У Х В А Л А
03 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 296/10940/20
Провадження № 14-180зц21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В.
перевірила заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими та виключними обставинами
рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 16 червня 2010 року та ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 09 вересня 2010 року в цивільній справі № 2-1309/10 за позовом ОСОБА_1 до 25 Гарнізонного будинку офіцерів, начальника 25 Гарнізонного будинку офіцерів про визнання незаконними наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за виконання додаткового обсягу робіт,
ухвали Корольовського районного суду міста Житомира від 18 січня 2021 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 11 березня 2021 рокув цивільній справі № 296/10940/20за позовом ОСОБА_1 до 25 Гарнізонного будинку офіцерів про скасування наказу начальника 25 Гарнізонного будинку офіцерів № 95 від 20 листопада 2009 року про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за виконання додаткового обсягу робіті
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до 25 Гарнізонного будинку офіцерів, у якому просив: скасувати наказ начальника 25 Гарнізонного будинку офіцерів № 95 від 20 листопада 2009 року про звільнення; поновити його на роботі; стягнути з відповідача заробітну плату за додатково виконаний обсяг робіт з урахуванням по 50 % посадового окладу начальника за кожну займану ним посаду / виконувану роботу, а саме: відповідального за охорону праці, електрогосподарство, позаштатного начальника протипожежної служби і виконуючого тимчасово обов`язки начальника 25 Гарнізонного будинку офіцерів під час відпустки протягом 1999 - 2009 років.
18 січня 2021 року ухвалою Корольовського районного суду міста Житомира, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 11 березня 2021 року, відмовлено у відкритті провадження у справі № 296/10940/20 з підстав, передбачених у пункті 2 частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки є судове рішення у справі між тими ж сторонами про той самий предмет та з тих самих підстав.
13 вересня 2021 року постановою колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 18 січня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 11 березня 2021 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що у вересні 2009 року ОСОБА_1 вже звертався до суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу № 22 від 24 березня 2009 року про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани, у грудні 2009 року - про визнання незаконним та скасування наказу № 95 від 20 листопада 2009 року про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та виконання додаткового обсягу робіт, у лютому 2010 року - про визнання незаконним та скасування наказу № 89 від 30 жовтня 2009 року про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани, які були об`єднані судом в одне провадження (унікальний номер справи № 2-1309/10) та в задоволенні яких відмовлено рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 16 червня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 09 вересня 2010 року.
12 жовтня 2010 року ухвалою Верховного Суду України відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 16 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 09 вересня 2010 року на підставі пункту 5 частини третьої статті 328 ЦПК України з посиланням на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Суди вказали, що у справі № 296/10940/20позивач також оспорює наказ начальника 25 Гарнізонного будинку офіцерів № 95 від 20 листопада 2009 року про його звільнення, просить поновити його на роботі та стягнути заробітну плату за додатково виконаний обсяг робіт.
Установивши, що вимоги, пред`явлені в цій справі, ідентичні тим, які вже були предметом судового розгляду та за наслідком розгляду яких ухвалено судові рішення, що набрали законної сили, а позивачем не визначені нові вимоги та обставини, якими такі вимоги обґрунтовуються, суди зробили висновок про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження у справі.
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд за нововиявленими та виключними обставинами рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 16 червня 2010 року та ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 09 вересня 2010 року в цивільній справі № 2-1309/10, ухвали Корольовського районного суду міста Житомира від 18 січня 2021 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 11 березня 2021 року в цивільній справі № 296/10940/20. Просив скасувати зазначені судові рішення і задовольнити його позовні вимоги про скасування наказу начальника 25 Гарнізонного будинку офіцерів № 95 від 20 листопада 2009 року про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за виконання додаткового обсягу робіт.
Нововиявленою та виключною обставиною, на його думку, є те, що у справі № 2-1309/10 не досліджувався наказ начальника 25 Гарнізонного будинку офіцерів № 95 від 20 листопада 2009 року про його звільнення на предмет відповідності цього наказу вимогам трудового законодавства, зокрема, положенням статей 147 - 149 Кодексу законів про працю України.
Велика Палата Верховного Суду перевірила заяву ОСОБА_1 та додані до неї матеріали і зазначає таке.
Порядок перегляду судових рішень у зв`язку з нововиявленими та виключними обставинами в цивільних справах регулюється главою 3 розділу V ЦПК України.
Згідно зі статтею 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є:
1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом;
3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні кримінального правопорушення, внаслідок якого було ухвалено судове рішення.
Отже, у статті 423 ЦПК України наведені вичерпні переліки підстав перегляду судових рішень, якими закінчено розгляд справи як за нововиявленими, так і за виключними обставинами.
Такі переліки розширювальному тлумаченню не підлягають.
У статті 425 ЦПК України встановлений порядок подання заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами. Зокрема, заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.
Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.
Заява про перегляд судового рішення з підстави, визначеної пунктом 2 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до Верховного Суду і розглядається у складі Великої Палати.
Винятків із цього правила ЦПК України не містить.
Жодних додаткових повноважень Великої Палати Верховного Суду з перегляду судових рішень за нововиявленими та виключними обставинами норми ЦПК України не містять.
Тобто Велика Палата Верховного Суду може переглянути за нововиявленими обставинами, передбаченими частиною другою статті 423 ЦПК України, та виключними обставинами, визначеними в пунктах 1, 3 частини третьої статті 423 ЦПК України, лише власні судові рішення, якими закінчено розгляд справи, та наділена повноваженнями здійснювати перегляд судових рішень за виключними обставинами, передбаченими пунктом 2 частини третьої статті 423 ЦПК України, у випадку встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.
Велика Палата Верховного Суду в цивільних справах № 296/10940/20 та № 2-1309/10 не ухвалювала жодного судового рішення, які ОСОБА_1 просить переглянути за нововиявленими та виключними обставинами.
Також ОСОБА_1 не посилається на ту обставину, що міжнародною судовою установою визнано порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цивільних справ № 296/10940/20 та № 2-1309/10, що вказує на відсутність підстави, визначеної в пункті 2 частини третьої статті 423 ЦПК України, для перегляду судових рішень у зазначених справах за виключними обставинами.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (пункт 46 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 29 жовтня 2015 року (остаточне від 29 січня 2016 року) у справі "Устименко проти України", пункти 51, 52 рішення ЄСПЛ від 24 липня 2003 року у справі "Рябих проти Росії", пункт 61 рішення ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії").
Оскільки у Великої Палати Верховного Суду відсутні підстави для перегляду судових рішень у цивільних справах № 296/10940/20 та № 2-1309/10 як за нововиявленими, так і за виключними обставинами, то в прийнятті заяви ОСОБА_1 слід відмовити та повернути її заявникові.
Керуючись статтями 258, 259, 423, 425 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду