ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2021 року
м. Київ
справа №640/15069/19
адміністративне провадження № К/9901/30073/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві
на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року
у справі за позовом Приватного підприємства "СТІЛ-ЛАЙФ"
до Головного управління ДПС у м. Києві,
Державної фіскальної служби України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Приватне підприємство "СТІЛ-ЛАЙФ" (надалі також - ПП "СТІЛ-ЛАЙФ", Позивач) звернулось до суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі також - Відповідач, правонаступник - Головне управління ДПС у м. Києві), Державної фіскальної служби України, у якій просило:
- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 1165527/36335976 від 17 травня 2019 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 18 від 30 квітня 2019 року ПП "СТІЛ-ЛАЙФ" в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну № 18 від 30 квітня 2019 року ПП "СТІЛ-ЛАЙФ" датою її направлення для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
1.2. Обставини, що передували прийняттю оскаржуваного рішення
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2019 року, з урахуванням ухвали від 27 жовтня 2021 року про виправлення описки, адміністративний позов приватного підприємства "СТІЛ-ЛАЙФ" задоволено повністю; визнано протиправними та скасовано рішення комісії Головного управління ДФС у м. Києві про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1165527/36335976 від 17 травня 2019 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 18 від 30 квітня 2019 року; зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №18 від 30 квітня 2019 року, подану приватним підприємством "СТІЛ-ЛАЙФ", в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання - 13 травня 2019 року; стягнуто на користь ПП "СТІЛ-ЛАЙФ" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1003,50 грн; стягнуто на користь приватного підприємства "СТІЛ-ЛАЙФ" за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 003,50 грн (одна тисяча три гривні 50 копійок).
Не погоджуючись з цим рішенням, 21 січня 2020 року Відповідач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху, у зв`язку з недотриманням вимог пункту 1 частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) та надано десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги (подання документа про сплату судового збору).
На виконання вимог цієї ухвали Відповідач надіслав клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою від 21 лютого 2020 року клопотання Головного управління ДФС у місті Києві про продовження процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги задоволено. Продовжено Головному управлінню ДФС у місті Києві процесуальний строк, встановлений судом для усунення недоліків, протягом п`яти днів з моменту отримання даної ухвали.
Копію зазначеної ухвали, як встановлено судом апеляційної інстанції, отримано 26 лютого 2020 року.
У зв`язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 березня 2020 року апеляційну скаргу повернув.
31 березня 2020 року (а.с. 134) Відповідачем подано апеляційну скаргу вдруге.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 травня 2020 року у задоволенні клопотання Головному управлінню ДПС у місті Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2019 року відмовлено. У задоволенні клопотання Головному управлінню ДПС у місті Києві про відстрочення сплати судового збору - відмовлено. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "СТІЛ-ЛАЙФ" до Головного управління ДФС у місті Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме - надання вмотивованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення строку (пропуску строків) на апеляційне оскарження рішення та документів на підтвердження цих обставин та надання документа про сплату судового збору у розмірі 5763,00 грн.
На виконання вимог цієї ухвали Відповідачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду та документ про сплату судового збору.
1.3. Короткий зміст ухвали і мотиви її прийняття
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "СТІЛ-ЛАЙФ" до Головного управління ДФС у місті Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовлено.
Постановляючи ухвалу, суд апеляційної інстанції з посиланням на положення статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України зазначив, що, Головне управління ДПС у м. Києві є правонаступником Головного управління ДФС у м. Києві, а отже апелянту відомо про існування оскаржуваного рішення суду з грудня 2019 року, відтак останній не був позбавлений права протягом значного проміжку часу вжити заходів щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції звернув увагу на тому, що Верховним Судом неодноразово висловлена позиція, зокрема, у постановах, від 14 вересня 2020 року у справі №405/7262/17(2-а/405/292/17), від 21 листопада 2019 року у справі №804/3200/18, 01 вересня 2020 року у справі №160/8398/18, що довготривала процедура сплати судового збору не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.
2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІЗДИВУ НА НЕЇ
Не погоджуючись із оскаржуваним рішенням, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, що судом апеляційної інстанції порушені положення статей 296, 299 Кодексу адміністративного судочинства України та надано неправильну юридичну оцінку обставинам щодо поважності підстав пропуску строку звернення до суду. Відповідач акцентує увагу на тому, що ним вживалися заходи із реалізації права на апеляційне оскарження, а саме вживались заходи з метою сплати судового збору, а до суду подавалися клопотання з метою недопущення повернення апеляційної скарги. Враховуючи, що контролюючий орган не мав можливості подати апеляційну скаргу, яка відповідала б вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України в строк, визначений статтею 295 КАС України, у зв`язку із неможливістю сплати судового збору, Відповідач вважає, що вказане свідчить про поважність підстав пропуску строку звернення до суду.
3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
3.1. Оцінка доводів учасників справи і висновку суду апеляційної інстанції
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Стаття 13 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.
Частина перша статті 293 КАС України визначає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Право на апеляційне оскарження, закріплене наведеними вище нормами, реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.
Вимоги до форми та змісту апеляційної скарги встановлено статтею 296 КАС, строки подання скарги - статтею 295 цього Кодексу.
За змістом статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку в строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про те, що пропуск строку апеляційного оскарження відбувся з поважних причин.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Перевіряючи правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права при наданні правової оцінки зазначеним у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження доводам щодо поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, Суд звертає увагу на таке.
Рішення суду першої інстанції постановлене 13 грудня 2019 року у спрощеному провадженні без виклику сторін. Це рішення отримане Відповідачем 21 грудня 2019 року, вперше апеляційну скаргу подано Відповідачем 21 січня 2020 року (а.с. 97).
Відтак, отримавши рішення суду першої інстанції, Відповідач, визначивши для себе мотиви незгоди із ним та вирішивши реалізувати своє право щодо його апеляційного оскарження, ще у грудні 2019 року був обізнаний про вимогу законодавства щодо сплати судового збору.
Подаючи апеляційну скаргу без сплати судового збору у розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір", Відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень, достеменно розумів про недотримання ним вимог процесуального закону, а саме пункту 1 частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поряд із цим, у межах цієї справи Відповідачем і при поданні клопотань про продовження строку і при повторному зверненні з апеляційною скаргою як не надано доказів, так і не наведено обставин, які б давали підстави вважати про наявність об`єктивних передумов, що вплинули на неможливість реалізації обов`язку щодо сплати судового збору протягом тривалого проміжку часу, а саме з грудня 2019 року.
Як підтверджується матеріалами справи, подаючи вдруге 31 березня 2020 року (зареєстровано 1 квітня 2020 року) апеляційну скаргу у цій справі, Відповідач поставив питання про поновлення строку на апеляційне скарження. В обґрунтування підстав поважності пропуску строку звернення до суду вказано, що положення КАС України не визначено чітко строків на повторне подання апеляційної скарги, а Відповідачем вживалися заходи щодо сплати судового збору.
На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху Відповідачем надано документ про сплату судового збору, а в обґрунтування підстав поважності пропуску строку на апеляційне оскарження вказано про тривалу процедуру отримання коштів на сплату судового зору, оскільки органом казначейської служби було проведено платіж лише 5 серпня 2020 року.
Надаючи оцінку цим доводам, суд апеляційної зазначив, що первинну апеляційну скаргу апелянтом подано на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2019 року до суду першої інстанції в межах, визначених КАС України строків. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала. Ухвала мотивована тим, що Відповідачем не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги. Повторну апеляційну скаргу подано (направлено) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2019 року до суду першої інстанції 31 березня 2020 року та зареєстровано 1 квітня 2020 року за №03-14/44734/20. Апеляційний суд зазначив, що Головне управління ДПС у м. Києві є правонаступником Головного управління ДФС у м. Києві, а отже апелянту відомо про існування оскаржуваного рішення суду з грудня 2019 року, а отже останній не був позбавлений права протягом значного проміжку часу вжити заходи щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Колегія суддів погоджується із наданою судом апеляційної інстанції правовою оцінкою наведеним Відповідачем обставинам поважності пропуску строку на апеляційне оскарження, як таким, що не свідчать про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Так, у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19 Великою Палатою Верховного Суду сформовано висновок, згідно із яким особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини "...підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…".
Тобто, виходячи з принципу "належного урядування" державні органи зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у цьому випадку - за рахунок платника податку у зв`язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).
Необхідно зазначити й те, що у межах цієї справи Відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували, що ним вживались заходи щодо сплати судового збору до 4 серпня 2020 року.
Оскільки викладені Відповідачем у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави для поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції правильно визнав неповажними, колегія суддів доходить висновку, що у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що наведені у касаційній скарзі доводи не можуть свідчити про необхідність скасування постановленої апеляційним судом ухвали.
Враховуючи зміст встановлених фактичних обставин, описаних вище, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.