Окрема думка
судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В.
справа № 640/33771/20 (провадження № 11-215 заі 21)
15 вересня 2021 року
м. Київ
Велика Палата Верхового Суду розглянулав порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправними дій і бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року і постановою від 15 вересня 2021 року апеляційну скаргу залишила без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Водночас з рішенням Великої Палати Верхового Суду не можу повністю погодитися з огляду на таке.
1. 06 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Президента України із заявою про неконституційність постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 28 жовтня 2020 року № 1038 «Про внесення змін до постанов КМУ від 23 листопада 2006 року № 1644 і від 30 серпня 2017 року № 704» (далі - Постанова № 1038), у якій просив Президента України виконати його конституційний обов`язок, визначений пунктом 15 частини першої статті 106 Конституції України, та зупинити дію Постанови № 1038 як такої, що не відповідає нормам статей 8, 17 та 22 Конституції України, з одночасним зверненням до Конституційного Суду України.
2. Листом від 22 грудня 2020 року № 22/063936-18 Офіс Президента України (Департамент з питань звернень громадян) надав ОСОБА_1 відповідь на його заяву.
3. За змістом цієї відповіді позивачу роз`яснено, що згідно з вимогами Закону України «Про Конституційний Суд України» у конституційному поданні щодо конституційності акта (його окремих положень) мають бути зазначені, зокрема, обґрунтування тверджень щодо неконституційності акта (його окремих положень). Предметом розгляду Конституційного Суду України може бути конституційне подання, наведені в якому аргументи свідчили б про невідповідність положень правового акта Конституції України, цитування окремих положень Конституції України не є обґрунтуванням неконституційності правових актів, припущення не можуть вважатися правовими аргументами на підтвердження неконституційності правових актів чи їх окремих положень. Також наголошено, що згідно із частиною четвертою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються КМУ. Позивача повідомлено, що його звернення надіслано до Секретаріату КМУ для організації розгляду та відповідного реагування.
4. Звертаючись із позовом ОСОБА_1 просив суд:
1) визнати протиправними:
- дії відповідача щодо передачі до КМУ на розгляд звернення ОСОБА_1 ;
- бездіяльність Президента України щодо невчинення дій, передбачених пунктом 15 частини першої статті 106 Конституції України, стосовно звернення позивача;
2) зобов`язати Президента України вчинити дії, передбачені пунктом 15 частини першої статті 106 Конституції України, з мотивів невідповідності нормам статей З, 7, 17, 19, 22 Конституції України норм підпункту 2 пункту 2 Змін, що вносяться до постанов КМУ від 23 листопада 2006 р. № 1644 і від 30 серпня 2017 р. № 704, затверджених Постановою № 1038, а саме:
- зупинити дію Постанови № 1038;
- подати звернення до Конституційного Суду України для визначення відповідності (конституційності) зазначених норм Постанови № 1038 нормам Конституції України;
- притягнути до відповідальності посадових осіб Офісу Президента України, діями яких було порушено права позивача.
5. Велика Палата Верховного Суду розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , зокрема, в частині його позовних вимог про визнання протиправними дії Президента України щодо передачі на розгляд до КМУ його звернення погодилася із позицією суду першої інстанції про те, що звернення ОСОБА_1 правомірно направлено Офісом Президента України за належністю на розгляд до КМУ з одночасним повідомленням про це позивача.
6. Свою позицію Велика Палата Верховного Суду обґрунтувала тим, що абзацом шостим пункту 5 частини першої статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» визначено, що КМУ у сфері національної безпеки та обороноздатності забезпечує соціальні і правові гарантії військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей.
7. Відповідно до положень частин першої та четвертої статті 9 Закону № 2011?XII центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
8. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються КМУ, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
9. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
10. Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою КМУ від 26 листопада 2014 року № 671, Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ.
11. Підпунктом 81 пункту 4 цього Положення визначено, що Міноборони відповідно до покладених на нього завдань здійснює заходи, спрямовані на реалізацію соціально-економічних і правових гарантій військовослужбовцям, членам їх сімей та працівникам Збройних Сил, особам, звільненим у запас або відставку, а також членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби або потрапили в полон у ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
12. Отже, питання грошового забезпечення військовослужбовців та осіб, які прирівнюються до них, належить до повноважень саме КМУ, а не Президента України.
13. Як установив суд першої інстанції, Департамент з питань звернень громадян Офісу Президента України надав відповідь на звернення позивача, у якій, зокрема, повідомив, що це звернення надіслано до Секретаріату КМУ для організації розгляду та відповідного реагування.
14. Відповідно до частини другої статті 19 Закону України «Про звернення громадян» у разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю