У х в а л а
27 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/598/19
Провадження № 11-123заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Князєва В. С.,
суддівБританчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткача І. В.
ознайомилась із заявою ОСОБА_1 (далі - позивач) від 19 липня 2021 року про відвід судді Князєва В. С. від розгляду справи та про роз`яснення судового рішення (далі - заява)
у справі за позовом до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач) про зобов`язання вчинити дії та
в с т а н о в и л а :
у грудні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов`язати відповідача повторно розглянути його запит від 26 листопада 2019 року і надати йому публічну інформацію - електронну копію технічного запису засідання відповідача від 14 листопада 2019 року в частині розгляду питання про тимчасове відсторонення судді Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_2 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності.
11 березня 2020 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалив рішення, відповідно до якого задовольнив позов.
4 лютого 2021 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову, згідно з якою скасувала рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 березня 2020 року та відмовила у задоволенні позову.
19 липня 2021 року позивач звернувся до Великої Палати Верховного Суду із заявою, в якій просив, зокрема, відвести суддю-доповідача від розгляду справи, роз`яснити скорочену постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 лютого 2021 року шляхом надання відповідей на поставлені позивачем питання, а саме: "1) Які правові підстави для викладення і ухвалення ВП ВС акту (постанови) без мотивувальної частини? 2) Чи є постанова за цим посиланням взаємовиключним чи "доповнюючим" актом до двох інших постанов ВП ВС від цього ж дня…?" (т. 8, а. с. 199).
Велика Палата Верховного Суду вважає, що позивач, використовуючи у заяві слова, спрямовані на образу Великої Палати Верховного Суду, зокрема судді-доповідача, працівника апарату,зловжив правом на подання заяви, використав відповідне процесуальне право всупереч завданню адміністративного судочинства, тобто з іншою метою, ніж виконання такого завдання.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства (пункт 9 частини третьої статті 2 КАС України).
Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини п`ятої статті 44 КАС України).
Учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 45 КАС України). Перелік дій, що суперечать завданню адміністративного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним (частина друга вказаної статті).
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що позивач має статус адвоката(свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 9 червня 2020 року № 3454, видане Радою адвокатів Полтавської області). Тому він розумів або мав розуміти положення процесуального закону щодо неможливості вчинення дій, які не спрямовані на виконання завдання адміністративного судочинства. Крім того, на адвоката додатково поширюються вимоги законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність.
Під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики (пункт 1 частини першої статті 21 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Надзвичайна важливість функціонального навантаження адвокатури вимагає від адвокатів слідування високим етичним стандартам поведінки (речення перше абзацу третього преамбули до Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 9 червня 2017 року з подальшими змінами (далі - Правила)).
За змістом позовної заяви позивач ініціював розгляд цього спору у суді у рамках громадської діяльності, маючи "активну громадянську позицію" (т. 1, а. с. 1).
У своїй громадській, науковій та публіцистичній діяльності адвокат повинен враховувати необхідність дотримання своїх професійних обов`язків, зокрема тих, що випливають з Правил адвокатської етики (частина перша статті 54 Правил).
У відносинах з іншими учасниками судового провадження адвокат повинен бути стриманим і коректним (стаття 45 Правил).
Позивач у заяві голослівно звинуватив суддю-доповідача у "попередній протиправній змові" з начальником управління забезпечення роботи Великої Палати Верховного Суду з метою відмови позивачеві у розгляді його заяв від 22 червня 2021 року, Велику Палату Верховного Суду та її апарат - у вчиненні "прикрого і ганебного випадку підміни судового рішення" (т. 8, а. с. 199), у "відвертій брехні і перекручуванні норм КАСУ", у тому, що "позиція в листі від 09.07.2021 абсурдна" (т. 8, а. с. 200).
Позивач заявив, що суддя-доповідач є "безпосереднім винуватцем … ганебного і прикрого випадку підміни тексту постанов", "умисно вчинив дії, спрямовані на приховування … відомостей щодо підміни тексту постанови" від 4 лютого 2021 року (т. 8, а. с. 200), та пригрозив цьому судді можливістю його "дисциплінарного переслідування", а також відповідальністю держави у Європейському суді з прав людини (далі - ЄСПЛ) за "порушення Великою Палатою ВС статті 6 Конвенції за епізодом підміни тексту постанови ВП ВС" (т. 8, а. с. 200).
Крім того, позивач охарактеризував суддю-доповідача як такого, який разом із начальником управління забезпечення роботи Великої Палати, "м`яко кажучи, поступили не дуже мудро", коли надіслали лист від 9 липня 2021 року (т. 8, а. с. 200). Позивач застеріг суддів від відмови у задоволенні його заяви, бо "повторну відмову у наданні скороченої постанови, а також відмову ВП ВС у роз`ясненні цієї постанови я буду розцінювати як порушення статті 34 Конвенції і відповідно включу цей пункт у заяву до ЄСПЛ" (т. 8, а. с. 201).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що учасник судового процесу має користуватися процесуальними правами саме з метою виконання завдання адміністративного судочинства, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Якщо ж такий учасник здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей (образити, принизити суд, його суддів, інших посадових осіб, виявити до них і до їхніх дій власні негативні емоції тощо), він виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами. Відповідні заходи передбачені у частинах третій і четвертій статті 45, частині восьмій статті 139, частині першій статті 144, пункті 5 частини першої статті 145, статті 149 КАС України (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 8 липня 2021 року у справі № 9901/235/20 (пункт 20)).
Учасник справи може мати сумніви у тому, чи відповідають дії суду чинному законодавству, а також у неупередженості або об`єктивності суддів. Він вправі висловлювати ці сумніви у поданій до суду заяві про відвід, проте повинен бути стриманим і коректним у словах, утримуватися від надання особистісних характеристик і оцінок, особливо якщо має статус адвоката. Голослівні випади позивача у заяві про відвід судді-доповідача та про роз`яснення скороченої постанови від 4 лютого 2021 року Велика Палата Верховного Суду розглядає як прояв неповаги до цього суду, зневажливого ставлення до людей, які у ньому працюють, що суперечить завданню адміністративного судочинства.
Дії учасника справи чи його представника мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню адміністративного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом такими особами неповаги до честі, гідності, репутації суддів і суду та з погрозами вжиття заходів відповідальності.
У процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасник судового процесу має ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, суду та конкретних суддів. Суд не має толерувати використання у процесуальних заявах образливих характеристик (див. аналогічні висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (пункт 22), від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19, від 7 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19, від 7 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21, від 8 липня 2021 року у справі № 9901/235/20 (пункт 22)). Наявність такої характеристики є достатньою для того, щоби суд застосував наслідки, передбачені частиною третьою статті 45 КАС України (повернення, залишення без розгляду передбачених § 1 і § 2 глави 1 розділу ІІ КАС України заяв, скарг, клопотань).
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 45 КАС України).
Велика Палата Верховного Суду вважає, що з огляду на викладене вище позивач, який є адвокатом, порушив обов`язок щодо етичної поведінки у відносинах із судом. Тому визнає зловживанням процесуальним правомподання заяви відповідного змісту та залишає її без розгляду. Вказане не позбавляє позивача можливості звернення до суду з дотриманням вимог КАС України (зокрема щодо неприпустимості зловживання процесуальними правами) і на ознайомлення з матеріалами справи для реалізації прав, передбачених цим кодексом і Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина четверта статті 45 КАС України).
Заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства (частина перша статті 144 КАС України).
Заходами процесуального примусу є, зокрема, штраф (пункт 5 частини першої статті 145 КАС України).
У випадку зловживання процесуальними правами суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частини першої статті 149 КАС України).
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (пункт 24 частини першої статті 4 КАС України).
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлений прожитковий мінімум для працездатних осіб, який з 1 січня становить 2 270 грн.
Оскільки позивач допустив зловживання процесуальним правом на подання заяви, виявивши у ній некоректність у спілкуванні з судом, враховуючи його статус і попередню поведінку у цій справі (див. окрему думку судді Пророка В. В. щодо ухвали від 1 жовтня 2020 року про відмову у задоволенні заяви про відвід суддів), Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне стягнути з позивача у дохід Державного бюджету України мінімальний розмір штрафу за пунктом 2 частини першої статті 149 КАС України, що становить 681 грн.
Стягувачем за ухвалою про стягнення штрафу є Державна судова адміністрація України (частина п`ята статті 149 КАС України).
Керуючись частиною першою, пунктом 9 частини третьої статті 2, пунктом 1 частини п`ятої статті 44, статтями 45, 144, пунктом 5 частини першої статті 145, пунктом 2 частини першої, частинами четвертою та п`ятою статті 149, частиною п`ятою статті 243, статтею 248, частиною другою статті 321, частиною другою статті 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду