ПОСТАНОВА
Іменем України
11 листопада 2021 року
Київ
справа №П/811/2084/17
адміністративне провадження № К/9901/54860/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2017 року (суддя Сагун А.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року (колегія суддів: Щербак А.А., Баранник Н.П., Малиш Н.І.) у справі №П/811/2084/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
В листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель селянського (фермерського) господарства "Радуга" у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території Маловільшанської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області, викладену в листі від 24.11.2017 за №Р-8917/0-15620/0/6-17;
- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель селянського (фермерського) господарства "Радуга" у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території Маловільшанської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області (орієнтовний розмір - 5,70 умовних кадастрових гектарів).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено йому у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель селянського (фермерського) господарства "Радуга".
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.12.2017, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018, позов задоволено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що у переліку варіантів цільового призначення земельних ділянок, які передаються громадянам у порядку безоплатної приватизації, визначеному у ст.. 121 ЗК України, не передбачена передача безоплатно у власність громадянам земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Зазначено, що позивачу земельна ділянка може надаватися лише відповідно до визначеного цільового призначення - для ведення фермерського господарства, а позивачем було зазначено цільове призначення бажаної земельної двялнки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що суперечить ч. 6 ст. 118, ч. 1 ст. 121 ЗК України.
Ухвалою Верховного Суду від 05.07.2018 відкрито касаційне провадження.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
У зв`язку з відсутністю клопотань про участь в судовому засіданні, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є членом селянського (фермерського) господарства "Радуга" та має право на земельну частку (пай) земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у користуванні ОСОБА_2 на підставі Державного акту про право постійного користування землею серії КР, зареєстрованого 20.03.2000, з цільовим призначенням - для ведення селянського (фермерського) господарства.
Відповідно до протоколу №2 загальних зборів голови (засновників) та членів селянського (фермерського) господарства "Радуга" від 11.04.2017 ОСОБА_1 надано згоду на отримання ним у власність земельної ділянки із раніше наданої землі в постійне користування засновнику СФГ "Радуга" ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акту на право постійного користування землею, для ведення товарноо сільськогосподарського виробництва та погоджено ОСОБА_1 бажане місце розташування земельної ділянки.
За змістом довідки відділу Держгеокадастру у Вільшанському районі від 19.04.2016 №Н-23/0-23/6-16 згідно уточненого розрахунку грошової оцінки сільськогосподарських угідь по КСП ім. Ватутіна Маловільшанської сільської ради середній розмір земельної частки (паю) по вищезазначеному господарству становить 5,70 умовних кадастрових гектарів .
03 травня 2017 року ОСОБА_1, звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель селянського (фермерського) господарства "Радуга" у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території Маловільшанської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області
До заяви позивачем, серед іншого, долучено графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки (а саме: копія паспорта та ідентифікаційного номера; викопіювання з кадастрової картки (плану) місця розташування земельної ділянки №НВ-3504114682017 від 24.03.2017 року; довідка з відділу Держгеокадастру у Вільшанському районі №РВ-3500258292017 від 29.03.2017 року про відсутність раніше набутого права на земельну ділянку; копія нотаріально посвідченої заяви (згоди землекористувача) засновника СФГ "Радуга" про згоду на передачу членам господарства у власність земельних ділянок із земель господарства; копія протоколу №1 загальних зборів голови (засновника) СФГ "Радуга" від 30.05.2016 року; копія протоколу №2 загальних зборів голови (засновника) СФГ "Радуга" від 11.04.2017 року; копія державного акту на право постійного користування земельною площею 50 га; копія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 3524382600:02:000:9051 площею 42,41 га; копія довідки з відділу Держгеокадастру у Вільшанському районі №Н-23/0-23/6-16 від 19.04.2016 року про середній розмір та вартість земельної частки (паю) по КСП ім. Ватутіна Маловільшанської сільської ради; копія статуту СФГ "Радуга"; копія свідоцтва про державну реєстрацію СФГ "Радуга").
Відповідач листом від 01 червня 2017 року №Р-8917/0-7115/0/6-17 повідомив позивача про відсутність підстав для надання дозволу на розробку проекту землеустрою через те, що вид цільового призначення земельної ділянки у поданій заяві не відповідає видам цільового призначення земельних ділянок, вказаних у ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України.
Вищевказані обставини встановлені у постанові Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 липня 2017 року у справі № П/811/1051/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування відмови та зобов`язання вчинити певні дії.
Постановою суду у справі № П/811/1051/17 адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель селянського (фермерського) господарства "Радуга" у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території Маловільшанської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області, викладену у листі від 01.06.2017 №Р-8917/0-7115/0/6-17, а також зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.05.2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та прийняти відповідне рішення, в задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
24.11.2017 на виконання постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.07.2017 в справі № П/811/1051/17, Головне управління повторно розглянуло заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель селянського (фермерського) господарства "Радуга" у розмірі земельної частки (паю) на території Маловільшанської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області.
Позивачу у задоволенні заяви було відмовлено з підстав перебування спірної земельної ділянки у постійному користуванні інших осіб, що унеможливлює передачу її у власність позивачу, а відтак й надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач при зверненні до відповідача з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, подав всі необхідні документи, передбачені нормами Земельного кодексу України, а тому суд дійшов висновку про протиправність такої відмови.
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає таке.
Частиною першою статті 2 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 973-IV, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.
Відповідно до статті 1 Закону № 973-IV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
Так, згідно зі статтею 8 Закону № 973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.
Статтею 7 Закону № 973-IV передбачено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
За змістом частин першої та другої статті 116 ЗК України (в редакції на момент спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з частиною третьою статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян, та одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення (частина четверта статті 116 ЗК України).
Слід зазначити також положення щодо можливості передачі земельних ділянок у власність чи користування, закріплене частиною п`ятою статті 116 ЗК України, згідно з яким земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Так, відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Аналіз вищенаведених норм ЗК України та Закону № 973-IV дає змогу дійти висновку, що з метою ведення фермерського господарства виключно громадяни можуть отримати земельну ділянку із земель державної та комунальної власності у власність шляхом безоплатної передачі в межах норм безоплатної приватизації. Для юридичних осіб такої можливості чинне законодавство не передбачає. Водночас у користування, зокрема, оренду, можуть отримати земельну ділянку із земель державної та комунальної власності як громадяни, так і юридичні особи. У цьому контексті, фермерське господарство є однією із форм саме підприємницької діяльності громадян.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі №922/989/18, практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду. Так, Велика Палата Верховного Суду вважає, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.
У постанові від 13 березня 2018 року в справі № 348/992/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. Із цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.
У постанові від 1 квітня 2020 року в справі № 320/5724/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 ГК України. … Після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства користувачем орендованої земельної ділянки є саме фермерське господарство … (п. 6.24 - 6.25)
Згодом цей підхід було використано також у постанові ВП ВС від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц: передбачені законом особливості надання фізичній особі земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства підтверджують те, що таку ділянку можна було безоплатно отримати лише для створення відповідного господарства, після чого її використання можливе було тільки для ведення селянського (фермерського) господарства, тобто для вироблення, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції. Таку діяльність здійснює саме селянське (фермерське) господарство, а не його засновник. Іншими словами, після набуття засновником селянського (фермерського) господарства права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства та проведення державної реєстрації останнього постійним користувачем зазначеної ділянки стає селянське (фермерське) господарство … Державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства за його засновником не змінює вказаний висновок, оскільки після державної реєстрації такого господарства саме воно як суб`єкт підприємницької діяльності могло використовувати відповідну ділянку за її цільовим призначенням, тобто бути постійним користувачем. … (п. 22, 23).
Отже, з моменту реєстрації фермерського господарства та набуття статусу юридичної особи обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.
Статтею 12 Закону № 973-IV визначено, що землі фермерського господарства можуть складатися із:
а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;
б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;
в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.
Отже, станом на момент виникнення спірних правовідносин, фермерське господарство в залежності від того, хто є власником земельних ділянок, які увійшли до складу землі цього фермерського господарства, наділяється різними правомочностями. Зокрема, фермерське господарство володіє, користується і розпоряджається тими земельними ділянками, які належить йому на праві власності. Однак, якщо члени фермерського господарства мають у приватній власності земельні ділянки, то фермерське господарство може лише володіти та користуватися землями своїх членів і лише у разі, якщо такі земельні ділянки перебувають саме у власності, а не у користуванні члена фермерського господарства. Щодо використання фермерським господарством земельної ділянки на умовах оренди, то, виходячи із правової природи оренди, такому фермерському господарству також належать лише правомочності щодо володіння та користування землею, а власник землі наділений правом розпоряджатися нею.
Відповідно до статті 13 Закону № 973-IV члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).
Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).
ЗК України, у порівнянні із зазначеними вище положеннями Закону № 973-IV, встановлює аналогічні норми.
Так, стаття 31 ЗК України передбачає, що землі фермерського господарства можуть складатися із:
а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;
б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;
в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).
Щодо приватизації земельних ділянок членами фермерських господарств, то статтею 32 ЗК України визначено, що громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.
Отже, однією з форм набуття громадянином (членом фермерського господарства) права на землю є приватизація, яка здійснюється на добровільній основі і полягає у безоплатній передачі земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян. При цьому стаття 13 Закону № 973-IV та стаття 32 ЗК України мають ідентичні назви "Приватизація земельних ділянок членами фермерських господарств".
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду 03.11.2021 розглянула справу № 817/1911/17 за тотожними правовідносинами.
Судова палата дійшла висновку, що, оскільки ЗК України встановлює загальний порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування із земель державної і комунальної власності, у тому числі і для ведення фермерського господарства, то в такому ж загальному порядку, передбаченому ЗК України, члени фермерського господарства можуть отримати безоплатно у власність із земель державної або комунальної власності земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю). При цьому має враховуватися норма, згідно з якою земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
За наслідками розгляду справи № 817/1911/17 Верховний Суд сформував такі правові висновки.
У члена фермерського господарства не виникає право користування земельною ділянкою, яка була надана власником (органом місцевого самоврядування) громадянину (засновнику) у користування для створення такого господарства. Єдиним суб`єктом, який володіє правомочністю користуватися земельною ділянкою, виділеною власником (органом місцевого самоврядування) для створення фермерського господарства, є саме таке фермерське господарство як суб`єкт господарювання.
Право на безоплатну передачу у власність земельних ділянок із земель, що надавалися у користування засновнику для створення фермерського господарства, не виникає у жодного члена фермерського господарства, в тому числі засновника.
Чинні правові норми Земельного кодексу України та Закону № 973-IV не передбачають права громадянина України використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення фермерського господарства, без створення такого фермерського господарства та його реєстрації. Тому земля, надана в користування громадянину України для створення фермерського господарства, вважається такою, яка передана у користування всьому фермерському господарству. Але при цьому, власник землі залишається незмінним - держава або територіальна громада. Фермерське господарство не має в цьому випадку документу, який засвідчував би державну реєстрацію права на землю (права постійного користування) на відміну від громадянина, який отримав земельну ділянку у користування та зареєстрував належним чином такий правочин. Отже, члени фермерських господарств, у тому числі засновник (який отримав земельну ділянку у користування для створення такого фермерського господарства), можуть отримати безоплатно у приватну власність земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) із земель державної та комунальної власності у порядку, передбаченому ЗК України, та лише після припинення права власності чи користування такими земельними ділянками у визначеному законом порядку.
За таких обставин, на думку колегії суддів, надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність іншій особі з подальшим наданням цієї ділянки у власність, суперечить положенням частини п`ятої статті 116 ЗК України, якою передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Відтак, вказані обставини є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
У справі, яка розглядається судами встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_2 не було припинено в порядку, визначеному законом.
Отже, у відповідача не було правових підстав для надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної вище земельної ділянки. Відтак, рішення судів попередніх інстанцій, якими визнано протиправними дії відповідача у цій справі не гуртуються на правильному розумінні закону. Відповідно до частин першої статті 351 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд -