.2020 у справі № 640/26323/19, від 12.11.2020 у справі № 200/1307/20.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що визначальним при розмежуванні юрисдикції спорів з Державним реєстратором у подібних правовідносинах, є те, що позивач оскаржує рішення реєстратора, прийняте саме за його (позивача) заявою, а не за заявою третьої особи, через що саме у позивача із Державним реєстратором виникли правовідносини, що носять публічно- правовий характер.
Відповідно до ч. 1 ст. 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
З огляду на викладене, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,